Савей повстає проти Давида 1-7; йоав убиває амаса 8-13; смерть савея 14-22, головні урядовці Давида 23-26

1 І сталось, що був там негідник на ім'я Савей (Шеваг), Біхріїв син, веніяминянин. Засурмив він у сурму й кликнув: “Не маємо частки з Давидом, нема нам спадщини з Єссеєвим сином! Кожний до свого намету, Ізраїлю!” 2 І тоді всі мужі ізраїльські відступили від Давида та пішли за Савеєм, Біхрієвим сином. Але мужі Юди зостались при своєму царі, від Йордану до Єрусалиму. 3 Коли повернувсь Давид до свого дому в Єрусалимі, взяв він десять наложниць, що їх був лишив доглядати дому, і посадив їх до окремої хати. Харчував він їх, але до них не ходив. Так були вони замкнені аж до смерти, живучи як удовиці. 4 І повелів цар Амасові: “Склич мені протягом трьох днів мужів юдейських і будь тут сам присутній.” 5 І пішов Амас скликати юдеїв, але забаривсь поза реченець, що йому призначено. 6 І каже Давид до Авішая: “Тепер накоїть нам Савей, Біхріїв син, більш лиха. ніж Авесалом. Тож візьми слуг твого пана й пустися за ним, щоб він не знайшов собі укріплених міст і не втік від нас.” 7 І пішли за Авішаєм Йоавові керетії, пелетії і всі хоробрі; і рушили вони з Єрусалиму навздогін Савеєві, Біхрієвому синові. 8 Коли були вони коло великого каменя, що в Гівеоні, вийшов їм назустріч Амас. Йоав же був одягнений у військову керею, а поверх кереї був оперезаний мечем, що висів при боці у піхві. Як він підходив, меч упав, 9 і Йоав каже до Амаса: “Почуваєш себе добре, мій брате?” і взяв Йоав правицею Амаса за підборіддя, щоб поцілувати його. 10 Амас не помітив меча, що був у Йоава в руці. Вдарив він його ним у живіт так, що його внутрощі вийшли на землю, і вже не повторював удару. І той умер. Тоді Йоав та його брат Авішай погнали навздогін за Савеєм, Біхрієвим сином. 11 Один же з Йоавових слуг став над Амасом та й каже: “Хто воліє Йоава і хто за Давида, нехай іде за Йоавом!” 12 А Амас увесь у крові лежав посеред дороги. Побачивши той чоловік, що ввесь народ зупиняється, відволік Амаса з дороги на поле й накинув на нього одежину, бо бачив, що кожний, хто проходив коло нього, зупинявся. 13 Коли усунено його з дороги, усі люди прямували за Йоавом, щоб здоганяти Савея, Біхрієвого сина. 14 Пройшов він по всіх колінах ізраїльських аж до Авел Бет-Маахи, і всі добірні мужі зібрались і пішли за ним. 15 Прийшли вони й облягли Савея в Авел Бет-Маасі, висипали вал, що сягав аж до мурів і народ, що був з Йоавом, намагався розвалити мур. 16 Тоді якась мудра жінка закликала з міста: “Слухайте, слухайте! Скажіть, будь ласка, Йоавові: Ходи сюди, я хочу з тобою говорити.” 17 І наблизився він до неї, а жінка спитала його: “Ти - Йоав” А він відказав: “Я.” Вона каже до нього: “Вислухай слова раби твоєї.” А він каже: “Слухаю.” 18 І промовила вона так: “Давніше говорилося звичайно: нехай спитають в Авел, і так чинено. 19 Я - одне з мирних і вірних (міст) в Ізраїлі, а ти намагаєшся знищити місто і матір (городів) в Ізраїлі! Навіщо руйнуєш спадкоємство Господнє?” 20 А Йоав відповів, кажучи: “Далеке воно, далеким хай буде воно від мене! Щоб я руйнував та нищив! 21 Не про те йдеться. Один чоловік з Ефраїм-гір, Савей на ім'я, Біхріїв син, підняв проти царя Давида руку; видайте нам його одного, й я відійду від міста.” Жінка сказала Йоавові: “Дивись, голову його кинуть тобі через мур.” 22 Тоді пішла вона до народу та порадила своїм мудрим словом. І відтяли вони Савеєві, Біхрієвому синові, голову й кинули Йоавові. Тоді він засурмив у сурму, і вони відступили від міста, кожен до свого намету; Йоав же повернувся в Єрусалим до царя. 23 Йоав був начальником над усім ізраїльським військом; Беная, Єгоядів син, був поставлений над керетіями й над пелетіями; 24, Адорам наставником над підневільними працями; Йосафат, Ахілудів син - літописець; 25 Шея - писар; Цадок та Евіятар були священики. 26 Також і Іра з Яіру був священиком при Давиді.

 

 

Помста гівонітів над Сауловим домом 1-14; останні війни з філістимлянами 15-22

1 Був за днів Давида голод протягом трьох років поспіль, і шукав Давид обличчя Господнього, і Господь сказав: “Це через Саула та через його скривавлений дім, тому що він повбивав гівонітів.” 2 Тоді покликав цар гівонітів і сказав до них, - гівоніти ж не були із синів ізраїльських, були вони з рештки аморіїв, і хоч заприсяглись були їм сини ізраїльські, та Саул з ревности заради Ізраїля і Юди намагався вигубити їх, - 3 тож Давид і каже до гівонітів: “Що я маю вам зробити і чим спокутувати, щоб ви благословили спадкоємство Господнє?” 4 Гівоніти ж відповіли йому: “Не в золоті, ні в сріблі тут справа між нами та Саулом і його домом; і не нам, щоб когось стратити в Ізраїлі.” І питає він: “Що ж ви хочете, щоб я зробив вам?” 5 Вони відповіли цареві: “Того чоловіка, що винищував нас і хотів вигубити нас, щоб уже більше ми не існували в цілій ізраїльській землі, - 6 нехай нам видані будуть семеро з його потомків, і ми повісимо їх у Гівеа на горі Господній.” І сказав цар: “Я видам їх.” 7 Але цар пощадив Мерібаала, Йонатанового сина, Саулового внука, задля присяги перед Господом, що була між ними - між Давидом та Йонатаном, Сауловим сином. 8 І взяв цар обох синів Ріцпи, Айєвої дочки, що їх вона народила Саулові: Армонія і Мерібаала та п'ятьох синів Мерави, Саулової дочки, що народила вона Адрієлові, Барзіллаєвому синові з Мехоли. 9 І видано їх у руки гівонітам, а вони повісили їх на горі перед Господом. Так семеро їх загинуло разом; вони згинули в перші дні жнив, на початку ячмінних жнив. 10 Ріцпа ж, Айева дочка, взяла ряднину, розстелила її собі на скелі, від початку жнив, аж поки не полилась на них вода з неба, і не допускала птиць піднебесних сідати на них вдень, ані польових хижаків уночі. 11 Коли сповістили Давидові, що зробила Ріцпа, Айева дочка, Саулова наложниця, 12 пішов Давид і взяв кості Саула й кості Йонатана, його сина, від мешканців Явеш-Гілеаду, що їх були викрали з майдану в Бет-Шані, де їх повісили були філістимляни того дня, як побили були Саула в Гілбоа. 13 І забрав він звідтіль кості Саулові й кості Йонатана, його сина, і позбирано кості повішених. 14 І поховали кості Саула та Йонатана, його сина, у Веніяминовій країні, в Целі, в гробі Кіша, його батька. І сповнено все, що наказав цар. Після того змилосердивсь Господь над краєм. 15 І знову була війна між філістимлянами та Ізраїлем. Зійшов Давид зо своїми слугами, і розпочали вони бій. Та Давид утомився. 16 А Есві-Бенов, один із потомків рефаїв спис якого важив триста шеклів міді, і він був підперезаний новим мечем, - задумав він убити Давида. 17 Та Авішай, син Церуї, прийшов йому на допомогу і вдарив філістимлянина й убив його. Тоді Давидові мужі заприсяглись йому, кажучи: “Ти не ходитимеш більше з нами в бій, щоб не згасло Ізраїлеве світло.” 18 Після того була ще одна війна з філістимлянами у Гові. Тоді Сібхай-хушій забив Сафа, що був з потомків рефаїв-велетнів. 19 Та коли знову була війна з філістимлянами у Гові, Елханан, Ягре-Оргімів син, з Вифлеєму, забив брата Голіята з Гату, а ратище його списа було як ткацьке воротило. 20 Була ще раз війна під Гатом. Був там чоловік високого росту, мав він по шість пальців на кожній руці і по шість пальців на кожній нозі - разом двадцять чотири. Був він теж з роду рефаїв. 21 Коли зневажив він Ізраїля, то Йонатан, син Шімеа, Давидового брата, вбив його. 22 Оці чотири походили з рефаїв в Гаті; полягли вони від руки Давидової й слуг його.

 

 

Пісня Давида

1 І заспівав Давид до Господа того дня, як Господь врятував його з рук усіх ворогів його та з руки Саулової, словами цієї пісні, 2 і промовив: “Господь - моя скеля, моя твердиня, мій спаситель, 3 мій Бог, моя скеля, до нього прибігаю! Мій щит і ріг мого спасіння, моя твердиня й моє прибіжище, мій спаситель, що від напасти рятує мене. 4 Закличу до всехвального Господа і визволюсь від ворогів моїх, 5 бо оточили мене хвилі смерти, пекельні річки настрашили мене. 6 Ланцюги Шеолу обплутали мене, передо мною тенета смерти. 7 У моїй скорботі закликав я до Господа, і до Бога мого візвав я; і почув він із храму свого мій голос, і мій крик дійшов до його вух. 8 Задрижала й стряслася земля, основи небес затремтіли, бо він закипів гнівом. 9 Дим знявсь у нього з ніздер, і вогонь палючий у нього з уст, вугільним жаром запалало від нього. 10 І схилив небеса, і зійшов, і чорна хмара під ногами у нього. 11 І верхи на херувимі летів він, і мчав на крилах вітру. 12 Огорнувсь темнотою, мов наметом, чорними водами, густими хмарами. 13 Від блиску, що перед ним, запалало гаряче вугілля. 14 Загримів з небес Господь, і Всевишній дав свій голос. 15 І зіслав він свої стріли й розсіяв їх, метнув блискавицею й розігнав їх. 16 І показались морські дна, і відкрились підвалини всесвіту від погрози Господньої, від подуву духу гніву його. 17 Простяг з висоти руку, взяв мене, витяг мене з вод великих. 18 Врятував мене від ворога мого потужного, від ненависників моїх, сильніших за мене. 19 Нападали вони на мене в день мого нещастя, але Господь став мені підпорою. 20 Вивів він мене у простори, він спас мене, бо я йому довподоби. 21 Воздав мені Господь за моєю справедливістю, згідно з чистотою Рук моїх винагородив мене. 22 Бо я зберіг путі Господні і беззаконням не відступив від мого Бога. 23 Усі бо його присуди передо мною, і ухвал його я не цурався. 24 Але був я досконалий перед ним і зберігав себе від гріха. 25 Тож винагородив мене Господь за моєю справедливістю і за моєю чистотою перед його очима. 26 З милостивим ти милостивий; з досконалим ти досконалий. 27 З чистим ти чистий; з хитруном ти обачний. 28 Ти рятуєш народ смиренний, а очі гордих хилиш низько. 29 Ти бо мій світильник, Господи, мій Боже, що освітлюєш мою темряву. 30 Завдяки тобі пробиваю я вал, завдяки моєму Богові перескакую мур. 31 Шлях Божий досконалий, слово Господнє випробуване вогнем; він - щит для всіх, що прибігають до нього. 32 Хто ж бо Бог, окрім Господа? Або - хто скеля, опріч нашого Бога? 33 Бог, кріпость моя сильна, робить мою дорогу бездоганною. 34 Він зробив мої ноги бистрими, як ноги сарни, і поставив мене на моїх височинах. 35 Він навчив мої руки воювати, і мої рамена напинати мідяного лука. 36 Ти дав мені твій щит спасіння, і твоя опіка зробила мене великим. 37 Ти зробив широкими підо мною мої кроки, і стопи мої не захитались. 38 Я переслідував моїх ворогів і нищив їх, і не повертавсь, поки не вигубив їх. 39 Я зламав їх, розбив їх, і більш не встали вони, упали вони мені під ноги. 40 Ти оперезав мене силою на бій, і підбив під мене моїх противників, 41 ти обернув моїх ворогів до втечі, і моїх ненависників порозганяв. 42 Заблагали вони, та нікому було рятувати; до Господа - та він не відповів їм. 43 Я порозкидав їх, як пил земний, мов грязюку на вулиці, роздавив, розтоптав їх. 44 Ти вирятував мене від чварів народу, поставив мене на чолі народів. Народ, що його я не знав, служить мені, 45 чужинці підлещувались мені, ледве почувши-послухавши мене. 46 Чужинці, страхом пройняті, вийшли з своїх твердинь, тремтіли. 47 Нехай живе Господь, і нехай буде благословенна моя скеля, нехай буде піднесений Бог - скеля мого спасіння, 48 Бог, що дав мені помститися, що підбив під мене народи. 49 Ти визволив мене від ворогів моїх і вивищив мене над моїми ненависниками, ти звільнив мене від насильника. 50 Тим прославлятиму тебе, Господи, в народах, співатиму імені твоєму. 51 Ти дав великі перемоги своєму цареві, зробив ласку своєму помазаникові - Давидові та його потомству навіки.”