Порівняльна характеристика традиційної авторитарної та сучасної




ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Порівняльна характеристика традиційної авторитарної та сучасної



гуманістичної моделі навчання студентів

Складові Традиційна авторитарна модель Сучасна модель
Управління Пряме управління, жорстке  
Мета 1. Озброїти знаннями, вміннями, навичками 2. Формування особистості з типовими ознаками  
Зміст Конкретно-предметний  
Засоби Вербально книжкові  
Мотивація Зовнішня  
Принципи 1. Директивність 2. Когнітивний диктат  
Тактика Учень (студент) - об'єкт прикладання педагогічних зусиль  
Засоби спілкування Монологічні, авторитарні  
Позиція викладача 1. Відповідно до вимог контрольних інстанцій 2. Реалізація заданої програми  
Результати 1. Дисциплінованість, слухняність, але зовнішні (поведінка під контролем та поза не збігається) 2. Релятивізм, нігілізм, цинізм тощо  

 

VI. Довести, що системоутворюючим фактором безперервної освіти виступає її цілісність, тобто глибока інтеграція всіх підсистем і процесів професійної освіти.

VII. Розглянути таблицю 2.4. Визначте можливість її використання для розробки навчальної програми з Вашої дисципліни.

VІІ. Довести, що професійні знання мають синтезований, комплексний (інтегрований) характер.

Таблиця 2.4

 

Структура навчальної програми

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

 

 

Кафедра________________________________________________________________

Голова науково-методичної ради

«___»___________200__р.

 

 

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

з дисципліни____________________________________________________________

Напрям підготовки_______________________________________________________

Спеціальність____________________________________________________________

Спеціалізація____________________________________________________________

Київ 200_р.

 

 

Мета і завдання дисципліни:

Мета викладання дисципліни

Завдання вивчення дисципліни (мінімально необхідний комплекс знань і умінь):

мати уявлення про________________________________________________________

знати___________________________________________________________________

уміти___________________________________________________________________

мати досвід______________________________________________________________

Організаційно-методичні дані дисципліни:обсяг різних форм навчальної роботи в годинах і види контролю відповідно до навчального плану.


 

 

Робота Загальна трудомісткість У тому числі
1 семестр 2 семестр
  • Аудиторна:
  • Лекції
  • Семінари
  • Лабораторні роботи
  • Практичні заняття
  Разом: Позааудиторна: - курсові проекти - курсові роботи - реферати - розрахунково-графічні роботи - домашні контрольні роботи - самопідготовка (самостійне вивчення розділів, опрацювання і повторення лекційного матеріалу, змісту підручників і навчальних посібників, підготовка до лабораторних і практичних занять, колоквіумів та ін.) - інші види позааудиторної роботи   Підсумковий контроль (форма) Загальна трудомісткість дисципліни
     

Дисципліна входить до циклу_______________________________

 

3. Орієнтовний тематичний план вивчення дисципліни:

№ теми Назва розділів теми; перелік лабораторних робіт, курсових проектів (робіт), інших видів занять, у т. ч. ділових ігор Усього Кількість годин
Аудиторна робота Поза аудиторна робота
Лекції Семінарські заняття Практичні заняття Лабораторні заняття Види поза аудиторної роботи
             

4. Зміст програми дисципліни:

· Лекційні заняття (теми, основний зміст)

· Семінарські заняття (теми, основний зміст)

· Практичні заняття (теми, основний зміст)

· Лабораторні заняття (теми, основний зміст)

· Курсове проектування (орієнтовна тематика)

· Контрольні роботи, розрахунково-графічні роботи (кількість, орієнтовна тематика)

· Навчально-дослідна робота студентів (тематика дослідницьких робіт)

· Реферати (кількість, орієнтовна тематика)

· Самостійне вивчення дисциплін (питання для самостійного вивчення)

· Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни

5. Рекомендована література:

Основна________________________________________________________________

Додаткова_______________________________________________________________

6. Перелік і зміст контрольних завдань(курсових проектів) і методичні рекомендації щодо їх виконання

7. Паспорт на навчально-матеріальну базу(лабораторію), яка підтверджує готовність виконання запланованих лабораторно-практичних робіт

8. Рекомендовані технічні й електронні засоби навчання та контролю знань студентів:____________________________________________________________________

9. Тести контролю якості засвоєння дисципліни(контрольні питання для самоперевірки):________________________________________________________________

 

 

Програма розглянута і схвалена на засіданні кафедри__________________________

Зав. кафедрою___________________________________________________________

 

 

Програма розглянута і схвалена на засіданні ради факультету «___»____________2000__р. Протокол №____

 

Декан факультету___________________________________

 

Тема 2.2. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ УМІННЯ СТУДЕНТІВ

Конспект лекції

 

План

2.2.1. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності.

2.2.2. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності.

2.2.3. Організація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів.

2.2.4. Розвиток творчого потенціалу майбутніх фахівців.

2.2.5. Психологічні передумови і показники успішності студентів у навчально-професійній діяльності.

2.2.6. Причини неуспішності студентів і шляхи їх усунення.

Основні поняття теми: навчальна діяльність, учіння, мотиви навчання, пізнавальна потреба, пізнавальна активність, самоосвіта, творчість (об'єктивна, суб'єктивна), інтуїція, алгоритм, креативність, дивергентне мислення.

 

 

Якби ви вчились так, як треба,

То й мудрость би була своя.

 

Т. Г. Шевченко

 

Студент як суб'єкт власної навчально-професійної діяльності

 

Чого навчився, того за

плечима не носить.

 

Українське прислів'я

 

Діяльність є однією з основних категорій психологічної науки. Діяльність - динамічна система активної взаємодії суб'єкта зі світом, під час якої суб'єкт цілеспрямовано впливає на об'єкт, за допомогою чого задовольняє свої потреби, свідомо й цілеспрямовано змінює світ і себе. По своїй суті діяльність - вища, притаманна тільки людині, форма активності, психологічна динамічна структура якої є такою: ціль - мотив - спосіб - результат. Діяльність складається з низки дій. Розрізняють діяльність практичну і діяльність теоретичну.

Поняття «діяльність студента» є інтегрованим, бо його зміст поєднує в собі різні види діяльності студента: учбову, пізнавальну, професійно-трудову, фізкультурно-оздоровчу, художню, науково-дослідну, громадсько-політичну, спілкування, побутову та ін.

Провідну роль у розв'язанні завдань професійної підготовки студентів, становлення особистості майбутніх фахівців відіграє процес навчання у вищій школі. Процес навчання - це спеціальна форма передачі та засвоєння суспільно-історичного досвіду, яка становить складну єдність діяльностей вченого-викладача і студента, спрямованих на досягнення загальної мети - опанування студентами науковими знаннями, уміннями і навичками та різнобічним розвитком майбутніх фахівців як особистостей. Навчальна діяльність викладача зазвичай називається викладанням, а учбова діяльність студента - учінням (вишколом, навчанням).

Навчання студента ми будемо розглядати як складний процес учбової діяльності, в якій відбувається контрольоване засвоєння когнітивного і соціально-професійного досвіду (насамперед у вигляді інтелектуальних операцій і теоретичних понять), необхідних способів дій, які реалізуються через уміння. Л. С. Виготський, С. Л. Рубінштейн розглядали учіння як процес набуття знань, умінь і навичок, тоді як розвиток - це набування здібностей, нових якостей. Учіння (научіння) - процес набуття і закріплення (або зміна наявних) способів діяльності індивіда. Результатом учіння є елементи індивідуального досвіду (знання, уміння і навички) [Психологічний словник за ред. В. П. Зінченка, Б. Г. Мещерякова].

Учитися - це значить діяти різними способами для здобування знань, вироблення вмінь і навичок, оперувати ними при розв'язанні пізнавальних і практичних завдань. На перший погляд видається дивним, що частина студентів-першокурсників не вміє вчитися, хоча протягом десяти попередніх років свого шкільного життя саме цим і займалися. Проте навчання студента має суттєві відмінності від учіння школяра.

Особливості учбової діяльності студента:

· засвоєння наукової інформації і набуття практичного досвіду має професійну спрямованість, тобто розглядається як підготовка до майбутньої професійної діяльності, виконання важливих соціальних функцій, оволодіння необхідними для цього знаннями, уміннями та навичками, розвиток особистості фахівця;

· предметом діяльності студента є вивчення науки в її розвитку, оволодіння процесом формування наукових знань і методами самої науки, ознайомлення з її проблемами, завданнями і підходами до їх розв'язання, а також засвоєння способів професійної діяльності і змісту соціальних ролей дорослої людини, яка працює; особливі засоби діяльності (наукова література, підручники і методичні посібники, Internet і мультимедійні засоби, лабораторне обладнання і технічні засоби навчання, реальні й теоретичні моделі майбутньої професійної діяльності, спілкування з ровесниками, викладачами та представниками професії);

· діяльність студента відбувається в заздалегідь запланованих умовах (обмежений термін навчання і чіткий графік навчального процесу, зміст навчальної діяльності визначається навчальними планами і програмами, своєрідність режиму роботи ВНЗ та ін.);

· у навчанні студента суттєво збільшується питома вага самостійної роботи (самостійний пошук навчальної інформації, анотація і конспектування наукової літератури, виконання практичних завдань, здійснення професійних функцій під час проходження практики, проведення наукових досліджень тощо);

· поєднання навчального і наукового процесів, самостійна учбово-пізнавальна діяльність студентів протікає разом із дослідницькою їх роботою (курсові, дипломні, магістерські роботи) під керівництвом викладачів;

· навчання у вищій школі - процес складний і важкий, який вимагає від студента високої свідомості й активності, надзвичайно високого інтелектуального напруження, зосередженості уваги, мобілізації вольових зусиль і підвищеної працездатності, самоорганізації, раціонального розподілу часу на навчання і відпочинок;

· складність завдань і змісту навчально-професійної діяльності може призводити до психічного перевантаження, психофізіологічного напруження, виникнення стресових ситуацій (особливо під час екзаменаційної сесії).

Дослідження показали, що найбільші труднощі в навчанні студентів викликає невміння раціонально розподіляти свій час (65,8% опитаних, із яких 73,9% - дівчата); відсутність або недостатність навичок самоосвіти; невміння самостійно працювати з науковою літературою (у 24,8% - повільний темп сприйняття інформації; у 19,8% - утруднення при орієнтуванні в друкованому матеріалі), нездатність управляти своєю діяльністю.

Учіння як пізнавальна діяльність має психологічну структуру, а її успіхи залежать від активності того, хто вчиться. Студент - суб'єкт навчання тоді, коли працює на вищому рівні активності, здатний ініціювати й здійснювати пізнавальну діяльність і брати на себе відповідальність за свої дії.

Проте в навчанні студентів є серйозні недоліки (бив. проект «Програми розвитку освіти в Україні на 2005-2010 рр.»). По-перше, традиційно вища школа орієнтує студентів не на самостійне здобуття, а на сприймання знань через викладача, що й зумовлює переважно безініціативний, пасивний стан їх особистості. По-друге, потрібно створювати майбутнім фахівцям умови для самостійного пошуку знань і набування соціального досвіду.

Які дорікання вищим педагогічним навчальним закладам із практики?

1. З'явилася вторинна неграмотність: фахівець із вищою освітою не тільки не може вирішити проблему, але навіть не бачить її.

2. Педагогічні університети готують предметників, а не педагогів (або готують вчорашніх педагогів для завтрашньої школи).

3. Молоді вчителі відмовляються від керівництва класом, від виховної роботи.

4. У багатьох молодих людей, залучених до педагогічної роботи, трапляються проблеми входження до студентської аудиторії, оскільки вони просто не мають уявлення про методи викладання, про структурування лекційного матеріалу (про це свідчить і практика викладання, як ілюстрація цього може слугувати таке висловлювання студента: «Прийде така молода панночка в аудиторію, а сама нічого не знає, що робити»).

У проекті «Програми розвитку освіти в Україні на 2005-2010 рр.» поставлено завдання поновити систему підвищення кваліфікації педагогічних кадрів вищих навчальних закладів і спеціалістів із вищою освітою. Що вимагає професія від фахівця з вищою освітою?

1. Знати загальну теорію науки й застосовувати її при аналізі конкретних виробничих проблем.

2. Потрібно розуміти специфічну термінологію, яка притаманна професії, а ще (і це в багатьох професіях) знати мову символіки, умовних позначень тощо.

3. Треба володіти понятійним апаратом тієї галузі науки, з якої студенти готуються стати фахівцем, вміти оперувати абстрактними поняттями, підкоряти свою діяльність законам науки.

4. Знати факти, їх класифікацію та вміти їх пояснювати відповідно до законів науки.

5. Уміти бачити, пояснювати і вирішувати виробничі проблеми на основі здобутих знань.

Щоб засвоїти і оволодіти всіма цими вимогами, студент повинен цілеспрямовано, свідомо вчитися, опанувати всіма формами самоосвіти, щоб продовжувати працювати над собою і після закінчення ВНЗ, бо освіченим фахівцем тепер вважається той, хто вміє самостійно здобувати знання протягом усього життя. Відповідно до цих вимог і треба студентам організовувати своє навчання, намагатися самим здобувати знання, підвищувати якість своєї освіти.

 

 





Последнее изменение этой страницы: 2016-06-19; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.239.233.139 (0.017 с.)