Інноваційна діяльність підприємств на сучасному етапі

 

Загалом у 2010р. створенням і використанням передових виробничих технологій (ПВТ), а також використанням раціоналізаторських пропозицій займалося 1694 підприємства і організації України, більшість яких – промислові підприємства.

Створенням передових виробничих технологій займалися 154 підприємства, майже третина яких зосереджена у м. Києві, 14,3% – у Дніпропетровській, 9,7% – Харківській, 6,5% – Донецькій, 5,2% – Луганській, 4,5% – Львівській областях; у розрізі видів діяльності майже 40% – це організації, що займалися дослідженнями і розробками, 28,6% – підприємства переробної промисловості, 18,2% – установи освіти.

Загальна кількість створених ПВТ склала 376, у т.ч. 87,8% – нові для України, 12,2% – принципово нові. Майже чверть з них створено за державним контрактом, дві третини яких – в організаціях, що займалися дослідженнями і розробками. Впровадження інновацій на промислових підприємствах наведено в таблиці 2.3.

 

Таблиця 2.3-Впровадження інновацій на промислових підприємствах

 

	Питома вага підприємств, що впроваджували інновації. %	Впроваджено нових технологічних процесів, процесів	Освоєно виробництво інноваційних видів продукції, найменувань	Питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промислової, %
	14,8
	14,3			6,8
	14,6			7,0
	11,5			5,6
	10,0			5,8
	8,2			6,5
	10,0			6,7
	11,5			6,7
	10,8			5,9
	10,7			4,8
	11,5			3,8
	12,8			3,8

 

Більше половини створених ПВТ призначено для впровадження на промислових підприємствах, в основному – в переробній промисловості; понад чверть – в організаціях, що займалися дослідженнями і розробками; 4,3% – на підприємствах транспорту і зв’язку, більшість з яких – на залізничному транспорті; 2,4% – у сфері освіти.

У 2010р. 1590 підприємств використовували у виробництві передові виробничі технології, з них 24,3% – підприємства Харківської, 8,7% – Донецької, 6,8% Луганської, 6,2% – Закарпатської, 5,5% – Житомирської, по 5,3% Дніпропетровської та Одеської областей; в розрізі видів економічної діяльності 66,0% – підприємства промисловості, 19,4% – організації, що займалися операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям, 8,2% – підприємства транспорту і зв'язку, 4,0% – установи освіти.

 

Інноваційна активність підприємств в таблиці 2.4.

 

Таблиця 2.4 - Інноваційна активність підприємств

 

	Питома вага підприємств, які займалися інноваціями, %	Загальна сума витрат	у тому числі за напрямами, млн. грн.
дослідження і розробки	придбання інших зовнішніх знань	придбання машин, обладнання та програмного забезпечення	інші витрати
	18,0	1760,1	266,2	72,8	1074,5	182,7
	16,5	1979,4	171,4	125,0	1249,4	249,8
	18,0	3018,3	270,1	149,7	1865,6	407,7
	15,1	3059,8	312,9	95,9	1873,7	250,0
	13,7	4534,6	445,3	143,5	2717,5	419,8
	11,9	5751,6	612,3	243,4	3149,6	754,6
	11,2	6160,0	992,9	159,5	3489,2	563,7
	14,2	10850,9	986,5	328,4	7471,1	2064,9
	13,0	11994,2	1243,6	421,8	7664,8	2664,0
	12,8	7949,9	846,7	115,9	4974,7	2012,6
	13,8	8045,5	996,4	141,6	5051,7	1855,8
	16,2	14333,9	1079,9	324,7	10489,1	2440,2

 

 

Шляхи підвищення інноваційної активності:

1. Активізація державної підтримки інноваційних процесів в Україні.

2. Державне страхування впровадження інновацій, створення та використання венчурного капіталу.

3. Розробка та удосконалення інформаційних технологій, створення банку ідей та нових технологій.

4. Розвиток національного науково-технічного потенціалу.

5. Розробка, впровадження, трансфер та експорт наукомістких технологій.

 

 

3 Державне регулювання та підтримка інноваційної діяльності

 

3.1 Основні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні

 

Державне регулювання інноваційної діяльності в Україні здійснюється відповідно до постанови Верховної Ради України «Про концепцію науково-технічного та інноваційного розвитку України» від 13.07.1999р. № 16-XIV та закону України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002р. № 40-IV.

Головною метою інноваційної політики в Україні є утворення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення розвитку і використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних еколого-чистих, енергозберігаючих технологій, виробництва нових конкурентноздатних продуктів.

Реалізація основної мети державної підтримки інноваційної діяльності здійснюється шляхом:

2. Орієнтації підприємств на інноваційний шлях розвитку;

3. Визначення державних пріоритетів інноваційного розвитку;

4. Формування нормативно-правової бази у сфері інноваційної діяльності;

5. Підготовки кадрів у сфері інноваційної діяльності.

 

3.2 Приоритетні напрямки державної підтримки інноваційної діяльності

 

Найбільш пріоритетними напрямами державної підтримки є:

· у сфері наукового розвитку - стимулювання фундаментальної науки, прикладних науково-дослідних робіт, вищої освіти; рішення проблем здоров'я людини і її екологічної безпеки, інформаційного і матеріального забезпечення наукової діяльності;

· у сфері технологічного розвитку - забезпечення умов для високопродуктивної праці, розробка ресурсозберігаючих технологій, розробка сучасних технологій для агропромислового комплексу; захист здоров'я людини;

· у сфері виробництва - створення наукомістких технологій; утворення інкубаторів, технопарків, впровадження високорентабельних інноваційно-інвестиційних проектів;

· у сфері фінансово-банківської діяльності - стимулювання утворення спеціалізованих інноваційних банків, а також фондів довгострокового кредитування.

Реалізується державна політика інноваційної діяльності через надання пільгового податкового та пільгового митного режиму.

Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена амортизація основних фондів. При цьому амортизація основних фондів групи 3 проводиться до досягнення балансовою вартістю нульового значення.

Митне регулювання: 50% від діючої ставки оподаткування.

 

3.3 Державне регулювання наукової діяльності

 

Організація і керування науково-технічною діяльністю здійснюється на державному рівні, а також на рівні галузі, чи компанії, фірми. Основні функції, форми і методи державного регулювання наукою представлені на рис. 3.1.

Державне регулювання наукою здійснюється, зокрема, організаційно-економічними методами за умови мінімального втручання в рішення наукових і технічних проблем. Обов’язковою умовою є створення необхідної правової бази, що відповідає законам і нормативним актам, які регулюють наукову діяльність в умовах ринкового господарства.

Регулювання і керування науково-технічною діяльністю на рівні галузі, чи компанії, фірми здійснюється:

· адміністративно-господарськими методами;

· програмно-цільовим керуванням;

· ініціативним керуванням.

Адміністративно-господарська форма керування припускає наявність науково-дослідного центру під загальним керівництвом. Завданнями таких центрів є: керування дослідженнями, розробка і виробництво технічних нововведень, збут нової продукції. Після реалізації поставлених задач науково-дослідні центри можуть ліквідуватися.

Програмно-цільове керування НДДКР припускає роботу учасників програми у своїх організаціях і узгодження спільної діяльності з центру керування – головного інституту. Програмно-цільове керування знайшло найбільш широкий розвиток у таких галузях, як електроніка, робототехніка, комп’ютерне виробництво та ін.

Ініціативна форма організації і керування НДДКР складається з консультативної і адміністративної допомоги окремим підприємцям, ініціативним групам і малим фірмам у створенні, виготовленні й освоєнні нововведень і фінансування робіт.

 

Закордонна практика підтверджує високу ефективність ініціативних методів керування розвитком науки і техніки. Так, обстеження, проведені в США, показали, що на один долар, вкладений у НДДКР, малі ініціативні фірми з чисельністю зайнятих до 300 чоловік реалізують у 24 рази більше нововведень, чим великі корпорації з чисельністю працюючих порядку 10 тис. чоловік.