Царство справедливости 1-8; проти безжурного жіноцтва 9-20

1 Справедливістю цар буде царювати, і князі будуть царювати правом. 2 Кожний із них буде, немов сховок від вітру і немов захист у негоду немов потоки вод у сухій країні, мов тінь високої скали в землі безводній. 3 Очі видющих не будуть заплющуватись, і вуха слухаючих будуть уважати. 4 І серце легковажних науку зрозуміє, язик заїкуватих заговорить ясно й швидко. 5 Безглуздого не будуть більше звати благородним, а про лукавого не скажуть, мовляв, він чесний. 6 Бо дурний про дурниці говорить, і серце його думає про лихо, щоб чинити беззаконства, щоб проти Господа лише неправдиво говорити, щоб видирати в голодного хліб з рота, спраглого напою позбавляти. 7 Підступи хитрого нечесні; він усе про хитрощі міркує, щоб погубити бідного брехливим словом і вбогого, що захищає своє право. 8 А чесний думає про чесне, твердо стоїть при тім, що праве. 9 Жінки безжурні, встаньте, слухайте голос мій! О дочки самопевні, нахиліть вухо до мого слова! 10 По році й по кількох днях тремтітимете, ви, самопевні! Бо вже не буде винозборів і жнив більш не буде. 11 Здвигніться, ви, безжурні! Трясіться, ви, самопевні! Скиньте одежу з себе, роздягніться, підпережіть вереттям крижі, 12 б'ючи себе в груди за пишні ниви, за лозу плодючу, 13 за мого люду поле, де ростуть будяки з глодами, за всі доми щасливі та за веселе місто! 14 Бо покинуть палац, ущухне в місті галас; Офел і Бахан стануть печерами навіки, радістю диких ослів, пасовиськом стад, 15 поки не виллється на нас дух з вишніх; тоді пустиня обернеться в сад, а сад за ліс будуть уважати. 16 Тоді в пустині буде жити право, а в саду родючім перебувати справедливість. 17 І ділом справедливости мир буде, а плодом справедливости - спокій та безпека довічна. 18 Народ мій житиме в оселі миру, в житлах безпечних і в осідках спокійних. 19 Зрубають ліс, і місто буде вельми принижене. 20 Щасливі ви, що сієте біля всіх вод і випускаєте вола й осла на волю!

 

 

Псалом - надія в Господі

1 Горе тобі, спустошнику, якого не спустошено! Зраднику, з яким по-зрадницькому не повелися! Коли скінчиш пустошити, то й тебе спустошать, і коли втомишся зраджувати, то й тебе зраджувати будуть. 2 Господи, помилуй нас! Ми на тебе уповаємо. Будь нам раменом щоранку, нашим рятунком у час скрути! 3 Коли твій голос грізно лунає, народи втікають; коли встаєш, погани йдуть урозтіч. 4 І збирають вашу здобич, як сарана збирає; кидаються, як гусінь, на неї. 5 Вознесений Господь, бо він живе високо; він сповнює Сіон справедливістю та правом. 6 Часів твоїх безпечність буде багатством, що спасає; мудрість, знання й страх Господній буде його скарбом. 7 Ось мужні їхні кричать назовні, а посли миру гірко плачуть. 8 Дороги опустіли, немає подорожніх. Він зламав умову, зневажив свідків; люди - ніщо у нього. 9 Земля сумує, мліє; Ливан, засоромлений, в'яне; Шарон став, як пустиня; Башан, Кармель гублять листя. 10 Тепер я встану, каже Господь; тепер я піднімусь, тепер я підведусь угору. 11 Завагітніли ви сіном - породите солому; мій подих то вогонь, що пожере вас. 12 Народи будуть, як вапно горюче, немов кущі тернові порубані, що їх на вогні палять. 13 Слухайте ви, далекі, що я чиню, і ви, близькі, спізнайте мою силу! 14 Злякалися грішники на Сіоні, страх огорнув безбожних. Хто з нас буде спроможний жити коло вогню, що пожирає? Хто з нас буде спроможний жити біля полум'я вічного? 15 Той, хто по правді ходить і говорить прямодушно; хто цурається наживи із здирства; хто й руками не торкається підкупу; хто вуха затикає на слова криваві; хто заплющує очі, щоб не дивитися на лихо, - 16 він на вишинах буде жити; скелі укріплені будуть його захистом; хліба йому настачиться, води в нього не забракне. 17 Царя в його красі побачать твої очі; узрять розлогу землю. 18 Серце твоє про жах згадає: де той, мовляв, що рахував? Де той, що важив? Де той, що лічив башти? 19 Ти не побачиш більше зухвалого люду, люду глухої мови, що її годі зрозуміти, з язиком лепетливим, незбагненним. 20 Глянь на Сіон, місто наших святих! Очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, намет непорушний; кілки його не будуть вирвані повіки, ніяка з його поворозок не порветься. 21 Бо там Господь для нас величний, - замість рік, струмків широких, де не ввійде ніякий весловий човен, ані пишний корабель не пройде. 22 Бо Господь - суддя наш; Господь - наш законодавець; Господь -цар наш; він спасе нас. 23 Линви твої послабли, щогол не тримають більше, не розпинають стягу. Тоді настане велике паювання лупу; навіть кульгаві будуть грабувати. 24 Ніякий мешканець не скаже: я - хворий. І людям, що живуть там відпустяться їхні гріхи.

 

 

Кінець Едома

1 Приступіть, народи, слухайте й уважайте, люди! Нехай чує земля і все, що її сповнює, вселенна й усе, що вона родить! 2 Бо гнів Господній проти всіх народів, і його обурення проти всього їхнього війська. Він їх призначив на цілковиту загладу; він на порубання їх видав. 3 Убитих їхніх будуть на вулицю кидати; і сморід їхніх трупів здійметься вгору; гори розмокнуть від їхньої крови. 4 Зітліє все небесне військо, небо звинеться, мов сувій, і все його військо упаде, як спадає лист із лози та неспіла смоква падає із смоківниці. 5 Бо мій меч упився на небі; ось він спускається на Едом і на народ, що я призначив на погибель, на засуд. 6 Господній меч сповнився кров'ю; він стучнів від жиру, від крови ягнят і козлів, від ясиру з нирок баранів, бо Бог у Боцрі справляє жертву, велике стинання в Едом-краю. 7 І буйволи зійдуть з ними, й бики з бугаями, їхній край уп'ється кров'ю, їхній порох від ситі стучніє. 8 Бо це день Господньої відплати, рік воздання для оборонця Сіону. 9 Потоки його візьмуться смолою, а порох його - сіркою; земля його стане горючою живицею. 10 Вночі і вдень не буде погасати; вічно буде здійматися дим з неї. Пустинею від роду і в рід лежатиме по віки вічні; ніхто не буде через неї проходити. 11 Пелікан з їжаком заволодіють нею, і пугач з вороном там оселяться. Господь простягне по ній шнур спустошення і вагу ворожнечі. 12 І знатних на ній більше не буде; царів там більше не будуть вибирати, і всі князі її знищені будуть. 13 В її палатах виженеться тернина; кропива й будяки в її твердинях; сама вона стане леговищем шакалів, оселею для струсів. 14 Дикі коти та гієни будуть зустрічатися, волохачі один з одним перекликатимуться. Нічна мара там буде спочивати і знайде собі спокій. 15 Там гад гніздитиметься і нестиметься, висиджуватиме яйця і виводитиме гадюченят. Там яструби будуть збиратись, кожен із самицею своєю. 16 Шукайте в Господній книзі й читайте! Нічого з усього цього там не бракує, бо це уста його повеліли, і дух його зібрав їх. 17 Сам він кидав їм жереб, його рука те поділила їм під міру. Вони повіки будуть нею володіти і з роду в рід будуть на ній жити.

 

 

Поворот з неволі та слава Ізраїля

1 Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і процвітає нарцизом! 2 Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Ливану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого. 3 Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! 4 Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.» 5 Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. 6 Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. 7 І вигоріла земля стане ставом, джерелами води - край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. 8 І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять. 9 Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. 10 Визволені Господом повернуться нею і прийдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зідхання зникне.

 

 

Санхериб під Єрусалимом

1 Чотирнадцятого року царювання Єзекії асирійський цар Санхериб вирушив на всі укріплені міста Юдеї й здобув їх. 2 З Лахішу цар асирійський послав у Єрусалим до царя Єзекії равшака з потужним військом, що отаборився коло водогону з верхнього ставу, на шляху, що йде через поле шаповала. 3 Вийшли до нього Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар. 4 І каже до них равшак: «Скажіть Єзекії: - Так говорить великий цар, цар асирійський: Що то за певність, на яку ти так покладаєшся? 5 Гадаєш, що самі порожні слова важать на війні стільки, як розумна рада й сила? На кого, отже, покладаєшся, що збунтувався єси проти мене? 6 Ось ти покладаєшся на опору, на оту зламану тростину, на Єгипет, що тому, хто обіпреться на нього, пройде крізь руку та її проколе. Такий фараон, цар єгипетський, для всіх, що покладаються на нього. 7 Коли ж ти мені скажеш: Ми покладаємось на Господа, Бога нашого, - то чи ж це не той самий, що йому Єзекія позносив узвишшя й жертовники, повелівши Юді та Єрусалимові: Перед оцим жертовником, мовляв, маєте поклонятися! 8 Бийся, отже, об заклад, як ласка, з моїм паном, царем асирійським: я дам тобі 2000 коней! Тільки ж чи здобудешся на стількох їздців до них? 9 Як, отже, ти примусиш відступити хоча б одного з найменших рабів мого володаря? Але ти покладаєшся на Єгипет заради його колісниць та його комонних. 10 Хіба ж оце я тепер без Господньої волі вирушив проти цієї землі, щоб її спустошити? Господь сказав мені: Рушай проти цієї землі та зруйнуй її!» 11 Тоді Еліяким, Шевна та Йоах сказали равшакові: «Говори, будь ласка, з твоїми слугами по-арамійському, бо ми розуміємо! Не говори з нами по-юдейському в слух людей, що на мурі!» 12 Равшак же відказав: «Хіба мій володар послав мене до твого владики та до тебе, щоб ці слова сказати? Невже ж він не послав мене до людей, що сидять на мурі, щоб укупі з вами їли власний послід і власну сечу з вами пили?» 13 Тут виступив равшак і закричав на все горло по-юдейському: «Слухайте слова великого царя, царя асирійського! 14 Так говорить цар: - Нехай Єзекія вас не зводить, бо він вас не зможе врятувати! 15 І нехай Єзекія вас не підбиває надією на Господа, кажучи: Господь напевно нас вирятує: не буде це місто видане на поталу цареві асирійському! 16 Не слухайте Єзекії! Так бо говорить цар асирійський: - Учиніть зо мною мир і вийдіть до мене! Кожен з вас їстиме зо свого винограду й зо своєї смоківниці та питиме воду з своєї копанки, 17 аж поки я прийду і візьму вас у землю таку, як ваша, в землю пшениці та вина, землю хліба й виноградників. 18 Нехай же вас не баламутить Єзекія, кажучи: Господь вирятує нас! Хіба ж боги народів урятували кожен свою землю з руки царя асирійського? 19 Де боги Хамату та Арфаду? Де боги Сефарваїму? Хіба вони вирятували Самарію з моєї руки? 20 Котрий з-поміж усіх богів цих земель вирятував свою землю з моєї руки, - то щоб Господь ото мав спасти Єрусалим з моєї руки?» 21 Мовчали ті й не відповідали йому ані слова, бо такий був наказ царський: «Не відповідайте йому!» 22 І прийшли Еліяким, син Хілкії, що доглядав палац, Шевна, секретар, та Йоах, син Асафа, генеральний писар, у роздертих одежах до Єзекії та й оповіли йому слова равшака.