Фізіологічні основи праці. Характеристика основних форм діяльності людини. Працездатність людини

Праця відзначається значною різноманітністю. За характером роботи її можна поділити на три основні види: фізична, механізовані форми фізичної праці і розумова.

Доля фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяльності неоднакова: під час фізичної праці переважає м'язова діяльність, а під час розумової - психічна. Але жоден з видів діяльності не відбувається без її регулювання центральною нервовою системою.

Під фізичною працею розуміють виконання людиною енергетичних функцій у виробничій системі. Ця праця вимагає значної м'язової активності. За характером роботи м'язів фізична робота поділяється на динамічну (здійснюється при переміщенні тіла людини, у просторі) і статичну (здійснюється при утриманні вантажу, виконанні роботи стоячи або сидячи).

Особливістю статичної роботи є її виражена втомлювальна дія, що зумовлена довготривалим скороченням і напруженням м' язів, безперервним збудженням нервових центрів, в той час як динамічна робота характеризується ритмічним скорочення м'язів, що сприяє повноцінному їх кровопостачанню і газообміну, почерговим збудженням і гальмування нервових центрів, що регулюють діяльність м'язів, що, у свою чергу, призводить до меншої втомленості.

Динамічну фізичну роботу, за якої задіяні більше 2/3 м'язів людини, називають загальною, при участі в роботі від 2/3 до 1/3 м'язів - регіональною, при участі в роботі менше 1/3 м'язів - локальною.

Фізичні навантаження стимулюють роботу серцево-судинної та дихальної систем. При цьому відбувається витрата енергії. За величиною загальних енерговитрат організму фізичні роботи поділяються на легкі (до 150 Акал/год), середньої важкості (від 151 до 250 Акал/год) та важкі (понад 250 Акал/год). Легка робота поділяється на І-а - 90120 Акал/год і І-б - 121 - 150 Акал/год, а робота середньої важкості -на ІІ-а - 151 - 200 Акал/год та ІІ-б - 200-250 Акал/год.

Механізовані форми фізичної праці виконуються людиною-оператором, їх здійснення забезпечується поєднанням фізичних і розумових функцій.

Діяльність людини-оператора може відбуватися як у штатних, так і позаштатних обставинах.

При детермінованих обставинах працюючому заздалегідь відомі алгоритми дій, він керується відповідними правилами, інструкціями, працює за жорстким технологічним графіком. У недетермінованих обставинах можливі збої у технологічному процесі, неполадки у роботі устатку­вання та ін., які усуваються за відповідними інструкціями. Операторська діяльність має кілька типів спеціалізації: оператор-технолог безпосередньо включений до технологічного процесу, оператор-маніпулятор (машиніст), оператор-спостерігач.

Розумова праця людини, супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але вона не є легкою. Розумова праця забезпечується активністю головного мозку - під час розумової діяльності значно активуються аналітичні та синтетичні функції центральної нервової системи, ускладнюється прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки між окремими нервовими центрами, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль уваги, пам'яті, зорового та слухового аналізаторів.

Інтенсивна розумова праця викликає значне зростання потреб мозку в кисні. Будь-яка розумова діяльність супроводжується певним нервово-психічним напруженням, малорухливістю, вимушеною позою тощо. Розумова праця характеризується напруженістю, яка визначається обсягом інформаційного навантаження.

До розумової діяльності належать деякі види операторської праці, праця керівників виробничих процесів, творча працю, праця слідчих, суддів, лікарів, викладачів, тощо.

Працездатність людини

Працездатність - це потенційна можливість людини здійснювати фізичну або розумову роботу за певний проміжок часу. Розрізняють багатолітню, річну, місячну, добову працездатність та працездатність протягом зміни.

Працездатність залежить від фізичного, психічного розвитку, тренованості організму та самопочуття працюючого, умов праці.

Зміну працездатності в часі називають динамікою працездатності.

Період праці протягом робочої зміни як при фізичній, так і при розумовій роботі включає декілька фаз: передробочий стан (фаза мобілізації) - суб'єктивно виявляється в обміркуванні майбутньої роботи; впрацьованість, (фаза гіперкомпенсації) - період, протягом якого здійснюється перехід від спокою до робочого стану; період стійкої працездатності (фаза компенсації) - встановлю­ється оптимальний режим роботи організму. Тривалість цієї фази становить приблизно 2/3 від усього часу роботи, а ефективність праці досягає максимуму. Період стійкої працездатності є важливим показником витривалості людини щодо даного виду роботи та заданого рівня її інтенсивності.

Витривалість зумовлена такими факторами:

інтенсивністю праці, специфікою роботи, віком, емоційним станом, уміннями, навичками, тренованістю, особливостями центральної нервової системи, період стомлення, період відновлення.

Якщо всередині робочої зміни правильно організовано обідню перерву, після неї знову повторюються всі фази розвитку працездатності.

44. М онотонія і гіпокінезія. їх вплив на організм людини

Сучасне  поточно-конвеєрне  виробництво  може  призводити  до  мо- нотонії,  а  механізована,  автоматизована  праця  та  праця  з  дистанційним управлінням —  до  гіпокінезії,  які  негативно  впливають  на  психофізіологічні стан та фізіологічні процеси людини.

Монотонною  називають  таку  працю,  характерними  ознаками  якої одноманість робочих дій їх багаторазове повторення і невелика тривалість. Проте і тривала операція, яка включає одноманітні цикли дії, також може бути монотонною. Все залежить від структури самої операції - кількості, змісту і характеру її складових елементів. Якщо операція зводиться до  виконання  обмеженого  кола  дій  то вона є монотонною навіть при значній тривалості. 

Згідно з нормативними  актами  тривалість  операцій  на  конвеєрному виробництві не повинна бути меншою 30 секунд. Монотонна праця накладає на функціональний стан людини певний відбиток. Її негативний вплив проявляється  у втраті інтересу до виконуваної роботи. Надмірно виражена монотонність може викликати своєрідне нервове виснаження.

Негативний  вплив  монотонності  на  функціональний  стан  пояснюється тим, що, по-перше, при монотонній праці здійснюються примітивні, нескладні дії, які не потребують творчої діяльності мозку, не викликають зацікавленості  і  не  породжують  позитивних  емоцій.  У  реалізації  дій задіяна лише незначна кількість нервових центрів. Інша частина нервової системи не залучається до роботи, має низький тонус через одноманітність подразників і відносно низьку їх силу, що сприяє формуванню охоронного гальмування і розвитку сну. Працівник змушений перебувати 

весь час у  напрузі,  борючись  із  сонливістю.  По-друге,  постійне  повторення  про-

стих дій протягом робочої зміни викликає напружену діяльність обмеже- ної  групи  нервових  центрів.  За образним  висловлюванням  І.П. Павлова, при монотонній праці відбувається “довбання в одну клітину”. При цьому відновлювальні  процеси  не  встигають  відновити  витрати  енергетичних ресурсів, які мають місце у цих центрах, що і призводить до втоми. Реакція  на монотонну роботу у людей має індивідуальнопсихологічні особливості. В одних вона викликає яскраво виражену нудьгу і всю решту ознак негативного впливу монотонної праці, тоді як в інших ці ознаки від- сутні. Виявилось, що останні створюють щодо монотонії необхідну уста- новку — виконуючи її автоматично, думками відволікатися від неї.

Гіпокінезія —  це  функціональний  стан,  який  розвивається  під  впливом  тривалого  обмеження  м’язової  активності  людини.  Розвиток  цього стану  супроводжується  дегенеративно-деструктивними  змінами  опірно-рухливого апарату, порушенням функції серцево-судинної системи та обміну речовин.

Психофізіологічний  стан  людини  в  результаті  тривалої  гіпокінезії  помітно  погіршується.  Їй не  вистачає  наполегливості  при  виконанні будь-яких  завдань,  слабшає  емоційна  стійкість,  погіршується  настрій, з’являється підвищена дратівливість, порушується сон.

Від того, як довго людина перебуває у стані гіпокінезії, прогноз може бути як позитивним, так і негативним. Довготривала гіпокінезія при порушенні функцій нервової системи, залоз внутрішньої секреції, особливо  наднирників,  серцево-судинної  системи,  виникненні  патології обміну речовин може призвести до загибелі організму, тому що резистентність стає дуже низькою. При частковій гіпокінезії людина стає схильною до розвитку різноманітних патологічних процесів.

З огляду на зазначене для підтримки високого рівня життєдіяльності людини, високої функціональної активності центральної нервової системи і формування оптимального психофізіологічного стану велике стану велике значення мають м’язові вправи, їх різноманітність з урахуваням  впливу на весь організм та індивідуальних особливостей людини.