Загальна характеристика інноваційної діяльності в Україні

Інновації і інвестиції традиційно сприймаються як галузь знань в економіці. Інноваціям присвячені праці таких авторів, як Г.Андрощук, Ю.Бажал, Л.Безчасний, О.Волков, А.Гальчинський, В.Гєєць, Г.Гольдштейн, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма та інші. Але, останнім часом правознавці стали також приділяти цим питанням увагу. Зокрема, серед юристів-господарників виділяються в цьому плані праці Ю. Атаманової, Д. Задихайла і деяких інших. Правове регулювання державної підтримки інвестицій в інновації досліджує О. Подцерковний.

Закон «Про інвестиційну діяльність» установлює, що основною метою державної інноваційної політики є створення соціально- економічних, організаційних і правових умов для ефективного від­творення, розвитку та використання науково-технічного потенціалу країни, забезпечення впровадження сучасних екологічно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберігаючих технологій, виробництва та реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Не дивлячись на те, що такий різновид інвестиційної діяльності, як інноваційна діяльність, був виділений у Законі України «Про інвестиційну діяльність» ще в 1991 році, правова база для її здій­снення і розвитку фактично почала створюватися лише з 1999 року. Зокрема, були ухвалені закони України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» від 16.07.99 р., «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» від 11.07.2001 р., «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. На двадцять сьомому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учас- ниць СНД, Постановою № 27-16 від 16.11.2006 р. був затверджений Модельний закон про інноваційну діяльність, метою якого стала гар­монізація законодавства держав-учасниць СНД в галузі інноваційної діяльності, направленої на підвищення конкурентоспроможності національної економіки країн Співдружності за рахунок вживання результатів науково-технічної діяльності.

На даний час основним нормативно-правовим актом у сфері ін­новаційної діяльності виступає ГК України (глава 34). Крім того, положення ЦК України в субсидіарному порядку регулюють чимало інноваційних відносин. Так, можна виділити два блоки норм ЦК, пов'язаних з інноваційним договором: щодо прав інтелектуальної власності (книга 4) і договору на виконання науково-дослідних і дослідно-конструкторських і технологічних робіт (глава 62).

Засадничим правовим документом, що регулює інноваційну діяльність є Закон України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. Цей закон визначає правові, економічні та органі­заційні засади державного регулювання інноваційної діяльності в Україні, встановлює форми стимулювання державою інноваційних процесів і спрямований на підтримку розвитку економіки України інноваційним шляхом.

Серед законів у цій сфері варто також визначити закони України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків»у редакції від 12.01.2006 р., «Про державні цільові про­грами» від 18.03.2004 р., «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» від 14.09.2006 р. Сучасна нормативно-правова база стосовно науково-технічної та інноваційної діяльності налічує близько 200 документів.

Законодавче визначення інновацій міститься в Законі Укра­їни «Про інноваційну діяльність» — новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфе­ри. Виходячи з такої дефініції, можна констатувати, що об'єктом інновацій за законом можуть бути: технологія, продукція, послу­ги і організаційно-технічні рішення. Для набуття ними статусу інновацій необхідно, щоб вони відповідали таким умовам: а) були новоствореними або вдосконаленими; б) повинні покращувати структуру і якість виробництва і/або соціальну сферу; в) таке по­ліпшення має бути істотним.

Ю. Атаманова пропонує наукове визначення інновації — упрова­джений (реалізований) суб'єктом господарювання об'єкт інтелекту­альної власності, який є результатом виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і інших необхідних робіт щодо виготов­лення дослідницьких зразків, пробних партій продукції і впрова­дження експериментального виробництва, що здійснюється згідно з інвестиційним проектом.

Повністю відповідають поняттю інновацій такі об'єкти інтелек­туальної власності: винаходи; корисні моделі; компонування (то­пографії) інтегральних мікросхем; сорти рослин; породи тварин.

Таким чином, об'єкти інтелектуальної власності в результаті про­ведення робіт з розробки проекту їх реалізації, доведення до стану, придатного до практичного використання і впровадження входять до складу інновацій і складають їхні елементи.

Основними функціями інновації є: інтелектуально-інформаційна, техніко-технологічна, інвестиційна і конкурентна.

У Законі інноваційна діяльність вперше трактується як спе­цифічна форма інвестування. Зокрема, у ст. З Закону вказано, що інноваційна діяльність як форма інвестування здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробни­цтво та соціальну сферу і включає: випуск і розповсюдження прин­ципово нової техніки, технологій; прогресивні міжгалузеві струк­турні зрушення; реалізацію довгострокових науково-технічних про­грам; фінансування фундаментальних досліджень для забезпечення якісних змін у виробничих засобах; розробку і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення со­ціального і екологічного стану виробництва.

Згідно з частиною 3 п.1 ст. 1 Закону України «Про інноваційну діяльність» від 04.07.2002 р. інноваційна діяльність визначається як діяльність, яка направлена на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень і розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг. При цьому, ст, 325 ГК України містить більш вдале визначення інноваційної діяльності і розглядає її, як діяльність учасників господарських відносин, щ₀ здійснюється на основі реалізації інвестицій з метою виконання довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат і впровадження нових науково-технічних досяг­нень у виробництво і інші сфери суспільного життя.

Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяль­ності в Україні» побудований саме за принципом регулювання інновацій в окремих галузях економіки України. Щодо змісту цього поняття у фахівців існують два підходи: широкий і вузький. Класичним широким підходом вважають викладене австрійським економістом Й. Шумпетером ще у 1913 р. у праці «Теорія економіч­ного розвитку» розуміння цього процесу як такого, що складається з п'яти основних варіантів:

— введення нового товару (товару, з яким не знайомий споживач, або товару нового виду);

— впровадження нового методу виробництва продукції (методу, який раніше не використовувався у цій галузі промисловості);

— відкриття нового ринку, на якому цю галузь промисловості цієї країни не було представлено;

— завоювання нового джерела сировини та напівфабрикатів;

— впровадження нової організаційної структури в будь-якій галузі.

Особливість інноваційної діяльності як одного з різновидів підприємницької діяльності полягає в тому, що вона є діяльністю підвищеного ризику порівняно зі звичайним підприємництвом. Такий ризик обумовлений новизною, творчим характером науково- технічної роботи, можливістю отримання як позитивного, так і негативного результату.

Державні пріоритети інноваційної діяльності викладені в За­коні України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від. 16.01.2003 р. Цей закон визначає правові, економічні й організаційні засади формування та реалізації пріоритетних на­прямів інноваційної діяльності в країні.

Пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні зобо­в'язують органи виконавчої влади всіх рівнів створювати режим найбільшого сприяння виконанню робіт, спрямованих на реаліза­цію відповідних пріоритетних напрямів, та концентрації на них фінансово-економічних та інтелектуальних ресурсів.

Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» дер­жавну підтримку одержують суб'єкти господарювання всіх форм власності, що реалізують в країні інноваційні проекти, і підпри­ємства всіх форм власності, які мають статус інноваційних.

Для того, аби створити і ефективно використовувати потенціал інноваційного розвитку економіки України, необхідно сформувати систему ефективного стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств, задіяти державну підтримку і ефективне використання внутрішніх можливостей підприємств для створення потенціалу інноваційного розвитку.

Контрольні запитання:

1. Дайте визначення інвестиційної діяльності.

2.Які джерела правового регулювання інвестиційної діяльності та їхня правова природа?

3. Що таке іноземна інвестиція, який порядок і значення її дер­жавної реєстрації?

4. Який правовий статус підприємства з іноземними інвестиці­ями?

5. У чому полягають гарантії іноземних інвесторів?

6. Що таке інвестиційний договір і які його види?

7. Охарактеризуйте поняття інновацій.

8. Визначте поняття інноваційної діяльності.

 

Розділ 21