Архітектура давньогрецького театру



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Архітектура давньогрецького театру



Народний характер античного театру визначив особливості його організації і будови. Давньогрецький театр споруджувався на відкритому повітрі і складався з 3-х основних частин: орхестри, театрона і скени.

Найдавнішою із цих частин є орхестра – круглий майданчик, на якому виступали хор і актори. Спочатку глядачі вільно розміщувалися навколо орхестри. Пізніше з’явилися особливі місця для публіки, розташовані на схилах прилеглих пагорбів і гір.

Античний театр вміщував величезну кількість глядачів (Афінський театр, наприклад, до 17 тис. чол.). Скена, що спочатку була призначена тільки для переодягання і виходів акторів, знаходилася ззовні кола орхестри, пізніше стала вже на дотичній до її кола. Передня стіна скени – проскеній спочатку мала зазвичай вигляд колонади, зображаючи фасад храму або палацу і набула з часом велике значення в оформленні спектаклю.

Оскільки в трагедії дія майже завжди відбувалася перед палацом або храмом, то, на думку німецького архітектора і археолога В.Дерпфельда, проскеній звичайно мав вигляд колонади або портика; ця колонада проходила або вздовж всього фасаду скени, або займала тільки її центральну частину. На обох кінцях будівлі скени були збудовані (можливо, вже в 1-й пол. 5 ст. до н.е.) дві бічні прибудови, які називалися параскеніями. Параскенії служили, мабуть, місцем зберігання декорацій та іншого театрального майна; в тих випадках, коли драма вимагала наявності двох або трьох жител, параскенії могли зображати ці житла.

Між скеною й місцями для глядачів, які займали дещо більше половини круга, знаходилися проходи – пароди, через які вступали на орхестру хор і актори, які по ходу п’єси прибували з міста, гавані або з чужої країни. В V і IV ст. до н.е. грецькі актори грали на орхестрі перед проскенієм. Ніякого високого або низького сценічного майданчика в цей час не існувало.

Планування грецького театру було розраховане на добру чутність. Крім того, для посилення звуку в деяких театрах застосовувалися резонуючі посудини, які поміщалися серед глядацьких місць. Якщо, стоячи в центрі орхестри, кинути на камінь підлоги монету або розірвати клаптик паперу, то дзвін монети, що впала, шерех листа, що розривається, будуть чутні в самому верхньому ряді. Завіси в грецькому театрі не було, хоча можливо, що в деяких п’єсах які-небудь частини проскенія тимчасово завішувалися від глядача

Давньогрецька драматургія зробила величезний вплив на розвиток світового театру. Особливу увагу в Давньогрецькій драматургії привертає постановка великих суспільно-політичних і філософських питань, насиченість творів античного театру ідеями патріотизму, увага до людини з усім багатством її духовного життя, глибоке розкриття героїчних характерів, що виховувало свідомість глядачів.

Одинадцять комедій дійшли до наших днів повністю. Це твори Аристофана. Критика діяльності афінських посадовців, яка наводилася Аристофаном, була настільки гострою, що один з лідерів періоду війни афінян і спартанців – Клеон – навіть намагався притягнути поета до суду після постановки однієї з його комедій. Розорення громадян, загострення суперечностей між міським і сільським демосом, викриття вад були присутні в нескладних за сюжетом творах комедіографа. І його сучасники впізнавали в них себе. Розквіт грецького театру припадає на період творчості найбільших драматургів Греції – Есхіла, Софокла і Еврипіда.

 

Режисерська діяльність Орсона Уелса. "Громадянин Кейн" - драматургічні, зображальні та постановочні новації цього фільму.

Джордж О́рсон Ве́ллс (англ. George Orson Welles) - американський кінорежисер, сценарист, актор і продюсер, який активно працював в кіно, театрі, телебаченні та радіо. Відомий своїм новаторством щодо драматичних вистав, Орсон Уеллс знаний як один із найбільш досконалих драматичних акторів двадцятого століття, особливо що стосується його ранніх робіт, навіть не зважаючи на складні відносини із Голлівудом. Його відмінний режисерський стиль відзначається багаторівневими нелінійними формами оповіді, використанням інноваційного освітлення та світлотіні, унікальних кутів камери, запозичених із радіо методів та глибоких фокусних кадрів. Уеллс за свою довгу кар'єру в кіно зазнав чимало утисків з боку великих студій щодо художнього стилю і техніки, в результаті чого багато із його фільмів сильно відредаговані, а деякі з них взагалі не випускались на екран. Таким чином, він був прославлений як креативний художник і як "останній автор".[1]

Орсон Уеллс вперше здобув національному та міжнародному популярність як режисер і ведучий в 1938 році, коли здійснив радіоекранізацію роману Герберта Уеллса "Війна світів". В цей же час презентуєтьсяна драма із антології "Театр Меркурія в повітрі" (Mercury Theatre on the Air).

«Громадянин Кейн» (Citizen Kane) (1941), його перший фільм з RКО, в якому Орсон Уеллс знявся в знаменитій ролі Чарльза Фостера Кейна, часто вважається одним з найкращих фільмів всіх часів і народів. Деякі з його фільмів, в тому числі "Чарівні Амберсони" (The Magnificent Ambersons) (1942), "Дотик зла" (Touch of Evil) (1958), "Опівнічні дзвони (Фальстаф)" (Chimes at Midnight) (1965) і "Ф як Фальшивка" (F for Fake) (1974), також вважаються беззаперечними шедеврами.[2][3][4]

У 2002 році Орсон Уеллс був обраний як видатний режисер в історії кіно в результаті двох окремих опитувань серед режисерів і критиків, що здійснив Британського Кіноінституту (British Film Institute) [5][6]. Крім того, Орсон Уеллс ввійшов в список AFI 100 років...100 зірок (100 Years...100 Stars), де зайняв 16 сходинку і таким чином був визнаний одним із найкращих американських акторів.

«Громадянин Кейн» (англ. Citizen Kane) — американський кінофільм-драма 1941 року, режисерський дебют Орсона Веллса, який також був співавтором сценарію й зіграв одну з головних ролей. Знятий компанією RKO Pictures. Сюжет фільму вигаданий, хоча деякі вважають, що він описує життя американського медіа-магната Вільяма Рандолфа Герста. Після випуску фільму Герст заборонив писати про нього у своїх газетах.

Фільм створено під впливом стрічки французького режисера Саші Ґітрі «Роман шулера» (1936), який розповідає про шахрая, що вирішив змінити своє життя на краще та виправитися[1].

«Громадянина Кейна» часто називають одним із найкращих і найбільш новаторських фільмів у історії кінематографу. Американський інститут кіномистецтв помістив його на перше місце в своїх рейтингах найкращих фільмів США за останні 100 років 1997 і 2007 років. Британський інститут кіномистецтв провів опитування серед кінокритиків і режисерів і за його результатами назвав «Громадянина Кейна» найкращим фільмом усіх часів. Фільм також займає перше місце в інших подібних рейтингах. У 1989 фільм був обраний для зберігання в Національному реєстрі кінофільмів США як «історично, культурно або естетично значимий». Основою фільму є життєвий шлях медіа-магната Чарльза Фостера Кейна, який пройшов від ідеалістичного «служіння суспільству» до безжальної гонитви за владою. На початку фільму Кейн помирає у своєму величезному маєтку, стискаючи в руках кришталеву кулю й вимовляючи слова «трояндовий бутон» (англ. Rosebud). Молодому репортерові доручено написати нарис про таємниці минулого Кейна, про його шлях до слави й багатства. Він розкопує багато загадкового й кримінального, але таємниця останніх слів так і залишається нерозкритою. Історія життя Кейна розповідається, в основному, у ретроспективних епізодах (англ. flashback, «зворотний кадр»).

Оскар

§ Найкращий сценарій — Орсон Веллс і Герман Дж. Манкевич

Номінації

§ Найкращий фільм

§ Найкращих режисер — Орсон Веллс

§ Найкращий актор — Орсон Веллс

§ Найкращий монтаж — Роберт Вайз

§ Найкращий художній директор — Перрі Фергюсон, А. Роланд Філдс, Ван Нест Полглейз, Даррелл Сільвера.

§ Найкраща операторська робота (чорно-білий фільм) — Грегг Толанд

§ Найкращий звук — Джон Алберг

§ Найкраща музика до кінофільму — Бернард Германн

"Громадянин Кейн" вплинув на незліченну безліч кінематографістів і визначив смаки глядачів усього миру. Це пам`ятник кінематографії, шедевр Уэллса, одного з найбільших творців у світі кіно. Його ніколи не забудуть. Перше місце в топ-100 посіла драма Орсона Веллса "Громадянин Кейн" (1941 р.). Веллс був не тільки режисером фільму, але також узяв участь у роботі над сценарієм і зіграв головну роль. "Я почав з вершини й далі тільки опускався з кожним фільмом", - жартував сам режисер.

Картина «Громадянин Кейн» вивчається у всіх кіношколах світу, а ідеї, принципи, методи і естетичні знахідки Орсона Уеллса внесли значний вклад не тільки в кіномову, а й у сучасне мистецтво в цілому.

У рейтингу десяти найбільш значних фільмів світового кіно, який публікується британським журналом Sight & Sound кожні десять років, починаючи з 1952 року, і грунтується на думці більш ніж ста кінознавців і (з 1992 року) режисерів з різних країн світу, «Громадянин Кейн »п'ять разів займав перше місце.

У 1999 році режисером Бенджаміном Россом було знято художній фільм «Проект 281» (RKO 281) про зйомки «Громадянина Кейна», в якому роль Орсона Уеллса виконав Лев Шрайбер, а також знялися Джон Малкович, Джеймс Кромвелл, Мелані Гріффіт, Рой Шайдер, Девід Суше та інші.

У 2000 році Американський Кіноінститут (American Film Institute) оголосив список з 100 кращих американських фільмів, в якому «Громадянин Кейн» зайняв 1 місце

До числа шанувальників фільму відносяться такі постаті кінематографа, як Роджер Корман, Крістофер Нолан, Террі Гілліам, Ніл Джордан, Девід Лінч, Кшиштоф Кесльовський, Джон Шлезінгер, Пол Шредер, Мартін Скорсезе, Олівер Стоун, Кінг Відор, Джон Ву, Кшиштоф Зануссі, Роджер Еберт.

 

 

Білет № 14

1. Відмінність кіно-та театральної мізансцени.

2.

Мізансцена(франц. mise en scène — розміщення на сцені), розташування акторів на сцені в той або інший момент спектаклю. Один з найважливіших засобів образного виявлення внутрішнього вмісту п'єси, М. є істотний компонент режисерського задуму спектаклю. У характері побудови М. знаходять вираження стиль і жанр вистави. Через систему М. режисер надає спектаклю певну пластичну форму. Процес відбору точних М. пов'язаний з роботою художника в театрі, який разом з режисером знаходить певне просторове вирішення спектаклю і створює необхідні умови для сценічної дії. Кожна М. має бути психологічно виправдана акторами, виникати природно, невимушено і органічно.

Мізансцена кінематографічна набагато складніше, докладніше театральної,принципово від неї багато в чому відрізняється. Кінематографічна мізансцена в ще більшому ступені, ніж театральна, є основним виразом режисерської думки. Сучасна кіномізансцена має в якості своїх батьків, з одного боку, театральну мізансцену, з іншого-кінематографічний апарат, причому театральна мізансцена служить для кіномізансцени основою, внутрішньої опорою,про яку ніколи не слід забувати. Мізансцена народжується з потреб актора. Це - внутрішня причина її виникнення ", але мета її не полягає в тому, щоб актор на сцені почувався вільно або спокійно, щоб він ходив, коли йому хочеться ходити, і сидів, коли йому хочеться сидіти. Мета мізансцени - передати глядачеві зміст і емоційний зміст того, що відбувається і надати дії естетичну форму, а це - зовсім інша справа. Іноді потреба актора ходити зовсім не збігається з тією потребою, яка є у глядача або яка потрібна режисерові для передачі дії, сенсу і емоційного звучання сцени. Мізансцена насамперед є спосіб передачі глядачеві змісту і почуття, так само, як мова, бо життя полягає не тільки в слові, а й у русі. В цьому відношенні вони рівноправні. Мізансцена в руках режисера є німим текстом, німою дію. Добре побудована мізансцена висловлює думку епізоду, його дію в такій же мірі, як слово. Якщо режисер добре, цікаво побудує мізансцену, то глядач, грубо кажучи, навіть заткнувши вуха, зрозуміє, що відбувається на сцені. Якщо ж мізансцена не буде збудована, а актори будуть рухатися в міру того, як їм це заманеться, глядач, не почувши тексту, нічого не зрозуміє. Поєднання руху і слова створює сенс сцени, її темперамент, її чуттєву сторону. Мізансцена, таким чином, є мова режисера. Текст, який даний автором, вимовляється актором, режисером він тільки коригується. Між текстом автора і актором режисер варто тільки як педагог і редактор. Рух же актора авторам часто не передбачається взагалі, і режисер в даному випадку виступає як автор тієї пантоміми, в якій розвивається дія.

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-28; просмотров: 396; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 54.227.97.219 (0.012 с.)