Кафедра міжнародної економіки

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

Міжнародна торгівля

 

 

Курс лекцій

для студентів всіх спеціальностей і форм навчання

 

 

Укладач:

доцент, канд..екон наук

Л.М.Самосьонок

 

 

Донецьк-2012

 

 

ЗМІСТ

 

1 ТЕМА Міжнародна торгівля, її сучасний стан, особливості та проблеми …………………3

 

2 ТЕМА Система показників міжнародних торговельно-економічних відносин ……………8

 

3 ТЕМА Організаційні форми торгівлі на міжнародному ринку ……………………….....15

 

4 ТЕМА Методи здійснення міжнародних торгових угод ……………………..…………..26

 

5 ТЕМА Міжнародні товарні біржі ……………………………………………………….35

 

6 ТЕМА Міжнародні аукціони і тендери …………………………………………………..41

 

7 ТЕМА Міжнародна виставково-ярмаркова діяльність …………………….……………51

 

8 ТЕМА Національні інструменти регулювання міжнародної торгівлі. ………………...…..57

 

9 ТЕМА Досвід регулювання міжнародної торгівлі у рамках СОТ та ЄС ….………………67

 

10 ТЕМА Україна в системі міжнародної торгівлі ……………………………..…………...82

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ, ЩО РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ……………………………………….……..86

 

 

Тема 1. Міжнародна торгівля, її сучасний стан, особливості та проблеми.

1.1. Міжнародна торгівля в системі МЕВ

1.2. Етапи розвитку і сучасний стан міжнародної торгівлі

1.3. Проблеми міжнародної торгівлі.

 

Таблиця 1.1

ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДХОДІВ ДО РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

Критерій порівняння	Підходи
операційний	державно-політичний
Суб'єкти	Усі суб'єкти МЕВ: фізичні та юридичні особи, держави, міжнародні організації	Держави та міжнародні органі­зації
Цілі	Задоволення потреб у товарах і ресурсах — при імпорті; реалі­зація комерційного інтересу — при експорті	Досягнення економічних і полі­тичних інтересів держав; гармо­нізація світової торгівлі на неди-скримінаційній основі
Інструменти	Контракти та угоди	Зовнішньоекономічні і зовніш­ньоторговельні політики держав та їх інтеграційних угруповань; норми міжнародного торговель­ного права; угоди, домовленості
Предмет між­народної тор­гівлі як сфери знань	Організація виконання екс­портно-імпортних операцій	Організація торговельного обміну
Об'єкт	Операція з експорту чи імпорту	Торговельний обмін

 

Якщо розглядати міжнародну торгівлю як сукупність актів купівлі-продажу товарів, то в цьому процесі можуть брати участь усі суб'єкти міжнародних економічних відносин (МЕВ) різних країн (фізичні та юридичні особи, держави, міжнародні організації). Метою обміну в будь-якому випадку буде задоволення економічних інтересів (при експорті — отримання прибутку, завоювання част­ки ринку тощо, а при імпорті — задоволення потреб у необхідних ресурсах і товарах), а Інструментами досягнення мети — поло­ження та умови контрактів і угод.

За державно-політичного підходу держави можуть не брати безпосередньої участі в торгівлі, але, відстоюючи інтереси національних суб'єктів зовнішньоторговельної діяльності та державні.інтереси в цілому, впливати на зміст міжнародних угод та домовленостей, брати участь у розробці норм міжнародного торговель­ного права, формулювати власні, адаптивні до ситуації зовніш­ньоторговельні політики. В цьому процесі активну участь беруть і міжнародні організації торговельного спрямування, метою яких є гармонізація світової торгівлі на недискримінаційній основі.

Таким чином, міжнародна торгівля як обмін товарами і послу­гами між виробниками та споживачами різних країн об'єктивно не має ніяких обмежень, але реальні обсяги, структура, регіональні напрями та динаміка експорту та імпорту залежать від політичної орієнтації країни, належності до військових блоків або інтегра­ційних угруповань, зовнішньоторговельної політики власної та приймаючої країни, відносин із відповідними міжнародними ор­ганізаціями.

Операційний підхід певною мірою є проявом політики вільної торгівлі (фритредерства), а державно-політичний — протекціонізму. В цілому ж історія розвитку міжнародної торгівлі є балансуван­ням держав між цими двома напрямами. Однозначний, безком­промісний вибір політики фритредерства або протекціонізму у зовнішній торгівлі був характерним для минулих століть.

Основою зовнішньоторговельних політик держав завжди були концепції міжнародної торгівлі як спроби теоретичного осмис­лення та пояснення причин міжнародного товарного обміну, його динаміки, структури, ефективності та перспектив розвитку. На сьогодні можна виокремити п'ять груп концепцій розвитку між­народної торгівлі:

• в меркантилізму (раннього та пізнього);
• в переваг (абсолютних і відносних);
• факторів виробництва;
• неотехнологічні;
• конкурентоспроможності.

 

Етапи розвитку і сучасний стан міжнародної торгівлі

Фахівці з історії світової економіки пропонують різні критерії періодизації розвитку міжнародної торгівлі: за етапами розвитку науково-технічного прогресу (за змінами у виробничих силах); за етапами вдосконалення транспортної системи (як транспортних засобів, так і доріг); за пріоритетними напрямами у зовнішньотор­говельних політиках країн (лібералізація чи протекціонізм). На­справді доведено, що між усіма переліченими етапами існує пря­ма залежність. Але наочнішою, поширенішою та логічнішою, на наш погляд, є періодизація розвитку світових процесів, у т. ч. міжнародної торгівлі, за основними подіями в світі. З огляду на це можна виокремити такі етапи розвитку міжнародної торгівлі:

І — початковий (з XVIII ст. до першої половини XIX ст.);

II —друга половина XIX ст. — початок Першої світової війни (1914 р.);

III — період між двома світовими війнами (1914—1939 рр.);

IV — повоєнний (50—60-ті роки);

V —з початку 70-х років- 2000р.

VI – сучасний – 2000 р. по теперішній час

Кожному із зазначених вище п'яти етапів розвитку міжнарод­ної торгівлі притаманні:

• певні середовищні чинники розвитку;

• особливості, що відтворюють рівень інтернаціоналізації ви­робництва і роль міжнародної торгівлі у розвитку національних господарств;

• пріоритетні методи регулювання зовнішньої торгівлі більшос­ті країн світу (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Проблеми міжнародної торгівлі

Предприятия становятся учасниками международной торговли по таким причинам:

- может потребоваться закупка сырья, товаров и оказание услуг за рубежом для ведения своего бизнеса, поскольку необходимые материалы, товары и услуги невозможно получить от местных производителей (он становится импортером);

- предприятия могут получать прибыль, продавая свои товары, услуги, сырье за рубежом (экспортер);

- фирмы действуют как экспортные торговые фирмы или экспортно-импортные коммерсанты, т.е. являются посредниками;

Международная торговля представляет собой процесс купли продажи, осуществляемый между покупателями, продавцами и посредниками в разных странах. Он связан с множеством практических и финансовых затруднений для фирм, участвующих в нем. Наряду с проблеами, которые возникают при ведении любого типа бизнеса, в международной торговле существуют дополнительные проблемы:

- время и растояние - кредитный риск и время выполнения контракта;

- изменение курсов инностранных валют - валютный риск;

- различия в законодательстве и правилах;

- правительственные постановления - валютный контроль, а также суверенный риск и страховой риск.

Время и расстояние

1.Может пройти много времени между подачей заявки иностранному поставщику и получением товара. Когда товар товар доставляется на большое расстояние, основная часть запаздывания связана с длительностью перевозки. Задержки могут быть вызваны также необходимостью подготовки соответствующей документации для перевозки.

2.Время и расстояние создают кредитный риск для экспортеров.

- экспортер обычно должен предоставлять кредит на оплату на более длительное время, чем ему потребовалось бы для реализации товара на внутреннем рынке. При наличиии большого числа дебиторов возникает необходимость получения дополнительного оборотного капитала для их финансирования. (Банк)

- контроль за отдельными дебиторами, инкассирование долга и проведение операций с целью погашения безнадежных долгов усложняются, если клиент находится в другой стране.

3.Если товар был доставлен за границу, а затем возникла проблема безнадежного долга, экспортер должен решить, что делать с товаром, который сейчас находится в другой стране:

- если покупатель в ступил во владение товаром, а затем отказался от его оплаты, неоплаченный долг должен преследоваться в судебном порядке в стране покупателя. При этом нельзя недооценивать расходы и трудности, связанные с осуществлением юридических процедур в иностр. суде.

- если покупатель отказался принять товар после того как он был доставлен в его страну, экспортер имеет несколько путей, но все они связаны с убытками. Он может отказаться от товара, пройти таможенный клиринг, уплатить пошлину и сдать товар на таможенный склад, отправить товар в отечественный порт. Когда товар продается другому покупателю, то цена может быть такой, при которой невозможно покрыть все расходы по продаже.

4.Проблемы своевременного получения платежей и финансирования для оборотного капитала преодолевается с помощью банков.

5.В МТ необходиом время для международной перевозки, поэтому экспортер подвержен риску и неудобствам, связанным со временем, которое необходимо для перевозки товара и получения платежа.

Валютный риск

1. В МТ экспортер должен выставить счет в иностранной валюте (в вал. импортера) или покупатель должен оплатить счетв иностранной валюте (в вал. экспорт.). Возможно валютой платежа будет валюта третьей страны. Одной из проблем в этом случае становится покупка ин. валюты импортером для оплаты счета или обмен ин. валюты экспортером при получении платежа.

2. Стоимость импортных товаров для покупателя или стоимость экспортных товаров для продавца может быть увеличена или уменьшена из-за колебания валютных курсов. Фирма, которая осуществляет платежи или получает доход в ин. валюте имеет потенциальный валютный риск.

Статистичні показники.

Статистичні показники.

Основою системи показників розвитку міжнародної торгівлі єгрупа індикаторів обсягу, до складу якої входять експорт, реекспорт, імпорт, реімпорт, зовнішньоторговельний обіг, гене­ральна торгівля, спеціальна торгівля та фізичний обсяг торгівлі.

Експорт — продаж і вивезення то­варів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виключних прав на них, з митної території країни за кордон без зобов'язання їх зворотного ввезення. Факт експорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону, надання послуг і прав на результати інтелектуальної діяльності. Як експорт може зарахо­вуватись продаж товарів і послуг іноземним особам, фірмам, орга­нізаціям та спільним підприємствам без вивезення їх за кордон.

Імпорт — купівля і ввезення това­рів, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, в т. ч. виняткових прав на них, на митну територію країни з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення. Цей процес характери­зує показник «імпорт», який розраховується у вартісних одини­цях за певний період, найчастіше, за рік. Обсяги імпорту однорід­них, порівняних товарів можуть розраховуватись у кількісних одиницях (цукор, пшениця, цемент тощо).

Зовнішньоторговельний обіг — сума вартості експорту і імпорту країни або груп країн за певний період: рік, квартал, місяць. Зовнішньоторговельний обіг показує загальні обсяги зовнішньоторговельної діяльності, тобто експорту та імпорту в цілому.

Світовий товарообіг — сума вартості експорту та імпорту всіх країн світу (вартість усіх товарів, що перетинають державні кордони). Вартість світового експорту завжди менша (приблизно на 3—6 %) за вартість імпорту на суму фрахту на страхування внаслідок того, що майже всі країни оцінюють експорт за цінами ФОБ, а імпорт більшості країн обліковується за цінами СІФ (FОВ < СІF).

Генеральна (загальна) торгівля — прийняте у міжнарод­ній статистиці позначення зовнішньоторговельного обігу з ура­хуванням вартості транзитних товарів. Показує загальне зовнішньоторговельне «навантаження» на країну, включаючи обсяги ввезення, вивезення та транзиту товарів.

У міжнародній торгівлі транзит умовно поділяють на два ви­ди: прямий та опосередкований. Прямий транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої без складування. Товари прямого транзиту в підсумки зовнішньої торгівлі не включаються, але обліковуються:

· за видами транспортних засобів;

· за кількістю перевезеного вантажу;

· за країнами відправлення та призначення.

Опосередкований транзит — це провезення товарів однієї країни до іншої через територію третьої з розміщенням їх на мит­них складах. Він обліковується як реекспорт та включається до загального імпорту та експорту.

Спеціальна торгівля — експорт та імпорт, зумовлені іс­нуванням двох систем обліку товарів у статистиці зовнішньої тор­гівлі:

· спеціальної системи обліку для деяких видів товарів;

· загальної системи, що застосовується до всіх товарів.

Спеціальний експорт включає:

· національний експорт;

вивезення товарів після переробки під митним контролем;

· націоналізовані товари.

Загальний експорт складається зі спеціального експорту та реекспорту.

Спеціальний імпорт включає:

· товари, ввезені для внутрішнього споживання або переробки;

· товари, ввезені для переробки під митним контролем;

· товари, ввезені для переробки на приписних митних складах.

Загальний імпорт складається зі спеціального імпорту та вар­тості товарів, що знаходяться на приписних складах.

Фізичний обсяг зовнішньої торгівлі — оцінка експорту або імпорту товарів у незмінних цінах одного періоду (як прави­ло, року) для отримання інформації щодо руху товарної маси без впливу коливання цін.

 

 

2.1.2. Результуючі показники, до яких належать сальдо торговель­ного балансу, сальдо балансу послуг, сальдо балансу поточних опе­рацій, індекси стану платіжного балансу, індекс «умови торгівлі», індекс концентрації експорту, коефіцієнт імпортної залежності країни, у сукупності характеризують стан зовнішньої торгівлі за критерієм збалансованості експорту та імпорту, ефективності та місця країни в світовій торгівлі.

Розрахунковий баланс — це співвідношення вимог і зобов'язань даної країни щодо інших країн на певну дату, незалежно від термінів надходження платежів. Вимоги та зобов'язання виника­ють внаслідок участі в міжнародній торгівлі (експорту та імпорт) товарів і послуг), міжнародної міграції капіталу (надання і отримання позичок і кредитів), міжнародної міграції робочої си­ли. Розрахунковий баланс за певний період характеризує лише динаміку вимог і зобов'язань однієї країни стосовно інших, але не може використовуватись для оцінки результативності, збалан­сованості міжнародних економічних, в т. ч. торговельних відно­син. Цю функцію виконує платіжний баланс.

Баланс міжнародної заборгованості за методологією та при­значенням наближений до розрахункового балансу, але відрізня­ється від нього складом статей і має певні особливості в окремих країнах. Так, у США застосовується баланс міжнародних інвес­тицій, що складається із зарубіжних активів та зобов'язань перед іноземними вкладниками.

Платіжний баланс — це співвідношення суми платежів, здій­снених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону, за певний період (рік, квартал, місяць). Крім того, платіжний баланс фіксується на певну дату (день) для відстеження стану та співвідношення платежів і надходжень.

Сальдо — різниця між грошовими надходженнями і витратами за певний проміжок часу.

Сальдо торговельного балансу:

С_Т=Е_Т -І_Т

де С_Т — сальдо торговельного балансу;

Е_Т — вартість товарного експорту;

І_Т — вартість товарного імпорту.

Якщо експорт (надходження) перевищує імпорт (платежі), то сальдо додатне, а торговельний баланс активний. Якщо ж екс­порт (надходження) менший за імпорт (платежі), то сальдо від'ємне, а торговельний баланс пасивний. Рівність експорту та імпорту утворює нульове сальдо балансу, а сам баланс у таких випадках називається чистим, або нетто-балансом.

Аналогічно розраховуються й інші показники.

Сальдо балансу послуг:

С_П=Е_П -І_П

де С_П — сальдо балансу послуг;

Е_П — вартість експорту послуг;

І_П — вартість імпорту послуг.

Сальдо балансу поточних операцій:

С_ПО=Е_ПО –І_ПО,

де С_ПО — сальдо балансу поточних операцій;

Е_ПО — надходження за статтями балансу поточних операцій;

І_ПО — платежі за статтями балансу поточних операцій.

Сальдо, розраховані за даними статей балансу поточних опе­рацій, показують результат зовнішньоторговельних операцій (пе­ревищення експорту або імпорту) та абсолютний розмір різниці між експортом та імпортом

Індекс «умови торгівлі» — відношення експортних цін країни до її імпортних цін. Якщо розглядати випадок, коли країна експортує та імпортує один товар, то умови торгівлі показують, яку кількість товару А отримує країна за кожну одиницю прода­ного товару В.

Індекс концентрації експорту (індекс Хіршмана) — за­стосовується у світових зіставленнях і показує, наскільки широ­кий спектр товарів експортує країна. При 239 класифікованих видах продукції (за методологією ООН), він має вигляд:

де H_j — індекс концентрації експорту країни j (j — індекс країни);

239 — кількість видів продукції за класифікацією ООН;

i — індекс товару (від 1 до 239);

х_i — вартість експорту і-х товарів країною j;

х — загальна вартість експорту країни j, яка розраховується за формулою:

Коефіцієнт імпортної залежності країни — відношен­ня обсягу імпорту певного товару до обсягу його споживання в країні. Імпортну залежність можна охарактеризувати як залеж­ність країни від зовнішнього ринку в яких-небудь товарах або їх групах внаслідок відсутності в країні необхідних для виробницт­ва потужностей, сировини, кваліфікованих кадрів або через при­чини економічного та політичного характеру.

Індекс чистої торгівлі — показує по кожному з товарів (або товарній групі) рівень перевищення експорту над імпортом (при позитивному значенні індексу) або рівень перевищення ім­порту над експортом (при від'ємному значенні індексу).

Значення «-1» та «+1» відповідно є екстремальними. Інші від'ємні значення демонструватимуть ступінь перевищення ім­порту над експортом, а інші позитивні — відповідно ступінь пе­ревищення експорту над імпортом.

 

Макроекономічні показники

Макроекономічний показник ефективності зовнішньо­торговельного обігу

де Е_то — ефективність зовнішньоторговельного обігу;

В_і — економія витрат у результаті імпорту;

В_Е— національні витрати на експорт.

Для національної економіки в цілому важливо, щоб національні витрати на експорт (В_Е) були меншими за розмір економії витрат у результаті імпорту (В_і). Тільки в даному разі країна економить наці­ональну працю, беручи участь у міжнародному товарообміні.

Макроекономічний показник ефективності експорту.

де E_E — ефективність національного експорту;

V_E — валютна виручка від експорту товарів і послуг;

B_E — національні витрати на експорт.

Макроекономічний показник ефективності імпорту:

де Е_i — ефективність національного імпорту;

В_i — економія витрат у результаті імпорту;

V_i — валютні витрати на імпорт.

Показники ефективності зовнішньоторговельної опе­рації. Їх доцільно розрахувати перед укладанням зовнішньотор­говельних угод, при плануванні зовнішньоторговельної діяльнос­ті, а також з метою оцінки ефективності експортно-імпортних операцій за попередній період. Слід зазначити, що гіперболізація значення цих показників під час прийняття рішень у міжнародній торгівлі може спричинити конфлікт між реальними діями та мар­кетинговими цілями. Проникнення на нові зарубіжні ринки не завжди супроводжується високими показниками економічної ефективності, а орієнтація тільки на них може спонукати до пе­редчасного виходу з ринку або припинення експортування поки що нерентабельної продукції.

Ефект експорту:

E_e=H_e -B_e

де Е_e — ефект експорту;

Н_e — гривневі надходження від експорту, які розраховуються шляхом перерахування валютної виручки в гривнях за курсом

національного банку України на день надходження валютної ви-грн.;

В_е — повні витрати підприємства на експорт, грн.

Ефективність експорту фірми:

де Е_е.ф. — ефективність експорту фірми.

Показники ефективності повинні бути більше за 1 (Е_е.ф. > 1), тоді реалізація товарів на зовнішньому ринку буде вигіднішою порівняно з реалізацією всередині країни.

Рентабельність експорту:

деС_е — собівартість виробництва експортного товару.

Економічний ефект імпорту:

Е_і=Ц_р – В_і,

де Е_і— економічний ефект імпорту;

Ц_р — ціна реалізації імпортних товарів на внутрішньому рин­ку, грн.;

В_і — витрати на імпорт товарів (контрактна вартість, митні платежі, податки тощо).

5.2.5. Економічна ефективність імпорту:

де Еф.і — економічна ефективність імпорту.

 

Показники динаміки розвитку міжнародної торгів­лі — це будь-який з розглянутих вище показників, зміни якого (темпи зростання, темпи приросту) досліджуються за певний період (20, 10, 5 років, рік по місяцях тощо).

Показники зіставлення — це будь-який з розглянутих ви­ще показників, порівнянний з аналогічним показником іншої країни (регіону або світу в цілому).

Таблиця 4.1

Національні режими ЗТД

У складному комплексі торговельно – політичних засобів регулювання міжнародної торгівлі в останні десятиріччя простежується тенденція до розширення спектра методів та інструментів державного впливу на зовнішньоторговельні процеси. Поглиблення процесів інтернаціоналізації світової економіки, зростаюче значення зовнішньоекономічних, і насамперед торговельних, відносини для національних господарств, розвитих міжнародної кооперації зумовлюють дедалі тіснішу інтеграцію і взаємозалежність зовнішньої торгівлі та внутрішньої економіки, що є одним із проявів глобалізації світових товарних ринків. Ці процеси стимулюють розширення використання внутрішніх економічних та адміністративних важелів регулювання та вивезення товарів поряд з традиційними методами прикордонного зовнішньо – торговельного регулювання. Зміщення акцентів зовнішньоторговельної політики у бік національних економік веде до все більшого використання в торговельно–економічних цілях кредитно–фінансових, адміністративних та інших засобів внутрішньої економічної політики.

Сучасна система національних форм регулювання зовнішньої торгівлі являє собою доволі складну сукупність контролюючих, регулюючих і стимулюючих заходів, які можна класифікувати за такими критеріями: місце виникнення (застосування) регулюючих оптимізаційних заходів; походження інструментів регулювання; об’єкт регулювання (експорт або імпорт); характер впливу на об’єкт регулювання.

За місцем виникнення інструменти регулювання міжнародної торгівлі поділяються на три групи: превентивне правове регулювання, прикордонне регулювання та заходи з обмеження продажу і споживання іноземних товарів. Валютно – кредитне регулювання стосується всіх стадій здійснення експортно–імпортної угоди. Така система діє цілеспрямовано: обмеження передбачаються в міжнародних угодах і національних правових нормах, імпортні обмеження зустрічають товар на кордоні і супроводжують його на всьому шляху до кінцевого споживача. Ці заходи обмежують конкурентоспроможність іноземних товарів на кожному з етапів імпортної угоди (домовленість – ввезення – платіж – продаж усередині країни - споживання). На будь – якому з цих етапів імпорт може бути об’єктом одночасного впливу кількох інструментів, тобто регулювання імпорту має кумулятивний ефект.

Етапи імпортної операції	Ввезення товару через митний кордон	Оплата імпорного товару	Продаж імпортного товару на внутрішньому ринку	Споживання кінцевим покупцем
Інструменти регулювання та їх дія	¨ Підвищення ціни імпортного товару за допомогою митних тарифіів, імпортних податків, зборів ¨ Пряме кількісне обмеження імпорту	¨ Валютно – кредитні інструменти, які ускладнюють або погрішують умови розрахунків за товар, що постачається	¨ Внутрішні податки, які підвищують вартість імпортних товарів ¨ Фінансові пілльги і субсидії націонльним фірмам, котрі здешевлюють місцеві товари	¨ Адміністративні, технічні та інші норми і стандарти, які обмежують використання імпортних товарів і сприяють збульшеню споживання національних товарів

 

Кумулятивний ефект дії інструментів регулювання зовнішньої торгівлі (на прикладі імпорту)

 

Незважаючи на багатоплановість заходів регулювання міжнародної торгівлі, вихідними є митно – тарифні інструменти. Це – найстаріший і колись єдиний метод протекціонізму, і сьогодні за ступенем впливу на імпорт, поширеністю і важливістю він посідає пріоритетні позиції.

Засоби регулювання зовнішньої торгівлі, що не входить до сфери митно – тарифної політики, з початку 60 – х років в економічній літературі і діяльності міжнародних економічних організацій стали називатися нетарифними обмеженнями (НТО), або нетарифними бар’єрами. Раунди багатосторонніх переговорів щодо зниження ставок мита, які відбулися в рамках ГАТТ, та досягнуті на них домовленості підвищили роль нетарифних бар’єрів і посилили інтерес урядів до застосування нетарифних заходів як інструментів, компенсуючи пом’якшення дії митно – тарифного регулювання.

За походженням інструменти регулювання зовнішньої торгівлі поділяються на тарифні. До тарифних належіть: мито та його види, структура митного тарифу, методи визначення країни походження товарів та митної вартості товарна класифікація тарифу.

Нетарифні обмеження – це велика група адміністративних, фінансових, валютних та інших заходів регулювання експорту та імпорту товарів і послуг.

За об’єктом регулювання інструменти зовнішнього торговельної політики поділяються на експортні, тобто оптимізуючи, зважаючи на передбачувані цілі товарів, регіональну структуру вивезення товарів і послуг, та, відповідно, - імпортні, які регулюють різні параметри національного імпорту.

Рис. Класифікація видів мита

Залежно від мети застосування мито класифікують на фіскальне, тобто таке, що встановлюється для забезпечення надходжень коштів до бюджету країни від зовнішньоекономічних операцій; протекціоністське, яке спрямоване на захист національного виробника і є дискримінаційним відносно товарів іноземного виробництва; преференційне, що передбачає надання переваг деяким державам щодо розміру ставок мита порівняно з іншими державами з торговельно-політичними цілями.

За об’єктом регулювання (напрямом товарного потоку) мито ділиться на імпортне (ввізне), експортне (вивізне) та транзитне. Об’єктом регулювання імпортного мита є імпортні потоки, стосовно яких і встановлюються відповідні ставки мита. Експортне мито регулює національний експорт і використовується обмеженим колом країн. Транзитне мито встановлюється відносно товарів, які переміщуються через митну територію країни до інших держав. Цей вид мита зараз використовується дуже рідко, здебільшого як інструмент “торговельної війни”.

За методом розрахунку розміру мита діляться на три основні типи: адвалорне, специфічне та змішане (комбіноване).

Адвалорним (від лат. аd valorum) називають мито, ставка якого зазначається у митному тарифі у вигляді відсотка від ціни товару. Розмір мита у такому випадку розраховується шляхом помноження митної вартості товару на цей відсоток. Вартість товару при цьому визначається на умовах FOB (free-on-board), але інколи вартість визначається на умовах CIF (cost, insurance and freight), що підвищує базу для обкладання митом, надаючи вищий рівень захисту національного виробництва.

Специфічна ставка мита подається у митному тарифі як певна грошова сума з одиниці товару, його ваги чи обсягу. Таке мито розраховується помноженням ставки на кількість товару у відповідному вимірі.

Комбіноване мито є поєднанням двох перших видів, тобто його ставка наводиться як відсоток від ціни товару та певна сума із зазначеної одиниці виміру товару (наприклад, US$2.5+15% за 1 кг). Альтернативна ставка мита зазначається також у вигляді відсотка від ціни товару та певної суми з його одиниці виміру. Але при обчисленні такого мита розраховуються окремо його адвалорна та специфічна частини, а стягується більша сума. Найчастіше використовуються адвалорне та специфічне мито, причому ефективність вживання того чи іншого різновиду залежить від характеру коливання цін. Адже при підвищенні цін відповідним чином зростає й адвалорне мито, тоді як специфічне залишається незмінним. В цьому випадку саме адвалорні мита забезпечують вищий рівень захисту внутрішнього ринку. А при стійкому зниженні цін більш ефективними виявляються специфічні мита через зниження розміру адвалорного мита, яке стягується як відсоток вже від нижчої ціни. Через це про тенденції світових цін до зростання чи зниження можна опосередковано судити на підставі частоти застосування тих чи інших різновидів мита.

При обчисленні розміру мита, особливо такого, яке розраховується за адвалорними ставками, важливе значення має механізм визначення митної вартості товару. Митна вартість є ціною, “яка фактично сплачена, або підлягає сплаті за них при їх продажу з метою експорту в країну імпорту, скориговану з урахуванням певних додаткових нарахувань до цієї ціни”. Такими додатковими нарахуваннями є фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури – залежно від умов поставки цих товарів згідно з Правилами ІНКОТЕРМС. Зокрема, до них належать витрати на транспортування, навантаження та розвантаження; перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону країни призначення; комісійні та брокерські винагороди; плата з а використання об’єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення) тощо. Методи митної оцінки, що використовуються в світовій практиці, узагальнені в ст. VІІ ГАТТ “Оцінка товарів для митних цілей”. Ними є метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо даних товарів, за ціною угоди щодо ідентичних товарів, за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості та на основі додавання вартості. Основним методом є метод, що базується на ціні угоди щодо даних товарів. Якщо за певними причинами, які також перераховані в даній статті ГАТТ, використання цього методи не виявляється можливим, та послідовно використовують кожний з наступних методів.

За періодом застосування виділяють постійні та сезонні мита. Постійні мита – це “стягнення, які не змінюються залежно від кон’юнктури та інших обставин”. Сезонні ж мита мають ставки, які знижуються чи підвищуються у певні періоди протягом року, як правило залежно від сезонності вирощування сільськогосподарських культур у країні – імпортері. В основному сезонне мито має оперативний характер, тобто за його допомогою вирішуються тактичні задачі регулювання. Таке мито має явний протекціоністський характер, тобто використовується з суто захисною метою.

В залежності від порядку встановлення розрізняють автономне та конвенційне мито. Автономне мито встановлюється державою самостійно, без будь-яких обов’язків перед іншими країнами, і “застосовується до будь-яких предметів і товарів незалежно від їх походження”. Величина такого мита є досить значною і дуже часто воно стає предметом дво- і багатосторонніх переговорів для отримання поступок в обмін на зниження ставок автономного мита. Узгоджені в результаті міждержавних переговорів ставки мита називають конвенційними (договірними). Вони не можуть бути змінені однією з сторін без узгодження з іншими зацікавленими сторонами.

За характером впливу на об’єкт регулювання виділяють номінальне та ефективне мито. У митному тарифі зафіксовано фактичний розмір ставок мита, які і є номінальними. Проте вони не дають повного враження щодо ефективності захисту ними внутрішнього ринку. Через це доцільним є розрахунок ефективної ставки мита, тобто такої, яка наочно показує, чи виконує номінальне мито покладені на нього функції. Існують різні методи розрахунку ефективної ставки мита. Однією з найбільш поширених в світі є формула, розроблена ЮНКТАД:

(1.1)

 

де L – ефективна ставка мита;

N – номінальна ставка мита на готову продукцію;

n – кількість видів сировини, що застосовуються для виробництва товару;

m – частка вартості сировини в ціні товару;

S – номінальна ставка мита на сировину;

v – частка вартості, доданої в процесі обробки.

Ефективність ставки мита, таким чином, визначається не тільки і не стільки її номінальним розміром, а залежить від співвідношення митних ставок на кінцеву продукцію та сировину (комплектуючі), цін на них на світовому та внутрішньому ринках, використання при виробництві кінцевої продукції імпортних чи вітчизняних сировини та матеріалів. Саме на підставі розрахунку ефективної ставки мита обґрунтовується застосування певних важелів зовнішньоторговельної політики держави.