Народи, що залишились 1-6; судді: Отнієл 7-11; Егуд 12-30; Шамгар 31



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Народи, що залишились 1-6; судді: Отнієл 7-11; Егуд 12-30; Шамгар 31



1 Ось ті народи, що Господь зоставив, щоб випробувати ними Ізраїля, тобто всіх тих, що не знали ніяких воєн за Ханаан, 2 та щоб навчались воювати покоління синів Ізраїля, які перше війни не знали: 3 п'ять князів філістимлянських, усі ханааняни, сидонії і хіввії, що жили на Ливан-горі, від Ваал-Хермон-гори до входу в Хамат. 4 Зостались вони на те, щоб випробовувати ними Ізраїля, щоб довідатись, чи слухатимуться заповідей Господніх, які заповідав був батькам їхнім через Мойсея. 5 Тому й жили сини Ізраїля серед ханаанян, хеттитів, аморіїв, перізіїв, хіввіїв та євусіїв. 6 Брали за себе їхніх дочок і віддавали своїх дочок за їхніх синів, і їхнім богам служили. 7 Сини Ізраїля вчинили, що Господеві було не довподоби, й забули Господа, Бога свого, й служили Ваалові та Астарті. 8 От і запалав гнів Господній на Ізраїля, й він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїмові, цареві Арам-Нагараїму, і сини Ізраїля служили Кушан-Рішатаїмові вісім років. 9 Коли ж сини Ізраїля закликали до Господа, Господь дав їм спасителя, Отнієла, сина Кеназа, сина меншого брата Калевового, і він врятував їх. 10 Зійшов на нього дух Господній, і він правив Ізраїлем; він вийшов у похід, і віддав Господь йому в руки Кушан-Рішатаїма, царя арамського, і він запанував над Кушан-Рішатаїмом. 11 І край зазнав сорок років спокою. І вмер Отнієл, син Кеназа. 12 Після того ж сини Ізраїля знову вчинили те, що було не довподоби Господеві. Тоді Господь дав перевагу Еглонові, цареві моавському, над Ізраїлем, бо вони витворяли зло перед Господом. 13 Зібрав Еглон до себе аммоніїв та амалекитян, вирушив у похід і побив Ізраїля, та й зайняв Пальмове місто. 14 І служили ізраїльтяни Еглонові, моавському цареві, вісімдесять років. 15 Закликали тоді. сини Ізраїля до Господа, й Господь дав їм спасителя, Егуда, сина Гери, веніяминянина, лівака. Через нього то послали сини Ізраїля данину Еглонові, моавському цареві. 16 Зробив собі Егуд меча з двома лезами, лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежею, на правому боці. 17 От і приніс він Еглонові, моавському цареві, данину. Еглон був же вельми гладкий. 18 Віддавши данину, він відослав людей, що її принесли, 19 а сам повернувсь назад від каменоломів, що біля Гілгалу, та й каже: “Є в мене до тебе, царю, таємне слово.” Той повелів: “Цитьте!” І вийшли всі від нього, що стояли коло нього. 20 І як наблизився Егуд до нього, він сидів у прохолодній горниці, що була для нього одного. Егуд і каже: “Маю Боже слово до тебе.” Той підвівсь із свого крісла. 21 Тоді Егуд, простягнувши ліву руку, вхопив меча по правім боці в себе, та й всадив йому в живіт 22 так, що за лезом ввійшло й держало, і жир зімкнувся вколо леза, тож він не витяг меча з його живота. 23 Вийшов тоді Егуд у сіни, зачинив двері горниці й засунув засувом за собою. 24 Як же він вийшов, прийшли царські слуги й дивляться - аж ось двері горниці засунено, та й кажуть: “Певне він залагоджує свою потребу в кутку прохолодної кімнати.” 25 Ждали вони, ждали, аж ніяково їм стало. А він усе не відчиняв дверей горниці. Тоді взяли ключа, відомкнули, - аж пан їхній лежить мертвий. 26 Поки ж вони збентежені метушились, Егуд утік, і пройшовши повз каменоломи, врятувався в Сеїрі. 27 Прибувши ж сюди, засурмив на Ефраїм-горах, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них. 28 І промовив він до них: “Ходіть за мною, бо Господь дав ваших ворогів моавитян вам у руки!” І пішли вони за ним та й зайняли у Моава йорданські броди й не пускали нікого перейти. 29 Побили вони коло десять тисяч моавитян, що були всі сильні, всі здорові люди; ніхто з них не втік. 30 Мусіли тоді моавитяни скоритись під руку Ізраїля, і був мир у краю вісімдесят років. 31 Після нього настав був Шамгар, син Аната: цей побив рожном шістсот філістимлян. Він також спас Ізраїля.

 

 

Девора та Варак 1-11; битва під Тавором 12-24

1 Але сини Ізраїля вчинили знову те, що було не довподоби Господеві, коли Егуд помер. 2, Господь віддав їх у руки Явінові, ханаанському цареві, що царював у Хацорі. Начальником же його війська був Сісера, що жив у Харошет-Гоїмі. 3 Заквилили тоді ізраїльтяни до Господа, бо в Явіна було 900 залізних Колісниць, і він сильно гнітив синів Ізраїля вже дванадцять років. 4 А під той час Девора, пророчиця, жінка Лаппідота, була в Ізраїлі суддею. 5 Сиділа вона собі звичайно під Девора-пальмою, між Рамою й Бетелом, у Ефраїм-горах, і сини Ізраїля приходили судитись до неї. 6 Послала вона до Варака, сина Авіноама, з Кадету в Нафталі, й промовила до нього: “Господь, Бог Ізраїля, велить ось що: лаштуйсь у дорогу, виступай на Тавор-гору, взявши з собою десять тисяч чоловік із нафталіїв та завулонян. 7 Я ж заманю до тебе, до Кішон-потоку, Сісеру, начальника війська Явіна, разом з його колісницями й з його військом, і віддам його тобі в руки.” 8 А Варак відказав їй: “Коли підеш зо мною, то я піду, коли ж не підеш зо мною - не піду.” 9 Вона ж до нього: “Піти з тобою я піду, тільки ж слава у поході, в який ти вибираєшся, не припаде тобі, бо Господь жінці видасть Сісеру в руки.” І зібралася Девора й пішла з Вараком до Кадешу. 10 Скликав тоді Варак Завулона і Нафталі в Кадеш: десять тисяч чоловік пішло за ним слідом, і Девора пішла з ними. 11 Хевер же, кеній, відділився був від кеніїв, потомків Ховава, тестя Мойсея, і розіп'яв свій намет біля Бецааннім-дуба, що під Кадешем. 12 Як же Сісері оповіли, що Варак, син Авіноама, пішов на Тавор-гору, 13 зібрав Сісера всі свої колісниці - дев'ятсот залізних колісниць - і ввесь військовий люд, що мав при собі, від Харошет-Гоїму до Кішон-потоку. 14 І мовила Девора до Варака: “Готуйсь, бо це той день. Коли Господь дасть тобі Сісеру в руки! Хіба Господь не йде поперед тебе?” От і спустивсь Варак з Тавор-гори, і десять тисяч чоловік з ним 15 Господь навів страх на Сісеру й на всі його колісниці, й на ввесь його табір, перед Вараком, так що Сісера зіскочив з колісниці й утік пішки. 16 Варак же кинувсь навздогінці за колісницями й за військом аж до Харошет-Гоїму, і все військо Сісери полягло від леза меча, ані одного не зосталось. 17 Сісера ж прибіг пішки до намету Яели, жінки Хевера, кенія, бо між Явіном, царем хацорським, і домом Хевера, кенія, панував мир. 18 Вийшла ото Яела назустріч Сісері та й каже йому: “Заверни, мій пане, заверни до мене, не бійся!” І зайшов він до неї в намет, і вона прикрила його килимом. 19 І каже він до неї: “Дай мені, будь-ласка, трохи води напитись, бо пече мене спрага!” Вона й відчинила бурдюк з молоком, дала йому напитись і прикрила його. 20 Він же каже до неї: “Стань при вході в намет, і коли прийде хтось і питатиме тебе й казатиме: Чи нема кого тут? - то скажи: Ні!” 21 Тоді Яела, жінка Хевера, вхопила наметового кілка, взяла у руки молот, підступила стиха до нього та й загнала кілка йому в скроню так, що кілок пройшов у землю, бо Сісера заснув був глибоко від утоми. Так помер він. 22 Аж ось з'явився й Варак, що гнався за Сісерою; вийшла Яела йому назустріч та й каже до нього: “Ходи, я покажу тобі того, кого шукаєш.” Ввійшов він до неї, аж ось Сісера. простягнутий на землі, лежить мертвий, з кілком у скроні. 23 Так Господь принизив Явіна, ханаанського царя, перед синами Ізраїля, 24 і рука синів Ізраїля тяжіла все важче над Явіном, царем ханаанським, аж покіль вони не знищили Явіна, царя ханаанського.

 

 

Пісня Девори

1 І заспівала того дня Девора з Вараком, сином Авіноама, примовляючи: 2 “Коли в Ізраїлі волосся запускають, коли народ іде у битву доброхітно, благословіте Господа! 3 Ось слухайте, царі, і ви, князі, вважайте! Я заспіваю Господеві, я воздам хвалу Господеві, Богові Ізраїля. 4 Ой Господи, коли ти рушив був із Сеїру, коли виступив єси з полів едомських, земля здригнулась, небо краплями бризнуло, й хмари ринули водою. 5 Гори стряслись перед обличчям Господнім, отой Синай перед лицем Господа, Бога Ізраїля. 6 За днів Шамгара, сина Аната, за днів Яели дороги опустіли, і подорожні мусіли ходити обхідними стежками. 7 Князі в Ізраїлі перевелися, їх не стало, покіль не встала ти, Деворо, в Ізраїлі не встала матір'ю. 8 Нових богів собі вибирали, і ось війна у брамі. Ледве щита чи списа видно було в Ізраїлі на сорок тисяч! 9 Серце моє до дуків Ізраїля, до доброхітних у народі, - благословіте Господа! 10 Ой ви, що їздите звичайно на ослицях білих, ви, що сідаєте на килимах і ви, що мандруєте шляхами, співайте! 11 Голосніш від лучників, що при водопійлах стада зганяють; там прославлятимуть Господні благодійства, благі діла його оруди в Ізраїлі; тоді Господній люд зійшов до брами. 12 Прокинсь, прокинсь, Деворо! Прокинсь, прокинся, заспівай пісню! Встань Вараче, і веди твоїх бранців, сину Авіноама! 13 Тоді й останні стали немов вельможі, народ Господній став витязем! 14 З Ефраїму спустились у долину, за тобою ж слідкував Веніямин зо своїм народом. З Махіру прийшли полководці, та й від Завулона ті, що держать берла. 15 Князі, що в Іссахарі, з Деворою; і Іссахар такий, як і Варак, у долину кидались вони слідом за ним. Та в загонах Рувима вагалися люди вельми. 16 Чому ти серед кошар розлігся? Щоб слухати серед отар сопілку? Поміж загонами Рувима довго серце вагалось. 17 Гілеад розсівся за Йорданом; а Дан - чого ж він при кораблях перебуває? Ашер сидить при лукомор'ї, при затоках своїх зостався. 18 Завулон же, люд, що на смерть життям своїм важив, і Нафталі на плоскогір'ях країни. 19 Прийшли царі та й заходилися воюватись; зчинили битву царі ханаанські під Танаахом, при Мегіддо-водах, здобичі-срібла не здобули. 20 З неба зчинили битву зорі, з путей своїх ударили проти Сісери. 21 Потік Кішон ухопив їх, потік старовинний, потік Кішон! Благослови, душе моя, силу Господню! 22 Тоді задудніли кінські копита, як гонили-мчали їхні потужні. 23 Кленіть Мероз, сказав ангел Господній, кленіть його мешканців гірко, бо не прийшли на поміч Господеві, на поміч Господеві витязями. 24 Благословенна Яела серед жінок, дружина Хевера, кенія, благословенна серед жінок, що в шатрах. 25 Води прохав, вона ж молока подала, у пишній чаші піднесла сметани. 26 Рукою ж по кілок сягнула, правицею за молотком трударів, та й ударила Сісеру і голову йому пробила, наскрізь пробила, скроню йому прошила. 27 До ніг її він похилився, упав, простягнувся; до ніг її похилився, повалився, -де поточився, там і впав, бездушний. 28 Через вікно, вихилившись, виглядає, мати Сісери дивиться крізь ґрати: Чому загаялась його колісниця, не приходить? Чому забарилися його повози? 29 Найрозумніша з її князівен їй і відповідає, сама до себе стиха промовляє: 30 Певно знайшли, певно паюють здобич: по дівчині, по дві на кожного вояка. Барвисті тканини для Сісери, барвисті гаптовані тканини. По дві гаптованих тканин на шию кожному здобиччю. 31 Так хай загинуть, Господи, всі твої вороги! А ті, що тебе люблять, хай будуть немов сонце, що сходить у повній силі.” - І край мав спокій сорок років.

 

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-06-22; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.236.239.91 (0.012 с.)