Стилі, типи і форми мовлення

 

Літературна мова реалізується в усній і писемній формах. Усне і писемне мовлення – це форми реалізації мови як засобу спілкування.

Усне мовлення – це така форма реалізації мови, яка вимовляється, виражається за допомогою звуків, являє собою процес говоріння. За походженням усне мовлення – первинна форма існування мови.

Усна форма літературної мови обслуговує безпосереднє спілкування людей, побутові і виробничі потреби суспільства.

Писемне мовлення – мовлення, зафіксоване на папері. Воно є вторинною формою існування мови.

Писемна форма літературної мови функціонує в галузі державної, політичної, господарської, наукової і культурної діяльності.

літературне мовлення

 

уснеписемне

діалогічнемонологічнемонологічне

(полілогічне)

 

рукописне друковане

ЛІТЕРАТУРНЕ МОВЛЕННЯ

Усне	Писемне
1. Первинне	1. Вторинне
2. Діалогічне (полілогічне) і монологічне	2. Монологічне
3. Розрахована на певних слухачів, що виступають співрозмовниками	3. Графічно оформлене
4. Непідготовлене заздалегідь	4. Заплановане, пов’язане з попереднім обдумуванням
5. Живе спілкування	5. Старанний відбір мовних засобів та їх мовне оформлення
6. Інтонація, міміка, жести	6. Відбір мовних засобів, чітке підпорядкування стилю і типу мовлення
7. Імпровізоване мовлення	7. Повний і ґрунтовний виклад думок
8. Чітко індивідуалізоване мовлення	8. Поглиблена робота над словом і текстом
9. Емоційне й експресивне мовлення	9. Редагування думки і форми її вираження
10. Повтори, зіставлення, різні тропи, фразеологізми	10. Самоаналіз написаного

Залежно від змісту і будови текст та його частини діляться на три смислові типи: розповідь, опис і роздум (міркування). Кожний з них має свою будову.

Розповідь - це повідомлення про якісь події, що розгортаються в часі. Загальна схема розповіді така: початок дії, розвиток подій, кінець події.

Опис – це висловлювання про певні ознаки, властивості предмета чи явища. В описі дається характеристика людей, предметів, явищ природи шляхом перелічення їх головних, суттєвих ознак. Найголовніше в описі – дати точне або яскраве уявлення про предмет мовлення.

Роздум (міркування) – це висловлювання про причини якостей, ознак, подій. У роздумі обов’язкові три частини: 1) теза – основне твердження; чітко сформульована думка; 2) докази, аргументи, що підтверджують висунуту тезу; 3) висновок, що випливає з доказів (узагальнення). В основі роздуму лежать причинно-наслідкові відношення. «Чисті» розповіді, описи, роздуми використовуються рідко. В текстах найчастіше описи включаються в розповідь або пов’язані з міркуванням; розповідь може доповнюватись роздумом.

СУМ (сучасна укр. мова) - поєднує системи книжного (писемного й усного) літературного мовлення. Функціональна розгалуженість породжує стилі літературної мови.

Стиль (лат. stylus - загострена паличка для писання) – система мовних елементів, способів відбору й уживання їх, об'єднаних певним функціональним призначенням.

С Т И Л І

книжні: розмовні:

- публіцистичний - розмовний

- науковий

- офіційно-діловий

- художній

ü Крім того, виділяють ще конфесійний, епістолярний та ораторський стилі

Публіцистичний (лат. publicus - суспільний) - це функціональний різновид літературної мови, який використовується в газетах, періодичних виданнях, агітаційно-пропагандистських та інших засобах масової інформації.

Функція - популярний виклад фактів, подій, агітаційно-пропагандистська спрямованість і націленість на досягнення результативного впливу.

Риси: полемічність, образність, експресивність, доступність, яскравість, чіткість. Реалізується у вигляді політичного трактату, доповіді, нарису, передової статті.

Лексика: загальновживана, терміни, емоційно-забарвлені слова, фразеологічні звороти.

Синтаксичні конструкції - спонукальні, риторично-питальні речення, уведення звертань, перифраз.

Науковий - обслуговує сферу науки.

Функція - передача інформації аргументовано і доказово.

Риси: логічність, чіткість, точність, послідовність.

Лексика: науково-термінологічна, слова з абстрактним значенням, іншомовні слова та інтернаціоналізми.

Синтаксичні конструкції-речення ускладнені дієприслівниковими, дієприкметниковими зворотами, вставними словами, словосполученнями, реченнями, складні синтаксичні конструкції, підкріплення положень за допомогою карт, схем, таблиць.

Офіційно-діловий - обслуговує сферу ділових стосунків. Офіційно-ділові папери: протокол, заява, доручення, акт, анкета, закон, ухвала та ін.

Риси: чіткий і лаконічний виклад змісту, однозначність формулювань, високий рівень стандартизації, використання мовних штампів (кліше - від фр. cliché) (слухали.., ухвалили..; ми, що нижче підписалися), майже повна відсутність образності, стислість, конкретність.

Функція: повідомлення фактів державного чи приватного значення.

Лексика: нейтральна.

Синтаксичне оформлення: поширені інфінітивні конструкції спонукання та складні речення із відношеннями з'ясувальними, причиновими, умови та наслідку.

Художній - має естетичну функцію.

Риси: емоційність, експресивність, образність.

Жанри: епос, лірика, драма. Специфіка: беруть участь елементи всіх стилів, передусім розмовного, в т.ч. й ті, що не належать до літературної норми - діалектні, просторічні, арготизми.

Лексика: слова з переносним значенням, емоційно забарвлені слова, фразеологічні звороти, прислів'я, приказки.

Синтаксичні конструкції - будь-які.

Розмовний стиль - усне літературне мовлення та розмовно-побутове. Усне літературне мовлення – ґрунтується на дотриманні правил постановки наголосу, словесного і фразового наголосу.

Риси: у розмовно-побутовому мовленні спостерігається відсутність чіткої регламентації літературних норм. Літературно-нормативні правила порушуються вживанням русизмів, діалектизмів, просторічних слів, вульгаризмів, жаргонізмів.

Порушуються закономірності чергувань звуків, наголосу, вимови.

Функція - обмін інформацією в побутовій сфері, обмін думками, враженнями.

Синтаксичні конструкції: будь-які.

Конфесійний стиль – обслуговує релігійні потреби суспільства.

Епістолярний – ведення приватного листування.

Ораторський – мова публічних виступів різного спрямування.

НАЙВАЖЛИВІШІ РИСИ,