Гіпотези, які пояснюють інноваційну діяльність

 

1. Ринковий попит (ринок наштовхує на нові ідеї).

2. Технологічний поштовх (основним фактором розвитку є результати наукових досліджень).

3. “Поєднуюча гіпотеза” (технічні інновації супроводжуються інноваціями у галузі маркетингу, менеджменту та у виробництві).

4. Інтегрована модель (мінімальні витрати часу на науково-дослідні роботи, організацію виробництва та просування на ринок)

 

Інноваційна активність залежить від техніко-економічних, організаційно-управлінських, юридичних, соціально-психологічних чинників (див. табл. 2.1).

Інноваційна інфраструктура – це сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих систем, необхідних і достатніх для здійснення інноваційної діяльності та реалізації нововведень. Вона об’єднує підприємства, інвесторів, різноманітні фінансові структури, посередників, державні та наукові установи, які своєю діяльністю охоплюють весь інноваційний цикл ─ від генерації ідеї до реалізації нововведення. Інфраструктура інноваційного бізнесу забезпечує рух потоків інформації, знань, технологій, взаємодію між різними інституціональними структурами і цим впливає на темпи розвитку економіки країни.

Таблиця 2.1

Група чинників	Чинники, що стримують ІД	Чинники, що сприяють ІД
Техніко-економічні	Відсутність джерел фінансування; слабкість матеріально-технічної та наукової бази підприємств; домінування інтересів існуючого виробництва; високий економічний ризик; ускладнення науково-дослідних розробок	Наявність резерву фінансових та матеріально-технічних ресурсів та науково-технічної інфраструктури; розвиток конкуренції; скорочення тривалості життєвого циклу наукомістких товарів; державна підтримка інноваційної діяльності
Організаційно- управлінські	Надмірна централізація, ієрархічні принципи побудови організації, перевага вертикальних потоків інформації; сталі організаційні структури, відсутність інформації про нову продукцію; установча замкненість, труднощі в міжгалузевих взаємодіях; орієнтація на установлені ринки та швидку окупність; відсутність науково-інноваційних організаційних структур; недостатність міжнародного науково-технічного співробітництва	Демократичний стиль управління, переваги горизонтальних потоків інформації; гнучкість організаційних структур, Індикативність планування, децентралізація, формування цільових проблемних груп; пошук нових ринків збуту; міжнародна науково-технічна кооперація; створення інноваційної інфраструктури
Юридичні	Недосконалість законодавчої бази з питань інноваційної діяльності, охорони інтелектуальної власності, трансферу технологій	Законодавчі, нормативно-правові заходи (пільгове оподаткування та кредити), що заохочують інноваційну діяльність, забезпечують права інтелектуальної власності
Соціально-психологічні	Опір змінам, усьому новому, страх відповідальності за помилки; відсутність матеріальних стимулів та умов творчої праці	Сприйняття змін, моральна винагорода, суспільне визнання; можливість самореалізації, розвиток умов для творчої праці, матеріальні стимули

Організаційні структури інноваційної діяльності – це підприємства (установи), які займаються інноваційною діяльністю, науковими дослідженнями, розробкою та реалізацією інновацій.

Усі організаційні структури інноваційної діяльності розділені на групи (табл. 2.2):

ü наукові організації, які розроблюють інновації;

ü ринкові суб’єкти інноваційної діяльності, які доопрацьовують, виробляють та реалізують інновації;

ü організаційні структури інтеграції науки та виробництва, що зменшують період від виникнення ідеї до її практичного використання.

Таблиця 2.2

Організаційна форма	Характеристика
Технологічний парк (технопарк)	Компактно розміщений комплекс самостійних організацій з науково-виробничого циклу створення новацій (НДІ, ВНЗ, підприємства). Мета технопарків – досягнення тісного територіального зближення між необхідною для наукових досліджень матеріальною базою, що належить промисловому виробництву та людським компонентом наукового потенціалу країни, що формує максимально сприятливі умови для розвитку інноваційної діяльності
Технополіс (“техно” – майстерність, уміння; “поліс” – місто, держава)	Спеціально створений комплекс, який включає фірми і організації, що охоплюють повний інноваційний цикл. Структура технополісу подібна до технопарку, однак вона розташовується у межах конкретного населеного пункту, розвиток якого забезпечується через технополіс
Фінансово-промислові групи	Організаційні структури, що об’єднують промислові підприємства, банки, торгові організації, пов’язані технологічним циклом для підвищення конкурентоспроможності товарів і послуг
Бізнес-інкубатори	Складний багатофункціональний комплекс, що забезпечує сприятливі умови для ефективної діяльності новоутворених малих інноваційних фірм, які реалізують цікаві наукові ідеї. Створюються місцевими органами влади або великими компаніями з метою “вирощування” нових видів бізнесу. Займаються реалізацією прибуткових проектів, як правило, забезпечують себе на засадах самофінансування, зацікавлені у тому, щоб малі інноваційні структури якомога швидше ставали рентабельними: інкубатору гарантується значна частка в їхніх майбутніх прибутках

 

Продовження таблиці 2.2

Венчурні фірми	Структури, що характеризуються значним ризиком, надзвичайно високою активністю, зумовленою залученням висококваліфікованих, талановитих спеціалістів і створенням відповідних стимулів для винахідницької діяльності. Як правило, не займаються організацією виробництва, а передають свої розробки іншим фірмам – експлерентам, патієнтам, віолентам, комутантам
Фірми спін-офф (дочірні підприємства)	Створюються при вузах, спеціальних лабораторіях, дослідницьких центрах з метою комерційного впровадження науково-технічних досягнень, отриманих при виконанні великих проектів: військових розробок, космічних програм, фундаментальних досліджень
Консультаційні та аналітичні фірми	Прогнозують розвиток технологій, нових товарів та попиту на інновації, визначають перспективні цілі, тематики досліджень
Стратегічні альянси: консорціуми, спільні підприємства	Форми міжнародної науково-технічної кооперації фірм, які створюються з метою спільного проведення НДДКР, обміну виробничим досвідом, розподілу ризиків при проведенні НДДКР

Фірми-експлеренти виводять на ринок новинки, це фірми-піонери, які у 85 випадках із 100 зазнають краху, їх стратегія є ризикованою. Сила експлерентів зумовлена впровадженням принципових нововведень.

Фірми-патієнти мають вузьку спеціалізацію, випускають дорогі високоякісні товари, які задовольняють потреби, сформовані під впливом моди, реклами. Вони є прибутковими, оскільки вишукують недоступні для головних корпорацій сфери діяльності, прагнуть ухилитися від прямої конкуренції. Інколи їх називають “хитрими лисами”.

Фірми-віоленти мають крупний капітал, високий рівень технологій і діють у сфері великого традиційного бізнесу. Їх стратегія полягає в організації масового виробництва продукції для широкого кола споживачів, яких задовольняє середній рівень цін і невисока якість.

Фірми-комутанти діють у сфері середнього та малого бізнесу, орієнтованого на задоволення місцевих потреб. Товари цих фірм не мають високої якості, як у патієнтів, але вони налаштовані на задоволення потреб конкретного клієнта. Комутантна стратегія характерна для багатьох приватних фірм.

У сучасних умовах розвитку світової економіки все більшого значення набирає розвиток малого бізнесу, який на сьогодні створює більше 80 % нових робочих місць у їх загальній кількості у США та країнах Європи. У США має місце система різноманітних пільг для малих інноваційних структур: звільнення від податку на оренду, прискорена амортизація, податковий кредит до одержання прибутків, усі капітальні вкладення в науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи вважаються поточними витратами і списуються відразу на собівартість тощо.

Статусу сучасного з відповідним виробничо-комерційним іміджем набуває підприємство, на якому функціонує чи створюється ефективна служба маркетингу, удосконалюється система управління на основі використання раціонального менеджменту, інформаційних технологій, засобів зв’язку, здійснюється розробка й реалізація тактичних і стратегічних бізнес-планів підвищення економічної і фінансової стійкості в умовах жорсткої конкуренції. Методика кількісної оцінки рівня сучасності підприємства наведена у табл. 2.3.

 

Таблиця 2.3

Ознака	Показники	Оцінка
Конкуренто-спроможність продукції підприємства (k1).	Наявність чистого прибутку для розширеного відтворення, при рентабельності продукції не менше ніж 25 %	1,0
Рівноважний стан (точка беззбитковості)	0,5
Потенційний банкрут, непоправні збитки
Маркетингова діяльність (k2).	Наявність цієї служби	1,0
Не повною мірою	0,5
Відсутність
Ринкова структура управління підприємством (k3).	Наявність	1,0
У стадії становлення	0,5
Відсутність
Постійне підвищення кваліфікації персоналу (k4)	Наявність системи навчання	1,0
Періодичне підвищення кваліфікації	0,3
Відсутність системи
Застосування ІТ в управлінні підприємством (k5).	Системне застосування	1,0
Часткове застосування	0,5
Відсутність
Зовнішьоекономічна діяльність (k6).	0 – 1,0
Інвестиційна привабливість (k7).	Наявність значних інвестицій	1,0
У процесі формування	0,5
Відсутність інвестицій
Екологічна чистота (k8).	Чисте виробництво	1,0
Наявність деяких очисних споруд	0,5
Екологічно брудне виробництво

Показник рівня сучасності підприємства: ,

де k_i – і -та ознака, що враховується при розрахунку показника рівня сучасності підприємства;

n – кількість ознак, що враховуються при розрахунку показника рівня сучасності підприємства.

 

Шкала оцінювання підприємства:

ü сучасне підприємство – від 1 до 0,7;

ü підприємство у процесі реструктуризації – від 0,6 до 0,4;

ü підприємство є потенційним банкрутом – від 0,3 і нижче.

Сучасні підприємства витримують вимоги з екологічної безпеки виробництва, вони є найбільш інвестиційно-привабливими та активними експортерами своєї продукції.

Законом України “Про інноваційну діяльність”(ст. 1) визначено поняття і нноваційне підприємство (інноваційний центр, технопарк, технополіс, інноваційний бізнес-інкубатор тощо) – це підприємство, що розробляє, виробляє і реалізує інноваційні продукти чи послуги, обсяг яких у грошовому вимірі перевищує 70 % його загального обсягу.

 

 

Ø Питання для самоконтролю засвоєння змісту теми, який рекомендується виконувати після опрацювання теоретичного матеріалу, виконання завдань самостійної, індивідуальної роботи та семінарських занять

1. Який процес називається інноваційним?

2. Який ресурс є основним в інноваційному процесі?

3. Що відображає кібернетична модель розвитку?

4. Охарактеризуйте інноваційний процес як інтегроване середовище.

5. Які етапи вміщує інноваційний процес?

6. Що таке життєвий цикл інновації?

7. Що ілюструє S-подібна крива?

8. Що таке дифузія?

9. Що є ринковим регулятором дифузних процесів?

10. Яка мета трансферу технологій?

11. Скільки існує форм трансферу інновацій?

12. Які існують види ліцензій?

13. Що таке горизонтальний трансфер?

14. Як називається процес, за допомогою якого нововведення передається комунікаційними каналами поміж членами соціальної системи у часі?

15. На якому етапі інноваційного процесу ідеї перевіряються на їх життєздатність, економічну, технічну та споживацьку ефективність?

16. Визначте чинники, які впливають на інноваційну діяльність.

17. Що таке попит інновацій?

18. Яка діяльність називається інноваційною?

19. Коли виникає необхідність у прийняття інноваційного рішення?

20. Яка мотивація інноваційної діяльності?

21. Які існують гіпотези інноваційної діяльності?

22. Як називається діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок?

23. Що таке інноваційна інфраструктура?

24. Основна мета технопарків.

25. Яка мета створення бізнес-інкубаторів?

26. В Україні є розвиненим венчурний бізнес?

27. Чи завжди сучасне підприємство є інноваційним?

28. Перерахуйте особливості діяльності технологічних парків.

 

При самоперевірці засвоєних знань необхідно формулювати розширені відповіді на поставлені питання та перевіряти їх повноту і правильність за допомогою матеріалу лекцій та рекомендованої літератури.

 

Література

Основна: [1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 24, 26, 28, 29]. Додаткова: [1, 2, 3, 4, 7, 8, 15, 24, 28, 25, 26, 28, 32].