Маргарита Вікторівна Рождественська

Маргарита Вікторівна Рождественська народилась 18 жовтня 1926 року в станиці Степова Приморсько-Ахтарського району Краснодарського краю у родині службовців. Батько був сином священика, працював економістом. Значний вплив на формування особистості майбутньої вченої мала матір – кубанська козачка, горда, вільна жінка, яка розмовляла українською мовою і посіяла в душі доньки перші зерна духовності, справедливості, незалежності та сильної волі. Дев’яти місяців від народження дівчинки, батьки переїхали до Північної Осетії та оселились у Владикавказі. На все життя Маргарита Вікторівна зберегла спогади про батьківський дім, річку Терек, а також той час доби, коли з вікна можна було милуватися вершинами Казбеку. В 1934 році, у віці восьми років, вона розпочинає навчання у середній школі міста Владикавказу та успішно закінчує її в 1944 році.

Юні роки М. В. Рождественської були захмарені лихоліттям Великої Вітчизняної війни. Разом з однокласниками, вона копала траншеї, доглядала за пораненими у госпіталі, виконувала роботу санітарки. У складному 1944 році, одразу після завершення шкільного навчання, М. В. Рождественська вступила на лікувальний факультет Північно-Осетинського державного медичного інституту і в 1949 році отримала диплом лікаря.

Першу лікарську практику Маргарита Вікторівна Рождественська проходила у Москві, куди у 1950 році переїхала, у зв’язку з роботою чоловіка. У 1950-1951 роках вона працювала дільничним терапевтом поліклініки. З цієї ж причини, у 1951 році сім’я переїздить до м. Грозний Чечено-Інгушської АРСР, де М. В. Рождественська працювала дільничним лікарем-терапевтом медсанчастини об’єднання «Грознафтозаводи».

Повернення у 1953 році до Північної Осетії стає вирішальним у професійному самовизначенні – її зараховують на посаду лікаря-ординатора республіканської психоневрологічної лікарні Північно-Осетинської АРСР. Отриманий неоціненний досвід практикуючого лікаря-психіатра стає поштовхом для подальшого фахового зростання і в 1962 році М. В. Рождественська вступає до аспірантури Північно-Осетинського державного медичного інституту на кафедру психіатрії.

Волею долі, після закінчення аспірантури у 1964 році, М. В. Рождественська оселяється у Києві, який стає її рідним містом. Вона працює лікарем-психіатром епілептичного відділення Київської психоневрологічної лікарні імені академіка І. П. Павлова, а також розпочинає плідну наукову діяльність. У 1966 році вчена блискуче захищає дисертацію з теми «Грипозні психози». Після передзахисту в Москві, робота була представлена до захисту на Вчену раду Ростовського-на-Дону державного медичного інституту, за одностайним рішенням якої М. В. Рождественській було присуджено вчений ступінь кандидата медичних наук зі спеціальності «психіатрія».

Через декілька років після захисту дисертації, у 1969 році, вчена розпочинає викладацьку діяльність на кафедрі олігофренопедагогіки та психопатології дефектологічного факультету КДПІ імені О. М. Горького. Талант лікаря засвітив нові грані таланту педагога. М. В. Рождественська викладала цикл провідних медичних та дефектологічних дисциплін: психопатологію, невропатологію, клініку розумової відсталості, клінічні особливості затримки психічного розвитку, неврологічні основи логопедії тощо.

Навчальні дисципліни, які читала Маргарита Вікторівна вирізнялись складністю та точністю, великим обсягом термінів та специфічних назв, проте у процесі лекційного викладу, вона ніколи не користувалась конспектами, завжди спрямовувала свій уважний погляд на аудиторію, часто зверталась до таблиць, схем, муляжів, які допомагали студентам об’єктивувати уявлення про будову і функції мозку, нервової тканини тощо. Є свідчення того, що колишні учні вже понад двадцять років зберігають конспекти її лекцій з невропатології та інших дисциплін, постійно звертаються до них.

У 1971 році вона отримує вчене звання доцента кафедри олігофренопедагогіки і психопатології Київського державного педагогічного інституту ім. О. М. Горького. До 1993 року вона працює на цій кафедрі, а згодом, у зв’язку з кадровими змінами, продовжує викладацьку діяльність на кафедрах основ медичних знань та охорони здоров’я дітей (1993-2000), логопедії (2000-2004), спеціальної психології та медицини (2004-2010).

На якій кафедрі не працювала б Маргарита Вікторівна, вона успішно поєднувала викладацьку роботу з науково-дослідницькою. У її особистості яскраво проявились найкращі якості вченого: ентузіазм і наполегливість, незалежність мислення, обдарованість, чесність перед собою, спостережливість, розуміння себе та інших, здатність організовувати, переконувати інших і дослухатись до їх аргументів.

Упродовж часу викладання у вищій школі, М. В. Рождественська не полишає практики лікаря. З 1971 року і по 2005 рік вона працює за сумісництвом спочатку у поліклініці № 1 IV Головного управління, а згодом психоневрологом поліклініки лікувально-оздоровчого об’єднання Управління Справами Ради Міністрів УРСР. Надаючи кваліфіковану медичну допомогу, лікар вищої категорії, М. В. Рождественська постійно підвищувала свою кваліфікацію, збагачувала досвід, удосконалювала майстерність, повною мірою використовувала моральний потенціал медицини в інтересах зміцнення психічного здоров’я дорослих і дітей.

Осмислюючи розвиток теорії навчання і виховання розумово відсталих дітей, вітчизняний історіограф олігофренопедагогіки академік В. І. Бондар високо оцінює внесок українських вчених у розробку питань психіатрії, невропатології, клініки олігофренії. На думку вченого, дослідження М. В. Рождественської, а також її колег А. І. Селецького, О. Й. Теплицької, В. К. Кузьміної сприяли формуванню нових підходів до вивчення етіології і патогенезу недиференційованих та диференційованих олігофреній, виявленню особливостей порушень вищої нервової діяльності у дітей цієї категорії, а також створили підґрунтя для вивчення термінальних (граничних) станів. У результаті проведених досліджень розроблялися методи і засоби патогенно обґрунтованої терапії та компенсаторних механізмів.

М. В. Рождественська надавала великої уваги виховній роботі зі студентами. Вона завжди підкреслювала, що праця корекційного педагога і спеціального психолога нерозривно пов’язана із втручанням у внутрішній світ особистості, а тому такий фахівець, насамперед, повинен бути Особистістю з великої літери. З цією метою вона не тільки на лекціях і практичних заняттях піднімала важливі проблеми медико-педагогічної деонтології та аксіології, а й, незважаючи на велику зайнятість, працювала зі студентами поза аудиторією. Так, на базі студентського гуртожитку № 5 працював організований нею Клуб «ЖЗЛ» (Жизнь замечательных людей). Під її керівництвом студенти готували цікаві матеріали про визначних постатей у мистецтві, літературі, науці, а потім, зібравшись на засідання клубу, ділились враженнями, переглядали репродукції картин, слухали записи, читали поетичні та прозові твори, відвідували музеї та історичні пам’ятки Києва, а також запрошували мистецтвознавців на засідання клубу.

Колишні студенти пригадують, що в такі моменти дуже вимогливий викладач, знаний і шанований лікар, перетворювалась у добру подругу, з якою можна було поділитись болем і радістю, сумнівами і сподіваннями. У неї ж завжди знаходилось материнське слово підтримки, поради. Протягом часу викладання в університеті М. В. Рождественська також сумлінно виконувала обов’язки куратора академічних груп, за що неодноразово була відзначена керівництвом університету.

Доктор педагогічних наук, професор кафедри логопедії С. Ю. Конопляста пригадує, що М. В. Рождественська виступала для своїх учнів не тільки учителем, а й другом-однодумцем. Спілкування з Маргаритою Вікторівною відрізнялось від прийнятого в академічних колах. З тими, хто відвідував її науковий гурток, Рождественська постійно спілкувалась поза стінами інституту, а згодом університету, нерідко запрошувала до себе додому. Крізь призму клінічних проблем проводились бесіди на різноманітні теми, зокрема і про художню літературу, мистецтво, витонченим знавцем яких вона є. Її науковий гурток став свого роду сім’єю, про яку вона турбувалась.

Біографія М. В. Рождественської не багата зовнішніми подіями. Життя її наповнене зсередини. Талановитий педагог, великий знавець літератури і мистецтва, спостережливий дефектолог, винахідливий експериментатор, витончений психолог. Все це так. Але, насамперед, М. В. Рождественська залишається Лікарем, досвід якого збагачує дефектологічну науку.