Припинення зобов’язання щодо утримання батьками дітей та повнолітніх синів (дочок).

Зобов’язання батьків щодо утримання дітей припиняються на підставах, передбачених законом. Перелік таких підстав залежить від умов, з якими закон пов’язує виникнення цих обов’язків. Зобов’язання батьків щодо утримання неповнолітніх дітей припиняються з досягненням дітьми повноліття (ст. 180 СК). Придбання дитиною повної дієздатності до досягнення повноліття в результаті народження у неї дитини, реєстрації шлюбу, укладення трудового договору або реєстрації особи як підприємця (ч. 2 ст. 34, ст. 35 ЦК) не є підставою для припинення обов’язку батьків щодо її утримання. СК виходить із недоцільності звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину у зв’язку з фактом набуття нею повної цивільної дієздатності.
Законодавство передбачає випадки припинення аліментних обов’язків батьків і до досягнення дітьми повноліття. Це можливо у разі звільнення батьків від аліментних обов’язків у судовому порядку на підставах, передбачених законом. Згідно зі ст. 188 СК батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і цілком забезпечує її потреби. При цьому вік дитини не має значення, батьки можуть бути звільнені від обов’язку щодо утримання малолітньої дитини. Головне, щоб, по-перше, особистий дохід дитини набагато перевищував дохід кожного з батьків і, по-друге, повністю забезпечував потреби дитини. Наявність або відсутність вказаних обставин оцінюється судом.
Зобов’язання батьків щодо утримання неповнолітньої дитини припиняється у разі її усиновлення (удочеріння). Усиновлення надає усиновлювачу права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини (ч. 4 ст. 232 СК). Позбавлення батьківських прав не є підставою для припинення аліментного зобов’язання між батьками та їх неповнолітніми дітьми. Відповідно до ч. 2 ст. 166 СК особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов’язку щодо утримання дитини. Крім того, суд на вимогу позивача або за власною ініціативою одночасно з позбавленням батьківських прав може вирішити питання про стягнення аліментів. Влаштування дитини до закладу охорони здоров’я, навчального або іншого закладу також не припиняє зобов’язання батьків щодо її утримання (ч. 1 ст. 193 СК).

 

Обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей припиняється: у випадку відновлення працездатності дитини; якщо відпала потреба в матеріальній допомозі; якщо батьки позбавилися можливості надавати допомогу. Якщо батьки утримують повнолітню дитину у зв’язку з продовженням нею навчання (ст. 199 СК), то їхній обов’язок припиняється після досягнення дитиною 23 років, а також до досягнення дитиною 23 років у випадках: припинення навчання; якщо відпала потреба в матеріальній допомозі; якщо батьки позбулися можливості надавати матеріальну допомогу. Обов’язок батьків утримувати дитину припиняється і у випадку смерті однієї з сторін — платника аліментів або самої дитини. Це пояснюється тим, що аліментні зобов’язання мають особистий характер і не передбачають правонаступництва.
У СК передбачається тільки один випадок, коли аліментне зобов’язання може бути припинене за договором. Відповідно до ст. 190 СК батьки можуть укласти договір про припинення права на аліменти на дитину. За таким договором той з батьків, хто проживає окремо від дитини, передає право власності на нерухоме майно дитині або їй й іншому з батьків, що з нею проживає. У свою чергу, другий з батьків зобов’язується утримувати дитину самостійно (ч. 2 ст. 190). Для укладення такого договору необхідно одержати дозвіл органу опіки і піклування. Договір підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Предметом договору може бути тільки нерухоме майно (жилий будинок, квартира, земельна ділянка тощо). ч. 2 ст. 190 закріплено, що той з батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно її утримувати.

 

55. Поняття та сутність усиновлення.

Найбільш прийнятнішою формою влаштуван­ня дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є усиновлення. На законодавчому рівні усиновлення регулюється СК України, ЦПК, ЗУ «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання», ЗУ «Про охорону ди­тинства» тощо.

Усиновленням є при­йняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадків, передбаченихо СК. Важливе значення має інтереси дитини при усиновленні. Під інтересами дитини при усиновленні слід розуміти забезпечення необхідних умов для її повноцінного фізичного, психічного та духовного розвитку. Посередницька, комерційна діяльність щодо усиновлення дітей забороняється. На відміну від інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, усиновленню притаманні такі особливості:

встановлення правового зв'язку між усиновлювачем та усиновленою особою не обмежується строком; 2) усиновлені діти повністю прирівнюються в правах до рідних дітей; 3) кількість дітей, які можуть бути усиновлені однією осо­бою, не обмежується; 4) допускається усиновлення повнолітньої особи; 5)така сімейно-правова санкція, як позбавлення батьківсь­ких прав може застосовуватися лише щодо усиновлювача; 6) у виняткових випадках допускається стягнення аліментів з усиновлювача; 7) застосування таємниці можливе лише в усиновленні.

 

57. Визнання усиновлення недійсним.

Усиновлення може бути визнаноу встановленому поряду недійсним.

Уси­новлення визнається недійсним за рішенням суду з таких під­став:

1) воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною;

2)усиновлювач не бажав настання прав та обов'язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення);

3) воно було проведене на підставі підроблених документів;

4) у разі відсутності згоди на усиновлення осіб, визначених законодавством;

5) одним із подружжя усиновлена дитина другого з под­ружжя, але буде встановлено, що на момент усиновлення дру­гий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення. У разі виз­нання усиновлення недійсним припиняються права та обов'язки, які виникли раніше і встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини, натомість відновлюються права та обов'язки між дитиною, її батьками та іншими роди­чами за походженням. Відновлюються прізвище, ім'я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. Суд може постановити рішення про стягнення аліментів на дитину з особи, яка була її усиновлювачем, на строк не більш як два роки, якщо дитина не має батьків або батьки не мають змоги її утримувати, за умови, що усиновлювач може надавати матеріальну допомогу.

Право на звернення до суду з позовом про визнання недій­сним усиновлення мають батьки, усиновлювач, опікун, піклу­вальник, орган опіки та піклування, прокурор, а також усинов­лена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

 

58. Скасування усиновлення.

Уси­новлення може бути скасоване за рішенням суду з таких під­став:

1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сі­мейного виховання;

2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяж­ку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення;

3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх бать­ківських обов'язків.

Скасування усиновлення не допускається після досягнення дитиною повноліття. Усиновлення може бути скасоване після досягнення дитиною повноліття, якщо протиправна поведінка усиновленого, усиновлювача загрожує життю, здоров'ю уси­новлювача, усиновленого або інших членів сім'ї. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рі­шення суду. У разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов'язки, що виникли у зв'язку з усинов­ленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами, на­томість відновлюються права та обов'язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

У разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім'я, по батькові, які вона мала до усиновлення. Державний ор­ган реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини(протягом 1 місяця).Право на звернення до суду з позовом про скасування уси­новлення мають батьки, усиновлювач, опікун, піклувальник, ор­ган опіки та піклування, прокурор, а також усиновлена дитина, яка досягла чотирнадцяти років.