Особливості педагогічної діяльності викладача залежно від особливостей його «я-концепції»

Викладач із позитивною «Я-концепцією»	Викладач із негативними тенденціями в «Я- концепції»
Спокійний, упевнений у собі	Надмірно хвилюється, підвищений рівень тривожності; «нервовий сам і нервує дітей» (П. П. Блонський)
Гуманна відкритість, емоційно-ціннісна налаштованість на міжособистісні взаємини зі студентами	Мінімізація міжособистісних контактів зі студентами, переважання ділових взаємин
Виявляє готовність спілкуватися з кожним студентом і приймати його таким, яким він є	Вибірковість у взаєминах зі студентами, має в групі «любимчиків»
Приязний у взаєминах зі студентами, поважає їхню гідність	Часто вдається до дисциплінарних засобів впливу на вихованця з приниженням його гідності (підвищення голосу, зневажливі вислови, «ярлики» тощо); багато часу витрачається на організаційні моменти
Жвавий, життєрадісний, із почуттям гумору; моделює ситуації для вияву позитивних переживань	Емоційно скутий, «сухий», не виявляє власного ставлення до змісту заняття; не стимулює позитивні переживання в студентів
Надає перевагу активним, неформальним методам навчання; поважає думку майбутнього фахівця, допомагає йому актуалізувати свій творчий потенціал	Схильний переважно до стереотипного, формального мислення та догматичного стилю з переважанням самоактивізації і саморепрезентації перед аудиторією
Індивідуалізація навчання, опора на особливості кожного студента	Здебільшого фронтальна орієнтація без урахування індивідуальних відмінностей слухачів
Адекватно оцінює студентів, їхні конкретні вчинки, риси чи досягнення; залучає студентів до оцінювання, стимулює самооцінку	Часто занижує можливості та досягнення студента; суб'єктивність в оцінюванні; не залучає однокурсників до взаємооцінювання

 

 

Авторитет викладача

 

Ніхто не може навчитися в людини,

яка не подобається.

 

Ксенофонт, давньогрецький письменник

Сукупність професіоналізму діяльності та професіоналізму особистості створюють авторитет викладача. Авторитет (лат. nuctoritas - влада, вплив) - визнання за викладачем права на прийняття відповідального рішення, яке заслуговує повної довіри.

Є така залежність: чим піднесеніше ідеали, тим масштабніше особистість та яскравіший зміст життя, тим вимогливіша особистість до себе і тим вище її авторитет. Авторитетний викладач викликає в багатьох студентів бажання брати з нього приклад. Студенти запозичують у нього його судження, ставлення до праці, навіть особливості поведінки (неусвідомлене наслідування). Авторитетний викладач (куратор) стає також фактором виховання студентського колективу й кожного окремого студента.

Вимоги студентів (магістрантів) до викладача:

· доброта, чуйність і педагогічний такт;

· професійні якості в діяльності;

· справедливість у вимогах і в оцінках.

Студенти можуть прийняти моральне виправдання вимогливості педагога до них за умови, якщо він вимогливий до самого себе. Цим пояснюється надмірно критичне ставлення до окремих викладачів, нерозуміння їхніх слабких місць і хиб.

Хибний авторитет викладача:

1) авторитет пригнічення, придушення;

2) авторитет відстані;

3) авторитет педантизму;

4) авторитет резонерства;

5) авторитет лібералізму;

6) авторитет байдужості.

Коли викладач по-справжньому авторитетний, будь-яка його сувора оцінка не принижує студента, а викликає в нього бажання усунути хиби, виправити помилку. Якщо висока оцінка чесно відпрацьована в авторитетного викладача, вона підвищує самоцінність студента, вагоміше стають для нього одержані знання, цікавіше стає вчитися в такого викладача.

Узагальнений портрет авторитетного викладача (за відгуками студентів);

1) загальний високий інтелект, широка ерудиція і глибокі знання;

2) 2)характеризується всіма видами активності: інтелектуально-творчою, соціальною тощо;

3) здатний до емоційного співробітництва;

4) коли є протиріччя, бере на себе відповідальність.

 

 

Типологія викладачів

 

Поганий той учень, який не перевершує свого вчителя.

 

Леонардо да Вінчі, італійський художник

 

Типологія викладачів очима студентів:

1. тип. Вічні студенти: високий професіоналізм і рівень інтелекту, завжди в пошуках нового, добре розуміють проблеми студентів і поважне до них ставлення, із ними легко спілкуватися та можна дискутувати на різні теми.

2. тип. Військові: авторитарні, встановлюють військову дисципліну (команди, накази), нав'язують свою точку зору, не беруть до уваги погляди студентів, строго контролюють і запроваджують систему покарань.

3. тип. Викладачі, які лише відбувають свої обов'язки: формально виконують свою роботу; студентам дозволяють робити все, аби не заважали.

Типологія викладачів очима науковців (дані досліджень):

1. Ціннісний тип (70%): схильні керувати, переважає вербальний інтелект, володіють грамотною і багатою мовою. Проте виявляють емоційну відчуженість, педантизм і мають великі соціальні претензії.

2. Гедоністи (15%), мета гедоністичного життя яких - вищі блага. Це виконавці, поширювачі знань, що мають розвинутий інтелект; вони відповідальні, творчі, соціально рефлексивні та здатні до емоційної співпраці.

3. Реалісти (3%): мають розвинутий вербальний інтелект, але часто емоційно дискомфортні.

4. Творчі (12%): здатні генерувати ідеї, гармонійно гнучкі, активні, мають високий інтелектуальний потенціал і здатність до емоційної співтворчості.

А які викладачі працюють у зарубіжних університетах? Це цікаво, адже Україна, як відомо, підписала Болонську декларацію, що відкриває перспективу українським студентам навчатися, а викладачам працювати за кордоном. Для прикладу наведемо моделі поведінки і діяльності викладача, які виокремив американський психолог М. Талон:

Модель 1: «Сократ». Це викладач із репутацією любителя дискусій, суперечок, які навмисне провокує в аудиторії. Він часто обирає роль «адвоката диявола», який обстоює непопулярні погляди. Йому властиві високий індивідуалізм, відсутність систематичності в навчальному процесі. Через постійну конфронтацію, що нагадує перехресний допит, студенти активно відстоюють власні позиції.

Модель 2: «Керівник групової дискусії». Головним у своїй діяльності такий викладач вважає досягнення згоди і забезпечення співробітництва між студентами, відводячи собі роль посередника, для якого пошук демократичної згоди важливіший за результат дискусії.

Модель 3: «Майстер». Викладач виступає як зразок для наслідування, котрий студент має обов'язково копіювати не стільки в навчальному процесі, скільки в ставленні до життя взагалі.

Модель 4: «Генерал». Уникає будь-якої двозначності, підкреслено вимогливий, жорстко добивається слухняності, оскільки вважає, що завжди і в усьому має рацію, а студент, як армійський новобранець, повинен беззаперечно виконувати накази. За даними автора типології, цей стиль поширеніший у педагогічній практиці, ніж інші, разом узяті.

Модель 5: «Менеджер». Стиль, поширений у радикально орієнтованих університетах і пов'язаний з атмосферою ефективної діяльності, індивідуальним підходом до студентів, заохоченням їх ініціативи й самостійності. Викладач прагне до обговорення з кожним студентом змісту завдання, що розв'язується, якісного контролю і оцінки кінцевого результату.

Модель 6: «Тренер». Атмосфера спілкування в аудиторії пройнята духом командної належності. Студенти, як члени єдиної команди, - кожний зокрема не має значення як індивідуальність, але разом вони можуть зрушити гори. Викладачу відведена роль натхненника групових зусиль, для нього головне - кінцевий результат, блискучий успіх, перемога.

Модель 7: «Гід». Втілений образ ходячої енциклопедії, лаконічний, точний і стриманий. Відповіді на всі запитання йому відомі заздалегідь, як і можливі запитання. Технічно бездоганний і саме тому дуже часто відверто нудний.

Як бачимо, багато чого спільного як у перевагах, так і в хибах вітчизняних і зарубіжних викладачів.

На викладача, згідно із Законом України «Про вищу освіту», покладаються складні й відповідальні обов'язки:

1. Постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність і наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників).

2. Забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у всьому обсязі освітньої програми відповідної спеціальності.

3. Додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прищеплювати їм любов до України, виховувати їх у дусі українського патріотизму й поваги до Конституції України.

4. Додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

Сподіваємося, що зміст лекції допоможе Вам поставити перед собою конкретні завдання стосовно самопідготовки себе до майбутньої викладацької діяльності. Професійне самовиховання - активний професійний саморозвиток, рефлексивний професіоналізм, засвоєння (для майбутнього вчителя) педагогічних цінностей, норм педагогічної взаємодії.

 

 

Завдання до практично-семінарського заняття № 10

«Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи»

 

Питання для обговорення:

1. У чому специфіка педагогічної діяльності викладача вищого навчального закладу порівняно з діяльністю шкільного вчителя?

2. Які психологічні умови визначають ефективність діяльності викладача вищої школи?

3. Довести, що педагогічна діяльність викладача має творчий характер. Особливості педагогічної творчості.

4. Які існують шляхи підвищення педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу?

5. У чому полягає проблема критеріїв оцінки ефективності діяльності викладача вищої школи?

Самостійна робота студента:

 

І. Опрацювати першоджерела (конспект, тезиси):

1. Зиновкина М. Вузовский педагог XXI века // Высшее образование в России. - 1998. - №3. -С. 14-16.

2. Калошин В. Ф. Самоактуалізація викладача // Практична психологія та соціальна робота. - 2000. - №1. - С. 7-9.

3. Левківський Б. Підвищення педмайстерності викладачів вищих навчальних закладів // Вища школа. - 2005. - №3. - С 57-59.

4. Мороз О., Юрченко В. Психолого-педагогічна модель викладача вищої школи // Наукове проектування інноваційних та альтернативних систем вищої освіти. - Тернопіль, 2000. - С. 187-189.

5. Мороз О. Г., Юрченко В. І. Підготовка майбутнього викладача вищої школи: психолого-педагогічний ракурс // Наукові записки: 3б. наук. стат. НПУ ім. М. П.Драгоманова. - К.: НПУ, 2001. - Вип. 41. - С 156-159.

6. Скок Г. Б., Заринич К. Л., Кочеткова В. П. Анализируем деятельность преподавателя // Вестник высшей школы. - 1987. - №6. - С. 50-53

7. Сластенин В. А. Профессионализм педагога: акмеологический контекст // Педагогическое образование и наука. - 2002. - №4. - С. 4-9.

8. Степанишин Б. I. Особа викладача інституту та шляхи її формування // Рідна школа. - 1992. - № 2. - С. 60-67.

9. Черникова О. В. Особенности профессиональных умений в педагогической деятельности // Психологичекая наука и образование. -2005. - №3. - С. 68-73.

10. Щербань П. Сутність педагогічної культури // Вища освіта України. - 2004. - №3. - С 67-72.

 

Додаткова література:

1. Астахова Е. В. Социальные характеристики кадрового потенциала высшей школы: украинский вариант // Инновации в образовании. - 2003. - №1. - С. 27-51.

2. Исаев Е. И., Пазухина С. В. Формирование ценностно-смысловых отношений к психологии у будущих педагогов // Вопросы психологии. - 2004. - №5. - С. 3-11.

3. Калюжный А. А. Психология формирования имиджа учителя. - М.: Владос, 2004. - 222 с.

4. Матушевский Г. У. Основные характеристики психолого-педагогической подготовки и переподготовки преподавателей высшей школы // Психологическая наука и образование. - 2001. - №2. - С. 26-31.

5. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя. - М.: Флинта: МПСИ, 1998. - 200 с.

6. Педагогічна творчість і майстерність. Хрестоматія / Інститут змісту і методів навчання / Н. В. Гузій (укл.). - К., 2000. - 167 с. (Розд.1).

7. Перелыгина Е. Б. Психология имиджа: Учеб. пособие для студ. - М.: Аспект Пресс, 2002. - 224 с.

8. Старовойтенко Е. Б. К методологии исследования личности ученого // Психологический журнал. - 1986. - Т. 7, №3. - С. 130-135.

9. Чернобай П. Д. Методика оценки деловых и личностных качеств руководителя среднего звена // Психологический журнал. - 1986. - №3. -С. 143-148.

 

II. Визначити основні поняття теми та виписати їх із поясненням у тематичний словник.

III. Скласти таблицю професійних і особистісних якостей викладача вищої школи. Див. табл. 3.9.

IV. На основі спостереження за педагогічною діяльністю найкращого, на Вашу думку, викладача факультету (інституту), визначте особливості його індивідуальності та педагогічної майстерності, які сприятливо впливали на професійне навчання студентів.

 

Таблиця 3.9

Викладач очима студентів

№ п / П	Професійні якості викладача	Оцінка
1. 2. .....

 

V. У письмовому вигляді проаналізувати свою особистість відповідно до вимог професійної діяльності, які були виявлені під час Вашої педагогічної (асистентської) практики.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ З КУРСУ

«ПСИХОЛОГІЯ вищої школи»

1. Предмет психології вищої школи, її завдання, основні категорії.

2. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.

3. Структура і міждисциплінарні зв'язки курсу «Психологія вищої школи».

4. Методологія науково-психологічних досліджень. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.

5. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студента.

6. Характеристика студентського віку як особливого періоду розвитку людини.

7. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.

8. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.

9. Динаміка розвитку студента протягом навчання його у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання).

10. Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.

11. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.

12. Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента.

13. Аналіз особистості студентської молоді залежно від мотивів вибору нею професії (спеціальності) і здобуття вищої освіти.

14. Типологія сучасного студента.

15. Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи.

16. Психологічні типи викладачів і оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.

17. Типи викладачів, які виділяють студенти.

18. Механізми та джерела соціалізації особистості студента в умовах вищої школи.

19. Формування «Я-концепції» студента як показника особистісного його зростання протягом вузівського навчання.

20. Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток професійної ідентичності.

21. Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.

22. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.

23. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.

24. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення вищого навчального закладу.

25. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі.

26. Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання студентів.

27. Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.

28. Мотивація учіння студентів, її розвиток у процесі навчання.

29. Пізнавальні психічні процеси в навчальній діяльності студента.

30. Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.

31. Психологічні особливості засвоєння знань студентами.

32. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів.

33. Розвиток самостійного творчого мислення студентів у процесі навчання.

34. Академічна успішність студентів, критерії та умови її ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.

35. Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.

36. Особливості змісту і структури науково-педагогічної діяльності викладача.

37. Психологічні передумови ефективності діяльності викладача. Роль його настанов і особливостей «Я-концепції».

38. Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.

39. Психологічні особливості студентської академічної групи, її структура і зміст діяльності.

40. Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.

41. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.

42. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.

43. Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.

44. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їх ефективності.

45. Психологічні умови ефективності професійного діалогу.

46. Бар’єри професійно-педагогічного спілкування, їх причини та шляхи подолання.

47. Взаємини «викладач - студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.

48. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).

49. Конфлікти у взаєминах «студент - викладач», «викладач - студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв'язання.

50. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.