Вибір стратегії - найважливіша складова інноваційного менеджменту.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Вибір стратегії - найважливіша складова інноваційного менеджменту.



Можливі напрями вибору інноваційної стратегії показані на рис. 5.1.

Технологічна позиція Слабка Сприятлива Сильна
Ринкова позиція
Сильна Придбання іншою фірмою Стратегія слідування за лідером Інтенсивна НДЦКР, технологічне лідерство
Сприятлива Раціоналізація ВИБІР Пошук вигідних сфер застосування технології
Слабка Ліквідація бізнесу   Раціоналізація Організація ризикового проекту

Рис. 5.1. Напрями вибору інноваційної стратегії

Інноваційні стратегії ускладнюють корпоративне управління, а саме:

ü підвищується рівень невизначеності результатів.До досить складного стратегічного управління додаються складності, пов’язані з різким підвищенням рівня невизначеності результатів за строками, витратами, якістю й ефективністю, що змушує розвивати таку специфічну функцію, як управління інноваційними ризиками;

ü підвищуються інвестиційні ризики проектів.Інвестиційні ризики підвищуються за рахунок новизни завдань, що розв’язуються. До складності проектного управління додаються труднощі, які викликаються структурою портфеля інноваційних проектів, де переважають середньострокові й особливо довгострокові проекти, з’являється якісно новий об’єкт управління – інноваційно-інвестиційний проект;

ü збільшується кількість змін в організації внаслідок інноваційної реструктуризації.Реалізація будь-якої інноваційної стратегії пов’язана з невідворотністю перебудови підприємства або, як кажуть, його реструктуризації, оскільки зміна стану хоча б одного елемента веде до зміни стану всіх інших елементів. Ці потоки стратегічних змін необхідно сполучати зі стабільними поточними виробничими процесами. Виникають завдання управління потоками інноваційних стратегічних змін, тобто застосування принципів логістики;

ü зростають суперечності у керівництві організації.Вибір і реалізація інноваційних стратегій обов’язково викликають суперечності інтересів і підходів до управління у різних груп керівництва і окремих керівників організації. Треба забезпечити погодженість інтересів і рішень стратегічного, науково-технічного, фінансового і виробничого менеджменту, а також маркетингових рішень.

Одним із методів аналізу готовності підприємства до сприйняття та реалізації інноваційних проектів є SWOT-аналіз.

SWOT – це абревіатура англійських слів: Strength (сила), Weakness (слабкість), Opportunity (можливість), Тhreat (загроза). Цей метод аналізу надає змогу визначити на основі сумісного розгляду внутрішніх можливостей і зовнішнього оточення стратегічну інноваційну позицію організації.

 

Дослідження взаємозв’язку обсягу виробництва, собівартості й прибутку при зміні цих показників у процесі виробництва називають аналізом умов беззбитковості. Мета такого аналізу - виявлення збалансованого співвідношення між витратами, обсягом виробництва і прибутками, знаходження обсягу реалізації, потрібного для відшкодування витрат.

Метою аналізу умов беззбитковості є перевірка реалістичності планових значень ціни, витрат та обсягів випуску та продажу нового продукту, при яких, як мінімум, буде забезпечуватися беззбитковість цього проекту. Це особливо важливо для визначення періоду (часу), у продовж якого новостворене виробництво буде об’єктивно збитковим.

У “класичному” варіанті аналізу умов беззбитковості (на сформованому ринку) приймається, що ціни на ресурси є відомими і у короткостроковому періоді – сталими.

Визначаються різні “граничні” значення обсягів продажу продукту, які будуть забезпечувати підприємству роботу без збитків або роботу із збитками, але із збереженням платоспроможності. Основну роль в аналізі умов беззбитковості відіграє розмежування очікуваних поточних витрат підприємства на змінні (Cv) і фіксовані (Cf) витрати, які покриваються виручкою від реалізації продукції. Різницю між ціною продажу одиниці товару (Р) і змінними витратами на одиницю товару (C’v) називають контрибуцією.

Прибуток (П) представляють як різницю між сумарним вкладом (контрибуція) продажу продукту у покриття постійних витрат фірми (проекту) і самими постійними витратами :

П = (Р-C’v)*Q - Cf (5.1)

У класичному варіанті аналізу умов беззбитковості є довільна змінна – обсяг випуску продукції Q. Якщо знайти значення Q, за якого прибуток стає невід’ємним (відсутність збитків), то це означає, що прибуток необхідно прирівнювати до 0 (перше невід’ємне його значення при його зростанні або останнє – при його падінні) і з отриманої рівності знайти значення обсягу випуску продукту, за якого не буде збитків:

Qа= Cf /(Р-C’v) (5.2)

Тобто Qа – це “граничне” значення величини випуску продукту (послуги), не досягнення підприємством якого (при даній ціні і витратах) буде приносити лише збитки, а перевищення цього критичного значення приведе до отримання прибутку.

Графічний метод

 

Сумарні витрати (С), які властиві різним обсягам випуску продукту, перевищують змінні витрати, на фіксований розмір постійних витрат підприємства і пересікають лінію виручки у точці А, яку називають “точкою беззбитковості”. Вона відділяє зону збитків підприємства, які воно буде нести, якщо не зможе забезпечити обсяг випуску продукції Qa, що відповідає точці беззбитковості (точка А). R – виручка підприємства від продажу за ціною Р.

У зоні збитків (обсяг випуску менше Qa) сумарні витрати більші за виручку (лінія С вище R). У зоні прибутку (при обсязі випуску, більшому за Qa) виручка перекриває сумарні витрати (лінія R вища за С).

Чим більшими є постійні витрати підприємства, тим більшими збитками ризикує підприємство при затоварюванні (непродажу випущеного продукту).

Методи управління ризиками:лімітування, диверсифікація, розподіл ризику, мінімізація ризику, пошук інформації про інновацію, страхування, консалтинг.

Інноваційне рішення – це стратегія дій, що стосується формування та реалізації інноваційної альтернативи, яка задовольняє задані обмеження та забезпечує досягнення поставленої мети. Нові технології, нові види продукції та послуг, організаційно-технічні та соціально-економічні рішення виробничого, комерційного характеру, що приносять прибуток, є інноваційними альтернативами.

Необхідність у прийнятті інноваційних рішень виникає у тому випадку, коли потенціал певного об’єкта не задовольняє відповідним критеріям і потребує зовнішнього поштовху для свого подальшого розвитку. Особливістю інноваційних рішень є те, що їх прийняття завжди пов’язане з реструктуризацією, диверсифікацією, реінжинірингом підприємства, потребує детального аналізу його інформаційних ресурсів, що й обумовлює важливість оцінки наслідків їх прийняття та засобів підтримки.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 203; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.165.57.161 (0.01 с.)