Особливості медичної термінології

Особливістю медичної термінології є, в першу чергу, широке використання латинізмів та грецизмів. Адже "без латини немає медицини". І хоча Корнелій Цельс сказав: "Morbi non eloquentia, sed remedu curantea" (хвороби лікують не красномовством, а ліками), але це можна пояснити тим, що сам Цельс розробляв наукову теорію лікування.

Його теоретичний багаж складає 8 книг, об'єднаних назвою "De medicina", написаних на основі грецьких джерел.

Особливості медичної термінології є те, що терміни усталені, латинського та грецького походження. Окрім того, обов'язковими є також знання термінології біологічної, хімічної, біохімії, фармакології, патанатомії, адже це близькі до медицини галузі. Ще одна особливість медичної термінології - взаємопов'язаність з іншими групами.

Лексика латинської мови настільки життєздатна, що на її основі створена та постійно поповнюється сучасна термінологія в усіх галузях нашого життя. Міжнародна термінологія медицини теж грецького та латинського походження.

Особливістю медичної термінології є наявність синонімів, дублетів грецького та латинського походження. Наприклад, окуліст (від лат. oculus - око), офтальмолог (від грецьк. ophtalm - око), medicus (лат. - лікар) - iatras, iatr (грецьк. - лікар) - звідси: медик, педіатр, медикаментозний (лат. - medicamentum - ліки) - фармацевтичний (від грецьк. pharmacon - ліки).

Терміни латинського походження - це переважно анатомічні назви, грецького - клінічні.

Згідно з вимогами до термінологічної лексики вживаються слова, зафіксовані в словниках, особливої уваги, чіткості вимагають саме дублети. Що стосується медичної термінологічної лексики, то терміни-дублети стали твірними для багатьох слів. Слова з латинськими та грецькими коренями органічно увійшли в мову, підпорядковуючись її вимові, граматичним нормам.

 

Латинського - грецького походження:

albus - lenco (білий)

ruberbra, brum - erythro (червоний)

multus - poli, polis (багаточисельний)

muskulus - myo (м'яз)

nervus - neuron (нерв)

ventriculus - gastr (шлунок)

somnys - hypnos (сон)

mamma - mast (молочна залоза)

aqua - hydr (вода)

lingua - glossa (язик)

 

Ці слова дали корені для утворення нових, споріднених із ними: альбінізм - вроджена відсутність пігментації; еритроцити - червоні кров'яні тільця; вентикулярний - що стосується шлуночків серця; рубеола - (краснуха), червона висипка; мамолог - лікар, що займається проблемами захворювань молочної залози; вентральний - черевний; мастит - запалення молочної залози; лінгвальний - язиковий; неврит - запалення нерва; глососкероз - сухість язика; сомнамбулізм - лунатизм; глосагра - біль у язику; гіпноз - усипляння; гідремія - підвищений вміст води у крові; гастрит - ураження слизової оболонки шлунка; мускул - м'яз; міозит - запалення м'язів.

 

Медичні терміни – це спеціальні слова або словосполучення, що дають точне визначення чи пояснення предметам, діям у галузі медицини.

Однією з особливостей медичної термінології є поділ її на групи.

І група – анатомічні терміни – назви частин людського тіла та їх складових органів: кістка, м’яз, нижня кінцівка, скелет, стопа.

ІІ група – клінічні терміни – слова чи словосполучення, що вказують на назви захворювання та методи обстеження, діагностику, лікування.

Хірургія: апендицит, виразка, непрохідність, грижа, гострий холецистит.

Урологія: ниркова коліка, гострий простатит, гостра затримка сечі.

Терапія: гастрит, запалення легенів, бронхіальна астма.

ІІІ група – фармацевтичні – назви хімічних речовин, лікарських препаратів, їх функції та дія на людський організм: тусупрекс, нітрогліцерин, мукалтін, сустак.

За будовою медичні терміни поділяють на прості, складні й складені.

Прості терміни виражені, як правило, іменниками: стегно, скроня, повіка, пухир, клофелін, фуросемід.

Складні терміни утворені складанням кількох основ або цілих слів: протигарячковий, кровотеча, порохоподібний, плазмозамінник.

Окрему групу становлять складені терміни: Аддіса-Каковського проба; Аддісона-Бірмера анемія (терміни – епоніми);адамове яблуко; диплегія лицева природжена, канал шийки матки, міоцит серцевий.

Складені терміни об’єднуються навколо заголовного слова, утворюють з ним гніздо: ритм коронарного синуса; правошлуночкова серцева недостатність, ритм серця синусовий.

Прізвища вчених у складеному терміні-епонімі пишуться переважно з великої літери.

Складні терміни, які пишуться через дефіс: гамма-ритм; лопатково-ключичний, демоз-Н, апо-індометацин, бета-хвилі та інші.

У медичній термінології затверджена група термінів-абревіатур, наприклад: АТФ, СНІД, ДОКСА, ДНК, РНК, ЕКГ та ін.

Одне поняття може виражатися кількома термінами-синонімами:

синюшність – ціаноз, синява, синюха;

синхондроз – сполучення хрящове;

токсикодермія – екзантема токсична, токсидермія, токсикодерма.

Синонімія на етапі створення і нагромадження наукових термінів була бажаною і потрібною. Вона давала можливість вибирати для наукової праці найвідповідніші терміни, а після утвердження котрогось з них здійснювався остаточний вибір.

Можна виділяти ще медичні терміни-метафори: симптом барабанних паличок, симптом намистинки, симптом метелика, симптом черв’ячка, симптом хоботка.

Зупинимося на процесі виникнення медичних термінів.

Термінологія медицини – одна з найскладніших терміносистем сучасної науки. Загальна кількість медичних термінів невідома. Термінологія сучасної медичної науки – це відкрита система, в якій спостерігається постійний процес виникнення нових термінів.

Українська наукова медична термінологія формувалася на власному ґрунті й одночасно сприймала латино-грецький та осмислювала світовий термінологічний досвід.

В основі української медичної термінології лежать два основних джерела – народна побутова мова і мова наукова. Співвідношення цих двох початків виразно простежується при проведенні семантичного аналізу матеріалів, що мають певне відношення до медичної проблематики. Хоча медицина обрала для себе власний шлях творення термінів за допомогою морфем класичних мов, які не обмежені додатковим змістом і виступають як чисті символи, їй також притаманні назви, утворені шляхом перенесення значення, що свідчить про нероздільний зв’язок термінологічних систем із загальною мовою та про розвиток за її законами.

Одним із джерел поповнення української медичної термінології є загальнонародні слова, які ми називаємо побутовизмами. Розширення системи національної медичної термінології шляхом використання побутовізмів зумовлено законом вторинної номінації (називання).

Одним із значущих способів вторинного називання та збагачення медичних термінів є асоціативний принцип. З усіх видів асоціацій у медичній термінології найчастіше творяться найменування за допомогою асоціативності за подібністю.

Серед загальновживаних слів, зокрема побутового призначення, можна виділити кілька тематичних груп, з яких той чи інший термін взято. Серед них:

- назви речей хатнього вжитку: миска, таз (миска ниркова, таз); чашка, чашечка (чашечки нирки великі, чашечки нирки малі); голка (гістологічна, дерматологічна, ін’єкційна); сито (молекулярне); лійка (вушна, гіпоталамуса, решітчаста);

- назви речей господарського призначення: мішок (аневризматичний, ендолімфатичний, киловий, сльозовий); мішечок (альвеолярний, волосяний, еліптичний, зубний), сідло, сідло турецьке (заглибина на верхній поверхні клиноподібної кістки, де міститься гіпофіз); вуздечка (верхньої губи, нижньої губи, язика); вузлик (долонний, лімфатичний, фібрознопиловий); ланцюг (важкий – поліпептидний ланцюг); замок (кістковий); цвях (Єланського, Сміт-Петерсена – пристрої для з’єднання переломів);

- назви частин будівель і будівельних пристроїв: поріг (виведення, видимості, відчуття); вікно (завитки вуха, присінка вуха); вічко (маткове, сечоводу); присінок (гортані, кісткового лабіринту, носа, піхви, рота); покрівля (барабанної порожнини, четвертого шлуночка); сходи (барабанні, присінкові); ворота (інфекції, легені, лімфатичного вузла, надниркової залози, нирки, печінки, селезінки);

- назви вживаних у побуті предметів: гребінці (шкіри); гребінь (ампельний, головки ребра, кістки лобкової); калитка (чоловічих статевих залоз); кишеня (гіпофізарна, пародонтальна, ясенна); паличка (ботулізму, дифтерії); пояс (плечовий, тазовий); стремено (одна зі слухових кісточок барабанної порожнини); сумка (волосяна, кришталика, сальникова, слизова).

 

Термінами такого типу можуть бути ландшафтні назви (долина мозочка, ямка скронева, шлях зоровий, кірково-спинномозковий, шляхи нюхові), реалії сільськогосподарських робіт (борозна барабанна), назви тварин (жаба грудна), військові терміни (шолом сухожилків), релігійні реалії (чотки рахітичні), назви рослин (ячмінь), назви мінералів (камені ниркові, оксалатні) та інше.

І ще прикметою таких нових назв є їх обов’язкове текстуальне поєднання. Самостійне їх існування в такому значенні медичного терміна не сприймається. Вони завжди мусять принаймні мати при собі відповідний прикметник або іменник у родовому відмінку для відповідного значення.

 

Слід звернути увагу на відмінність між терміном і професіоналізмом.

Науково-технічний прогрес охопив усі сторони нашого життя, наповнив мову новими поняттями, які характеризують різні професії. Мова представників різних галузей виробництва дедалі збагачується, цей процес відбувається завдяки формуванню мови представника будь-якої професії, усуненню мовних примітивізмів, збагаченню науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією, появою нових понять.

Що ж означає лінгвістичний термін «професіоналізм»? Це слово чи словосполучення, властиве мові певної вузької професії. Медичні професіоналізми – це слова і мовленнєві позначення спеціальних понять у сфері певної медичної професії. Оскільки вони вживаються не лише у сфері медицини, то не завжди відповідають нормам літературної мови. Професіоналізми не мають чіткого наукового визначення і не становлять цілісної системи.

Якщо терміни – це переважно абстрактні поняття, то професіоналізми – конкретні, оскільки детально диференціюють ті предмети, дії, якості, що безпосередньо пов'язані зі сферою діяльності медичної професії:

1. Слова та словосполучення, притаманні мові медичних сестер: виконання ін'єкцій, роздавання ліків, накладання гірчичників, компресів, вимірювання артеріального тиску, температури тіла.

2. Професіоналізми медиків-акушерів: ранній токсикоз вагітних, пізній токсикоз вагітних, водянка вагітних, розрив матки, позаматкова вагітність, пологи.

3. Професіоналізми стоматологів: молочні зуби, карієс, каріозний процесс, емаль зубів, ремінералізувальна суміш, кровоточивість ясен.

Знати мову професії – означає знати лексику, логіку висловлювання, структуру формулювань. Професіоналізми наявні в повсякденному мовленні працівників багатьох підприємств, установ. Якщо для ділових документів споріднених установ професіоналізми можливі й зрозумілі, то для міжвідомчих справ вони небажані.