Основні автобіографічні дані Д.І.Шульженко

Дата	Події, що відбулися
30 березня 1960 р.	Народилася Діна Іванівна Шульженко
1967-1977 р.р.	Навчання у загальноосвітній СШ №13 м. Кіровоград
1977-1982 р.р.	Навчання на дефектологічному факультеті Київського державного педагогічного інституту ім..О.М.Горького
1982-1989 р.р.	Старший лаборант, асистент кафедри олігофренопедагогіки і психопатології, методист заочної форми навчання дефектологічного факультету КДПІ ім..О.М.Горького
1989-1992 р.р.	Аспірантка цільової аспірантури стаціонару на кафедрі олігофренопедагогіки і психопатології
1992-1994 р.р.	Асистент кафедри олігофренопедагогіки і психопатології КДПІ ім..О.М.Горького
1994 р.	Захист кандидатської дисертації на тему: «Формування самоконтролю у розумово відсталих дітей дошкільного віку»
1994-1996 р.р.	Старший викладач кафедри олігофренопедагогіки і психопатології КДПІ ім..О.М.Горького
1996-2000 р.р.	Закордонне відрядження (Німеччина, м.Мюнхен)
2000-2003 р.р.	Старший викладач кафедри олігофренопедагогіки і психопатології КДПІ ім..О.М.Горького
2003-2010 р.р.	Доцент кафедри психокорекційної педагогіки Інституту корекційної педагогіки та психології
2004-2007 р.р.	Докторантура на кафедрі психокорекційної педагогіки ІКПП НПУ імені М.П.Драгоманова
2010 р.	Професор кафедри психокорекційної педагогіки ІКПП НПУ імені М.П.Драгоманова
Жовтень 2010 р.	Захист докторської дисертації з спеціальності 19.00.08 – спеціальна психологія на тему: «Психологічні основи корекційного виховання дітей з аутистичними порушеннями»
2009 р.	Нагороджена Почесною грамотою НАПН України
2010 р.	Нагороджена Подякою ректора НПУ імені М.П.Драгоманова
2012 р.	Нагороджена медаллю Г.С.Костюка «За наукові досягнення, Психолого-педагогічні науки»
2012 р.	Член спеціалізованої вченої ради Д-26.053.14 із захисту докторських (кандидатських) дисертацій зі спеціальностей 13.00.03 – корекційна педагогіка; 19.00.08 – спеціальна психологія; 13.00.02 – теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров'я)

 

Основні наукові праці Д.І.Шульженко:

1. Шульженко Д. І. Основи психологічної корекції аутистичних порушень у дітей: монографія / Шульженко Д. І.; М-во освіти і науки України; НПУ ім. М. П. Драгоманова. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2009. – 385 с.

2. Шульженко Д. Аутизм – не вирок / Діна Шульженко. – Львів: Кальварія, 2010. – 224 с.

3. Шульженко Д. І ., Рання педагогічна корекція. Розділ 6. / Попередження ранньої інституалізації дітей з синдромом Дауна віком до п’яти років: Методичні рекомендації для фахівців. / Шульженко Д. І., Бондаренко О. Г., Кущ О. Б. К., 2002. – С. 96 – 119.

4. Шульженко Д.І., Робота гувернера-психопедагога з корекції інтелектуальних та аутистичних порушень у дітей. Навчально-методичний посібник / Шульженко Д. І., Ліснічук О. В. – К., НПУ імені М. П. Драгоманова, – 2005. – С. 218.

5. Шульженко Д.І. Корекційна роль педагога в сімейному вихованні розумово відсталих дітей / Питання догляду за особами з розумовою відсталістю в сучасній дефектології. – К., «ДІА», 2007. – С. 7 – 28.

6. Шульженко Д. І.Психолого-педагогічна підготовка дітей з інтелектуальною недостатністю, які вперше відвідують реабілітаційний заклад / Питання догляду за особами з розумовою відсталістю в сучасній дефектології. - К., «ДІА», 2007. - С. 29 – 40.

7. Шульженко Д.І. Особливості догляду за аутичними дітьми / Питання догляду за особами з розумовою відсталістю в сучасній дефектології. Навчальний посібник. – К., «ДІА», 2007. – С. 115 – 126.

8. Шульженко Д.І. Реалізація ідей І. Г. Єременка в корекційній дошкільній педагогіці // Збірник наукових праць «Психологія та педагогіка: спеціальні». – К., 2003. – Книга 1. – С. 73 – 76.

9. Шульженко Д. І. Підготовка вчителів загальноосвітніх закладів до конструювання роботи з аутичними дітьми // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Науково-метод. збірник: Випуск 6 / За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенко. – К., 2005. – С. 228 – 231

10. Шульженко Д. І. Використання методу герменевтики в дослідженні психологічних особливостей осіб які страждають на аутизм // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія: Зб. наукових праць. – Випуск 6 – К.. Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, - 2006. – С. 159 – 169.

11. Шульженко Д. І. Альтернативна комунікація як засіб корекції мовленнєвих порушень при аутистичних розладах // Наукові записки: Зб. наукових статей НПУ імені М. П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, Л. Л. Мокаренко. – Випуск LXII (62) імені М. П. Драгоманова, 2006. С. 224 – 232.

12. Шульженко Д. І. Особливості підготовки спеціаліста для роботи з аутичними дітьми. Збірник наукових праць Кам’янець-Подільського державного університету: Серія соціально-педагогічна: Випуск VIII / За ред. О. В. Гаврилова, В. І. Співака. Кам’янець-Подільський: ПП Мошинський В. С., 2006. - С. 71 – 75.

13. Шульженко Д. І. Перспективи використання методології В. М. Синьова в процесі вивчення аутичних дітей. - Випуск 7 – // Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія № 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія: Зб. наукових праць. – Випуск 6 – К., НПУ імені М. П. Драгоманова. – 2007. - С. 85 – 88.

14. Шульженко Д.І. Прогностичний аспект психолого-педагогічного процесу корекції аутистичних порушень у дітей. // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова. Серія № 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія: Зб.

15. Шульженко Д.І. Корекція особистісного розвитку дітей с аутистичними порушеннями // Психолого – педагогічні засади розвитку особистості в освітньому просторі: Матеріали методологічного семінару АПН України 19 березня 2008р., К., 2008. – С. 575 – 582.

16. Шульженко Д.І. Організаційні засади діяльності спеціальних освітньо – реабілітаційних установ для дітей з аутистичним спектром порушень. / Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Збірник наукових праць. - № 5(7). – К.: Університет «Україна», 2008.– С. 311 – 319.

17. Шульженко Д.І. Реалізація функції супервайзера у практичного психолога (спеціального) в корекційній роботі з аутичними дітьми. Збірник наукових праць Кам’янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка / За ред.. О.В. Гаврилова, В.І. Співака. – Вип. ХІІ. Серія: соціально-педагогічна. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2009. – С. 450 – 455.

18. Шульженко Д. І. Вибрані питання методології корекційного виховання дітей зі спектру аутичних порушень: український вимір. // НАУКОВИЙ ЧАСОПИС НПУ імені М. П.Драгоманова. Серія 19. Корекційна педагогіка та психологія. Зб. Наукових праць. – К.: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – № С. – 166 – 169.

19. Шульженко Д. І.Психологічна корекція аутичних дітей в умовах інклюзивного навчання. Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: зб. Наук. Праць. – № 6 (8). – К.: Університет «Україна», 2009. – С. 194 – 203.

20. Шульженко Д. І.Показники готовності вчителя до навчання дітей з аутистичним спектром порушень у масовій школі. Наукові записки: (збірник наукових праць) / М-во освіти і науки України; Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова; укл. Л. Л. Макаренко. – К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2009. – С. 255 – 265.– (Серія педагогічні та історичні науки). – Випуск LХХХІІІ (83).

21. Шульженко Д. І. Особливості побудови діагностико-прогностичних програм для аутичних дітей. Корекційна педагогіка. Вісник Української асоціації корекційних педагогів. – 2007. - №1. С. 22 – 24.

22. Шульженко Д. І. Формування саморегуляції й самоконтролю у розумово відсталих дошкільників. // Актуальні проблеми навчання і виховання дітей, які потребують корекції розумового розвитку. Ч. 2. – Київ.: РВЦ КПДЮ, 2008. С. 86 – 93.

23. Шульженко Д.І., Андрєєва Н.С. Корекційний розвиток аутичної дитини (книга для батьків та педагогів).- К.: Д.М.Кейдун, 2011.- 344 с.

24. Шульженко Д.І. Спеціальна психологія / Навчально-методичний посібник. Тестові завдання з дисциплін циклу «Професійно-орієнтованої підготовки» бакалавра наукової галузі 0101. Педагогічна освіта Напряму підготовки 6.010105. Корекційна освіта. Корекційна освіта. Корекційна психопедагогіка (олігофренопедагогіка) і логопедія/ За ред. Колесника І.П.- К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2010.

25. Шульженко Д. І. Етичні норми поведінки з людьми зі спектром аутистичних порушень./ Д.І Шульженко // Основи етики спілкування з особами з інвалідністю / Навчально-методичний посібник / за ред. акад. В. М.Синьова; Мін-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. пед.. ун-т імені М.П. Драгоманова, Ін-т корекційної педагогіки та психології. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. – С. 17–21.

26. Шульженко Д.І. Інноваційні підходи до удосконалення змісту курсу «Спеціальні методики дошкільного виховання»./ Науковий часопис НПУ імені М.П.Драгоманова: зб. наук. пр./за ред. В.М.Синьова. -К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2011. - № 17.- Сер. 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. - С. 288-293.

27. Шульженко Д.І. Психокорекційна педагогічна підготовка студентів до роботи з дітьми спектра аутистичних порушень./ Науковий часопис НПУ ім. М. П. Драгоманова: зб. наук. пр. / за ред. В. М.Синьова. – К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2011. – № 19. – Сер. 19. Корекційна педагогіка та спеціальна психологія. – С. 371–375.

28. Шульженко Д.І. Аутизм.Аутистична діяльність. Аутистичний спектр порушень. Аутистичний спектральний розлад. Аутистичні психічні порушення у дітей. Аутистичні психологічні маркери. / Дефектологічний словник: навчальний посібник. посібник / за ред. В.І. Бондаря, В.М. Синьова. К.: «МП Леся», 2011, С. 45- 46.

 

Валентина Іванівна Басюра

Валентина Іванівна Басюра народилась 12 грудня 1932 року у місті Києві в сім’ї робітників. З 1943-1952 роки навчалась у Київській середній загальноосвітній школі імені П.Г. Тичини № 49 та отримала повну середню освіту.

У 1952 році вступила до Київського педагогічного інституту імені О.М. Горького на педагогічний факультет, відділ спеціальна педагогіка, який закінчила в 1956 році та здобула кваліфікацію - викладач української мови та літератури, вчитель середньої і спеціальної школи.

З січня по серпень 1957 року працювала інспектором по кадрах Київського обласного відділу народної освіти. У серпні 1957 року була зарахована на посаду вчителя допоміжної школи № 161 міста Києва, де працювала до 1959 року. З першого вересня 1959 по 1961 рік Валентина Іванівна займала посаду асистента кафедри дефектології КДПІ імені О.М. Горького.

У 1961-1964 роках навчалася у цільовій аспірантурі на кафедрі дефектології КДПІ імені О.М. Горького. У вересні 1964 року призначена Міністерством освіти УРСР на посаду асистента кафедри олігофренопедагогіки Київського педагогічного інституту імені О.М. Горького. З березня 1966 до червня 1968 року обіймала посаду старшого викладача кафедри олікофренопедагогіки. У червні 1968 року переведена на посаду доцента кафедри олігофренопедагогіки, яку посідала до 1999 року.

У грудні 1966 року під керівництвом доцента, кандидата педагогічних наук Н.Ф. Кузьміної-Сиромятникової успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Усний рахунок в молодших класах допоміжної школи». Офіційними опонентами були: професор І.Є. Шиманский та кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник М.І. Кузьмицька.

У дослідженні ставилась основна мета – науково обґрунтувати зміст методики і розробити ефективні прийоми, спрямовані на формування усного рахунку в розумово відсталих учнів молодших класів. У даному дослідженні передбачалось розробити ефективні прийоми формування усного рахунку у розумово відсталих учнів і розробити методику його формування.

Експериментальне дослідження, яке було проведено В.І.Басюрою охоплювало 150 учнів І-ІV класів допоміжних шкіл: школа №1 м.Києва, школа №102 м. Львова, школа №88 м. Одеси, в яких були виділені експериментальні та контрольні класи, де учні мали приблизно однаковий рівень розвитку знань, умінь і навичок. За час експерименту нею було проаналізовано 2582 виконаних учнями різноманітних завдань, розроблено 150 уроків. У процесі дослідження Валентина Іванівна виступала з доповідями і лекціями для вчителів, які приймали участь в експериментальній роботі. В період написання дисертації виступала з доповідями на Педагогічних читаннях м. Москви, м. Ленінграда, а також на наукових конференціях у Київському педагогічному інституті імені О.М. Горького.

Дисертаційне дослідження Валентини Іванівни складалося зі вступу, трьох розділів, висновку.

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт і предмет, розкрито практичне значення результатів дослідження, подано інформацію про апробацію та впровадження одержаних результатів у практику.

У першому розділі на основі проаналізованої літератури (І.П. Павлов, О.Р. Лурія, М.С. Певзнер, Л.С. Виготський, Л.В. Занков, Ж.И. Шиф та ін..) розкриваються теоретичні і практичні основи формування умінь усного рахунку. Акцентується увага на особливостях пізнавальної діяльності розумово відсталих учнів, відмічається своєрідність сприймання навчального матеріалу, недорозвинення асоціативних зв’язків, що ускладнює засвоєння математичних знань учнями.

У другому розділі дисертаційної роботи розкрито завдання, зміст, методику дослідження та подано результати констатувального етапу дослідження. Метою констатувального дослідження було встановлення стану арифметичних знань, умінь і навичок учнів І-ІV класів допоміжної школи і І-ІІ класів загальноосвітньої школи. Дані дослідження були отримані в ході індивідуальних занять з учнями. Всього дослідницею з кожним учнем були проведені заняття по шести серіям завдань за наступними темами: рахунок, рахунок предметів і зображень в різному розташуванні, уявлення і порівняння кількості, уміння співвідносити цифри з відповідною кількістю і кількість з цифрою, оперування арифметичними діями.

У ході дослідження В.І. Басюрою було встановлено, що у розумово відсталих учнів, у порівнянні з учнями загальноосвітньої школи, виникали значні труднощі під час виконання всіх серій завдань. Так, у зворотному рахунку учні І класів допускають 46,6% неправильних відповідей, учні ІІ класу – 21,9%, учні ІІІ – 19,2%, учні ІV – 43,3%. Учні загальноосвітньої школи І-ІІ класів завдання виконали повністю.

Значну кількість неправильних відповідей дослідниця отримала і під час виконання другої серії завдань. Так, учнями допоміжної і загальноосвітньої школи було запропоновано порахувати групами вперед. 30% учнів ІV класів виконали завдання не правильно, учні ІІ класу загальноосвітньої школи виконали це завдання правильно. При виконанні завдання «Уявити і порівняти кількість», В.І. Басюра зазначила, що більшість учнів допоміжної школи, підрахувавши множину, відразу ж забувають підсумкове число і починають рахувати спочатку. Деякі розумово відсталі учні величину кількості визначають не на основі підрахунку предметів, а на основі зайнятого цими предметами простору. Значна кількість учнів допоміжної школи не вміють порівнювати кількість, не володіють прийомами встановлення між ними взаємної відповідності.

Під час проведення констатувального експерименту нею було виявлено, що розумово відсталі учні І- ІV класів мають суттєві недоліки, які виникли у процесі оволодіння рахунком, тому під час переходу до нової розумової діяльності – віднімання, в учнів також виникають труднощі, так як арифметичні дії є новими і більш складними розумовими діями. Арифметичні дії вимагають більш досконалих розумових процесів. Виконання арифметичних дій потребує знань прийомів розрахунку, які основані на законах арифметичних дій. Все це на думку В.І. Басюри є наслідком того, що розумово відсталі учні використовують не раціональні прийоми рахунку, не використовуючи таких прийомів як округлення, перестановки і групування доданків, співмножників, засобів послідовного множення.

В.І. Басюра зазначає, що методика навчання діям множення і ділення потребує суттєвих змін. Необхідно переглянути і доповнити методику взаємозв’язку арифметичних дій рядом розрахункових прийомів.

У третьому розділі дослідження на основі аналізу методичної літератури та отриманих даних констатувального дослідження В.І. Басюра визначила шляхи експериментального навчання. Вивчення досвіду роботи допоміжних шкіл, стану арифметичних знань, умінь і навичок розумово відсталих учнів, аналіз підручників з арифметики для допоміжних шкіл, їй дозволило встановити, що у допоміжній школі використовується обмежена кількість розрахункових прийомів усного рахунку. Прийоми усного рахунку рекомендуються для всіх учнів одні і ті ж самі, при цьому, не враховуються індивідуальні особливості засвоєння знань учнями. Тому, в своєму формувальному дослідженні, підбираючи прийоми обчислювання, вона не обмежилась тільки одним прийомом усного рахунку, так як на її думку для ефективного формування арифметичних знань і умінь необхідно враховувати індивідуальні особливості учнів і до кожного учня. У своєму досліджені вважала, що основна мета навчання учнів І-ІV класів прийомам усного рахунку полягає у формуванні усвідомленого сприймання учнями способу виконання чотирьох арифметичних дій, уміти відбирати найбільш раціональний спосіб рішення, уміти застосовувати здобуті знання до розв’язування арифметичних задач.

Розроблена Валентиною Іванівною експериментальна методика формування умінь використовувати різні прийоми обчислення під час виконання арифметичних дій передбачала дотримання наступних методичних положень: перед поясненням нового обчислювального прийому обов’язково необхідно враховувати попередні знання та вміння учнів; підбирати такий матеріал, в якому чітко проявляються якості і закономірності, з якими необхідно ознайомити учнів; розташування матеріалу по мірі ускладнення; пояснювати матеріал таким чином, щоб учні по можливості змогли самостійно зробити певні висновки, узагальнення; закріплення набутих навичок певною системою вправ. Вправи були спрямовані на засвоєння прийомів обчислення і на формування швидкості рахунку.

Навчаючи розумово відсталих учнів прийомам усного рахунку, вона приділяла увагу вивченню нумерації чисел. В експериментальних класах на цей матеріал було відведено 15 годин, в той час як в контрольних класах на вивчення цього матеріалу відводилось 3 години. В дослідженні було доведено, що вивчення нумерації чисел підготовило учнів до більш усвідомленого засвоєнню розрядності чисел, розкладання їх на десятки і одиниці, допомогло учням усвідомити місце, яке займає двозначне число у числовому ряду, а також сприяло закріпленню арифметичних законів, які застосовуються в діях додавання і віднімання.

Як показали результати даного дослідження, більшість учнів ІІІ-ІV класів можуть оволодіти значно більшою кількістю обчислювальних прийомів. Зміст експериментальної методики формування вмінь використовувати під час арифметичних дій різні обчислювальні прийоми за допомогою зазначених вправ, є підґрунтям для успішного формування умінь використовувати різні прийоми усного рахунку, сприяє закріпленню знань законів арифметичних дій, а також готує учнів до засвоєння письмових обчислювальних операцій, та значно покращує роботу з розв’язання арифметичних задач.

Розроблена Валентиною Іванівною експериментальна методика передбачала дотримання наступних методичних положень:

І клас:

а) вивчення додавання та віднімання проводити спільно, що забезпечить взаємозворотні зв’язки арифметичних дій;

б) з перемісними якостями додавання знайомити по мірі засвоєння матеріалу.

ІІ клас:

а) продовжувати спільне вивчення дій додавання і віднімання;

б) особливу увагу приділяти вивченню нумерації чисел (склад однозначних і двозначних чисел, розкладання числа на десяткові групи, груповий рахунок);

в) під час розв’язання прикладів на віднімання з переходом через десяток у першу чергу знайомити учнів з прийомом, в якому розкладається зменшувач на десяток і одиниці і починається операція з круглого десятка, а потім познайомити учнів з прийомом послідовного віднімання одиниць зі зменшувача.

ІІІ клас:

а) у поєднанні дій додавання і віднімання використовувати прийом округлення чисел до 10;

б) дії множення та ділення необхідно вивчати у їх співставленні (попередньо учнів необхідно ознайомити з множенням як додавання однакових складників і дати поняття про властивості множення).

ІV клас:

а) продовжувати закріплювати уміння здійснювати обчислювальні прийоми у діях додавання та віднімання;

б) табличне множення і ділення вивчають одночасно;

в) ознайомити учнів з прийомом розкладання одного з множників;

г) спочатку учні повинні під час рахунку користуватись конкретнім матеріалом (роздатковий дидактичний матеріал, наочний матеріал); форми усного рахунку необхідно зробити різноманітним (записати приклади на дошці, розв’язувати приклади за допомогою таблиць, підручників та ін..);

д) на етапі розв’язання приклади оформлюються розгорнутим записом на дошці, або в зошиті, з обов’язковим приговорюванням записуваного.

е) на завершальному етапі навчання розв’язування прикладів в усній формі без опори на наочний матеріал. У процесі навчання усному рахунку учнів необхідно навчити перевіряти розв’язування прикладів, використовуючи різні прийоми. З метою контролю за станом засвоєння усного рахунку проводяться систематичні контрольні роботи.

Про ефективність експериментальної роботи з формування умінь усного рахунку в учнів експериментальних класів свідчать дані зрізів якості арифметичних знань та умінь використовувати різні обчислювальні прийоми. Так, якість знань в експериментальних класах становила 86,7%, у контрольних класах таких учнів було 73,4%, якість виконання завдань була також різна. Так, більшість учнів експериментальних класів використовували по 3-4 обчислювальних прийоми, в той час як учні контрольних класів використовували 1-2 прийоми. Необхідно відмітити, що учням експериментальних класів важко було переключитись на різні обчислювальні прийоми, тому учням дозволялося використовувати один обчислювальний прийом. Це свідчить про те, що розумово відсталі учні потребують особливого підходу до навчання прийомам рахунку, зокрема врахування їх індивідуальних особливостей.

Захист дисертаційного дослідження В.І. Басюри відбувся у Науково-дослідному інституті дефектології АПН СРСР. Рішенням ВАК СРСР у 1966 році Валентині Іванівні Басюрі присвоєно науковий ступінь кандидата педагогічних наук.

Після закінчення аспірантури, працюючи на посаді старшого викладача кафедри олігофренопедагогіки, продовжувала працювати над проблемним питанням: «Стан арифметичних знань в учнів допоміжної школи», «Навчання діям множення та ділення у молодших класах допоміжної школи».

Під час роботи на кафедрі забезпечувала якісне викладання дисциплін «Методика викладання математики у допоміжній школі» для студентів 3 і 4 курсів. У 1983-1986 навчальних роках розробила і проводила лабораторно-практичні заняття з курсу «Методика викладання мови у допоміжній школі». У 1984-1965 навчальному році розробила і проводила практичні заняття з курсу «Олігофренопедагогіка».

Басюра Валентина Іванівна брала активну участь у науково-практичних конференціях, семінарах, вивчала досвід роботи вчителів допоміжних шкіл м. Києва, м. Чернівці та інших, надаючи консультативно-методичну допомогу вчителям, брала участь у методичних об’єднаннях. Читала лекції на республіканських курсах директорів шкіл, вчителів у м. Києві, брала участь у республіканських семінарах вчителів, виїзних засіданнях кафедри у школах-інтернатах № 16, №12, №2, а також с. Шевченково Черкаської області, виступала з доповідями на міжнародних конференціях.

Під час роботи на кафедрі олігофренопедагогіки плідно працювала над такими науковими проблемами:

1. Корекційна спрямованість вивчення математики у допоміжних школах.

2. Методика викладання математики у допоміжній школі.

3. Розвиток пізнавальних здібностей учнів допоміжної школи у процесі навчання.

4. Підвищення активності і самостійності учнів допоміжної школи у процесі вивчення математики.

5. Формування у розумово відсталих школярів активно-пізнавальної діяльності у процесі виконання самостійних робіт з математики.

6. Підвищення самостійності і активності учнів молодших класів на уроках математики.

7. Організація усного рахунку на уроках математики у допоміжній школі.

8. Корекційно-розвиткова спрямованість навчання і виховання розумово відсталих дітей.

9. Особливості розв’язання арифметичних задач різних видів учнями молодших класів допоміжної школи.

10. Підготовка педагогів-дефектологів до здійснення трудового виховання і професійно-трудового навчання розумово відсталих школярів.

11. Міжпредметні зв’язки уроків математики з професійно-трудовим навчанням