Наскрізна дія вистави,фільму. Наскрізна дія епізоду,сцени.

Сквозное действие - в системе Станиславского - главная линия драматургического развития пьесы, обусловленная идеей пьесы и творческим замыслом драматурга. Верное понимание сквозного действия помогает режиссеру и актерам достигнуть последовательного, целеустремленного раскрытия идейного содержания роли и пьесы в целом. (Тоже самое и в кино.)

 

Але в епізоді,чи в сцені наскрізна дія міняється. Оскільки драматургічний матеріал являється набагато меншим аніж в виставі чи в фільмі. В епізоді або сцені наскрізною дією мужуть являтися певні задачі персонажа, але вони іноді й не відрізняються від наскрізної дії самої п’єси.

 

2. Образна кінопубліцистика. Творчі та теоретичні відкриття Дзіги Вертова. Новації Е.Шуб.

Вертов- Вертов открыл новые возможности монтажа как средства истолкования запечатленных на плёнку событий, широко использовал титры для агитационного воздействия па зрите лей

. Вертов достиг в лучших выпусках журнала и прежде всего в Ленинской киноправде (1921) взволнованного, эмоционального звучания хроникальных сцен. Каждый номер Киноправды имел своё художественное решение в зависимости от характера событий, о которых он рассказывал. Это было рождение нового вида искусства, где кинодокументы получали художественно-образное истолкование. Одновременно Вертов выступал в печати с теоретическим обоснованием искусства документального фильма. В его статьях «Мы», «Он и я», «Киноки-Переворот», «Кино-Глаз» и других отчетливо сказалось влияние пролеткультовских и лефовских эстетических теорий. В этих статьях-манифестах Вертов отрицал право художника на вымысел и домысел, видя задачу искусства в документации действительности. Всегда полагая, что искусство должно служить для пропаганды революционных идей, Вертов осуществлял это отбором документируемых событий, методами их съёмки, их монтажным истолкованием, объяснением в титрах и т. д. Вертов и возглавляемая им группа единомышленников- Киноков, много и успешно экспериментировали в поисках методов документальной съёмки. Увлечение творческими экспериментами порой обусловливало идейную нечёткость замысла и чрезмерную усложнённость киноязыка, которая затрудняла восприятие картин. 1924 «Кино-глаз»;

1924 «Ленинская киноправда»;

1925 «В сердце крестьянина Ленин жив»;

1925 «Радио-киноправда»;

1927 «Шагай, Совет!»;

1928 «Одиннадцатый»;

1929 «Человек с киноаппаратом»;

1929 «Шестая часть мира»;

1930 «Симфония Донбасса»;

1934 «Три песни о Ленине»;

1937 «Серго Орджоникидзе» (совм. с Я. Блиохом), «Колыбельная»;

1938 «Слава советским героиням», «Три героини»;

1941 «Кровь за кровь, смерть за смерть», «На линии огня - операторы кинохроники»;

Есфіль Шуб - започаткувала флагрантний монтаж(коли монтується все що знято послідовно). Документалістка. Основні закони монтажного фільму.

Начинала как исключительно талантливый монтажер, способный практически любой зарубежный фильм превратить в агитационный плакат. Документальные фильмы: «Падение династии Романовых» (1927), «Страна Советов» (1937), «Испания» (1939) и др. Член общества «Октябрь»

1924 — Остров юных пионеров, монтажер

1925 — Морока, монтажер

1925 — Первые огни, монтажер

1925 — Перевал, монтажер

1926 — Абрек Заур, монтажер

1926 — Господа Скотинины, монтажер

1926 — Крылья холопа, монтажер

1927 — Великий путь, режиссёр и монтажер

1927 — Падение династии Романовых, режиссёр и монтажер

1927 — Проститутка (Убитая жизнью), монтажер

1928 — Россия Николая II и Лев Толстой, режиссёр и монтажер

1930 — Сегодня, режиссёр, монтажер и автор сценарного плана совм. с М. Цейтлиным

1932 — К. Ш. Э. (Комсомол — шеф электрификации), режиссёр, монтажер и автор сценарного плана

1934 — Идет новая Турция (Турция), режиссёр и монтажер

1934 — Москва строит метро, режиссёр и монтажер

1937 — Страна Советов, режиссёр и автор сценарного плана совм. с Б. Агаповым

1939 — Испания, режиссёр и монтажер

1940 — Кино за 20 лет, режиссёр совм. с Вс. Пудовкиным, монтажер и автор сценария совм. с А. Мачеретом, Ю. Олешей, Вс. Пудовкиным

1940 — Фашизм будет разбит, автор сценария совм. с Б. Агаповым

1942 — Страна родная, режиссёр и монтажер и автор сценарного плана

1946 — К пребыванию в Москве участников сессии исполкома международной демократической федерации женщин, режиссёр

1946 — Судебный процесс в Смоленске (Суд в Смоленске), режиссёр и автор сценарного плана

1947 — По ту сторону Аракса, режиссёр, монтажер и автор сценарного плана

1949 — От чистого сердца, режиссёр и автор сценария

Образна кінопубліцистика - поняття котре передбачає застосування художніх засобів,в хронікальному кіно.

 

3. «Передісторія» кінематографа в розвитку образотворчого мистецтва.

Кіномисте́цтво — вид мистецтва, твори якого створюються за допомогою кінознімання реальних, спеціально інсценованих, або відтворених засобами анімації подій.

Первый шаг к кинематографу был сделан в 1685 году, когда был изобретён «волшебный фонарь» — камера обскура (вопреки информации о более ранних событиях в других странах, таких как театр теней в Китае и Японии).

 

Волшебный фонарь в упрощении представлял собой ящик с увеличительной трубой и светильником внутри. Сзади этого светильника стоял рефлектор-отражатель, между трубой и ящиком была щель, где ставился тушью нарисованный кадр (этим вопросом занимался Леонардо Да Винчи).

Також за допомогою кінематографу придбало нові стилі, такі як мультиплікація. Але карикатурні,або казкові картини були вже достатньо давно, кінематограф надав їм більшої популяризації.

 

Білет №7

Наскрізна дія сценарію, п’єси.

Сквозное действие - в системе Станиславского - главная линия драматургического развития пьесы, обусловленная идеей пьесы и творческим замыслом драматурга. Верное понимание сквозного действия помогает режиссеру и актерам достигнуть последовательного, целеустремленного раскрытия идейного содержания роли и пьесы в целом. (Тоже самое и в кино.)

 

2. «Хрущовська відлига» й кінець періоду «малокартиння». Роль фільму «Летять журавлі» в усвідомленні нових реалій часу. Нове покоління вітчизняної кінорежисури.

Період малокартиння характеризувався дуже малою кількістю стрічок. Так наприклад С. Ейзенштейн відзняв картину «Іван Грозний», що виявилась вершиною біографічного та історичного кіно на той час. Але другу серію фільму було заборонено Сталіном. А третю почавши знімати відзняли лише 2 сцени було закрито.

Война резко изменила тематику и жанр российского кино. Появились такие полнометражные фильмы о войне, как «Нашествие», «Радуга», «Зоя», «Она защищает Родину». В годы войны С. Эйзенштейн снял такой шедевр, как «Иван Грозный». Вторую серию этого фильма Сталин запретил, та как в образе жестокого царя Ивана в образе, который великолепно сыграл Николай Черкасов, можно было увидеть намек на кровавый абсолютизм того времени.

После победы в Великой отечественной войне началась вспышка «культа личности». В фильмах Михаила Чиаурели, который был придворным режиссером Кремля («Падение Берлина», «Клятва») Сталин выглядел божеством, которому все поклонялись. В конце сороковых годов Сталину было сложно отслеживать кинорепертуар, и он решил, что лучше меньше, но лучше. Он издал указ, чтобы российские кинематографисты снимали лишь 12 фильмов в год, но это должны быть шедевры «соцреализма». Развлекательного кино стало намного меньше. Это были комедии Ивана Пырьева («Кубанские казаки») и Григория Александрова («Весна»)

Хрущовська відлига, була характерна тис шо накнець кінематограф «заговорив». Тобто пропало багато заборон і відбувся вибух кількості поетик. Характерно зображено «хрущовську відлигу в фільмі Тарковського «Зеркало»- в кадрі де хлопчик через зусилля промовляє фразу.

«Летят журавли» — советский чёрно-белый художественный фильм 1957 года режиссёра Михаила Калатозова, снятый по мотивам пьесы Виктора Розова «Вечно живые». Лауреат «Золотой пальмовой ветви» Международного Каннского кинофестиваля 1958 года.

-Для съёмок сцены гибели Бориса Сергей Урусевский придумал и впервые сконструировал круговые операторские рельсы.

Роль фільму це якраз і є усвідомлення нових реалій часу. Так це дійсно романтична драма. Але притому наскрізна дія фільму полягає в тому що війна завжди поруч.

Філь намагається сказати нам про те що настали нові часи, і що прийшов час нових цінностей, та спокою. Але також він нагадує про тих хто загиннув заради цих нових цінностей, і цього спокою.

Українське поетичне кіно

Український кінематограф 1960-70-х років представлений іменами світової ваги: режисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, Леонід Осика, Микола Мащенко, актори Іван Миколайчук, Юрій Шумський, Гнат Юра, Костянтин Степанков, Микола Гринько, Богдан Ступка.

У цей час з'являються стрічки, які поклали початок унікальному феномену «українського поетичного кіно»: «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова (1964), який отримав другу премію на 7 Міжнародному кінофестивалі в Аргентині; «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка (1965); «Камінний хрест» Леоніда Осики (1968), «Вірність» Петра Тодоровського (1965).

Однак реакційна політика т.зв. «застою» фактично знищила українське поетичне кіно. Режисер С.Параджанов був вилучений з кінематографу і громадянського життя. «Авторський» шедевр Кіри Муратової «Довгі проводи» (1971) опинився під забороною. Драматична доля також спіткала фільми Юрія Іллєнка «Вечір на Івана Купала» (1968) та «Білий птах з чорною ознакою» (1971), який тріумально отримав Золотий приз Міжнародного Московського фестивалю.

Згодом естетика українського поетичного кіно стимулювала режисерський дебют актора Івана Миколайчука («Вавілон-ХХ», 1979), а суттєві елементи поетичного кіно проявляються в стрічках Миколи Мащенка «Комісари» (1971) і «Як гартувалася сталь» (1973).

До творців поетичного кіно також відносять Тарковського.

 

3. Стилі і напрямки в образотворчому мистецтві: романтизм.

Живопис

 

Найбільш послідовні позиції романтизму виробили митці Франції. Саме там гостро, боляче відчувався розрив між гуманістичним ідеалом та жорстокою дійсністю країни, що вела безкінечні війни, страждала від нівелювання особистості і практичного винищення молодого покоління у військових авантюрах Наполеона, розчарування у частих змінах політичної влади і відсутності перспектив стабільності. Романтизм Франції (на відміну від інших національних шкіл) мав також патріотичну, суспільну складову, яку яскраво втілили Теодор Жеріко в картині-спротиву «Пліт Медузи» та Ежен Делакруа — в картинах «Свобода, що веде народ» та «Винищення греків турками на Хіосі» («Різанина на Хіосі»). Унікальним явищем французького і європейського романтизму став барельєф «Марсельєза» на Тріумфальній арці в Парижі (скульптор — Франсуа Рюд).

Лише з часом патріотична складова французького романтизму зійшла на нівець, а митці перейшли на позиції індивідуального спротиву брутальній буржуазній дійсності (Ежен Делакруа, Альфред Мюссе, Жорж Санд, Стендаль, Віктор Гюго, в Британії — Джордж Гордон Байрон та ін.)Дещо хворобливі форми мав романтизм Британії, де відомі представники романтизму зосередились на відтворенні фантастичних чи фантасмагоричних картин розпаленої свідомості (Вільям Тернер, Генрі Фюзелі, Вільям Блейк, частково Джон Костебл).

Європейські митці романтизму:

Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозон

Ежен Делакруа, живопис і літографії

Теодор Жеріко

Антуан Жан Гро

Франсіско Гойя, пізні твори

Орест Кіпренський

Айвазовський Іван Костянтинович

Джон Констебл

Вільям Тернер

Вільям Блейк

Каспар Давід Фрідріх

Отто Рунге

Карл Шпіцвег

 

Білет №9

1. Точки та малюнок ролі.

Точки роли – дії чи вчинки персонажа у поворотні моменти і перипетії вистави чи фільму.

Малюнок ролі – образне втілення персонажу у фільмі чи виставі через дію і особливості прояву характеру.