Ненаголошені голосні, їх вимова і позначення на письмі

Вукраїнській мові ненаголошеними голосними нази­ваються такі, що складають ненаголошені склади. Їх вимова є нечіткою й невиразною. Тому ненаголошені е, и, о набли­жаються до близьких за вимовою [еи], [ие], [оу].

Голосний о у позиції перед наголошеним у за вимовою до у наближається: [гоулубка] - голубка.

Шляхами з'ясування правильного написання слова є:

1. Підбір перевірочного слова з наголошеним проблемним
голосним: море - моряк, лев - левеня.

2. Необхідно перевірити правопис слова в словнику (словарні слова).

 

Правопис ненаголошених голосних О, Е, И

 

Ненаголоше- ний	Орфограма
О	1. У ненаголошеному складі пишеться та ж о, що й в ненаголошеному: голубка - голуб, слово - словарний. 2. У деяких випадках на місці ненаголошеного о перед постійно наголошеним а з'являється а: багач — багатий, калач, качан.
Е	1. У складах з ненаголошеним є пишеться ця літера, також як і в наголошеному складі: велич - великий, несу - принесений. 2. Е пишеться завжди: а) у буквосполученні -ере-, -еле-: береза, середа, шелест; б) у суфіксах -ен-, -енк, -еня, -еньк, -ер(о), -тель, -ечк-, -есеньк-: каченя, одружений, маленька, учитель, діжечка, семеро; в) за умови випадіння е при зміні слова.
И	1. Пишеться в словах з -ри-, -ли- у позиції між приголосними у відкритих складах: гриміти, глитати. 2. Інколи склад з -ри-, -ли- є наголошеним: блискавка — блищати, витримка — стримувати.

Буква і пишеться на початку слова. Запам'ятайте: И ніколи не пишеться на початку слова в українській мові в повнознач­них словах. Наприклад: іній, інертний, інший.

Літера ї (й+і) уживається:

1. На початку слова й у позиції після голосного. Наприклад: їжак, мої, краї.

2.Після м'якого приголосного: Віньї.

3.Після твердого приголосного: з'їзд, об'їздити.

4.У словах іншомовного походження після голосного: егоїзм, стоїцизм, героїка.

Виняток: ї не пишуть після префіксів, якщо префікс закін­чується голосним, а наступний склад починався з ї. Наприк­лад: переінакшити, доісторичний.

В українській графіці є букви, у фонетичний відповідник яких входять а, у, є. Це я (й+а), ю (й+у), є (й+е).

Літери я, ю, є використовують:

1.На початку слова й у позиції перед голосною. Наприклад: ялинка, юшка, моє, твоєю.

Після приголосного, при чім пом'якшуючи його: кохання, останнє, сюди.

Виконання вправ.

Вправа 1. Перепишіть, замість крапок вставляючи потрібні ненаголошені голосні.

Розцвітає ж..ття багатирське й пр..красне. (П. Тичина) Вітер гуляє в Рудних горах. Дзв..нить суха в..сна, гуде з..лений дуб на узгір'ях, і облизане каміння сміється до сонця. Оч..рет кінчається, відкривається чимала, обрамл..на заростями г..лявина. (З те. О. Гончара) Я бачу все незв..чайно в..разно, як у г..рячці. (М. Коцюбинський) Літо краснеє м..нуло, сніг л..жить на полі. (Леся Українка) Над з..млею пл..ла тиха, зоряна с.рпнева ніч.

(О. Засенко) Не той б..гато знає, хто б..гато прожив, а той, що б..гато п..р..жив. Б..гач їсть к..лач, а бідний і хліба не має. У нас віт..р хату мете, сон..чко хліб п..че, вода сама ллється — все г..разд в..деться. В ха­зяйстві все знадобиться. (Нар. творч.)

 

Вправа 2. Виписати слова на вивчені орфограми, пояснити правопис.

Благословенна тиша навкруги. Лише зашерхоче десь суха зелена ящірка, пробігаючи в траві, бризнуть врізнобіч з-під ніг коники-ковалі та ще жайворонки дзюркочуть у тиші, проймаючи її вверх і вниз, як струмки, що течуть і течуть, розмаїті, джерельнодзвінкі. Здається, співає від краю до краю саме повітря, співає марево, що вже схоплюється, тече, струмує де-не-де над ковилою. Може, і цей текучий, замріяний степ теж тільки марево, що протече і не буде? Але ні, кожна стеблина закоренилася в суху, місцями вже потріскану землю. Вбродиш по пояс в золотаві, злегка згойдані вітром шовки, бредеш у шовках серед милозвучного пташиного щебету і відчуваєш на душі тільки устояну радість, тільки звільнене від усяких пут небесно-легке щастя. Іти б отак і йти серед цієї тихої задумливої краси, сягнути б аж туди, де небо торкається землі, де має бути велике синє море з чайками та бакланами... Ось-ось, здається, хлюпне воно з крайнеба, з-за ковилів.

М'яке, пухнате волоття облизує руки, торкається щік. Пливуть гнучкі тонконогі, квітучі типчаки. Серед золотавого їхнього розливу рясніють в улоговинках озеречка квітів, сизіють де-не-де, немов покриті інеєм, острівки степового чаю. Зрідка видніються над ковилою кулясті кущі верблюдки, кермека та молодого кураю, які восени, відломившись від власного кореня, стануть перекотиполем.

(186 слів) (За О. Гончаром)

 

3.Контрольні запитання.

1. Розповісти про правопис ненаголошених голосних О, Е, И.

2. Розповісти про правопис голосних і, [йі].

 

 

Література

 

1. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта, 2002. - С. 52-58.

Тема. Складні випадки правопису слів з подвоєння і подовження приголосних.

План

1. Подвоєння літер для позначення на письмі збігу однакових приголосних звуків.*

2. Подвоєння літер на позначення подовженої вимови приголосних звуків.*

3. Виконання вправ.**

4. Контрольні запитання.

Подвоєння літер для позначення на письмі збігу однакових приголосних звуків.

Подвоєння — це збіг однакових приголосних звуків на межічастин слова.

1. Префікса й префікса: возз’єднання.

2. Префікса й кореня: ввічливий, ззаду, віддалік.

3. Першої частини слова й початку другої складноскорочених слів: заввідділом, міськком, військкомат.

4. Кореня або основи на [н] або [ н' ]і суфіксів - н(ий)_, -них, -ни-ц(я): щоденний, вагонний, годинник, Вінниця.

5. Перед суфіксом -їсть в іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним к: законний, законність, законно.

6. Основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: винісся, розрісся.

7. На межі двох суфіксів: письменник, іменник.

8. У збільшувально-підсилювальному суфіксі -енн(ий): здоровенний, численний.

9. У наголошених прикметникових суфіксах -енн (ми), -анн(ий) зі значенням можливості або неможливості дії: здійсненний, несказанний, незрів­нянний.

10. У прикметниках на -енн(ий) старослов'янського походження: священний, блаженний, благословенний.

11. У деяких словах: бовван, Ганна, лляний, овва, ссати і похідних від них.

Подвоєння літер на позначення подовженої вимови приголосних звуків

Подовження — це подовжена вимова однакових приголосних звуків [д], [т], [з], [с|, [ц], [л], [н], [ж], [ч], [ш] між голосними (на письмі позначаються двома літерами)

1. Перед я, ю, є, і в усіх відмінках іменників середнього роду II відміни (крім родового множини): життя, знання, сторіччя, життю, знанню, сторіччю, у житті, у знанні, у сторіччі.

2. Перед є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити: ллю, ллєш, ллємо, ллєте, ллють.

3. Перед я, ю, і, є в усіх відмінках деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни: суддя, судді, суддю, суддів.

4. Перед я, ю в прислівниках на зразок зрання, навмання, спросоння, попідвіконню, попідтинню.

5. Перед ю в орудному відмінку іменників жіночого роду однини III відміни, якщо в називному відмінку основа закінчується на м'який або шиплячий приголосний: міць — міццю, ніч — ніччю

Увага! Умови подовження:

- в українській мові можуть подовжуватися лише м'які при­голосні: [д'], [т'], [з'], [с'], [ц'], [л'], [н'], [ж'], [ч'], [ш'];

- подовження відбувається лише у позиції між двома го­лосними;

- подовження відбувається у деяких формах іменників, в окремих прислівниках, особових формах дієслова лити.

Виконання вправ.

Вправа 1. Від поданих слів утворіть нові лексеми, в яких би відбу­валося подвоєння літер між різними частинами слова. Складіть з 5 словами речення.

День, бігти, з'єднати, зброя, закон, стіна, змістовний, дякувати, звук, дати, туман, захищати, даль, машина, година, ділити, без імені, дзеркало, ціна, вина, шаблон, число, будень.

Вправа 2. Перепишіть слова, вставляючи замість крапок пропущені літери. Запишіть у три колонки слова із подовженням, подвоєнням літер та слова, в яких ці процеси не відбуваються.

Незбагнен...ий, підвікон...я, зібран...ий, від...ача, числен... ість, причин...ий, л...ється, сказан...ий, підніс...я, затиш...я, міськ...ом, розвинен...й, сто літ... я, буквен...ий, Запоріж..я, спросон...я, священ...ий, Прикарпаття, вис...ати, тверджен..я.

Вправа 3. Запишіть іменники у формі орудного відмінка однини, поясніть їх написання. З'ясуйте лексичне значення незрозумілих або невідомих слів за «Тлумачним словником».

Мазь, вісь, сіль, тінь, паморозь, розкіш, почесть, грань, велич, віддаль, масть, гнучкість, печаль, мить, повість, блакить, свіжість, любов, даль, кров, мідь, деталь, вірність, ненависть, подорож, світлотінь, пастораль, Керч, пасивність, державність, постать, галузь, пристань, міць, радість, честь, єдність, ртуть, гостинність, вічність.

4. Контрольні запитання.

1.Поясніть явища подовження і подвоєння літер.

2. Назвіть умови подовження приголосних:

а) в іменниках середнього роду II відміни;

б) в іменниках чоловічого та жіночого роду І відміни;

в) в іменниках жіночого роду однини III відміни;

г) у дієсловах;

д) у прислівниках.

3. Назвіть умови, за яких подовження приголосних не відбувається.

4. Назвіть основні випадки подвоєння приголосних:

а) за їх збігу на межі частин слова;

б) у суфіксах;

в) в окремих словах.

Література

1. Козачук Г. О. Українська мова: Практикум: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1991.- С. 48.-51; 314-319.

2.Козачук Г. О., Шкуратяна Н. Г. Практичний курс української мови. - К.: Вища шк., 1993. - С. 64-70; 265-270.

Тема. Складні випадки правопису слів зі спрощенням в групах приголосних.

План

1. Спрощення в групах приголосних.*

2. Виконання вправ.***

3. Контрольні запитання.

1. Спрощення в групах приголосних

Спрощення — випадання одного з кількох приголосних за їх збігу.

Збіг кількох приголосних ускладнює вимову, тому складні для вимови групи приголосних звуків спрощуються. Спрощення приголосних звуків забезпечує милозвучність та сприяє уникненню складних для вимови звукосполучень. У більшості випадків спрощення приголосних реалізується на письмі.

 

Правила	Приклади
1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадають д і т.	тиждень - тижня, проїзд - проїзний, щастя - щасливий, честь - чесний, але: кістлявий, хвастливий, зап'яст­ний, пестливий, хворостняк, шістна­дцять, шістдесят, шістсот
2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадає к при творенні дієслів із суфіксом -ну-.	брязк - брязнути, писк - писнути, але: випуск - випускний, виск - вискну­ти, риск - рискнути
3. У групі приголосних -слн- випадає -л-	масло - масний, мисль - навмисне, ремесло - ремісник
4. У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження, спрощення не від­бувається.	контраст - контрастний, баласт - баластний, форпост - форпостний

 

Виконання вправ.

Вправа 1. Записати речення, знайти слова, в яких відбулося спрощення у групі приголосних.

Зловісна тінь пробігла по обличчях вражених учасників карнавалу. Минув мені рік шістнадцятий, сімнадцятий починаю. Серце у нас чесне, душу маємо щиру. Отак за світанком і день переходив, за тижнем — тиждень, а там місяці. Грають радістю ріки і шумують гаї.

Вправа 2. Перекласти українською мовою і пояснити правопис слів.

Страстний, областной, проездной, праздничний, хвастливий, шестнадцать, счастливий, контрастний, радостний, участник, буревестник, завистливий.

Вправа 3. До поданих іменників доберіть однокореневі дієслова. Поясніть правопис утворених слів.

Шелест, тиск, брязкіт, блиск, тріск, свист, бризки, виск, писк, плюскіт.

Вправа 4. Перепишіть речення, вставляючи на місці крапок, де потрібно, літеру.

1. Селом пішла могутня хвиля півнячої симфонії — провіс...ник дня (В.Шевчук). 2. Садки стоять безшелес...ні (О. Гончар). 3. А що є на світі більш радіс...ного й приємнішого, ніж робота? (О. Довженко). 4. Бряз...нула ложка, — хай же їй лихо, — звіс...ка чи гості? (М. Данилевська). 5. Коли опадає листя, Ми стаємо мудрішими Ще на одну осінь, Наче листя дарує нам Час...ку думок своїх... (Л.Вахніна). 6.І тиха осінь, мрійна, яснолиста, Несла в сер...ця надію і тривогу (А.Малишко). 7. Степи, степи... Безлісний, трагічно беззахис...ний край, переповнений надмірою сон...ця і світла (О. Гончар). 8. Жили мирно і щас...ливо, аж поки на рідний край не напали монголо-татарські орди (Б. Заверуха). 9. З ніжним пес...ливим, мовби прощальним і потішаючим шелестом вербові гілочки пройшлися у неї по щоці (І. Волошин). 10. Розпечене со...нце на заході вже шубовс...нуло в Дніпро (О. Донченко).

3. Контрольні запитання.

 

1.Поясніть природу фонетичного явища спрощення.

2. Доведіть або спростуйте твердження: в українській мові у всіх сло­вах за збігу кількох приголосних в основі слова відбувається спро­щення.

3. Назвіть випадки спрощення в основі слова, які відбуваються:

а) завжди;

б) частково.

4. Назвіть випадки, за яких спрощення у словах не відбуваються.

 

Література

 

1. Терещенко В.М. Українська мова. Навчально-практичний довідник. – Х.:Торсінг плюс, 2012. – 42 с.

2. Ющук І. П. Практикум з правопису української мови. — К.: Освіта, 2002.

 

Тема. Складні випадки правопису слів з чергуванням голосних, приголосних звуків.

План

1. Чергування голосних.*

2. Чергування приголосних.*

3. Виконання вправ.**

4. Контрольні запитання.

 

1. Чергування голосних

 

Правила

Приклади

І. Голосні о, е у відкритих складах чергуються зі у закритих складах. 1. Чергування відбувається: а) при словозміні; б) при словотворенні. 2. Чергування не відбувається: а) коли ці звуки вставні або випадні; б) у групах -ор- -ер-, -ов- між приголосними; в) у групах -оро-, -оло-, -ере-, -еле- г) у родовому відмінку множини іменників середнього роду на –ення   II. Голосні е та о після ж, ч, ш, щ, дж, й: а) е пишеться перед м'яким приголосним та перед складом з е або и (що походить від дав­ньоруського и); б) о пишеться перед твердим приголосним та складами з а, о, у, и (що походить від давньо­руського ы. III. Чергування голосних у дієслівних коренях: а) о з а чергуються у коренях деяких дієслів, змінюючи їх значення; б) е з і чергуються у коренях дієслів доконаного і недоконаного видів.

Київ - Києва, ніч - ночі, сім - семи будова — будівник, село - сільський день - дня, кінець - кінця вовк - вовка, хорт - хорта, шовк - шовку коловорот, очерет, шелест значень (значення), положень (положення)   мести, пшениця, учень, черниця   бджола, жонатий, його, копійок, учора, шостий   гонити - ганяти, котити – качати вигребти - вигрібати, мести - замітати

2. Чергування приголосних

Зміни приголосних

 

№	Правило	Приклади
	При творенні іменників сполучення приголосних -цьк- перед суфіксом -ин(а)- змінюється на -чч-; -ськ-, -ск- змінюеться на -ш-, -шч-   При творенні іменників та прикметників приголосні к, ц перед суфіксом -к- чергуються з ч і пишеться -чн-   Сполучення приголосних -ськ-, -зьк-, -шк- змінюється на -сч(щ)-, -жч- при утворенні українських прізвищ на -нко-, -ук-; але при творенні при­свійних прикметників ці суфікси не змінюються і слова пишуться за морфологічним принципом   Перед суфіксами -ськ-(ий), -ств-(о) змінюється прикінцевий приголос­ний основи: а) г, ж, з + -ськ-(ий), -ств-(о) на -зьк-(ий), -зтв-(о) б) к, ц, ч + -ськ-(ий), -ств-(о) на -цьк-(ий), -цтв-(о)   в) х, ш, с + -ськ-(ий), -ств-(о) на -ськ-(ий), -ств-(о)   г) інші приголосні перед -ськ-(ий),-спів-(о) не змінюються	Донецький — Донеччина, дрогобицький — Дрогобиччина, віск — вощина, плоский — площина   вік — вічний, молоко — молочний, серце — сердечний Винятки: рушник, рушниця, мірош­ник, соняшник, дворушник, сердеш­ний (у значенні бідолашний) та слова, утворені від прислівників: завтра — завтрашній, торік — торішній (але довіку — довічний)   Кузько — Кужченко, Кужчук, Терешко — Терещенко, Терещук, Васька — Васьчин, Параска — Парасчин   Буг — бузький, убогий — убозтво козак — козацький, козацтво, кравець — кравецький, ткач — ткацький чех — чеський, товариш — товариський, черкес — черкеський студент — студентський, студентство, люд — людський, людство

Продовження таблиці

№	Правило Приклади
5.	д) у поодиноких словах, запозичених з інших мов, перед суфіксом -ськ-(ий) приголосні г, к, х, ш пе­редаються і у вимові, і на письмі   У вищому ступені порівняння прикметників та прислівників г, ж, з перед суфіксом -ш-(ий) змінюється на -жч-(ий), а с — на -щ-(ий)	казах — казахський, Іртиш — іртишський дорогий - дорожчий, низько — нижче, високо — вище, красивий - краще

3. Виконання вправ

Вправа 1. Дібрати однокореневі слова і форми того самого слова, в яких відбулося б чергування приголосних.

Дорога, каталог, друг, фізика, історик, чоловік, колега, техніка, книга, колиска, луг, тайга, льох, епоха, райдуга, нога.

Вправа 2. Утворити від поданих слів нові за допомогою суфіксів -ськ-, -ств-; пояснити правопис.

Ладога, німець, птах, Париж, товариш, студент, Сибір, молодець, Запоріжжя, ткач, убогий, Буг.

Вправа 3. Перекласти з російської мови на українську, пояснити правопис слів.

Амурский, казанский, запорожский, овручский, волжский, рижский, батрачество.

4. Контрольні запитання.

1. Що ми називаємо чергуванням?

2. Коли відбувається чергування у дієслівних коренях?

3. Коли вживається У-В в українській мові?

 

Література

1.Бєляєв О.М. Навчання укр. мови у 10-11 класах: Посібник для вчителя.-Освіта,1998

2.Граматика української мови для учнів, студентів і абітурієнтів/ Укладач О.А.Росінська. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО»,2002

Тема. Ділові папери. Загальні вимоги до складання документів. Документація щодо особового складу. Автобіографія. Заява.

План

1. Поняття про документ.*

2. Вимоги до документів, що мають бути повноцінним джерелом інформації.*

3. Основні вимоги до мовних засобів офіційно-ділового стилю.*

4. Автобіографія як різновиди ділових паперів.*

5. Заява як різновиди ділових паперів.*

6. Контрольні запитання.

Поняття про документ.

Слово документ у перекладі з латинської мови означає повчальний приклад, взірець, доказ. Цей термін має кілька значень:

а) діловий папір, який посвідчує певний юридичний факт, підтверджує право на що-небудь;

б) письмове посвідчення, яке офіційно підтверджує особу;

в) письмовий твір, рисунок, грамота як свідчення про щось історичне, важливе.

Для юриста документ — засіб доказу, для історика — першоджерело, для працівника управління — засіб фіксації, передавання інформації. Багатозначність терміна зумовлена тим, що документи використовуються в багатьох сферах людської діяльності з різною метою і є результатом відображення фактів, подій, явищ об'єктивної дійсності й розумової діяльності людини. Документи, як основний вид ділової мови, носії інформації, є засобом засвідчення, доведення певних фактів, отже, є основою для прийняття рішень, узагальнень, для доказів, тобто мають велике правове значення. Документи повинні бу­ти правильно складені за формою (формуляр документа — від лат. — образ, вид, форма) і за змістом, з дотриманням відповідних кожному реквізитів (від лат.— необхідне, потрібне) — сукупності формальних елементів у складі документа, відсутність яких позбавляє документ юридичної сили.

Отже, документ є носієм об'єктивної, достовірної інформації, матеріальним об'єктом з інформацією, закріпленою вигаданим людиною способом для передавання її (інформації) в часі і просторі, і має, згідно з чинним законодавством, юридичну силу.

Особисті офіційні документи (лат.— урядовий, посадовий, службовий) — службові до­кументи, необхідні для певних формальних повідом­лень про себе як працівника установи, підприємства, організації (формальний — той, який вимагається для дотримання зовнішньої форми, порядку). До них належать: автобіографії, доручення, заповіти, заяви, посвідчення, пропозиції, рапорти, розписки, скарги. Вони виконуються в одному примірнику адресантом від руки.

Пам'ятки