Типова навчальна програма з дисципліни «Психологія вищої школи»

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

Типова навчальна програма з дисципліни «Психологія вищої школи»

Модуль 1. ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ: СТУДЕНТСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

Тема 1.1. Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи

1.1.1. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань

1.1.2. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті

1.1.3. Предмет і основні категорії психології вищої школи

1.1.4. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні

1.1.5. Зв'язок психології вищої школи з іншими галузями психологічних знань

1.1.6. Методологія і принципи психологічного дослідження

1.1.7. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження

1.1.8. Дослідницькі вміння. Етика дослідника

Завдання до практично-семінарського заняття №1 «Предмет, завдання та методи психології вищої школи»

Тема 1.2. Загальна психологічна характеристика студентського віку

1.2.1. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості

1.2.2. Суперечливості та кризи студентського віку

1.2.3. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця

1.2.4. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності

1.2.5. Типологічні особливості сучасних студентів

Завдання до практично-семінарського заняття №2 «Психологія студентського віку»

Тема 1.3. Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою

1.3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки

1.3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку

1.3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності

1.3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента

Завдання до практично-семінарського заняття №3 «Професійне зростання студента як фахівця»

Тема 1.4. Психологія студентської групи

1.4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура

1.4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

1.4.3. Міжособистісні стосунки в студентській групі

1.4.4. Проблема лідера та лідерства

1.4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування

Завдання до практично-семінарського заняття №4 «Психологія студентської групи»

Модуль 2. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВУЗІВСЬКИМ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ І НАВЧАЛЬНО - ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ

Тема 2.1. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі

2.1.1. Освіта як система, характерні для неї особливості.

2.1.2. Необхідність і об'єктивні можливості управління системою освіти. Види педагогічного управління

2.1.3. Психологічний аналіз функцій педагогічного управління

Завдання до практично-семінарського заняття №5 «Психологічні засади управління навчально-професійною діяльністю студентів»

Тема 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів

2.2.1. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності

2.2.2. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності

2.2.3. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів

2.2.4. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців

2.2.5. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності

2.2.6. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення.

Завдання до практично-семінарського заняття №6 «Психологічний аналіз учіння студентів»

Модуль 3. ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЯК МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

Тема 3.1. Психологія виховання студентської молоді

3.1.1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та завдання виховання студентів

3.1.2. Мета і зміст виховання студентської молоді

3.1.3. Психологічні механізми формування якостей особистості та аналіз відповідних функцій виховання

3.1.4. Етапи становлення моральної свідомості та критерії моральної вихованості

3.1.5. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищому навчальному закладі та їх характеристика

Завдання до практично-семінарського заняття №7 «Психологія виховання студентської молоді»

Тема 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами

3.2.1. Значення педагогічного спілкування як форми контактної педагогічної взаємодії

3.2.2. Психологічна характеристика педагогічної взаємодії

3.2.3. Труднощі та бар'єри в професійно-педагогічному спілкуванні викладачів і студентів

3.2.4. Діалогічне спілкування, його психологічна характеристика

Завдання до практично-семінарського заняття №8 «Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами»

Тема 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення

3.3.1. Протиріччя і конфліктні ситуації в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання

3.3.2. Особливості педагогічного конфлікту

3.3.3. Умови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту у взаєминах викладачів і студентів

3.3.4. Навчання майбутніх педагогів вирішенню педагогічних конфліктів

Завдання до практично-семінарського заняття №9 «Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення»

Тема 3.4. Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи

3.4.1. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача

3.4.2. Педагогічна творчість та її особливості

3.4.3. Професіоналізм особистості викладача

3.4.4. Авторитет викладача

3.4.5. Типологія викладачів

Завдання до практично-семінарського заняття №10 «Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи»

Питання для самоконтролю з курсу «Психологія вищої школи»

Предметний покажчик.

Іменний покажчик

Короткий термінологічний словник

Список використаної літератури

ПЕРЕДМОВА

В умовах реформування вищої освіти в Україні пріоритетна увага повинна надаватися підготовці нової генерації педагогічних і науково-педагогічних кадрів - національної еліти, яка здатна оволодіти новою освітньо-світоглядною парадигмою національно-державного творення, гуманного вознесіння самоцінної особистості вихованця. Однією з передумов вирішення цього надзвичайно важливого і складного завдання є підвищення рівня психологічної культури, зокрема, шляхом покращання психолого-педагогічної підготовки майбутніх викладачів вищої школи.

Курс психології вищої школи є теоретичною основою психологічної підготовки студентів, які здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень магістра, а також аспірантів до майбутньої педагогічної та науково-педагогічної діяльності.

Мета курсу «Психологія вищої школи»: забезпечити загальну теоретичну підготовку магістрантів і аспірантів у галузі психології вищої школи, яка слугуватиме основою для їхньої практичної роботи, що пов'язана з викладацькою діяльністю.

Завдання вивчення дисципліни:

· опанування знаннями про психологічні особливості студентського періоду життя людини;

· усвідомлення закономірностей професійного становлення та особистісного зростання майбутніх фахівців;

· вивчення психологічних аспектів навчання і виховання студентської молоді;

· усвідомлення психологічних особливостей науково-педагогічної діяльності та шляхів її опанування;

· сприяння професійному самовизначенню і набуття студентами професійно-педагогічної ідентичності;

· розвиток таких якостей особистості, що мають для майбутнього викладача професійне значення.

ТИПОВА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

З дисципліни

ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ

Напрям підготовки: всі напрями Спеціальність: для магістрів усіх спеціальностей

І. Зміст курсу

Модуль 1.

ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ: СТУДЕНТСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

 

Тема 1.1. ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ, ЇЇ ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИ

Предмет психології вищої школи як галузь психологічної науки.

Завдання психології вищої школи відповідно до Закону України «Про вищу освіту», «Національної Доктрини розвитку освіти в Україні». Основні напрями реформування освіти XXI століття та проблеми сучасної психології вищої школи. Зв'язок психології вищої школи з іншими галузями психологічних знань.

Принципи психологічного дослідження: науковість, об'єктивність, поетапність. Класифікація методів збору емпіричних психологічних фактів. Методи інтерпретації одержаних даних. Етика дослідника. Поняття про методику психологічного дослідження. Дослідницькі вміння.

 

Тема 1.2. ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТУДЕНТСЬКОГО ВІКУ

Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості (психофізіологічні особливості, протиріччя, соціальна ситуація розвитку).

Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації студента як фахівця. Адаптація студента до навчання у вищій школі, види адаптації, умови ефективності.

Типологічні особливості студентів, що виявляються в навчальній діяльності та поведінці.

Врахування психологічних особливостей юнацького віку при роботі зі студентами.

 

Тема 1.3. ПРОФЕСІЙНЕ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЯК МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

Навчально-професійна діяльність як провідна в студентському віці. Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток «Я-концепції» як показника особистісного зростання і професійного становлення студента. Складові та функції «Я-концепції».

Формування професійних та особистісних якостей майбутнього фахівця. Розвиток творчості в студентів. Самоосвіта та самовиховання студента, їх значення в його професійному зростанні. Готовність до професійної діяльності випускника.

 

Тема 1.4. ПСИХОЛОГІЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ

Психологічні особливості студентської групи та її структура.

Рівні розвитку студентської академічної групи. Шляхи формування студентського колективу.

Соціально-психологічні явища в студентській групі та їх вплив на особистість кожного студента.

Проблема лідера та лідерства в студентській групі. Соціально-психологічний клімат у групі та його вплив на її працездатність.

Психологічні засади студентського самоврядування. Закон України «Про вищу освіту» про студентське самоврядування.

Контроль за якістю знань: контрольна робота, тести успішності.

Модуль 2.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ВУЗІВСЬКИМ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ І НАВЧАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ СТУДЕНТІВ

 

Тема 2.1. ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ НАВЧАЛЬНИМ ПРОЦЕСОМ У ВИЩІЙ ШКОЛІ

Загальна характеристика навчального процесу і навчально-професійної діяльності як об'єктів управління, психологічний аналіз їх складових.

Поняття про управління в системі освіти. Опосередковане та пряме управління, їх особливості. Сутність управління навчально-професійною діяльністю студентів (соціальна нормативність навчальної діяльності, свідомий характер, власна активність, творчий підхід). Кваліфікаційна характеристика та професіограма.

Педагогічне управління навчальним процесом у вищій школі та його психологічний аналіз із позицій сучасних вимог. Управління професійною рефлексією. Педагогічний процес як цілеспрямована активна] взаємодія викладача зі студентом.

Управління як контроль і оцінка навчальної діяльності студента.

 

Тема 2.2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УМІННЯ СТУДЕНТІВ

Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності. Мотиваційна спрямованість учіння студента. Формування професійних мотивів навчання. Власна пізнавальна активність студента, її спрямованість на засвоєння професійних знань, умінь і навичок. Розвиток творчого потенціалу студентів під час навчання.

Психологічні принципи організації навчально-професійної діяльності студентів. Вимоги до навчання, вміння вчитися самостійно. Психологічні аспекти організації самостійної роботи студентів.

Критерії ефективності учіння. Причини неуспішності студентів і шляхи їх подолання.

Контроль за якістю знань: контрольна робота, тести успішності.

Модуль 3.

ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЯК МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ З ВИЩОЮ ОСВІТОЮ

 

Тема 3.1. ПСИХОЛОГІЯ ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Єдність процесів навчання, розвитку та виховання. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та завдання виховання студентів відповідно до пріоритетних напрямів реформування освіти в Україні. Мета та зміст виховання студентської молоді. Психологічні механізми формування якостей особистості та відповідні функції виховання. Психолого-педагогічна характеристика основних напрямів реалізації функцій виховання у вищому навчальному закладі.

Етапи становлення моральної свідомості студента. Критерії моральної вихованості людини.

Соціально-психологічні чинники і психологічні механізми формування національної самосвідомості студентів.

 

Тема 3.2. ПСИХОЛОГІЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ВИКЛАДАЧА ЗІ СТУДЕНТАМИ

Роль педагогічного спілкування в розв'язанні соціально-моральних завдань професійної підготовки майбутнього фахівця. Виховна позиція викладача в педагогічній комунікативній взаємодії: розуміння, визнання та прийняття студента. Активне рефлексивне слухання та «Я-повідомлення» в комунікативній взаємодії. Діалогічне спілкування, його характеристика.

 

Тема 3.3. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОТИРІЧ І КОНФЛІКТІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ, ШЛЯХИ ЇХ ЗАПОБІГАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ

Протиріччя та бар'єри спілкування, причини їх виникнення та засоби регулювання. Особливості педагогічного конфлікту, стадії розвитку, поведінка конфліктуючих сторін. Психологічні передумови та шляхи вирішення педагогічного конфлікту.

 

Тема 3.4. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ ВИКЛАДАЧА

ВИЩОЇ ШКОЛИ

Психологічна характеристика викладача вищої школи як особистості. Характеристика самосвідомості (рефлексивності) викладача, аналіз його професійної компетентності та майстерності. Вплив «Я-концепції» викладача на його науково-педагогічну діяльність. Науково-педагогічна творчість, її особливості. Умови імпровізації в науково-педагогічній діяльності. Культура педагогічного мислення.

Характеристика педагогічних здібностей. Особливості діяльності викладача при різних стилях взаємодії. Типологія викладачів.

Педагогічна етика. Вимоги студентів до викладача.

Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.

Контроль за якістю знань: контрольна робота, тести успішності

 

 

II. Тематичний план

№ тем	Назва модулів і тем	Усього годин	Аудиторна робота	Самостійна робота
Разом	Лекції	Семінари
Модуль 1. Психологія вищої школи: студентський період життя
1.1	Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
1.2	Загальна психологічна характеристика студентського віку
1.3	Професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
1.4	Психологія студентської групи
Модуль 2.Психологічні засади управління вузівським навчальним процесом і навчально-професійною діяльністю студентів
2.1	Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
2.2	Психологічний аналіз учіння студентів
Модуль 3. Психологія виховання особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
3.1	Психологія виховання студентської молоді
3.2	Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами
3.3	Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення
3.4	Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи
Усього годин

 

 

III. Педагогічний контроль

Педагогічний контроль за навчально-професійною діяльністю слухачів (магістрантів і аспірантів) здійснюється в таких формах:

a) поточний контроль відбувається за результатами виконання самостійних робіт (опрацювання психологічної літератури, написання рефератів, конспектування першоджерел, ведення психологічного словника, складання тестів тощо);

b) залік виставляється наприкінці семестру на основі поточного контролю з урахуванням відвідування занять, виступів на семінарах, якості самостійної навчальної роботи;

c) умовою допуску магістранта до екзамену є виконання ним усіх індивідуальних завдань. До екзаменаційного білету включається 2 теоретичні питання й одне практичне завдання.

Слухач може бути звільнений від складання екзамену за результатами його роботи впродовж семестру. Йому виставляється оцінка поточного контролю.

Модуль 1.

ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ: СТУДЕНТСЬКИЙ ПЕРІОД ЖИТТЯ ЛЮДИНИ

 

Тема 1.1. ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ, її ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ТА

МЕТОДИ

Конспект лекції

 

План

1.1.1. Виникнення психології вищої школи як нової галузі психологічних знань.

1.1.2. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті.

1.1.3. Предмет і основні категорії психології вищої школи.

1.1.4. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні.

1.1.5. Зв'язок психології вищої школи з іншими галузями психологічних знань.

1.1.6. Методологія і принципи психологічного дослідження.

1.1.7. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження.

1.1.8. Дослідницькі вміння. Етика дослідника.

Основні поняття теми: психологія вищої школи, предмет психології вищої школи, гуманітаризація освіти, гуманізація, інтеграція наук, навчання, розвиток, виховання, синергія, методологія, методи психології вищої школи, методика дослідження, об'єкт дослідження, предмет дослідження.

 

Одним із пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку вищої освіти, як визначено в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, є підготовка кваліфікованих кадрів, здатних до творчої праці, професійного розвитку, освоєння та впровадження науковоємних та інформаційних технологій, конкурентноспроможних на ринку праці.

Розв'язати ці складні завдання може лише нова генерація викладачів-професіоналів, покликаних розвивати задатки, виявляти таланти, зберігати індивідуальність кожного студента. Високий рівень наукової компетентності в поєднанні з педагогічною майстерністю і психологічною культурою викладачів, впровадження здобутків психологічної науки в педагогічну практику - реальна передумова підвищення ефективності навчального процесу у вищій школі, реалізації принципів демократизації і гуманізації вищої освіти.

Законом України «Про вищу освіту» визначено, що на посади науково-педагогічних працівників обираються за конкурсом переважно особи, які мають наукові ступені або вчені звання, а також випускники магістратури, аспірантури та докторантури [Стаття 48, п. 3].

Однією зі складових змісту магістерської підготовки та навчання в аспірантурі є психолого-педагогічний блок дисциплін, серед яких особливо важливе значення має психологія вищої школи.

Конспект лекції

 

План

1.2.1. Психологічна характеристика студентства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості.

1.2.2. Суперечливості та кризи студентського віку.

1.2.3. Вищий навчальний заклад - один із провідних факторів соціалізації особистості студента як фахівця.

1.2.4. Адаптація студента до навчання у вищій школі, її види та умови ефективності.

1.2.5. Типологічні особливості сучасних студентів.

Основні поняття теми: студентство, студентський вік, зрілість, самовизначення, криза ідентичності, соціалізація, адаптація, інтеграція, індивідуалізація, соціально-психологічна адаптація, дидактична адаптація, «Я-концепція», професійна ідентифікація, соціально-психологічний портрет студента, «ідеальний» студент.

1.2.1. Психологічна характеристика студентства

Конспект лекції

 

План

1.3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки.

1.3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення віку:

а) професіоналізація пізнавальної сфери;

б) формування мотиваційно-професійної спрямованості особистості;

в) розвиток «Я-концепції» як показника професійного зростання;

г) формування професійних здібностей.

1.3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності.

1.3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента.

Основні поняття теми: навчально-професійна діяльність, світоглядний плюралізм, «Я-концепція», ідентифікація, професіоналізація особистості, професійна ідентичність, професійна спрямованість, професійна самооцінка, професійна рефлексія, фахова компетентність, професійна готовність, самовиховання.

 

Здоровий глузд і працьовитість

компенсують у вас брак таланту,

тоді як ви можете бути

найгеніальнішим, однак знічев'я

згубити своє життя.

 

Бернард Шоу, англійський драматург

 

У Національній доктрині розвитку освіти визначено: «Головне завдання вищої школи - професійна підготовка студентів, формування фахівців із вищою освітою, здатних до творчості, прийняття оптимальних рішень, таких, що володіють навичками самоосвіти й самовиховання, вміють узгоджувати свої дії з діями інших учасників спільної діяльності».

Одним із головних завдань вищого навчального закладу, як сказано в Законі України «Про вищу освіту», є забезпечення культурного й духовного розвитку особистості, виховання осіб, що навчаються у вищих навчальних закладах, у дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України.

Конспект лекції

 

План

1.4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура.

1.4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу.

1.4.3. Міжособистісні стосунки в студентській групі.

1.4.4. Проблема лідера та лідерства.

1.4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування.

Основні поняття теми: студентська академічна група, офіційна - неофіційна структура, референтна група, студентський колектив, міжособистісні взаємини, конформізм, навіюваність, ідентифікація, наслідування, колективні переживання і настрої, колективна думка, соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, атракція, соціальне порівняння, соціальна репрезентація, лідер, лідерство, керівництво, самоврядування.

 

1.4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура

 

Тільки спілкування виліковує від

самовпевненості, дурної

сором'язливості, тільки вільний і

невимушений обмін думками дає

можливість вивчати людей,

перевіряти їх, розпізнавати й

порівнювати себе з ними.

 

Л. К. Вовенарг, франц. Письменник

 

Дослідженню соціально-психологічних явищ у студентській групі та закономірностей її функціонування приділяється велика увага у вітчизняній психології. Добре відомі роботи Б. Г. Ананьєва та його співробітників у Ленінградському університеті (І. П. Волкова, Н. В. Кузьміної, В. Т. Лісовського, М. М. Обозова, В. І. Секуна та ін.). Останнім часом з’явилися дослідження також українських психологів (Л. М. Жалдак, П. Г. Лузан, В. А. Семиченко та ін.)

Навіщо викладачеві треба знати психологію студентської групи?

Річ у тім, що й куратор групи, і кожен викладач працюють не з окремим студентом, а з групою загалом (лекція, семінарське заняття, збори тощо). З групою здійснюється керівництво художньою, спортивно-оздоровчою та іншою діяльністю, а також організація дозвілля. Звичайно, викладачеві (і особливо кураторові) треба знати особистість кожного студента, враховувати їх індивідуальні особливості. Але і навчальна, і виховна робота проводиться з групою, або через її офіційних представників (старосту, профорга, культорга та ін.).

Студентська група є елементом педагогічної системи. Функції управління нею здійснюються через зворотній зв'язок: викладач - група, група - викладач (куратор). Її психологію треба знати ще й тому, що адаптація кожного студента до ВНЗ, до навчально-професійної діяльності, професійне його зростання як фахівця відбувається в студентській групі, значення якої важко переоцінити. У психології навіть є поняття груповий суб'єкт - спільність із відповідними характеристиками, групові санкції - сукупність засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку кожного її члена.

Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здатна сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з соціальним життям факультету, університету, вирішенням проблем соціального характеру (студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського самоврядування тощо).

Студентська група формально-логічно характеризується як первинна, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи. Вона створюється у вищому навчальному закладі, що обумовлюється потребами управління (як і клас у школі, група в дитячому садку).

Студент, звичайно, входить до складу різних соціальних груп. Л. І. Марісова виділяє 7 видів малих груп, в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент. Серед них:

1) студентська академічна група, існування якої обумовлене специфікою організації навчального процесу у ВНЗ та яка спеціально створюється для успішного здійснення навчально-виховних функцій;

2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари й проблемні групи, функціонування яких обумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до того чи іншого виду науково-пошукової роботи;

3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховного процесу та необхідністю розвитку громадсько-політичної й організаторської активності молоді, формування політичної її свідомості;

4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідністю організації трудового виховання студентів і забезпечення їх потреби в праці;

5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, організація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів і задоволення їх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку;

6) побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного дозвілля та реалізації «хобі», розваг; ситуативні, епізодичні чи довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздоровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;

7) студентські групи, які виникають несанкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості та носять лише неформальний характер.

Ми будемо вести мову переважно про студентську академічну групу, яка визначається як відносно постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-професійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один із одним. Вона становить собою один із основних елементів навчально-виховної системи вищої школи.

Студентів у групі поєднує:

1) спільна мета;

2) спільна навчально-професійна діяльність;

3) зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);

4) однорідність складу групи за віком;

5) висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особисте життя);

6) високий рівень самоврядування;

7) обмежений час існування.

У структурі студентської групи є дві підструктури:

1) офіційна: характеризується цільовим призначенням - професійна підготовка, сприяння становленню майбутнього фахівця, ґрунтується на відношенні поваги - авторитетності (ділова сфера). Є офіційний керівник - староста групи (профорг), який призначається деканатом або обирається групою. Він здійснює рольове управління, організує ділові стосунки між членами групи.

2) неофіційна: у групі виникають неофіційні угрупування на основі інтересів один до одного або симпатії - антипатії (емоційна сфера).

Варіанти соціально-психологічної структури студентської групи:

a) відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише попарні зв'язки («діади»);

b) структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, інші залишаються самі по собі);

c) конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою мікрогруп);

d) взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп, що активно взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

Варто підкреслили, що емоційні (неформальні) взаємини в студентській академічній групі формуються та проявляються у всій своїй повноті та глибині. Це пояснюється сенситивністю юнацького віку до інтимно-особистісних стосунків, бурхливим проявом потреби в емоційно-насиченому спілкуванні, у коханні та дружбі. Тривалість спільного проведення вільного часу в колі своїх ровесників найдовша саме в цьому віці.

 

 

1.4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

Дружба - найнеобхідніше для

життя, тому що ніхто не

побажає собі життя без друзів,

навіть коли б він мав усі інші блага.

 

Аристотель

 

Студентська група за час свого існування розвивається від офіційно створеної деканатом і наказом ректора групи до згуртованого колективу. За даними дослідження, на останньому курсі група-колектив може знову розпадатися на мікрогрупи.

Визначимо стадії розвитку студентської групи:

1. стадія - асоціація - первинне об'єднання студентів за загальними ознаками. Група існує номінально за списком деканату. Організатором життя є староста і куратор. Вони висувають вимоги щодо трудової дисципліни, виконання режиму, норм поведінки, які стосуються кожного студента і групи загалом. Взаємини опосередковуються переважно особистісно значимими цілями (група друзів, приятелів). Куратор знайомиться з кожним членом групи, вивчає мотиви вступу до вищого навчального закладу, настанови щодо виконання обов'язків, індивідуальні особливості характеру тощо (за допомогою анкетування, тестів, індивідуальних бесід та ін.), виокремлює найбільш активних, чутливих до справ і життя групи. Для студентів розпочинається період адаптації до студентського життя і вимог викладачів, відбувається засвоєння правил внутрішнього розпорядку вищої школи, традицій факультету тощо.

2. стадія - кооперація: адаптація як соціально-психологічна, так і дидактична майже відбулася. Хоча в групі переважають ділові стосунки (спрямовані на досягнення бажаного результату при розв'язанні конкретного завдання в певному виді діяльності), але вже диференціюються і міжособистісні взаємини. Виявляються неофіційні організатори, авторитетні активісти. За ними закріплюються соціальні настанови та керівництво внутрішнім життям групи. Саме актив регулює формальну структуру контактів між членами групи. У студентів виявляється та зростає інтерес до справ групи, є готовність проявляти активність щодо їх реалізації.

Соціальні позиції кожного диференціюються, формується громадська думка, групова мораль. Студенти об'єднуються в малі групи (2-5 осіб) і в кожній з'являється лідер. Взаємодія в малих групах виникає на основі симпатій, спільних інтересів.

На цьому етапі розвитку групи кураторові треба працювати з активом, аналізувати міжособистісні стосунки, які встановлюються між членами групи (наприклад, за допомогою методики соціометрії). Для чого? Важливо своєчасно вживати заходи (індивідуальна бесіда, групові збори) щодо корекції становища окремих студентів у групі, особливо стосовно ізольованих студентів: залучати їх до спільних справ, доручати їм завдання, щоб розкрити їх позитивні якості (а можливо, і здібності). Треба застерігати від вияву в окремих студентів авторитаризму, зухвалої поведінки, ігнорування інтересами групи.

На цій стадії стиль роботи керівника групи повинен бути гнучким, диференційованим. Куратор повинен знати й малі групи, їх лідерів, до кожної малої групи знайти доцільні індивідуальні засоби впливу (насамперед на лідерів), знати думку кожної групи. Ступінь впливу керівника на групу в цей період повинна бути максимальною.

Загальна вимога до групи на цій стадії така: виявляти чуйність до товаришів, повагу один до одного, допомагати один одному та ін. Лише при таких умовах група досягне вищого рівня свого розвитку.

3. стадія - студентська академічна група стає колективом. Ознаки студентського колективу:

· Кожен член групи безумовно приймає на себе цілі та завдання спільної навчально-професійної діяльності, яка вже має високу ефективність.

· Група характеризується високим рівнем організованості та згуртованості - це команда однодумців. Згуртованість визначається єдністю ціннісних орієнтацій, співпадають погляди, оцінки, ставлення стосовно подій в групі загалом і кожного її члена. При зближенні оцінок зростає й емоційна прихильність студентів групи до її спільних справ. Структура формального і неформального спілкування співпадає.

· Багато членів групи мають статус неформального лідера або тих, кому віддають перевагу при вирішенні питань життя колективу.

· В офіційних керівників виявляється демократичний стиль керівництва.