Пересторога супроти Самарії 1-6; проти злих священиків та лжепророків 7-29

1 Горе гордому вінцеві п'яниць ефраїмських, вином перепитих, та зів'ялій квітці їхньої пишної вроди, що на вершку багатої долини! 2 Ось у Господа - сильний та потужний, неначе буря з градом, наче вихор згубний, наче повінь вод розбурханих, великих, що з силою кидає об землю. 3 Гордий вінець п'яниць ефраїмських буде потоптаний ногами; 4 а з квіткою зів'ялою їхньої пишної вроди, що на вершку багатої долини, станеться те, що із смоквою, первоплодом, який достиг перед літом: як тільки хто його побачить, ледве попаде в руку, він його проглине. 5 Того дня Господь сил стане пишним вінцем та діядемою окраси для останку свого народу, 6 і духом правосуддя для того, що на суді засідає, відвагою для тих, що війну назад до брами проганяють. 7 Та й тії від вина заточуються, хитаються від хмільних напоїв. Священик і пророк хитаються від хмільних напоїв, вони у вині потопають; хиляться від хмільних напоїв, заточуються, коли видіння бачать, і спотикаються, коли присуди вирікають. 8 Тому столи скрізь повні блювотиння й посліду: нема чистого місця. 9 «Кого він хоче вчити знання? Кого на розум проповіддю наводити? Щойно відлучених дітей, які недавно від грудей відзвичаїлись? 10 Коли ж то він каже наказ за наказом, наказ за наказом, правило за правилом, правило за правилом, трошки сям, трошки там!» 11 Як так - він лепетанням губ, чужою мовою заговорить він до народу цього, 12 він, що до них сказав: «Ось відпочинок! Дайте знесиленому відпочити! Ось спокій!» Та вони слухати не схотіли. 13 Тоді буде до них слово Господнє: «Наказ за наказом, наказ за наказом, правило за правилом, правило за правилом, трошки сям, трошки там», - щоб вони на ходу горілиць упали, розбилися, заплутались, упіймались. 14 Слухайте ж слово Господнє, ви, глузливці, що правите народом цим у Єрусалимі! 15 Через те, що ви кажете: «Зо смертю ми союз уклали, вчинили ми з Шеолом угоду; коли бич згубний пройде, нас не досягне, бо ми з брехні зробили собі сховок, з неправди -захист» - 16 тому так Господь Бог каже: «Ось я кладу в основу камінь на Сіоні, випробуваний камінь, наріжний, цінний, закладений міцно; хто вірує, не похитнеться. 17 За мірило я візьму правило, за висок - справедливість. Град змете сховок брехні, і захист води змиють. 18 Скасований буде союз ваш із смертю, і ваша угода з Шеолом не встоїться, і коли бич згубний пройде, він вас розшматує. 19 Раз-у-раз, як буде проходити, він вас захопить; а буде проходити він щоранку, вдень і вночі. Єдино страх навчить вас.» 20 І ліжко буде занадто коротке, щоб простягнутися на ньому, і покривало занадто вузьке, щоб обгорнутись. 21 Бо Господь устане, як на Перацім-горі, розгнівається, як у Гівеон-долині, щоб учинити чин свій, чин дивний, і щоб зробити своє діло, діло незвичайне. 22 Тож не глузуйте! А то кайдани ваші стануть ще тугіші, бо я чув від Господа, Бога сил, вирок погибелі, призначений для всього краю. 23 Наставте вухо і слухайте голос мій, вважайте і слухайте моє слово! 24 Хіба орач для сівби завжди тільки оре, крає скиби та скородить ниву? 25 Хіба, зрівнявши її добре зверху, не сіє він чорнуху або не розсіває кмин, а потім не прокладає рядочками пшеницю чи ячмінь на вибраному місці або гречку на межах? 26 Він його вчить правно, Бог його як слід навчає. 27 Чорнухи певно саньми не молотять, ані коліс по кминові не котять; чорнуху палицею вибивають, а кмин - києм. 28 Хіба товчуть пшеницю? Ні! Її без кінця-краю не молотять; водять по ній кругом колеса з кіньми, її ж не розтирають. 29. І це теж від Господа сил походить: предивна його рада, велика його мудрість!

 

 

Облога та звільнення Арієла (Єрусалиму) 1-8; релігійне задубіння 9-14; погрози й благословення 15-24

1 Ой Арієле, Арієле, місто, де табором був Давид розташувався! Додайте до року рік, нехай свята йдуть своїм кругом! 2 Тоді обложу Арієла, і настане квиління та стогін. Ти будеш у мене, як Арієл. 3 Розтаборюся навколо тебе, я оточу тебе валами й здвигну окопи проти тебе. 4 Будеш принижений додолу, з-під землі будеш говорити, і з пороху тихенько буде здійматися твоє слово, твій голос буде з-під землі лунати, немов голос привиду якогось, і з пороху, наче щебетання, - твоя мова. 5 Та зграя ворогів твоїх буде, як дрібний порох; зграя гнобителів, немов полова, що летить геть. І станеться те зненацька, раптом. 6 І Господь сил громом тебе навідає і грюкотом та страшним шумом; бурею, вихорем та полум'ям вогню, що пожирає. 7 І ватага всіх народів, що воюють проти Аріела, все те, що воює проти нього та його укріплень і на нього натискає, буде, наче сон, мов нічне видиво. 8 І як голодному ввісні сниться, що він їсть, а прокинеться, - аж голод його мучить; або як спраглому сниться, що він п'є, а прокинеться, - аж його в'ялить, і в горлі в нього пересохло, так воно буде й з ордою всіх народів, що воюють проти гори Сіону. 9 Стуманійте, остовпійте! Осліпніть і будьте сліпими, ви, що п'яні, хоч не від вина, ви, що заточуєтеся, хоч і не від п'янкого напою! 10 Бо Господь вилив дух задубіння, він замкнув ваші очі, він закрив вам голови. 11 Видіння про це все для вас, немов слова, що в книзі під печаттю; дають її письменному й кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а він відказує: «Не можу, бо вона під печаттю.» 12 І дають книгу тому, що неписьменний, і кажуть: «Прочитай це, будь ласка», а той відказує: «Я ж неписьменний.» 13 І сказав Господь: «Через те, що цей народ устами тільки зближається до мене й губами тільки мене шанує, а серце своє віддалив від мене, і страх його передо мною - то лише вивчена заповідь людська, 14 тому я і далі творитиму з цим народом дивне диво й чудовину, щоб мудрість їхніх мудрих пропала й розуму не стало в їхніх розумників.» 15 Горе тим, що ховають глибоко свої задуми, щоб перед Господом їх затаїти, що чинять свої справи в темряві і говорять: «Хто нас побачить, хто взнає нас?» 16 Яке ж то безглуздя! Хіба гончаря вважатимуть за глину? Чи виріб скаже про того, який його зробив: він мене, мовляв, не зробив? Чи скаже посуд до гончаря: він, мовляв, не розуміє? 17 Хіба не трошки ще, не трошечки, і Ливан перестане бути садом, а сад не будуть вважати за ліс? 18 Того дня глухі почують слова книги, очі сліпих прозріють із темряви та пітьми. 19 І бідні дедалі більше у Господі веселитимуться, і вбогі між людьми радітимуть Святим Ізраїля. 20 Бо гнобителя не стане, глузливець ізникне, пропадуть усі, що неправду берегли, 21 що засуджували ближнього словами, що наставляли судді пастку в брамі й правого неправно набік відсували. 22 Тому так говорить Господь, що відкупив Авраама, домові Якова: «Яків не буде більше стидатися, обличчя його більш не червонітиме. 23 Бо він побачить діло рук моїх у себе, він буде святити моє ім'я; Святого Яковового будуть святити, Бога Ізраїлевого жахатись. 24 Ті, що блукають духом, - мудрости навчаться, і ті, що ремствують -розуму наберуться.»

 

 

Проти союзу з Єгиптом

1 Ой горе дітям бунтівливим, -слово Господнє, - що плекають задуми, та й не від мене, що входять у союз, та не в моїм дусі, що гріхи на гріхи громадять, 2 що йдуть у дорогу в Єгипет, моїх уст не спитавшись, щоб шукати охорони в силі фараона, щоб захиститися в тіні Єгипту! 3 Охорона фараона вийде вам на сором, і захист у тіні Єгипту вам на ганьбу. 4 Бо князі його прибули в Цоан, посли його дійшли аж до Ханесу. 5 Та всі вони засоромляться з-за люду, що буде не на користь. Не буде їм від нього ні підмоги, ані користи, хіба тільки сором, ганьба. 6 Пророцтво про звірів у Негеві: - Через країну суму та смутку й ревучих левів, гадів та летючих зміїв вони привозять на ослячих хребтах свої багатства та на горбах верблюжих свої скарби народові, який їм допомогти не може. 7 Бо допомога Єгипту - річ марна й нікчемна. Тому я його називаю: Рагав недбалий. 8 Іди ж і напиши це перед ними на таблиці, запиши це в книгу на майбутнє, щоб було свідоцтво вічне! 9 Бо це люд бунтівливий, діти брехливі, діти, які не хочуть слухати Господнього закону, 10 що видючим кажуть: «Геть з видінням!», а пророкам: «Не пророкуйте ви нам правди, а кажіть нам лестощі, віщуйте злуду! 11 Зійдіть з дороги, зверніть із стежки, усуньте з-перед нас Святого Ізраїлевого!» 12 Тим то говорить Святий Ізраїля: «Через те, що відкидаєте це слово й покладаєтесь на хитрощі та лукавство і в них шукаєте опори, 13 буде вам цей злочин, мов щілина перед розвалом, що виявилась у високім мурі, який умить відразу розвалиться. 14 І він його розіб'є, мов гончарський посуд, який б'ють нещадно, так що серед його кавалків і черепочка не знайдеться, щоб узяти вогню з вогнища або води з копанки зачерпнути.» 15 Бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїля: «В наверненні й спокої ви спасетеся; у тиші та в довір'ї - ваша сила. Але ви не хотіли. 16 Ви казали: Ні! На конях ми втечемо! - тому й будете втікати. Полетимо верхи на бистрих! - тому на бистрих за вами гнатися будуть. 17 Тисяча втече на погрозу тільки одного, а на погрозу п'ятьох ви так розбіжитеся, що ваш останок буде, мов щогла на вершині гори, мов на горбі знамено.» 18 Тому Господь чекає, щоб вам учинити ласку; тому встає, щоб змилосердитись над вами. Бо Господь - Бог справедливий: щасливі всі, що надіються на нього. 19 Так, народе сіонський, що живеш в Єрусалимі, ти вже не плакатимеш більше. Він напевно змилується над тобою, коли почує твій крик; він, ледве почує, вислухає тебе. 20 Бо хоч Господь дає вам скупо хліба й мало води, та все ж таки Вчитель твій не буде ховатись, і очі твої Вчителя побачать. 21 І вуха твої почують слова позад тебе: «Ось дорога, ідіть нею!» - коли ви зійдете праворуч а чи ліворуч. 22 Тобі остогидне срібло, що покриває твої кумири, і золото, що одягає твоїх виливанців. Ти їх повикидаєш як погань: «Геть звідси!» - до них скажеш. 23 І він дасть дощ на твій посів, що ним засієш поле; і хліб, що вродить нива, буде тучний і ситний; і худоба твоя буде того дня пастися по широких пасовиськах. 24 Воли й осли, що обробляють землю, їстимуть солону пашу, провіяну лопатою та віялкою. 25 І на кожній горі високій і на кожнім пагорбі вивищенім будуть річки та вод потоки за дня великої різні, коли падатимуть башти. 26 І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде всемеро ясніше, - як світло сімох днів, - того дня, коли Господь перев'яже рани свого народу та вигоїть синці, йому завдані. 27 Ось ім'я Господнє приходить здалека, палає гнів його, і тяжка його хмара. Уста в нього сповнені обурення, язик його, немов вогонь палючий. 28 Подих його, немов потік розлитий, що сягає шиї, щоб просіяти народи через сито згуби і щоб на щелепи поган накласти гнузду блуду. 29. І ваша пісня залунає, як у ночі, коли святкують свято, і радість серця вашого буде, як радість того, хто під сопілку йде на Господню гору, до Скелі Ізраїля. 30 І Господь дасть почути голос свій величний і явить свою грізну руку в палкому гніві й у полум'ї вогню, що пожирає, в бурі, у зливі і в кам'янім граді. 31 Бо від голосу Господнього Ашшур стрепенеться; він його києм поб'є. 32 Кожен удар караючою палицею, що Господь на нього спустить, буде під звуки гарф і бубнів, і він на них піде війною. 33 Бо вже давно Тофет готовий, призначений він і цареві: яма глибока й широка, вогню і дров у ній багато. Подув Господній її підпалить, наче сірчаний потік.

 

 

Проти союзу з Єгиптом

1 Горе тим, що йдуть по допомогу в Єгипет, що покладаються на коней, що надіються на колісниці, бо їх, мовляв, багато, та на кінноту, бо вона, мовляв, вельми сильна, а на Святого Ізраїлевого не зважають, Господа не шукають! 2 Та він же мудрий; він нашле лихо, і слів своїх він не відкличе; він устане на дім безбожних і проти допомоги злочинців. 3 Таж єгиптяни - люди, а не Бог, і коні їхні - тіло, а не дух. І як Господь простягне руку свою, то й помічник спіткнеться, і той, кому допомагав він, повалиться, і всі вони загинуть разом. 4 Бо так сказав Господь до мене: «Як реве лев або левеня над здобиччю своєю, і хоча б ціла юрба пастухів зібралася проти нього, крику їхнього не боїться, галасу їхнього не страхається, так Господь сил зійде воювати на гору Сіон і на його пагорб. 5 Як птахи, що літають, розпростерши крила, так Господь сил захистить Єрусалим; захистить, визволить, пощадить і врятує. 6 Вернітесь, о сини Ізраїля, до того, проти кого ви так дуже збунтувалися! 7 Бо того дня кожен відкине свої срібні кумири й свої золоті кумири, що ваші руки вам самим на гріх наробили. 8 Ашшур упаде не від меча чоловіка, і пожере його не меч людини: він буде від меча втікати, юнаки його рабами стануть. 9 Його скала втече від страху, князі його кинуть знамено», - слово Господнє, що на Сіоні має свій вогонь, і свою піч у Єрусалимі.