Підстави, порядок та правові наслідки позбавлення батьківських прав.

Позбавлення батьківських прав — це сімей­но-правова санкція, яка застосовується в разі винної протиправ­ної поведінки матері, батька, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ними своїх обов'язків щодо дитини.

Перелік підстав позбавлення батьківських прав чітко визна­чений законом і є вичерпним. Відповідно до статті 164 СК Украї­ни мати, батько щодо усіх своїх дітей або когось із них можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування. Дитина може бути залишена батьками у пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я, якщо вона має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наяв­ності інших обставин, що мають істотне значення (частина З статті 143 СК України);

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний роз­виток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не на­дають дитині доступу до культурних та інших духовних ціннос­тей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки бать­ків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та по­новлення батьківських прав»). Особа не вважається такою, що ухиляється від виконання сімейного обов'язку, якщо вона не може його виконувати в результаті психічного розладу, тяжкої хвороби або іншої поважної причини (частина 3 статті 15 СК України). Сімейний обов'язок особистого немайнового харак­теру недієздатної особи припиняється у зв'язку з неможливістю його виконання (частина 2 статті 15 СК України), визнання особи недієздатною не є підставою для позбавлення її бать­ківських прав;

3) жорстоко поводяться з дитиною. Таке поводження з дитиною має місце в разі застосування батьками щодо дитини насильницьких дій (насильство в сім'ї - будь-які умисні дії фі­зичного, сексуального, психологічного чи економічного спряму­вання одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров'ю (стаття 1 Закону України від 15.11.2001 року «Про попередження насильства в сім'ї»). Таке жорстоке поводження з дитиною може, зокрема полягати в навмисному нанесенні батьками дитині побоїв, тілес­них ушкоджень, що може призвести до її смерті, порушення фізичного чи психічного здоров'я, діях сексуального характеру щодо неї, навмисному позбавленні дитини житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які дитина має право, що може призвести до її смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров'я, застосуванні недопустимих методів вихо­вання, приниженні честі та гідності дитини;

4) є хронічними алкоголіками (мають затяжне, тривале або таке, що періодично повторюється захворювання на алкоголізм, яке розвивається внаслідок тривалого зловживання спиртними (алкогольними) напоями) або наркоманами (мають хвороб­ливий потяг до вживання наркотиків). Хронічний алкоголізм чи наркоманія батьків мають бути підтверджені відповідними медичними висновками;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини (при­власнення продуктів її праці, залучення її до непосильної праці, до заняття проституцією), примушують дитину до жебраку­вання (просіння милостині) та бродяжництва (такого стану, способу життя, за якого людина не має постійного місця про­живання, сталого заняття, роботи);

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Неповнолітні мати, батько не можуть бути позбавлені бать­ківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5. До них може застосовуватися ця санкція, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважних причин і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування або якщо вони жорстоко поводяться з дитиною.

\

До суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають право звернутися один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сімї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опі­ки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років (стаття 165 СК України). При розгляді справ про позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органів опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору (частини 4, 5 статті 19 СІ< України). При вирішенні спору про позбавлення батьківських прав дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досяг­нення дитиною повноліття і грунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлен­ня цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (пункти 15, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та понов­лення батьківських прав»). Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу.

Одночасно з позбавленням батьківських прав суд на вимогу позивача або з власної ініціативи може вирішити питання про стягнення аліментів на. дитину.

У разі задоволення позову про позбавлення батьківських прав суд вирішує питання щодо влаштування відповідної дитини. Відповідно до статті 167 СК України якщо дитина проживала з тим із батьків, хто позбавлений батьківських прав, суд вирішує питання про можливість їхнього подальшого проживання в одно­му житловому приміщенні. Суд може постановити рішення про виселення того з батьків, хто позбавлений батьківських прав, з житлового приміщення, у якому він проживає з дитиною, якщо буде встановлено, що він має інше житло, у яке може поселитися, або постановити рішення про примусовий поділ житла чи його примусовий обмін.

Рішення суду про позбавлення батьківських прав після на­брання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народжен­ня дитини. На підставі такого рішення суду в актовому записі про народження дитини робиться відмітка про це. Вчинений заниє засвідчується підписом посадової особи і печаткою відділу реєстрації актів цивільного стану. У таких випадках відомості про батьків з актового запису не виключаються, а тому з батьків, якого позбавлено батьківських прав, повторне свідоцтво про народження дитини не видається.

Статтею 166 СК України визначені правові наслідки поз­бавлення батьківських прав, які полягають у тому, що особа, позбавлена батьківських прав:

1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звіль­няється від обов'язків щодо її виховання. Батьки зобов'язані відшкодувати шкоду, завдану дитиною, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав, протягом трьох років після поз­бавлення їх батьківських прав, якщо вони не доведуть, що ця шкода не є наслідком невиконання ними своїх батьківських обов'язків (стаття 1183 ЦК України);

2) перестає бути законним представником дитини;

3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що на­даються сім'ям з дітьми;

4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклуваль­ником;

5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);

6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дити­ною.

Дитина за бажанням другого з батьків може бути передана йому. Якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм ди­тини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим. Якщо дитина не може бути передана бабі, дідові, повнолітнім братам та сестрам, іншим родичам, мачусі, вітчиму, вона передається на опікування органу опіки та. піклування. Дитина, яка була передана родичам, мачусі, вітчиму, органові опіки та піклування, зберігає право на проживання у житловому приміщенні, в якому вона проживала, і може у будь-який час повернутися до нього. Мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду із заявою про надання їм права на побачення з дитиною. Суд може дозволити разові, періодичні побачення з дитиною, якщо це не завдасть шкоди її життю, здоров'ю та моральному вихованню, за умови присутності іншої особи (стаття 168 СК України). Таке право ці особи можуть мати і в разі влашту­вання дитини в прийомну сім'ю, дитячий будинок сімейного типу, в сім'ю патронатного вихователя, встановлення опіки чи піклування