Ефективність технічних нововведень, їхні показники і методи розрахунків

 

Оцінка ефективності заходів НТП зводиться до зіставлення витрат (інвестицій) і результатів (грошових потоків) виробничо-господарської діяльності підприємства приведених до одного моменту часу.

Первісним і основним фактором у всіх економічних розрахунках ефективності виробничих нововведень є технологічний і організаційний ефект розвитку ТТБП. Цей ефект виражається у виді росту продуктивності устаткування і зниження витрат уречевленої та живої праці на виготовлення одиниці продукції.

Натуральні показники результатів технічного росту визначаються різними методами: балансовими, розрахунково-аналітичними, економіко-статистичними, експертними та ін.

Найбільш простим і широко розповсюдженим є розрахунково-аналітичний метод. Цей метод заснований на результатах спеціальних технологічних досліджень, що встановлюють кількісні залежності між прогресивністю нової техніки і технології і ростом продуктивності устаткування, витратами матеріальних, паливно-енергетичних, трудових і інших видів ресурсів. Ці залежності звичайно оформляються у виді відповідних нормативів (заводських, галузевих), що використовуються при визначенні технологічного ефекту від нововведень.

Наприклад, на металургійних підприємствах, де виробничі можливості цехів визначаються результатами роботи ведучих технологічних агрегатів (доменних печей, конверторів, прокатних станів та ін.), створюються особливо сприятливі можливості застосування розрахунково-аналітичного методу. Так, у доменному виробництві використовують нормативи збільшення продуктивності печей і зниження витрат коксу при зміні змісту заліза в шихті, змісту кисню в дутті, температури дуття, тиску газу під колошником, витратами різних паливних добавок (природного газу, коксового газу, пиловугільного палива, мазуту), змісту сірки і золи в коксі тощо. У конверторному виробництві продуктивність агрегатів і вихід придатної сталі визначаються однорідністю і стабільністю хімічного складу чавуна; витратою, чистотою і тиском кисню в процесі продувки металу; якістю і кількістю металобрухту в шихті та ін. У прокатному виробництві продуктивність агрегатів і вихід придатного прокату залежать від ваги вихідної заготівлі, швидкості прокатки, часу нагрівання і витрат палива в нагрівальних печах, швидкості охолодження готового прокату тощо.

Відповідно до розрахунково-аналітичного методу ступінь впливу окремих параметрів технологічного процесу на продуктивність устаткування визначається з вираження:

(13.1);

де І_і – індекс росту продуктивності при зміні і-того параметра;

У_Пі і У_Бі – рівень параметра технологічного процесу в проектному і базовому періодах;

Н_і – норматив росту продуктивності за рахунок зміни і-того параметра,%.

Якщо в результаті впровадження нововведень змінюються кілька параметрів, що впливають на продуктивність устаткування, то розраховуються індекси росту продуктивності по кожному параметру і визначається інтегральний коефіцієнт, що являє собою добуток приватних індексів:

І= І₁ І₂...І_n, (13.2);

де І – інтегральний коефіцієнт росту продуктивності;

I₁, І₂.. I_n - індекс росту по першому, другому і... n-му параметрі.

При незмінному часі роботи устаткування інтегральний коефіцієнт продуктивності пропорційний індексу обсягу виробництва. У випадку передбачуваної зміни фактичного часу роботи агрегатів варто врахувати цей фактор при розрахунку проектного обсягу виробництва продукції. Індекс зростання вироб­ництва може бути розрахований по вираженню:

К_ІН = I · І_фр (13.3);

де І_фр – індекс фактичного часу роботи устаткування.

Зміна витрат матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів у результаті впровадження заходів НТП визначається з вираження:

(13.4);

де ∆Р_jі – зниження витрати матеріального ресурсу при зміні і-того параметра технологічного процесу;

Р_б – питома витрата матеріального ресурсу в базовому періоді;

Н_i – норматив зниження матеріального ресурсу.

Якщо змінюються кілька параметрів процесу, то враховується зміна витрат матеріального ресурсу під впливом кожного параметра і шляхом підсумовування визначається загальне зниження матеріального ресурсу:

(13.5)

де ΔΡ_Σj - сумарне зниження витрати j-го матеріального ресурсу;

ΔР_ji - зниження витрати j-го матеріального ресурсу під впливом і-того параметра технологічного процесу;

n – кількість параметрів технологічного процесу, що змінюються.

При використанні формул (13.4) і (13.5) варто враховувати вплив кожного варіюванного параметра на величину Р_Б.

Наприклад, у результаті впровадження нововведень передбачається зміна двох параметрів технологічного процесу, що приведуть до зниження питомої витрати палива. При цьому перший параметр збільшиться на 5 од., а другий - на 8 од. Норматив зниження палива для першого параметра складає 0,5% палива на одиницю параметра, а для другого – 0,2%. Витрати палива в базовому періоді складали 600 кг/т продукції. Необхідно визначити сумарне зниження питомої витрати палива. У результаті впровадження першого заходу питома витрата палива скоротиться на:

600 * (5*0,5/100)= 600 0,025 = 15 кг/т

При розрахунку впливу другого параметра слід урахувати, що питомі витрати палива вже знизяться на 15 кг/т в результаті впливу першого параметру. Тоді підвищення другого параметру знизить витрати палива на:

585*(8*0,2/10)=585 0,016 = 9,4 кг/т

Сумарний вплив двох факторів.

15+ 9,4 = 24,4 кг/т

Економічний ефект впровадження заходів НТП укладається в зниженні експлуатаційних витрат у результаті зменшення питомих витрат матеріальних, паливно-енергетичних і інших ресурсів і економії на умовно-постійних витратах при збільшенні продуктивності устаткування. У випадку поліпшення якості продукції економічний ефект забезпечується також за рахунок додаткового прибутку в результаті підвищення ціни продукції.

Зниження експлуатаційних витрат при зміні питомих витрат матеріальних ресурсів визначається з вираження:

Е_мj = (ΔР_j * Ц_j)-Д_j (13.6);

де Е_мj - зниження експлуатаційних витрат при зміні питомої витрати і-того матеріального ресурсу;

Ц_j – ціна і-того матеріального ресурсу;

Д_j – додаткові експлуатаційні витрати на одиницю продукції при впровадженні заходу (додаткові амортизаційні відрахування, витрати на поточний ремонт, утримання основних засобів, придбання додаткових видів сировини тощо).

Сумарна економія від зниження матеріальних витрат складе:

(13.7)

де Е_м – зниження експлуатаційних витрат при зміні питомих витрат матеріальних ресурсів;

n – кількість видів матеріальних ресурсів, що змінюються в результаті впровадження нововведень.

Умовно-постійні витрати на одиницю продукції змінюються назад пропорційно зміні обсягу виробництва. Економія від зниження умовно-постійних витрат розраховується по вираженню:

(13.8);

де Е_уп - зниження умовно-постійних витрат на одиницю продукції при

зміні обсягу виробництва;

УП_б - умовно-постійні витрати на одиницю продукції в базовому періоді.

Якщо під впливом організаційно-технічних заходів змінюється штат або рівень оплати праці промислово-виробничого персоналу, то необхідно врахувати також зміну цих факторів. Тоді загальна економія експлуатаційних витрат

визначається як:

(13.9);

де ΔС – зниження собівартості одиниці продукції при впровадженні проектних заходів;

е_зп - зміна заробітної плати.

Знаючи величину зниження собівартості одиниці продукції в результаті впровадження інноваційних заходів, можна розрахувати собівартість продукції в проектному періоді:

(13.10);

де С_п, Сб – собівартість одиниці продукції в проектному і базовому періодах.

Загальна економія від зниження експлуатаційних витрат обчислюється на плановий випуск продукції як різниця витрат до і після впровадження заходів:

(13.11);

 

де -ΔС_е – зниження собівартості продукції після впровадження заходів;

А_п – обсяг виробництва продукції в проектному періоді.

Використання представленого факторного методу дозволяє визначити со­бівартість продукції в проектному періоді:

 

(13.12);

 

де С_рп – собівартість продукції в проектному періоді.

Викладена методика може бути використана для визначення собівартості продукції в проектному періоді. Як відомо, собівартість продукції є одним з основних елементів при розрахунку грошових потоків, що генеруються технічними інноваціями. Дана методика дозволяє визначити ефективність різних напрямків науково-технічного прогресу і ранжирувати окремі технічні інновації по їхній ролі впливу на результати роботи ділянки, цеху, підприємства. Це дає можливість виділити пріоритетні напрямки технічного розвитку виробництва.

Для оцінки ефективності заходів технічного росту підприємства розрахо­вують абсолютну ефективність капітальних вкладень, що характеризує загальну величину їхньої віддачі, і термін окупності:

; (13.13)

де Е_р – коефіцієнт економічної ефективності капітальних вкладень;

Т_р – термін окупності;

ΔП_Ч – приріст чистого прибутку (різниця величин чистого річного прибутку по проекту і за базовий рік, що передує впровадженню проектних заходів);

К – обсяг капітальних вкладень на здійснення проектних заходів.

Розрахований по проекту коефіцієнт (Е_р) зіставляється з рівнем рентабельності діючого виробництва, середньою нормою прибутковості на вкладений капітал або з аналогічним показником по проекту, прийнятому для порівняння. Проектні рішення є ефективними, якщо розрахований коефіцієнт (Е_р) перевищує показник, прийнятий як базу порівняння. Крім того, показники Е_р і Т_р можуть виступати як критерії ранжирування заходів технічного росту по їх впливу на результати роботи підприємства.

Звичайно для розрахунку собівартості продукції при розробці інвестиційних проектів впровадження технічних інновацій прибігають до складання кошторису витрат на виробництво продукції. Кошторис складається по економічно однорідним елементам витрат на підставі прогнозованих обсягів виробництва продукції, норм витрат матеріальних ресурсів і цін на них. До кошторису витрат входять наступні основні статті витрат:

· матеріальні витрати;

· заробітна плата;

· відрахування на соціальні потреби;

· амортизація основних фондів і нематеріальних активів;

· інші операційні витрати.

Матеріальні витрати містять у собі витрати на сировину й основні матеріали, покупні напівфабрикати і комплектуючі, допоміжні матеріали, паливо й енергію зі сторони, виробничі послуги сторонніх організацій, геологорозвідувальні роботи тощо.

Основним моментом при обчисленні матеріальних витрат є визначення норм витрат, що на стадії прогнозування можуть бути визначені шляхом корегування норми витрати в базовому періоді на величину зміни витрати матеріального ресурсу в результаті впровадження заходів НТП:

(13.14)

де Н_пj, Н_бj| - норми витрат j-того матеріального ресурсу в проектному і базовому періодах;

ΔРij – зниження витрати j-того матеріального ресурсу під впливом і-того параметра технологічного процесу;

n – кількість параметрів технологічного процесу, що змінюються.

Витрати по усіх видах матеріальних ресурсів визначаються як сума добутків норм витрат на закупівельну ціну відповідного матеріального ресурсу:

(13.15);

де З_м – матеріальні витрати;

Цj – закупівельна ціна j-того матеріального ресурсу;

m – кількість використовуваних матеріальних ресурсів.

Заробітна плата включає усі форми оплати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства за винятком виплат, що фінансуються із прибутку.

Відрахування на соціальні потреби включають виплати на соціальне страхування і у Пенсійний фонд; розраховуються в установлених нормах від величини заробітної плати.

Амортизація основних фондів розраховується за встановленими законодавством нормами від балансової вартості. Амортизація нематеріальних активів здійснюється рівномірно, виходячи з терміну функціонування цих активів (10 років).

Інші операційні витрати містять у собі оплату послуг зв'язку, обчислювальних центрів, охорону, страхування майна, оплату робіт із сертифікації продукції та ін.

Після розрахунку собівартості продукції в проектному періоді визначається очікуваний грошовий потік за кожний рік реалізації інвестиційного проекту. Алгоритм розрахунку грошових потоків представляється таким чином:

· виходячи з прогнозованих значень обсягів виробництва і продажів, а також передбачуваного рівня цін на готову продукцію визначається обсяг реалізованої продукції за кожен рік в проектному періоді:

(13.16);

де РП_Пі – реалізована продукція в і-том році інвестиційного проекту (без ПДВ і акцизного бору);

А_ij – обсяг виробництва в і-том році jотого виду продукції;

Ц_ij – ціна в і-тім році jотого виду продукції;

n – кількість видів продукції;

· прибуток від реалізації продукції по роках інвестиційного проекту:

П_іп = РП_і – С_рпі –АВ–ВЗ (13.17);

де С_рпі – собівартість реалізованої продукції в і-том році (без додаткових амортизаційних відрахувань);

АВ – адміністративні витрати;

ВЗ – витрати на збут;

· приріст прибутку по роках інвестиційного проекту до амортизації та податку на прибуток:

ΔП_і = П_пі - П_б (13.18);

де П_б – прибуток у базовому періоді.

· приріст прибутку до податків:

ΔП_ні = ΔП_і - ΔАМ_і (13.19);

де ΔАМ_і – приріст амортизаційних відрахувань у і-тім році;

· приріст чистого прибутку:

ΔП_чі - ΔП_ні- Н_п, (13.20);

де Н_п – податок на прибуток;

· приріст чистого грошового потоку:

ΔСF_i = ΔП_ЧІ+ ΔАМ_i + К_р+ Ф_зал (13.21);

де К_р – робочий капітал (обсяг інвестицій у поповнення оборотних коштів), що вивільняється в останньому році інвестиційного проекту;

Ф_зал – залишкова вартість устаткування, установленого по проекту (враховується в останньому році інвестиційного проекту).

Як випливає з приведеного вище вираження, грошовий потік в останньому році реалізації проекту містить у собі дві позитивні добавки. По-перше, до кінця проекту вивільняються додаткові інвестиції в оборотні кошти (К_р) у повному обсязі. По-друге, залишкова вартість (Ф_зал) основних фондів, установлених по проекту, кваліфікується як позитивний грошовий потік, тому що допускається, що основні фонди будуть продані по цій вартості або будуть використані для іншого проекту.

Оцінка ефективності інвестицій базується на наступних основних принципах:

· оцінка ефективності інвестицій здійснюється шляхом зіставлення грошового потоку, що формується в процесі реалізації інвестиційного проекту, і вихідної інвестиції. Проект визнається ефективним, якщо забезпечується повернення вихідної суми інвестицій і необхідна прибутковість для інвестора;

· грошовий потік і інвестиційний капітал приводиться до дійсного часу або до визначеного розрахункового року (як правило, до року, що передує початку реалізації проекту);

· процес дисконтування здійснюється по різних ставках дисконту, що враховують структуру інвестицій і вартість окремих складових капіталу:

(13.22);

де WACC – середньозважена вартість капіталу, %;

С_в та С_п – вартість власного та позикового капіталу відповідно, %;

d_в d_п – частка власного та позикового капіталу відповідно, у частках одиниць;

r – ставка дисконту.

Основними показниками ефективності інвестицій є:

· чиста приведена вартість інвестиційного проекту (NPV);

· дисконтованний строк окупності (ДРВ);

· внутрішня норма (прибутковості, рентабельності) (ІRR).

Чиста приведена вартість інвестиційного проекту – сумарна сьогоднішня вартість чистих грошових потоків, що забезпечує даний проект.

Грошовий потік приводиться до дійсного часу і визначається чиста приведена вартість інвестиційного проекту по формулі:

(13.23);

де IPV – сумарний обсяг інвестицій, здійснюваний у даний час (0-й рік);

ч – ставка дисконтування, чисельно рівна середньозваженої вартості капіталу (WАСС).

Критерій ефективності NРV > О

У даній методиці передбачається, що інвестор вкладає свій капітал одночасно. Якщо ж інвестування здійснюється протягом декількох років, то необхідно застосувати принцип дисконтування (нарощування) також і до капітальних вкладень

У цьому випадку вираження для розрахунку чистої приведеної вартості здобуває вид:

(13.24);

де ІNV_i – інвестиції в основні фонди і оборотні кошти в і-тім році здійснення проектних рішень;

n – тривалість здійснення проектних рішень;

k – кількість років, протягом яких здійснюються інвестиції, після початку експлуатації об'єкту;

m – термін реалізації інвестиційного проекту;

ΔСFі – приріст грошового потоку по роках інвестиційного проекту. Критерієм економічної ефективності інвестиційного проекту є позитивне значення чистої приведеної вартості, тобто NPV > О

Дисконтованний строк окупності – кількість років, через які відбувається повернення вихідних інвестицій, тобто коли накопичений дисконтованний чистий грошовий потік стає рівним нулю. Для його визначення можна скористатися спрощеною формулою:

ДРВ = ІNV/ (13.25);

де – середньорічний дисконтованний чистий грошовий потік.

Внутрішня норма прибутковості - ставка дисконтування, при якій NРV =0.

Математичне визначення внутрішньої норми прибутковості припускає рішення рівняння:

(13.26);

Однак у загальному випадку рівняння для визначення ІRR не може бути вирішене в кінцевому виді. Значення ІRR знаходиться шляхом послідовних обчислень. Критерій ефективності ІRR > WАСС.