Змагання між Селевкидами та Птолемеями 1-20; Антіох Епіфан 21-45

1 «І я першого року Дарія мідянина стояв, щоб його скріпити й захистити. 2 А тепер сповіщу тобі правду: Ось іще три царі настануть у Персії; потім четвертий матиме більш багатств, ніж усі інші, і як стане могутнім через свої багатства, підбурить усіх проти грецького царства. 3 І настане могутній цар, який пануватиме з великою владою і чинитиме, що схоче. 4 Але скоро стане могутнім, царство його розвалиться й розділиться у напрямах чотирьох вітрів небесних, та не для його нащадків і не з такою владою, якою він панував, бо його царство буде пошматоване й припаде іншим, не цим. 5 І цар із півдня вб'ється в силу, але один з його князів буде сильнішим від нього й пануватиме, і його панування буде потужним пануванням. 6 Але по кількох роках вони укладуть союз, і дочка південного царя прийде до північного царя, щоб заключити мир, та вона не спроможеться на власноручну силу, і ані він, ані його потомство не встояться; її буде видано на смерть, так її саму, як і її почет, її дитину й того, хто взяв її. 7 Свого часу на місце його виросте пагін з його коріння, виступить проти війська й увійде у твердиню північного царя, орудуватиме проти них і візьме гору. 8 Навіть богів їхніх з їхніми вилитими бовванами, з їхнім дорогоцінним посудом, сріблим та золотим, відвезе як здобич у Єгипет і кілька років стоятиме вище північного царя; 9 але той вступить у царство південного царя й потім повернеться у свій край. 10 Син його озброїться й збере велику силу війська; прийде сміливо й повінню розпросториться далі, знов озброїться й рушить аж до його твердині. 11 Тоді південний цар розлютиться, виступить і стане з ним до бою, - з північним царем, що виставить велику многоту, але та многота буде віддана йому в руки. 12 Многота потрапить у полон, і серце його загордіє; він повалить десятки тисяч, але від того не буде дужчий, 13 бо північний цар ще раз виставить військо, більше, ніж перше, й за кілька років прийде сміливо з великим військом і з численною валкою. 14 На той час багато повстане на південного царя, та й розбишаки з-поміж синів твого народу підіймуться, щоб здійснилось видіння, - але вони поляжуть. 15 Тоді прийде північний цар, насипле вал і здобуде укріплене місто; південні загони не зможуть устоятися, навіть його добірне військо не матиме спроможности протистати. 16 Хто рушить проти нього, той чинитиме за його волею, і ніхто не зможе встоятися проти нього; та й у славній землі він розтабориться, й у руці в нього буде руїна. 17 Він намислить заволодіти усім його царством, укладе з ним угоду, віддасть йому дочку на згубу, але й це не встоїться, воно йому не поведеться. 18 Тоді зверне він своє обличчя до островів і забере їх багато, але один начальник припинить його наругу, ба й оберне проти нього його наругу. 19 Потім зверне своє обличчя до твердинь свого краю, але спіткнеться, впаде і його не стане. 20 На його місце встане хтось інший, хто пошле побірця податків по найкращій країні в царстві, але він за кілька днів загине, та не в поході й не у битві. 21 І встане на місце його жалюгідний, якому не віддадуть царської почести, але він прийде зненацька й підступами захопить царство. 22 Війська будуть цілковито розгромлені перед ним, будуть розбиті, а й один з вождів союзу. 23 Уже на самім початку союзу з ним він буде віроломний, рушить у похід і візьме гору з малим народом. 24 Він увійде несподівано в родючі частини країни й учинить те, чого не чинили його батьки, ні батьки його батьків; порозкидає їм здобич, луп та багатства, куватиме свої задуми проти твердинь, але лише на деякий час. 25 Він, на чолі великого війська, підійме свою силу й серце проти південного царя, і південний цар виступить на війну з великим і незміренно сильним військом, але не встоїться, бо проти нього куватимуть лихі задуми. 26 І власне ті, що їдять ласощі з його столу, занапастять його; військо його розсиплеться, і багато тяжко поранених поляже. 27 Щождо двох царів, то серце їхнє буде нахилене до злочинів, і вони за одним столом говоритимуть один одному брехні, але ніщо не пощастить, бо кінець відкладено ще до призначеного часу. 28 І він повернеться у свій край з великим багатством, і серце його буде проти святого союзу; він діятиме проти нього й повернеться у край свій. 29. Призначеного ж часу він знов піде на південь, але тим другим разом не буде так, як першим. 30 Кіттімські кораблі вийдуть проти нього, й він, утративши відвагу, повернеться, розлютиться на святий союз і діятиме проти нього; він повернеться назад і поновить свою увагу до тих, що покинули святий союз. 31 Загони, що він вишле, будуть там стояти, і вони осквернять святиню й твердиню, скасують повсякчасну жертву й поставлять гидоту страшенну. 32 Він спокусить лестощами зрадників союзу до відступства, люди ж, які знають свого Бога, стоятимуть твердо й діятимуть. 33 Розумні з народу навчать багатьох, хоч і поляжуть від меча, від вогню й будуть полонені та грабовані. 34 Як будуть падати, то матимуть деяку допомогу, і багато попристає до них, але нещиро. 35 Деякі з розумних поляжуть на те, щоб їх випробувати, очистити й вибілити аж до часу кінця, бо це триватиме ще до призначеного часу. 36 Цар той буде чинити, що захоче; нестиметься високо, стане великим понад усіх богів, та й проти Бога богів буде говорити нечувані речі, й матиме щастя, доки не довершиться гнів; бо що призначено, те здійсниться. 37 Та й про богів своїх батьків він не думатиме ані про улюбленого бога жінок, ані про якогобудь бога, бо нестиметься понад усе. 38 Замість того він буде почитати бога твердинь; бога, якого не знали його батьки, він буде почитати золотом та сріблом, дорогоцінним камінням та дорогими речами, 39 І діятиме проти укріплених твердинь за допомогою чужого бога; тих, що його визнають, він осипле почестями, дасть їм владу над багатьма й землю їм роздасть у нагороду. 40 Та під час закінчення південний цар ударить на нього. Північний же цар на нього кинеться з колісницями, кіннотою і багатьма кораблями, і нападе на країни й повінню розпросториться в них і пройде далі. 41 Він увійде в славну землю, і поляжуть десятки тисяч, але оці врятуються від його руки: Едом, Моав та цвіт синів Аммона. 42 Він простягне свою руку на країни, і Єгипетський край не спасеться; 43 заволодіє скарбами золота й срібла та всіма дорогими речами Єгипту; лівійці та етіопці підуть за ним. 44 Але поголоски зо сходу й з півночі його злякають, і він виступить у великій лютості, щоб занапастити й вигубити багато людей. 45 Він порозпинає намети свого палацу між морем та славною святою горою, й тоді дійде до свого кінця, і ніхто йому не допоможе.»

 

 

Наприкінці часу народ Даниїла спасеться

1 «І в той час устане Михаїл, князь великий, що стоїть на варті синів твого народу. Той час буде часом скрути, якої не бувало від тоді, як постали люди, аж до сих пір. Але на той час твій народ спасеться, всі, які будуть знайдені записаними у книзі. 2 І багато з тих, що сплять у поросі земному, прокинуться; одні на життя вічне, другі на вічний сором та на ганьбу. 3 Розумні сяятимуть небесним сяйвом, - і ті, що навернуть багатьох до справедливости, неначе зорі, повіки, назавжди. 4 А ти, Даниїле, заховай ті слова й запечатай книгу до часу кінця. Багато буде досліджувати, і побільшає знання.» 5 Я, Даниїл, дивився, аж ось стоять двоє інших: один на цьому березі ріки, а другий на тому березі ріки. 6 І я сказав мужеві у льняній одежі, що стояв над водами ріки: «Коли буде кінець цих чудних подій?» 7 І я почув, як муж у льняній одежі, що стояв над водами ріки, знявши праву й ліву руку до неба, поклявся тим, хто живе повіки, що це буде через час, через часи й через половину часу, і що, коли зовсім буде зламана сила святого народу, все те здійсниться. 8 Я чув це, але не зрозумів і сказав: «Мій пане! Що буде останнім із того всього?» 9 А він: «Іди, Даниїле, бо ці слова зостануться захованими й запечатаними аж до часу кінця. 10 Багато очиститься, стане білим і випробується, але нечестиві будуть нечестиво поводитись; ніхто з нечестивих не збагне, розумні ж зрозуміють. 11 Від часу скасування повсякчасної жертви й запровадження мерзенної гидоти мине 1290 днів. 12 Щасливий, хто ждатиме й діжде до 1335 днів. 13 А ти йди до твого кінця і спочинь: ти встанеш для твоєї частки наприкінці днів.»

 

 

Сусанна

1 Був чоловік, що жив у Вавилоні, на ім'я Йоаким. 2 Він узяв собі жінку, на ймення Сусанна, дочку Хілкії; була ж вона вельми вродлива й богобоязна, 3 бо батьки її були справедливі й виховали свою дочку за законом Мойсеєвим. 4 Був же Йоаким дуже багатий і мав сад біля свого дому. Юдеї приходили до нього, бо він був найвидатнішим з усіх. 5 Того року були призначені суддями двоє старих з народу, про яких Господь сказав: «Несправедливість вийшла з Вавилону, від старих суддів, які вважали себе провідниками народу.» 6 Вони приходили часто до дому Йоакима, і всі ті, що мали судові справи, вдавались до них. 7 Опівдні, як народ розходився, Сусанна входила в сад свого чоловіка й прогулювалася собі по ньому. 8 Двоє старих побачили, як вона щодня входила й прогулювалась, і запалали вони пристрастю до неї. 9 Розум у них пішов обертом, а очі завернулись так, що вони не бачили більш неба й забули про справедливі присуди. 10 Обидва вони запалали любов'ю до неї, але не говорили один одному про муку свою, 11 бо стидалися признатись у своїм бажанні мати її. 12 Щодня вони пильно стежили за нею, щоб побачити її. 13 Раз якось і каже один одному: «Ходімо додому, час обідати.» І вийшли й розійшлися, 14 але, повернувшися, знову прийшли на те саме місце. Спитали один одного про причину й признались у своїй пристрасті, а тоді разом умовились про час, коли б їм застати Сусанну саму. 15 Якже вони очікували слушного дня, сталось, що вона, як то звичайно робила й раніше, ввійшла лише з двома дівчатками й хотіла скупатися в саду, бо було гаряче. 16 А не було там нікого, крім двох старих, що, сховавшись, наглядали за нею. 17 Вона сказала дівчаткам: «Принесіть мені олії й пахощів, та замкніть ворота до саду, щоб я могла скупатись.» 18 Ті зробили, як вона звеліла: замкнули ворота до саду й вийшли бічними дверима, щоб принести, що їм було наказано; про старих же, що сховались, вони не знали. 19 Як же дівчатка вийшли, обидва старі встали, підбігли до неї 20 і сказали: «Ворота до саду замкнені, ніхто нас не бачить; ми палаємо пристрастю до тебе, тож пристань на наше бажання й стань нашою, - 21 а як ні, ми посвідчимо на тебе, що з тобою був хлопець, і тому, мовляв, ти й вислала геть від себе дівчаток.» 22 Зідхнула Сусанна й мовила: «Скрутно мені звідусіль: бо як зроблю це - смерть мені, а як не зроблю - не втекти мені з рук ваших; 23 але волію, не зробивши цього, потрапити у ваші руки, ніж согрішити перед Богом.» 24 І скрикнула Сусанна сильним голосом, але обидва старі й собі закричали наперекір їй. 25 Один побіг, щоб відчинити ворота до саду. 26 Як же почули ті, що були в домі, крик, кинулися через бічні двері побачити, що сталось. 27 І як старі розповіли по-своєму про справу, слуги засоромились вельми, бо про Сусанну ніколи чогось такого не говорилось. 28 Наступного дня, коли народ зібравсь у її чоловіка Йоакима, прийшли й обидва старі, сповнені злочинного наміру проти Сусанни - видати її на смерть, 29. то й сказали перед народом: «Пошліть за Сусанною, дочкою Хілкії, жінкою Йоакима.» Ті послали. 30 І прийшла вона сама, її батьки, її діти й усі її родичі. 31 Сусанна ж була вельми вродлива й гарна з лиця. 32 І оті беззаконні звеліли зняти намітку з неї, бо вона була покрита, - щоб насититись її красою. 33 Домашні її й усі, що її бачили, плакали. 34 А обидва старі встали серед народу й поклали свої руки їй на голову. 35 Вона ж, плачучи, глянула догори на небо, бо її серце звірилось на Господа. 36 Старі промовили: «Тоді, як ми самі ходили собі по саду, ввійшла ота з двома дівчатками й зачинивши ворота до саду, відпустила дівчаток. 37 Аж тут прийшов до неї хлопець, що був сховався, та й злігся з нею. 38 Ми ж, сидівши в закутку в садку, як побачили злочин, побігли до них, 39 то й побачили, що вони були разом, та не могли його схопити, бо він був дужчий від нас, отож, відчинивши ворота, вискочив; 40 цю ж ми схопили й спитали, хто такий той хлопець. 41 Та вона не схотіла нам сказати. Це ми свідчимо.» Зібрані повірили їм - як старшим у народі і як суддям - і засудили її на смерть. 42 Тоді Сусанна скрикнула сильним голосом і сказала: «О вічний Боже, знавче скритих речей, який відаєш усе раніш, ніж воно стане! 43 Ти знаєш, що на мене зроблено ложне свідоцтво, і ось я мушу вмерти, хоч я й не вчинила нічого з того, що оці мені злісно закидають.» 44 І почув Господь її голос, 45 і як ведено її на смерть, Бог збудив святий дух молодого хлопця на ім'я Даниїл, 46 і цей скричав сильним голосом: «Я невинний у крові цієї!» 47 Тоді увесь народ обернувсь до нього й сказав: «Що то за слово, що ти промовив?» 48 Він же, ставши посеред них, заговорив: «То ви такі дурні, сини Ізраїля? Не розсудивши й не розібравши ясно справи, засудили ви дочку Ізраїля! 49 Поверніться назад до суду, бо оці зробили на неї неправдиве свідоцтво.» 50 Увесь народ повернувся чимдуж, і старі сказали до нього: «Сідай отут посеред нас і повідай нам, бо Бог дав тобі право старости.» 51 Даниїл до них і каже: «Розлучіть їх одного від одного далеко, я їх розсліджу.» 52 Як же вони були розлучені один від одного, він покликав одного з них і мовив до нього: «О застарілий у злі! Ось упали гріхи, що ти був накоїв, 53 судивши суди несправедливі, засуджувавши невинних і відпускавши винних, тоді як Господь наказав: Невинного й справедливого не смієш убивати. 54 Отож, якщо ти бачив оцю, скажи, під яким деревом ти їх обох бачив укупі?» Той відповів: «Під ялиною.» 55 А Даниїл сказав: «Добре збрехав, на свою ж голову, бо ангел Божий уже взяв від Бога наказ розтяти тебе надвоє.» 56 Відпустив він цього й звелів привести другого та й сказав до нього: «З сімени Ханаана, а не Юди! Краса звела тебе, і пристрасть, перевернула твоє серце! 57 Так ви чинили з дочками Ізраїля, й ті, налякані, вам піддавались, але дочка Юди не знесла вашого беззаконня. 58 Скажи мені, отже, під яким деревом ти захопив їх разом.» Той відповів: «Під дубом.» 59 Даниїл промовив до нього: «Добре збрехав і ти на твою голову, бо ангел Божий з мечем у руці вже чекає, щоб розпанахати тебе надвоє, аби вигубити вас.» 60 І скричали усі збори сильним голосом й благословили Бога, що спасає тих, які надіються на нього. 61 А далі встали на обох старих, бо Даниїл власними ж їхніми губами довів, що вони дали ложне свідоцтво, і з ними зроблено так, як вони заслугували за свій злий намір супроти ближнього, - 62 вчинено з ними за законом Мойсея й убито їх, і того дня була врятована кров невинна. 63 Хілкія ж і його жінка хвалили Бога за свою дочку Сусанну разом з Йоакимом, її чоловіком і з усіма родичами, бо у ній не знайшлося нічого ганебного. 64 А Даниїл від того дня й надалі став великим перед народом.

 

 

Бел і дракон

1 Цар Астіях був похований коло своїх батьків, і його царство забрав до себе Кир персянин. 2 А Даниїл був довірений царя і поважаний більш від усіх його друзів. 3 А був тоді у вавилонян бовван, на ім'я Бел; на нього щодня витрачали 12 артивів питльованої муки, 40 овець і 6 метрет вина. 4 Цар також ушановував його й ходив щодня йому поклонятись; Даниїл же поклонявся своєму Богові. 5 Раз якось цар сказав йому: «Чому ти не поклоняєшся Белові?» А він на те: «Бо я не вшановую рукотворених бовванів, лише живого Бога, який сотворив небо й землю і який має владу над усяким тілом.» 6 Цар сказав йому: «Чи ж тобі не здається, що Бел - живий бог? Або чи ти не бачиш, скільки він їсть і п'є щодня?» 7 Даниїл сказав, усміхаючись: «Не обманюй самого себе, царю! Він бо всередині - глина, а зовні бронза, й він ще ніколи не їв і не пив.» 8 Тоді цар, розгніваний, покликав своїх жерців і сказав їм: «Як не скажете мені, хто поїдає ці харчі, то помрете; а як докажете, що Бел їх поїдає, то помре Даниїл, бо він зневажив Бела.» 9 Даниїл же промовив до царя: «Нехай буде зроблено за твоїм словом.» Жерців же Бела було 70, крім жінок та дітей. 10 От і прибув цар з Даниїлом у дім Бела. 11 Сказали жерці Бела: «Ось ми вийдемо геть; ти ж, царю, поклади страву, замішай і постав вино, замкни двері й запечатай їх твоєю печаттю. І коли, прийшовши вранці, знайдеш, що не все спожив Бел, ми помремо, а як ні, то Даниїл, що оббрехав нас.» 12 Їм же й байдуже, бо вони зробили були під столом потайний вхід, через який завжди входили й поїдали все. 13 Коли вони вийшли, цар поклав страву для Бела. 14 Даниїл же наказав своїм слугам принести попелу й розсіяти по всьому храмі в присутності одного тільки царя. Вийшли вони, зачинили двері, запечатали їх царською печаттю й пішли собі. 15 Уночі прийшли, як звичайно, жерці з жінками та дітьми й усе поїли й повипивали. 16 Рано-вранці встав цар, і Даниїл з ним. 17 Цар сказав: «Чи цілі печатки Даниїле?» Той відповів: «Цілі, царю.» 18 Як тільки відчинили двері, цар глянув на стіл і скрикнув сильним голосом: «Великий ти, о Беле, і нема в тобі ніякого обману!» 19 Даниїл засміявся й затримав царя, щоб не входив досередини, мовивши: «Глянь на підлогу й розпізнай, чиї це сліди.» 20 Цар сказав: «Я бачу сліди чоловіків, жінок і дітей.» 21 І розгнівавшись, цар звелів схопити жерців з жінками й дітьми. Йому показано й таємні двері, через які ті входили й поїдали, що було на столі. 22 Тоді цар звелів їх повбивати й видати Бела Даниїлові, а цей зруйнував його та його храм. 23 Був також там дракон великий, і вавилоняни його почитали. 24 Цар сказав до Даниїла: «А вже про цього ти не можеш сказати, що він - не живий бог. Тож поклонись йому.» 25 Даниїл відповів: «Господеві, Богові моєму, поклонюся, бо він - живий Бог. Ти ж, царю, дай мені дозвіл, і я уб'ю дракона без меча й без палиці.» 26 Цар сказав: «Даю тобі.» 27 Тоді Даниїл узяв смоли, ситі й волосу, зварив усе те разом, зробив з нього корж і кинув драконові в пащеку. Дракон того наївся і розсівся. І сказав Даниїл: «Бачите, що ви вшановуєте!» 28 Як же почули про це вавилоняни, обурились вельми й зібрались на царя, говоривши: «Цар став юдеєм; він знищив Бела, убив дракона і вимордував жерців.» 29. Потім прийшли до царя й сказали: «Видай нам Даниїла, а як ні, то вб'ємо тебе й дім твій.» 30 Побачив цар, що йому погрожують вельми, і був примушений видати їм Даниїла. 31 Вони вкинули його в яму для левів, і він перебув там шість день. 32 Було ж у ямі сім левів, яким давали щодня два трупи й дві вівці, але тоді їх не дали їм, щоб вони пожерли Даниїла. 33 А був у Юдеї пророк Авакум; він наварив юшки, накришив у миску хліба й пустився в поле, несучи те женцям. 34 Ангел Господній і сказав до Авакума: «Занеси сніданок, що при тобі, у Вавилон Даниїлові, що в ямі для левів.» 35 Авакум сказав: «Господи, я ніколи не бачив Вавилону і ями для левів не знаю.» 36 Тоді ангел Господній схопив його за чуба, переніс за волосся його голови і поклав його зверху над ямою - одним подувом свого подиху. 37 І закричав Авакум: «Даниїле, Даниїле! Візьми сніданок, що послав тобі Бог!» 38 А Даниїл: «Ти згадав про мене, Боже, й не покинув тих, що тебе люблять.» 39 Устав Даниїл і їв, а ангел Божий зараз же повернув Авакума назад на його місце. 40 Сьомого дня прийшов цар плакати за Даниїлом; прийшов він до ями й заглянув до неї, - аж ось Даниїл сидить. 41 Скрикнув цар сильним голосом і промовив: «Великий ти, Господи, Боже Даниїла, і немає другого, крім тебе.» 42 І витягнув його, а тих, що хотіли його погубити, звелів вкинути в яму, й вони вмить перед ним були пожерті. 43 Тоді цар сказав: «Нехай усі мешканці землі тремтять перед Богом Даниїла, бо він Спаситель, він творить знаки й чудеса на землі, він урятував Даниїла з ями для левів.»

Пророк Осія