Правове регулювання готівкових розрахунків



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Правове регулювання готівкових розрахунків



Готівкові розрахунки — це спосіб здійснення розрахунків, за якого платіж здійснюється паперовими грошима чи металевою монетою. У законодавстві розрахунки з використанням платіжної картки, як правило, прирівнюються до готівкових розрахунків.

При розрахунках за допомогою готівки не виникає таких яскраво виражених відокремлених відносин у рамках вихідних майнових відносин, як при безготівкових розрахунках. Тут, як правило, нерозривні процеси передачі товарів і сплати грошей, що робить грошовий платіж органічною частиною еквівалентних відносин. Водночас, діють спеціальні правила документального оформлення процедур приймання-передачі готівки, а також тісно пов'язаних з ними операцій із зберігання, обліку і обігу готівки (касові операції). Це дозволяє розглядати готівкові розрахунки в рамках самостійних правовідносин.

Згідно зі ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язан­нями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються в безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Готівкові розрахунки через банківські установи в цьому випадку є внесенням готівки до каси банків для переказу на рахунки суб'єктів господарювання, або видачі ним у вигляді готівкових коштів. Таким чином, за загальним правилом між суб'єктами господарювання не можуть здійснюватися готівкові розрахунки поза банківські установи. Це положення ГК України уточнюють загальне правило ст. 1087 ЦК України про те, що між юридичними особами, а також за участю громадян — підприємців готівкові розрахунки допускаються, якщо інше не встановлене за­коном. ♦Інше» вданому випадку встановлене ГК України для сфери господарювання.

Положення ГК України розвиваються в Законі України «Про за­стосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» в редакції від 01.06.2000 р. (далі — «Закон про РРО») і Положенні про ведення касових опе­рацій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ від 15.12.2004 р. Хе 637 (далі — Положення про ведення касових операцій).

Стаття 3 Закону про РРО встановлює обов'язок суб'єктів підпри­ємництва при готівкових розрахунках у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг використовувати реєстратори розрахункових операцій (далі — РРО), тобто пристрої або програмно-технічні комплекси з реалізованими фіскальними функціями, а також роз­рахункові книжки з номерними розрахунковими квитанціями і

книги обліку розрахункових операцій. РРО, розрахункові книжки і книги обліку підлягають реєстрації в податкових органах. Ана­логічні вимоги розповсюджуються на розрахунки в цих же сферах з використанням платіжних карток, платіжних чеків і жетонів.

У деяких випадках РРО, розрахункові книжки і книги обліку розрахункових операцій у готівкових розрахунках не застосовують­ся. Зокрема, у разі продажів підприємствами продукції власного виробництва розрахунки проводяться через каси підприємств з оформленням прибуткових або витратних касових ордерів. При продажі проїзних і перевізних документів оформляються квитки, квитанції, талони тощо. Проте у будь-якому випадку споживачеві повинен бути виданий розрахунковий документ встановленої форми на суму проведеної операції (касовий або товарний чек, квитанція, квиток та ін.).

Розділ V Закону про РРО встановлює адміністративно-госпо­дарські штрафи до суб'єктів господарювання за непроведення роз­рахунків через РРО, неоформлення розрахункового документа, проведення розрахункової операції без використання розрахункової книжки у встановлених випадках. Крім того, працівники суб'єктів господарювання за такі порушення притягуються до адміністратив­ної відповідальності за ст. 155-1 КУпАП.

Положення про ведення касових операцій є обов'язковим для всіх суб'єктів господарювання України.

Розрахунки готівкою суб'єктів господарювання між собою, а також з громадянами можуть здійснюватися за рахунок коштів, одержаних з кас банків, а також за рахунок виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) і позареалізаційних надходжень (наприклад, внесок засновників до статутного фонду підприємства).

Сума платежу готівкою одного суб'єкта господарювання іншому суб'єктові господарювання не повинна перевищувати 10 тис. грн протягом одного дня незалежно від кількості платіжних документів. Проте кількість суб'єктів господарювання, з якими можуть прово­дитися розрахунки протягом дня, не обмежується. Платежі понад вказану суму повинні здійснюватися виключно безготівковим способом. Дія цього правила не розповсюджується на закупівлі сільгосппродукції, на розрахунки за спожиту електроенергію, на розрахунки з бюджетами, а також на розрахунки суб'єктів госпо­дарювання з громадянами.

Якщо здійснюються готівкові розрахунки понад вказані вище суми, то кошти, які перевищують їх, розрахунково додаються до залишків готівки в касі для подальшого контролю з боку держави.

При цьому підприємства зобов'язані дотримувати ліміт залиш ку готівки в касі — максимальний розмір грошової суми, який може знаходитися в касі підприємства на кінець дня, і встановлюється банком відповідно до нормативних актів НБУ з урахуванням особ­ливостей господарської діяльності підприємства (режим і специфіка роботи, віддаленість від банку, розмір касових оборотів, графік роботи інкасатора). Сільськогосподарські підприємства самостійно встановлюють собі ліміти каси, але зобов'язані їх дотримувати про­тягом року. Ліміт каси не встановлюється фермерським господар­ствам, що здійснюють виключно операції з сільгосппродукцією, і громадянам — підприємцям.

Всі понадлімітні суми готівки підприємства зобов'язані здавати в банк в порядку і терміни, встановлені банком, для зарахування на їхні поточні рахунки. У разі надходження в касу підприємства готівки після закінчення часу, коли вона може бути здана в банк, понадлімітні суми повинні бути здані в банк не пізніше наступного робочого дня.

Невиконання цих вимог тягне господарсько-правові санкції, встановлені Указом Президента України «Про застосування штраф­них санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436 в редакції від 11.05.99 р. № 491 — за такі пору­шення, як перевищення лімітів каси, неоприбутковування готівки в касі тощо.

На перший погляд застосування цих санкцій на підставі Ука­зу Президента суперечить правилу ст. 238 ГК України про те, що адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені ви­ключно законами. Проте цей Указ був виданий у період, коли відповідно до ст. 114-5 чинної тоді Конституції УкраїнськоїРСР, Президент мав право приймати Укази з питань економічної реформи, не врегульовані законами України, які повинні були діяти до прийняття відповідних законів. Окрім того, остання редакція цього Указу від 11.05.99р. відно­ситься до періоду, коли Президент України мав аналогічні права згідно з перехідним положенням чинної Конституції України. Ця обставину прирівнює Указ за юридичною силою до закону.

Застосування санкцій за порушення правил здійснення готівко­вих розрахунків цілком виправдане. Адже неадекватне зростанню виробництва зростання готівкової маси призводить до знецінення грошей, інфляції, розбалансованості споживчого ринку, неза­конним валютним операціям, підвищенню касових витрат тощо. Тому правове регулювання розрахунків має всіляко стимулювати розвиток безготівкових платежів.

Форми готівкових розрахунків обумовлені правилами докумен­тального оформлення готівкових операцій.

Формалізація готівкових розрахунків виконує пасивну функцію у порівнянні з активною функцією формалізації безготівкових розрахунків. Де зумовлено тим, що формалізація готівкових роз­рахунків лише фіксує дані проведеної операції, тоді як формаліза-

дія безготівкових розрахунків прямо визначає механізм переказу грошових коштів.

Розрахунки з використанням РРО — де форма готівкових роз­рахунків у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, за якої підтвердження готівкової операції проводиться із застосуванням зареєстрованого, опломбованого і переведеного у фіскальний режим роботи РРО з видачею касового чека або іншого розрахункового до­кумента (залежить від типу РРО).

Розрахунки з використанням розрахункової книжки — це форма готівкових розрахунків, за якою у випадку неможливості використання РРО (поломка, ремонт, розрахунки в гірських насе­лених пунктах тощо) фіксація розрахункової операції проводиться з використанням належним чином зброшурованої, прошнурованої і зареєстрованої книжки, яка містить номерні розрахункові квитан­ції, що видаються платникові.

Розрахунки з використанням видаткового касового ордера — це форма готівкових розрахунків, за якою видача готівкових коштів з каси підприємства оформляється видатковим касовим ордером. Ця форма розрахунків застосовується у разі закупівлі сільгосппро­дукції у населення, повернення проданої раніше продукції власного виробництва, видачі коштів під звіт тощо.

Розрахунки з використанням прибуткового касового ордера — це форма готівкових розрахунків, за якою внесення готівки до каси підприємства оформляється прибутковим касовим ордером з вида­чею особі, яка внесла готівку, відривної квитанції, що підтверджує факт внесення коштів. Ця форма розрахунків застосовується у разі продажу продукції власного виробництва, а також при операціях разового або нетоварного характеру.

Розрахунки з використанням товарного чека — це форма го­тівкових розрахунків, за якою у випадках, встановлених законодав­ством України, суб'єкт господарювання уповноважений проводити операції без використання реєстратора розрахункових операцій і розрахункових книжок, але на вимогу покупця оформляє товарний чек, який підтверджує дані проведеної операції.



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-26; просмотров: 122; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.89.204.127 (0.011 с.)