Батьки побиваються за сином Товією 1-7; Товія покидає Екбатану 8-14



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Батьки побиваються за сином Товією 1-7; Товія покидає Екбатану 8-14



1 Тим часом старий Товит день-у-день рахував, скільки то днів треба туди й назад на дорогу; і як ті дні минули, а його син не з'явився, 2 він мовив: «Чи не затримано його там? Чи не помер Гаваел, і нікому ті гроші йому дати?» 3 І він засумував. 4 А його жінка Анна йому говорила: «Загинула моя дитина; його нема вже більше між живими!» 5 І заходилась вона плакати-ридати за своїм сином, кажучи: «Горе мені, моя дитино! Пустила я тебе в дорогу, тебе, світло очей моїх!» 6 Товит же говорив їй: «Мовчи, не побивайся, сестро! Він живий-здоровий. Мабуть, якась пригода їх там спіткала. Чоловік, що з ним пустився в дорогу, людина певна: один із наших братів. Не сумуй за ним, сестро! Він прибуде скоро.» 7 А вона до нього: «Лиши мене в спокої! Годі мене дурити! Загинула моя дитина!» І кидалась надвір, день-у-день виходила, не ївши, і виглядала на дорогу, якою був пішов її син. Не йняла віри більше нікому. По заході ж сонця входила вона до хати, і всю ніч тільки плакала, - не могла спати. 8 Коли ж: минуло 14 день, протягом яких Рагуел поклявся справляти весілля своїй дочці, Товія увійшов до нього й сказав: «Відпусти мене, бо гадаю, батько мій і мати не вірять більше, що мене знов побачать. Прошу ж: тебе, батьку, пусти мене, піду до батька. Я тобі оповів уже, яким я його лишив удома.» 9 А Рагуел до Товії: «Зостаньсь, дитино, зостаньсь у мене! Я пошлю людей до Товита, твого батька, і вони звістять йому про тебе.» А той каже йому: «Прошу тебе, відпусти мене звідси до мого батька.» 10 Встав Рагуел і дав Товії Сару, його жінку, та половину всього свого майна - слуг і слугинь, волів і овець, ослів і верблюдів, одежу, гроші й посуд - 11 та й відпустив їх у мирі; а й попрощавсь він з ним, кажучи до нього: «Бувай здоров, сину! Щасливої дороги! Нехай Владика неба дасть вам, тобі й твоїй жінці, щасливої дороги! Якби то я побачив ваших діточок ще заки помру.» 12 До Сари ж, дочки своєї: «Іди до твого тестя, відтепер бо вони твої батьки, так само, як і ті, що тебе породили. Іди, дочко, у мирі! Якби ж то я міг чути про тебе лише добрі вісті, поки віку мого!» І, попрощавшись, відпустив їх. 13 Една теж промовила до Товії: «Сину мій, братіку коханий! Нехай Господь зволить відвести назад тебе додому. Якби то я побачила твоїх дітей від Сари, моєї дочки, ще за життя мого! Я поручаю перед Господом мою дочку тобі під опіку. Не засмучуй її за ввесь час твого життя! Іди, дитино, в мирі! Відтепер я - твоя мати, а Сара - твоя сестра. Якби то нам усім щасливо наш вік прожити.» І, поцілувавши їх обох, відпустила їх у мирі. 14 Отак пустився Товія в дорогу від Рагуела, здоровий та веселий, і благословив Господа неба й землі, Царя всесвіту, за те, що дав йому щасливу подорож. І промовив до нього: «Коби то дано мені було щастя шанувати їх по всі дні їхнього життя!»

 

 

Товія прибуває додому та виліковує батькові очі

1 Коли вони наблизились до Касеріну, що навпроти Ніневії, Рафаїл сказав до Товії: 2 «Ти знаєш, яким ми лишили твого батька. 3 Ходімо швидко попереду твоєї жінки й приготуймо дім, тим часом як вона з іншими йде позаду.» 4 І як пустились наперед обидва разом, Рафаїл сказав до нього: «Візьми з собою жовч.» А й пес біг іззаду з ними. 5 Анна сиділа, виглядаючи на дорогу, якою мав прибути її син. 6 Нараз побачила, що йде, і сказала його батькові: «Дивись! Твій син іде разом з тим чоловіком, що був пішов з ним.» 7 Рафаїл же, перед тим, як наблизились до батька, сказав Товії: «Напевне знаю, що очі твого батька відкриються. 8 Помаж риб'ячою жовчю його очі, і ці ліки стягнуть більма й зроблять так, що вони впадуть з очей твого батька, та й прозріє він і знову побачить світло.» 9 Побігла мати, припала синові на шию й сказала: «Я побачила тебе, моя дитино! Тепер хоч би і вмерти!» Та й заплакала. 10 Товит же підвівся і, спотикаючись, вийшов до дверей, що вели надвір. 11 Товія, з риб'ячою жовчю в руці побіг йому назустріч, подув йому в очі й, узявши за руку, мовив: «Бадьорся, батьку!» Приклав він ліки й додав їх ще більше. 12 Опісля обома руками зняв з кутків очей більма. 13 А батько кинувся синові на шию і, плачучи, сказав: «Я бачу тебе, сину, світло моїх очей.» 14 Далі ж він промовив: «Благословен Бог! Благословенне його велике ім'я! Благословенні всі ангели його святії! Нехай його святе ім'я буде над нами! Благословенні всі ангели по всі віки! Бо він, скаравши мене, знову зглянувсь надо мною, і ось я бачу Товію, мого сина.» 15 Тоді ввійшов Товія з радістю й на ввесь свій голос благословляв Бога. Оповів Товія батькові, що його подорож була щаслива, що приніс він із собою гроші, що взяв за жінку дочку Рагуела Сару, та що вона ось іде слідом за ним і вже близько брами Ніневії. 16 Тоді Товит, благословивши Бога з радости, вийшов назустріч невістці до брами Ніневії. Коли мешканці Ніневії побачили, що він ходив без усякого проводиря, та ще й виступав, повний сили, здивувались. Товит же об'явив прилюдно перед ними, що Бог змилувавсь над ним і відкрив йому очі. 17 Опісля підійшов він до Сари, жінки Товії, свого сина, і поблагословив її словами: «Просимо повну здоров'я до господи, дочко! Благословен Бог, що привів тебе до нас, дочко! Благословен твій батько й благословен мій син Товія; благословенна й ти, доню! Ввійди в твою господу, повна здоров'я, радости й благословення! Увійди, доню!» 18 Того дня настала радість для всіх юдеїв, що були в Ніневії. 19 Прибули також Ахіяхар і Надав, братаничі Товита, щоб з Товією повеселитись. Сім день тягнулося весілля.

 

 

Рафаїл відкриває себе

1 А як скінчилося весілля, Товит прикликав свого сина Товію і сказав йому: «Моя дитино! Гляди, щоб ти дав платню чоловікові, що ходив з тобою в дорогу, та щоб додав йому щось поверх неї.» 2 Товія ж йому відповів: «А скільки платні, тату, маю йому дати? Навіть коли б я йому дав половину того майна, що приніс із собою, я не втратив би нічого. 3 Мене він привів живим-здоровим, жінку мою вилікував, разом зо мною приніс і гроші та й тебе зцілив. Яку, отже, платню маю ще йому дати?» 4 На те Товит сказав до нього: «Він заслужив, дитино, половину всього, з чим він сюди повернувся.» 5 Далі прикликав ангела й мовив: «Візьми як платню половину всього, з чим ти повернувся, й іди здоровий.» 6 Тоді Рафаїл покликав обох набік і сказав їм: «Благословіте Бога і прославляйте його перед усіма живими за ті блага, що їх він учинив вам. Благословіте і хваліте його ім'я! Явіть Божі діла гідно всім людям, не переставайте складати йому дяку. 7 Зберігати царську тайну - річ добра; відкривати ж та виявляти діла Божі - річ славна. Чиніть добро, і зло вас не спіткає. 8 Молитва з постом - річ добра, однак милостиня зо справедливістю - ліпші, ніж багатство з кривдою. Ліпше творити милостиню, ніж нагромаджувати золото. 9 Милостиня від смерти вибавляє, вона усякий гріх очищає. Ті, що дають милостиню, проживатимуть у достатку. 10 А ті, що чинять гріх та несправедливість, є ворогами своєї душі. 11 Я вам відкрию всю правду, не затаю від вас ніякого слова. Я вам уже виявив-сказав: Зберегти царську тайну - річ добра, а відкривати та виявляти діла Божі - річ славна. 12 Отож, коли ти з Сарою молився, я заносив ваші молитви перед славу Господню. І як ти ховав мертвих, я чинив так само. 13 Коли ж ти не лінувався вставати, і, кинувши свій обід, пішов мерців ховати, я був посланий до тебе, щоб випробувати тебе. 14 А разом із тим послав мене Бог, щоб вилікувати тебе й Сару, твою невістку. 15 Я - Рафаїл, один із сімох ангелів, що завжди стоять приявні (перед Богом) й мають доступ до Господньої слави.» 16 Збентежились обидва й упали ниць на землю, настрахані. 17 Він же сказав їм: «Не бійтеся! Мир з вами! Благословіте Бога по всі віки! 18 Як я був з вами, не був я з своєї ласки, лише з волі Божої. Його благословіте по всі дні, йому співайте ясу. 19 Ви бачили мене, що я їв, але це вам так здавалось. 20 Тож благословіте тепер на землі Господа, дякуйте Богові. Оце я знову йду до того, хто мене послав. Запишіть те все, що притрапилося з вами.» І він знявся. 21 Вони ж устали, однак його вже не могли бачити. 22 Тоді благословили вони Бога і ясою величали його та дякували йому за ті великі його діла, бож їм з'явивсь ангел Божий.

 

 

Пісня Товита

1 Товит же з радости написав молитву й мовив: 2 «Благословен Бог, що живе повіки; царство його триває вічно. Він бо карає і милує, зводить униз аж до аду й наверх виводить; ніхто руки його не уникне. 3 Славіте його, діти Ізраїля, перед народами, бо як він розвіяв вас проміж ними, 4 то там показав він свою велич. Вознесіте його перед усіма живими, бо він - Господь і Бог наш, він - наш Отець по всі віки. 5 Він вас карає за несправедливості ваші, і помилує вас усіх знову та й збере вас з усіх народів, де б не були ви розсіяні. 6 Коли навернетесь до нього усім серцем вашим і всією вашою душею, щоб перед ним чинити правду, тоді і він обернеться до вас та не ховатиме від вас обличчя свого. 7 А тепер глядіть, що він зробив для вас, і голосно воздайте йому дяку; благословіть Господа справедливости і вознесіть Царя віків. 8 Я в землі мого заслання його прославляю, показую потугу й велич його народові грішному. Наверніться, грішники; чиніть перед ним справедливість. Хто зна, чи він не зглянеться над вами і не вчинить вам милость? 9 Я буду возносити мого Бога, а моя душа Царя неба, і вона буде тішитися з величі його. Так нехай усі прославляють його нехай складають йому подяку в Єрусалимі. 10 Єрусалиме, святе місто! Бог тебе покарає за діла синів твоїх і знову змилується над синами справедливих. 11 Подякуй Господеві добре, благослови Царя віків, щоб знову храм його відбудувався в тобі з радістю 12 щоб усі бранці в тобі звеселились, щоб усі нещасні в тобі були люблені по всі роди, навіки. 13 Ти засяєш ясним світлом до самих кінців землі. Сила народів прийде здалека до тебе, і мешканці всіх окраїн світу до святого імени Господа Бога, з дарами в руках Цареві неба. Роди родів будуть тобою веселитись, і ім'я твоє буде славне в родах повіки. 14 Прокляті всі ті, що ненавидять тебе, прокляті всі ті, що руйнують тебе, що валять твої мури, усі, що розбивають твої башти, що палять твої доми. Благословенні ж вічно всі ті, що тебе будують. 15 Тож радуйся і веселись на дітей праведників, бо вони всі зберуться й благословитимуть Господа справедливих. Щасливі ті, хто люблять тебе: вони будуть радіти твоїм миром. 16 Щасливі ті, що плачуть над твоїм нещастям, бо будуть веселитись над тобою, побачивши всю твою славу, і радітимуть вони навіки. Благослови, душе моя. Господа, великого Царя, 17 бо Єрусалим буде відбудований. а в місті й його житло на всі віки. Який же я буду щасливий, коли останок мого роду побачить твою славу й подякує Цареві неба. Єрусалимські брами будуть збудовані з сафіру і смарагду, а всі твої мури з самоцвітів. Башти єрусалимські будуть збудовані з золота, а й їхні вали з щирого золота. Майдани в Єрусалимі берилом і антраксом і каменем офірським викладені будуть. 18 Брами єрусалимські веселих пісень заспівають, і всі його доми скажуть: Алилуя! Благословен Бог Ізраїля! А благословивши тебе, благословитимуть святе ім'я повік-віки.»

 

 

Останні роки Товита

1 Так закінчив Товит свій спів похвальний. 2 Він помер у мирі, проживши 112 років, і був з почестями похований у Ніневії. Йому було 62 роки, коли осліп, і після того, як прозрів, він жив у достатках, чинив милостині, та й далі завжди благословляв Бога і прославляв його Божу велич. 3 А як умирав, прикликав свого сина Товію і наказав йому, кажучи: «Моя дитино! Візьми твоїх дітей, 4 і йди в Мідію, бо я вірю в Боже слово, що сказав пророк Наум проти Ніневії. Усе настане, усе збудеться проти Асирії і Ніневії; усе, що сказали послані Богом пророки Ізраїля, збудеться, і ні одне з їхніх слів не пройде марно; усе здійсниться свого часу, В Мідії буде безпечніше, ніж в Асирії та Вавилонії, бо я знаю й твердо переконаний, що все, що сказав Бог, Боже слово не впаде на землю марно. Наші брати, що живуть в Ізраїльській землі, будуть розсіяні й підуть геть із своєї гарної землі в неволю, а Ізраїльська земля стане пустинею. Самарія та Єрусалим стануть пустинею, а дім Божий у ньому буде пустий і спалений - дочасу. 5 Потім Бог знову змилується над ними, і приведе назад їх в Ізраїльську землю, і вони відбудують храм, але не такий, як перший, - аж до часу, поки здійсниться повнота часів. Опісля ж усі повернуться з своєї неволі й відбудують Єрусалим у славі; дім Божий у ньому буде також відбудований, як про нього сказали пророки Ізраїля. 6 По всій землі народи всі навернуться й будуть щиро почитати Бога. Всі покинуть своїх бовванів, що піддурювали та збивали їх з пантелику, й благословитимуть Бога віків у праведності. 7 Всі сини Ізраїля, що в ті дні спасуться й згадають Бога щиро, зберуться, підуть в Єрусалим і безпечно житимуть повіки в краю Авраама, що буде їм відданий. І радітимуть ті, що справді люблять Бога. А ті, що чинять гріх та кривду, зникнуть з усієї землі. 8 Отож наказую вам, мої діти: Служіть Богові по правді й чиніть те, що йому довподоби. Навчіть ваших дітей чинити справедливість і милостиню, щоб пам'ятали Бога, щоб благословляли його ім'я повсякчасно щиро та з усієї сили. 9 Тож, дитино, вийди з Ніневії, не зоставайсь тут. Того ж самого дня, як поховаєш твою матір побіч мене, не барися довше в цій країні, бо бачу, що в ній доконується безсоромно велика несправедливість та велике ошуканство. 10 Глянь, моя дитино, що Надав зробив Ахіяхарові, який виховав його! Хіба не звів його живим у могилу? І відплатив йому Бог за те знущання ввічі: Ахіяхар вийшов до світла Божого, а Надав спустивсь у темряву відвічну, бо намагався вбити Ахіяхара. За свої добродійства цей урятувавсь від сіті смерти, що Надав наставив на нього, а Надав потрапив у сіть смертну й там загинув. 11 Отож дивіться, дітоньки, що робить милостиня, а що робить несправедливість, як вона вбиває. Та ось я віддихати вже не можу.» Тож поклали його на ліжко, і він помер. І поховали його з почестями. 12 Коли ж умерла мати Товії, він поховав її біля свого батька; і пішов він з жінкою та дітьми в Мідію, де й оселився в Екбатані, в Рагуела, свого тестя. 13 Він чесно піклувався про них під їхню старість і поховав їх в Екбатані, в Мідії, й успадкував майно Рагуела й Товита, батька свого. 14 Помер він усіма поважаний, проживши 117 років. 15 Ще перед смертю довідавсь він про збурення Ніневії й бачив, як її населення вели до Мідії в неволю, у неволю, в яку їх забрав Кіяксар, цар Мідії. Товія благословив Бога за все, що він учинив із синами Ніневії та Асирії. Ще перед смертю він радів недолею Ніневії і благословив Господа Бога по віки вічні. Амінь.


Книга Юдити

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.215.177.171 (0.013 с.)