Організаційна підготовка інноваційного розвитку виробництва

Організаційна підготовка виробництва - це комплекс взаємозалежних процесів, покликаних забезпечити готовність підприємства до проведення інноваційного удосконалювання ТТБП у встановлений термін. Від організаційної підготовки залежить здатність обновленого виробничого апарата до своєчасного випуску конкурентоспроможній продукції з мінімальними витратами, а також пристосованість виробничого процесу до безупинного удосконалювання і швидкого переналагодження.

Основними об'єктами організаційної підготовки виробництва є:

· атестація і паспортизація техніки і готової продукції;

· визначення пропускної здатності суміжних виробничих ділянок і балансове ув'язування їхніх потужностей;

· обґрунтування витрат трудових, матеріальних і інших видів ресурсів для виробничих потреб;

· безупинне і безперебійне ресурсне забезпечення підприємства;

· організація ритмічної роботи окремих ланок і виробничого процесу в цілому;

· керування інвестиційними процесами;

· організація транспортування, збереження і збуту продукції.

Для рішення цих питань використовуються наступні методи:

- фотохронометражний; - психологічний;

- графічний; - розрахунково-аналітичний.

Зміст робіт при використанні перерахованих методів може бути виражено схемою, представленої на рисунку 7.2.

 

Рисунок 7.2- Класифікація методів рішення організаційної підготовки виробництва.

Результатом проведення роботи з організаційної підготовки виробництва є складання виробничих паспортів. Виробничий паспорт являє собою документ, у якому фіксуються технічні, організаційні та економічні зведення, що характеризують об'єкт виробництва. У виробничому паспорті відбито:

· склад устаткування;

· особливості технологічного режиму;

· витрата сировинних ресурсів;

· якість напівфабрикатів і готової продукції;

· пропускна здатність комунікацій;

· склад і чисельність працюючих та ін.

Ці інформаційні і нормативні матеріали є базою для розробки планів технічного розвитку виробництва або завдання проектним організаціям на розробку інвестиційного проекту.

ОСОБЛИВОСТІ СТВОРЕННЯ ІННОВАЦІЙ ТА ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА НИХ

 

Сутність науково-технічного прогресу, загальні і пріоритетні

Напрямки його розвитку

Науково-технічний прогрес (НТП) є визначальним і вирішальним фактором техніко-економічного росту підприємств.

У загальному розумінні НТП – це постійний і безупинний процес створення нових і відновлення діючих способів виробництва, поліпшення якості і підвищення конкурентоспроможності продукції в результаті інноваційного розвитку науки і техніки. По своїй природі він представляє єдину систему:

наука техніка виробництво застосування

Ця система охоплює науково-виробничий і життєвий цикл інноваційного розвитку економіки (рис. 8.1).

У ринкових умовах планування життєвого циклу інноваційного розвитку є неодмінною умовою виживання, росту і процвітання кожного підприємства.

По суті і змісту закономірностей розвитку науки і техніки виділяються характерні для більшості галузей народного господарства загальні напрямки НТП, а для кожної з них пріоритетні на найближчу перспективу. Класифікація загальних і пріоритетних напрямків НТП на прикладі металургійної промисловості представлена на рис. 8.2.

Основною рушійною силою розвитку НТП є інтелектуальний потенціал суспільства, що виражається в кількості науковців і якості їхньої праці, кількості відкриттів і всесвітньо відомих наукових розробок тощо.

 

В даний час науково-технічний потенціал розвивається по наступним ключовим напрямкам:

· прискорення розробки наукових проблем, втілення їх у зразки та об’єкти промислового оснащення виробництва;

· широкий розвиток і використання робототехніки;

· створення безлюдних виробничих процесів;

· розробка і впровадження нових контрольно-вимірювальних приладів і керуючих систем;

· комп’ютеризація на базі мікропроцесорної техніки;

· розвиток енергетики, у т.ч. атомної, пошук нових джерел енергії;

· створення і застосування нових ефективних конструкційних матеріалів з більш високими міцністними властивостями.

Науково-технічний потенціал створюється зусиллями науково-технічних організацій і науково-виробничих об’єднань країни з урахуванням використання світових досягнень науки і техніки. До складу науково-технічного потенціалу входять результати досліджень і дослідно-конструкторських розробок, що репрезентуються кількістю і якістю науково-технічної інформації, підготовленої для виробничого споживання усередині країни і за кордоном. Таким чином, основне призначення науково-технічного потенціалу є інформаційне забезпечення розвитку науково-технічного прогресу.