Вимоги до документів, що мають бути повноцінним джерелом інформації.

а) Документ видається повноважним органом чи особою відповід­но до їх компетенції.

б) Документ має відповідати діючому законодавству.

в) Документ має бути достовірним, базуватися на фактах, містити конкретні і реальні пропозиції або вказівки.

г) Документ складається за встановленою формою.

д) Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений.

Основні вимоги до мовних засобів офіційно-ділового стилю.

а) Чітке додержання прийнятих у суспільстві та у відповідній ситуації ділового спілкування форм ділових паперів (структури, набору реквізитів, які відповідають типу документа; правильне використання ключових слів: «наказую», «рекомендуємо», «постановляємо», «ухвалити», «доповідаю», «прошу» та ін.).

б) Додержання норм сучасної української літературної мови, недопущення калькування, змішування мов; вживання слів тільки в словникових значеннях, широке використання термінів, цифрових даних, зазначення дат.

в) Відповідність мовних засобів їх стильовому призначенню (нейтральний тон викладу, відсутність емоційності).

г) Виразна логічність викладу (інформація ділового тексту передається судженнями, в яких щось стверджується або заперечується).

Автобіографія як різновиди ділових паперів.

1)Правила, яких слід додержувати при їх написанні.

Автобіографія - це слово грецького походження, складається з трьох слів: "сам", "життя", "пишу". У прямому розумінні - це опис свого життя.

Автобіографія - це документ, який належить до ділових паперів з особового складу. Подається автобіографія при влаштуванні на роботу або на навчання. Зберігається в особовій справі у відділі кадрів.

Автобіографія - документ із низьким рівнем стандар­тизації, а тому текст складають у довільній формі, дотри­муючись відповідних реквізитів.

Є два види автобіографій: автобіографія-розповідь і автобіографія-документ. Головна вимога до тексту - це вичерп­ність відомостей і лаконізм викладу. Для автобіографії-розповіді характерний такий тип мовлення, як розповідь із елементами опису та характеристики згадуваних людей, а для документа - точне подання фактів згідно з обов'язковими реквізитами.

- Назва документа.

- Прізвище, ім'я, по батькові (теперішнє та колишнє)

- Число, місяць і рік народження

Місце народження (місто, село, селище, район, область, країна). Соціальне походження.

- Відомості про батьків (прізвище, ім'я, по батькові, дати народження (і смерті), де і ким працюють, якщо не працюють, то останнє місце роботи, перебування на пенсії).

- Відомості про навчання: освіта і спеціальність за дипло­мом, повна назва всіх навчальних закладів, у яких довелося вчитися,

- Трудова діяльність. (Коротке повідомлення в хронологічній послідовності назви місць роботи та посад, вказуючи на останнє місце роботи і посаду чи навчання.)

- Нагороди й заохочення.

- Відомості про громадську роботу (усі її види).

- Сімейний стан і склад сім'ї (чоловік, дружина, діти).

- Паспортні дані, домашня адреса та номер телефону.

- Судимість і участь у воєнних діях.

- Дата складання автобіографії.

- Підпис.

Вимоги щодо оформлення автобіографії

Автобіографія пишеться на стандартному бланку або на чистому аркуші паперу А4. Оформляється автобіографія від руки, власноручно.

Текст викладається в розповідній формі, у хронологічній послідовності, від першої особи. Відомості на кожний реквізит - починаються з абзацу Заголовок (АВТОБІОГРАФІЯ) пишеться посередині рядка трохи нижче від верхнього поля, великими ятерами, а підпис - праворуч, дата - ліворуч.

Правила правопису під час оформлення автобіографії

Розділові знаки в реченні

1. Після особового займенника Я прізвище, їм я, по батькові, як прикладка, уточнення, виділяється із обох сторін комами:

Я, Шевченко Олександр Іванович;

Я, Крамаренко Оксана Іванівна2. Між підметом і присудком, які виражені іменниками у називному відмінку, на місці пропущеної зв'язки ставиться тире:

Дружина - Коваленко Оксана Петрівна;

Батько - Сергійчук Юрій Іванович

 

АВТОБІОГРАФІЯ

Я, Виннишин Ярослав Іванович, народився 5 квітня 1964 р. в місті Івано-Франківську в сім'ї службовців.

Мій батько, Виннишин Іван Ярославович, працює бухгалтером Івано-Франківського консервного комбінату. Мати, Виннишин Марія Романівна, — вчитель математи­ки Івано-Франківської СШ № 5.

Навчався в середній школі № 22 Івано-Франківська та в Республіканській спеціалізованій школі-інтернаті фізико-математичного профілю при Київському держуні­верситеті ім. Т. Шевченка, яку закінчив у 1981 р. із золотою медаллю.

Як учасник Міжнародної олімпіади з математики 1981 р. вступив без іспитів на механіко-математичний фа­культет Київського національного університету, здобув вищу освіту в 1986 році.

Закінчив аспірантуру при Інституті математики АН України в 1990 р. й захистив кандидатську дисертацію, а в 1996 р. — докторську дисертацію. Доктор фізико-математичних наук. Старший науковий співробітник Інституту математики НАН України, професор механіко-математичного факультету Київського національного універси­тету ім. Т. Шевченка.

Одружений. Дружина, Виннишин Лариса Дмитрівна, — лікар-терапевт лікарні № 10 Московського району м. Києва. Син Андрій, 10 років, учень середньої школи № 11. 10.01.1999р. (підпис)

Заява як різновиди ділових паперів.

Заява — це офіційне повідомлення у письмовій (іноді усній) формі, яке звичайно містить пропозицію, скаргу або прохання однієї чи кількох осіб до установи чи офіційної особи.

1) Види заяв. Прості заяви містять лише пропозицію чи прохання; складні, мотивовані — включають обґрунтування прохання чи пропозиції, іноді перелік документів, що додаються до заяви. 2) Реквізити заяви:

а) найменування адресата (організації, установи чи посади особи), яким
подається заява (пишеться праворуч, на останній третині рядка);

б) відомості (прізвище, ім'я по батькові, посада чи адреса) про
особу, що подає заяву (розміщується нижче першого реквізиту);

в) назва документа — Заява (пишеться посередині другого рядка,
якщо рахувати від останнього слова другого реквізиту);

г) точний виклад прохання, пропозиції (з абзацу і великої букви);

д) перелік документів, що додаються до заяви (у складному варіанті);
є) дата (ліворуч) і підпис (праворуч) під текстом.

Зразок

Директорові ЗОШ №24 м.Львова п. Омельчуку Володимиру Сергійовичу

випускника НСШ №17 м. Львова

Гордієва Олега Олексійовича

Заява

Прошу прийняти мене до 10 класу Вашої школи.

23.07.2000 Гордієв

6. Контрольні запитання.

1.Що таке ділове мовлення? із видів зв'язного мовлення, в якому вивчаються різні ділові папери.)

2.Яка функція офіційно-ділового стилю? При яких стосунках та за яких обставин користуються офіцій­но-діловими паперами? Які загальні ознаки ділових паперів?

3. Що таке документ?

4.Які види ділових паперів ви навчилися складати?

 

Література

Погиба Л.Г. Грибіниченко Т.О. Складання ділових паперів. Практикум. – К.: Либідь, 2004.

Тема. Складні випадки правопису слів з подвоєння і подовження приголосних.

План

1. Подовження літер.*

2. Подвоєння літер.*

3. Виконання вправ.**

4. Контрольні запитання.

Подовження літер

Подвоєння — це збіг однакових приголосних звуків на межічастин слова.

1. Префікса й префікса: возз’єднання.

2. Префікса й кореня: ввічливий, ззаду, віддалік.

3. Першої частини слова й початку другої складноскорочених слів: заввідділом, міськком, військкомат.

4. Кореня або основи на [н] або [ н' ]і суфіксів - н(ий)_, -них, -ни-ц(я): щоденний, вагонний, годинник, Вінниця.

5. Перед суфіксом -їсть в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним к: законний, законність, законно.

6. Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, розрісся.

7. На межі двох суфіксів: письменник, іменник.

8. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, численний.

9. У наголошених прикметникових суфіксах -енн (ми), -анн(ий) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, несказанний, незрів­нянний.

10. У прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: священний, блаженний, благословенний.

11. У деяких словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.