Загальне уявлення про мікроклімат, його оптимальні й допустимі норми

До мікроклімату відносять: температуру, вологість, швидкість руху повітря, температуру навколишніх конструкцій та устаткування, барометричний тиск. Від стану виробничого середовища залежить самопочуття і здоров' я людини.

У повітрі завжди перебуває певна кількість водяної пари, що залежить від атмосферного тиску, температури, пори року, географічної зони тощо. З підвищенням температури максимальний вміст вологи у повітрі зростає.

Вологість повітря характеризується такими гігрометричними показниками: абсолютна, максимальна, відносна, дефіцит вологості і точка роси.

Абсолютна вологість - кількість водяної пари (в грамах), що міс­титься в 1 м3 повітря за даної температури. Максимальна вологість - кількість водяної пари (в грамах), яка по­вністю насичує повітря при даній температурі. Відносна вологість - це відношення абсолютної вологості до максимальної, визначене у відсотках. Дефіцит вологості - різниця між показниками максимальної і абсо­лютної вологості при даній температурі. Точка роси - температура, за якої водяна пара з газоподібного стану переходить в краплинно-рідинний стан (повне насичення). Конденсації водяної пари в атмосфері сприяють пил, дим, електричні заряди. Якщо повітря дуже чисте, у ньому немає ніяких механічних домішок, то кон­денсація пари сповільнюється (перенасичення може сягати 400-600%).

Від вологості залежить самопочуття людини. Вона є фактором, який впливає на загальний теплообмін в організмі. Вологе і холодне повітря поглинає велику кількість інфрачервоного випромінювання з організму людини, бо її тепловипромінювання зростає на порядок порівняно з сухим і теплим повітрям.

Висока вологість при високій температурі повітря також шкідлива і може призвести до перегрівання організму, дуже сухе повітря також негативно впливає на організм, висушуючи слизові оболонки, шкіру з утворенням кровоточивих тріщин, знижує опірність організму, посилює спрагу. Оптимальна відносна вологість при температурі 21-23 °С становить 40-60%.

Температура повітря визначає теплову рівновагу організму людини. Добовий хід температури повітря залежить від інтенсивності сонячної радіації, тривалості дня, прозорості атмосфери

Підтримується температура тіла за рахунок хімічної та фізичної терморегуляції.

Людина отримує певну норму їжі, до складу якої входять білки, жири, вуглеводи, мінеральні речовини, вітаміни. Саме органічні речовини, окисляючись у тканинах, дають відповідну кількість енергії. Ця енергія використовується для проявлення функцій органів і систем, підтримання температури тіла людини тощо.

При температурі навколишнього середовища більше 28 °С з'являється загальна втома, знижується продуктивність праці, погіршується розумова діяльність, послаблюється опір організму до захворювань. При зниженій температурі звужуються судини шкіри та м'язів. Шкіра втрачає чутливість, біліють пальці, виникають судинні розлади капілярів та дрібних артерій, шкіра припухає, синіє та свербить. Зниження температури тіла до 35°С викликає больові відчуття, при температурі тіла 27°С настає втрата свідомості. Подальше зниження температури призводить до смерті.При перегріванні організму спостерігається слабкість, головний біль, шум у вухах тощо.

При дуже частих і сильних потіннях порушується захисний бар' єр шкіри, що призводить до гнійничкових захворювань.Існує ряд правил при виконанні службових обов'язків працівниками в умовах впливу на них високої і низької температур:найкращім захистом від екстремальних температур є ефективний одяг, виготовлений із натуральних матеріалів;раціональним повинен бути добір їжі і тепла, необхідно мати запас води, яку пити невеликими порціями (ковтками).при тривалій роботі при низькій температурі необхідно дихати но­сом;при низькій температурі стежити за станом кінцівок, щоб вони не переохолоджувалися, особливо пальці, ніс, вуха; у спекотний період доби не можна перенапружуватися; при високій температурі, особливо під прямим сонячним промін­ням, необхідно одягти головний убір.

Рух повітря. Повітряні маси атмосфери перебувають у постійному русі, який зумовлюється нерівномірним нагріванням земної поверхні сонцем (майже вся сонячна енергія поглинається землею, а потім випромінюється і зігріває пові­тря).

Сила вітру за шкалою Бофорта вимірюється в балах, а швидкість - у м/с. Повітряні маси рухаються з місць зниженої температури і підвище­ного тиску у місця підвищеної температури і зниженого тиску.

У приміщеннях швидкість руху повітря залежить від наявності вентиляції, герметизації й утеплення, а також від кількості тепла, яке виділяють машини, люди.

Рух повітря діє на організм людини у комплексі з температурою і вологістю. Він впливає переважно на теплообмін у результаті конвекції і провідності. Мікроклімат суттєво впливає на стан організму людини і тому ви­ступає важливим фактором організації праці, тривалості і періодичності відпочинку працівника.

Існують нормовані оптимальні та допустимі норми відносної волого­сті, температури та швидкості руху повітря, встановлені залежно від ка­тегорії важкості робіт, періоду року.

Атмосферний тиск. На стан здоров'я та працездатність людини впливає атмосферний тиск. Його величина над рівнем моря становить 101,3 к77а (760 мм рт. ст.). Організм людини може функціонувати в умо­вах підвищеного і зниженого тиску (у горах). Падіння тиску призводить до виникнення фізіологічних порушень в організмі і розвитку «гірської хворобі», обумовленої кисневим голодуванням. Може розвинутись гіпертонія, головні болі, зниження працездатності.

Різке підвищення атмосферного тиску може призвести до порушення функцій центральної нервової системи, розвитку «кесонної хвороби».

50. Режим праці і жорсткість погоди.Заходи і засоби нормалізації параметрів мікроклімату

На відкритому повітрі на робочих місцях за межами приміщень та споруд при температурі повітря 25-33°С передбачений спеціальний режим роботи і відпочинку. При температурі більше 33°С роботи на відкритому повітрі заборонені.

Ступінь жорсткості погоди залежить від температури, швидкості ру­ху повітря і вологості. У холодну пору року режим праці залежить від те­мператури і швидкості руху повітря (збільшення швидкості руху на 1 м/с відповідає зниженню температури на 2°С):

при І ступені жорсткості (-25°С) передбачається 10 хв. перерви на відпочинок і зігрівання через кожну годину праці;

при ІІ ступені жорсткості (-26 —35°С) - відпочинок 10 хв. після перших 60 хв. від початку роботи і після обідньої перерви, а потім через кожні 50 хв.;

при ІІІ ступені жорсткості (нижче -35°С) - перерва на 15 хв. піс­ля перших 60 хв. від початку зміни і після обіду, а потім - через кожні 45 хв.

Метеорологічні умови визначають можливість виконання робіт на будівельних майданчиках. Наприклад, робота баштового крана при силі вітру 15 м/с призупиняється, а кран гальмується.

Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів і засобів колективного захисту, які включають будіве­льно-планові, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші. Для профілактики переохолоджень та дії високої температури вико­ристовують засоби індивідуального захисту. Нормативними документа­ми, що регламентують параметри мікроклімату для робочої зони вироб­ничих приміщень, є ДСН 3.3.6.042-99 та ГОСТ 12.1.005-88. В основу принципів нормування цих параметрів покладено диференційну оцінку оптимальних та допустимих метеорологічних умов у залежності від кате­горії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Оптимальні мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без ак­тивації механізмів теплорегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови - це поєднання параметрів мі­кроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину мо­жуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморе­гуляції в межах фізіологічної норми. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров'я, але можуть спостерігатись дискомфорт, по­гіршення самопочуття та зниження працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови встановлюються у випадках, ко­ли на робочих місцях не можна забезпечити оптимальних параметрів те­мператури, вологості та швидкості руху повітря за технологічних причин або економічно обґрунтованої недоцільності.

Основними заходами і засобами нормалізації параметрів мікроклі­мату на виробництві є

будівництво приміщень і споруд згідно вимог державних будівель­них норм і правил. Забезпечення здорових і безпечних умов праці починається з доцільного вибору території для розміщення підпри­ємства і раціонального розташування на ній виробничих і допоміж­них будівель і споруд.

удосконалення технологічних процесів та устаткування. Темпера­тура повітря виробничих приміщень до певної міри залежить від самого технологічного процесу та інших джерел тепла.

раціональний режим праці та відпочинку. Цей захід передбачає скорочення тривалості робочої зміни, введення додаткових перерв, створення реабілітаційних кімнат або зон відпочинку в гарячих це­хах (охолоджувальні альтанки);

застосування теплоізоляції устаткування та захисних екранів. Як ізоляційні матеріали широко використовуються: азбест, мінеральна вата, пінопласт та ін.

раціональна вентиляція, кондиціонування повітря та опалення приміщень.