Управління інноваційним розвитком підприємства

6. 1 Зміст і види інвестиційного планування розвитку виробництва

Основною функцією керування інвестиційними процесами на підприємстві є планування його виробничо-економічної діяльності. Планування інвестиційної діяльності містить у собі встановлення цілей, способів і коштів для досягнення поставлених цілей.

В умовах конкуренції планування технічного розвитку підприємства є однією з головних умов їхнього виживання.

Шляхи економічного розвитку підприємства можуть бути дуже різноманітні. Найбільш типовими є:

· господарсько-економічні – забезпечення росту ефективності роботи підприємства, випуск необхідної ринку продукції;

· виробничо-технологічні – підвищення ТТБП, організація виробництва нових видів продукції;

· соціальні – забезпечення росту матеріальних і духовних потреб трудящих;

· екологічні – забезпечення природоохоронних заходів.

Обґрунтування мети і місії підприємства є початковим етапом стратегічного планування інноваційного удосконалювання техніки, технології й організації виробництва.

Одним з головних елементів його розробки є вивчення зовнішніх умов. Аналіз навколишнього середовища і економічної ситуації укладається в організації безупинного спостереження, вивчення і контролю зовнішніх факторів. Базова стратегія, як генеральний напрямок економічного розвитку підприємства, є головним визначальним компонентом усього планування технічного розвитку підприємства. Цілі стратегічного розвитку можуть бути систематизовані таким чином:

· стратегія росту – збільшення обсягу продажів, прибутку, капіталовкладень;

· стратегія стабілізації – зменшення витрат, балансування на ринках, фінансова економія;

· стратегія виживання – перебудова маркетингової діяльності і системи керування, фінансова перебудова.

Здійснення стратегічних напрямків інвестиційного розвитку базується на обліку і використанні результатів аналізу життєвого циклу основних фондів. У залежності від позицій підприємства на ринку використовуються різні принципи і методи планування технічного розвитку підприємства (таблиця 6.1.).

 

Таблиця 6.1. Класифікація методів планування розвитку підприємства

Класифікаційні ознаки	Методи планування
1. Вихідна позиція для розробки плану	Ресурсний (по можливостях)
Цільовий (по потребам ринку)
2. Способи визначення планових показників	Екстрополяційні
Інтерполяційні
3. Методи розрахунку планових показників	Екперіментально-статистичні
Факторний
Нормативний
4. Узгодження ресурсів і потреб	Балансовий
Матричний
5. Варіантність планів	Одноваріантний
Поліваріантний
Економіко-математична оптимізація
6. Спосіб розрахунку	Ручний
Механізований
Автоматизований
7. Форма представлення планових показників	Таблична
Лінійно-графічна
Логіко-структурна (сіткові графіки)

 

Ресурсний метод. Звичайно використовується при монопольному положенні підприємства на ринку або в умовах слабкої конкуренції. При монопольному положенні підприємства на ринку підприємство упевнене, що тенденція зміни основних показників, що склалися в минулому, збережеться і у майбутньому. Тому планування показників зводиться до екстраполяції досягнутих значень за попередній період.

Наприклад, темп приросту реалізації продукції за попередній рік склав 2%. У попередньому році реалізовано 1000 одиниць продукції. Отже, у наступному році планується зробити і реалізувати 1020 одиниць продукції.

В умовах посиленої конкурентної боротьби вихідною позицією для розробки планів технічного розвитку є попит на продукцію на ринку. У цьому випадку використовується цільовий метод.

Цільовий метод зводиться до того, що підприємство саме встановлює цілі і складає плани таким чином, щоб досягти цих цілей.

Наприклад, підприємство планує захопити 5% даного ринку. Для цього воно повинне зробити і реалізувати визначену кількість продукції необхідної якості. Під цю кількість продукції складається ресурсне забезпечення.

При використанні цільового методу застосовується інтерполяційний принцип визначення планових показників, коли підприємство в залежності від поставленої мети визначає проміжні результати. По способах розрахунків методи планування поділяються на:

· експериментально-статистичний метод - передбачає на основі статистичних даних за кілька попередніх років розрахунок середніх величин при визначенні планових показників;

· факторний метод - передбачає при розрахунку планових показників облік впливу різних факторів на продуктивність, витрати матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, собівартість продукції;

· нормативний метод – планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів. Для використання цього методу на підприємстві повинна бути розроблена нормативна база.

Ресурсозабезпеченість виробничого процесу досягається використанням балансового і матричного методу.

Балансовий метод - зводиться до складання спеціальних таблиць – балансів: в одній частині таблиць показується необхідна кількість ресурсів, а в іншій частині – джерела надходження цих ресурсів. Обидві частини таблиці повинні бути збалансовані.

Матричний метод – є подальшим розвитком балансового методу, суть якого складається в створенні моделей взаємозв'язку факторів і визначальних результатів. Установлюється взаємозв'язок витрат матеріалів, сировини, палива й інших ресурсів з обсягом виробництва. Основою матричних методів є система лінійних рівнянь, що описують процес виробництва і споживання продукції.

Планові показники подаються у вигляді спеціально оформленого документу – плану технічного розвитку підприємства.

Структурна схема основних розділів плану технічного розвитку підприємства виглядає таким чином:

Виробнича програма – установлює завдання по випуску продукції в прийнятій номенклатурі і заданій якості. Вона розраховується з урахуванням ємності ринку даної продукції і ринкових цін, продуктивності устаткування і фактичного часу його роботи.

Технічний розвиток виробництва – містить завдання по впровадженню нової техніки, технології, організації виробництва, розвитку НДПКР, а також заходів щодо підвищення якості продукції.

План капітального будівництва – визначає масштаби і характер нового будівництва, модернізацію устаткування, заміну фізично зношеної і морально застарілої техніки.

План матеріально-технічного постачання – визначає якість, джерела надходження і запаси усіх видів матеріальних ресурсів, а також умови і засоби забезпечення виробництва ресурсами, методи і способи утилізації відходів і область їхнього використання.

План по праці – містить принципи і методи створення сприятливих умов роботи, розміщення кадрів, організацію зарплати з метою зниження трудових витрат на виготовлення продукції.

Фінансове забезпечення – розрахунок потреби у власних оборотних коштах, взаємодія з бюджетом, обсяг реалізації, собівартість реалізованої продукції, валовий і чистий доход, прибуток.

Узагальнюючий розділ – містить оцінку очікуваної ефективності інвестицій в інноваційне удосконалювання ТТБП.

У ринковій економіці підприємство самостійне визначає напрямок технічного росту, форми відновлення основних фондів, обсяг виробництва і номенклатуру продукції.

Розробка плану інноваційного розвитку ТТБП і підвищення якості продукції здійснюється підприємством у наступній послідовності. Спочатку формується мета і напрямки удосконалювання техніки, технології і організації виробництва, стратегія їхнього здійснення. Потім відповідно до прийнятих рішень визначаються заходи щодо заміни фізично зношених і морально застарілих основних фондів і технологічних процесів. Далі розраховується вплив техніки нового покоління на виробничо-фінансову діяльність підприємства і визначається ефективність інвестицій. При цьому обов'язковою вимогою є розробка плану по новій техніки і передовій організації з деяким випередженням у часі стосовно виробничої програми. Це випередження необхідне для того, щоб плановані заходи щодо нової техніки стали основою розробки виробничої програми.