Завдання до практично-семінарського заняття № 8

«Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами»

 

Питання для опрацювання:

 

1. Зараз велика увага приділяється навчанню спілкування. Але ж людина спілкується протягом тисячоліть...Чому ж саме тепер постала необхідність навчатися спілкуванню (батькам, вчителям, керівникам та ін.)? Що було втрачено в людському спілкуванні за останнє століття?

2. У чому суть суб'єкт-суб'єктних стосунків між викладачем і студентом? Чому дуже шкідливе безособове ставлення викладача до студента? Який «внесок» у педагогічне спілкування робить студент і викладач?

3. Визначити та проілюструвати прикладами позицію викладача щодо студента: розуміння, визнання, прийняття.

4. Дати психологічну характеристику активному рефлексивному слуханню та «Я-повідомленню» в комунікативному процесі викладача зі студентом.

5. Які стилі професійно-педагогічного спілкування є найбільш оптимальними щодо розв'язання завдання професійної підготовки й особистісного зростання студента як майбутнього вчителя? Доведіть свою думку.

6. Які психологічні засоби, методи та прийоми підвищують ефективність професійно-педагогічного спілкування зі студентською аудиторією під час лекції, на семінарських заняттях і екзамені?

7. Згадайте три випадки, коли Ви допомогли комусь вирішити проблему за допомогою спілкування.

 

Самостійна робота студента:

 

І. Опрацювати першоджерела (конспект, тезиси):

1. Айнштейн В. Преподаватель и студент: вопросы общения // Высшее образование в России. - 1998. - №1. - С. 87-95.

2. Айнштейн В. Преподаватель и студент: практика общения // Высшее образование в России. - 1998. - №2. - С. 51-58.

3. Айнштейн В. Преподаватель и студент: искусство общения // Высшее образование в России. - 1999. - №6. - С. 85-91. 4. Бурдейна Л. Діалогічне спілкування як необхідна умова формування моральної культури студентської молоді // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2004. - №4. - С. 38-46.

4. Галян О. І. Діалогічна парадигма міжособистісної педагогічної взаємодії // Психологія: 3б. наук. праць. - Вип. 1 (4). - К.: НПУ, 1999. -С 82-88.

5. Долинська Л. В. Діалогічна взаємодія викладача і студента як умова особистісно-професійного зростання майбутнього вчителя // Психологія: 3б. наук. праць. - Вип.2. - К.: НПУ, 1998. - С 93-97.

6. Долинська Л. В. Стилі педагогічного спілкування та можливості його формування в процесі професійної підготовки майбутнього вчителя // Психологія: 3б. наук. праць. - Вип. 1 (4). - К.: НПУ, 1999. - С. 64-69.

7. Кондратьев С. В. Типические особенности педагогического взаимодействия // Вопросы психологии. - 2004. - №4. - С. 130-137.

8. Крушельницкая О. Б., Панасюк А. С. Условия эффективности перцептивного общения преподавателя со студентами // Психологическая наука и образование. - 2003. - №3. - С. 48-51.

9. Подоляк Л. Г. Основи побудови гуманних стосунків з учнями // Психолог на педраді / Упоряд. О. Главник. - К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. - С 6-24.

10. Степанов М. А. Психология образования и педагогическое взаимодействие // Высшая школа. - 2003. - №4. - С. 76-83.

11. Тоба М. В. Психологічні детермінанти діалогічного педагогічного спілкування: Автореф. дис. канд. психол. н.: 19.00.07 / Ін-т психології ім. Г. С.Костюка АПН України. - К., 1999. - 16 с

12. Чепелєва Н. В. Діалог як механізм творчої діяльності // Психологія: 3б. наук. праць. - Вип. 2. - К.: НПУ, 1998. - С 3-11.

 

Додаткова література:

 

1. Атватер И. Я вас слушаю...: Советы руководителю, как правильно слушать собеседника: Сокр. пер. с англ. - 2-е изд. - М.: Экономика, 1988. - 111 с.

2. Батракова С. Н. Основы профессионально-педагогического общения. - Ярославль: Яр. гос.ун-т, 1986. - 80 с.

3. Власенко В. В. Вчителі-учні: психологія взаємних оцінних ставлень. - К.: УДПІ, 1995. - 155 с.

4. Каминская М. В. Педагогический диалог в деятельности современого учителя. - М.: Смысл, 2003. - 284 с.

5. Клюев Е. В. Речевая коммуникация: Успешность речевого взаимодействия: Учеб. пособие для ун-тов и ин-тов. - М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2002.-317 с. 6. Корніяка О. М. Педагогічна діяльність і культура педагогічного спілкування // Практична психологія та соціальна робота. - 2003. - №1. -С. 38-43.

6. Обозов Н. Н., Щекин Г. В. Психология работы с людьми. - К.: МАУП, 1996.-136 с.

7. Орбан Л. Е., Гриджук Д. М., Терещук В. М. Психологія професійної діяльності і спілкування. - К.: Преса України, 1997. - 191 с

8. Петровская Л. А. Воспитание как общение-диалог // Вопросы психологии. - 1983. -№2. - С. 85-89.

9. Федь В. Краса думки і розуму: Естетика спілкування у вузі // Рідна школа. - 1997. - №9. - С 50-52.

 

II. Визначити основні поняття теми та виписати їх із поясненням у тематичний словник.

III. Дати характеристику тактовності й коректності викладача в спілкуванні зі студентами. Навести конкретні приклади з Вашого досвіду навчання у ВНЗ і спілкування з викладачами.

IV. Порівняти та встановити зв'язок між поняттями: мистецтво спілкування, майстерність спілкування, талант спілкування, артистизм спілкування, наука спілкування.

V. Сформулюйте психологічні настанови для молодого викладача вищої школи:

· на спілкування зі студентами;

· на спілкування з колегами кафедри з урахуванням особливостей професійного спілкування.

VI. Сформулюйте декілька правил:

1. Як слухати, чути, розуміти й приймати студентів?

2. Які правила існують для пред'явлення обмежень, вимог, заборон, покарань щодо студентів?

3. Порівняйте ефективність методів «Я - повідомлення» та «Ти -повідомлення».

4. У чому полягає метод активного слухання?

VII. З досвіду Вашого спілкування навести приклади бар'єрів спілкування, які заважають взаємопорозумінню.

 

Таблиця 3.4

Самоаналіз бар’єрів спілкування

 

 

Форми спілкування	Приклади	Використовуються
часто	зрідка	ніколи
Накази, команди, вказівки
Погрози, застереження
Моралізування, нотації
Готові рішення та поради
Логічні докази
Осуд, звинувачення, критика
Лайка, приниження
Випитування, допит
Умовляння
Перетворення проблеми в жарт

VIII. Завдання. Щоб спрогнозувати характер і результативність Ваших взаємин із майбутніми студентами, дайте відповідь на такі питання:

 

Таблиця 3.5

Самоаналіз готовності до налагодження взаємин зі студентами

	Чи будуть сприймати мене студенти як людину надійну, послідовну, гідну довіри?
	Чи достатньо я сильна людина, щоб поважати не тільки власні потреби і почуття, а й потреби і почуття студентів?
	Чи здатна я співпереживати, співчувати?
	Чи зможу я надати студентам свободу залишатися самим собою?
	Чи зможу я донести до розуміння студентів, що смисл і цінність їх досвіду врешті-решт визначають і оцінюють вони самі?
	Чи здатний (а) я завоювати та зберегти довіру студентів?

 

 

Тема 3.3. ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОТИРІЧ І КОНФЛІКТІВ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ВЗАЄМОДІЇ, ШЛЯХИ ЇХ ЗАПОБІГАННЯ ТА ВИРІШЕННЯ

Конспект лекції

План

3.3.1 Протиріччя і конфліктні ситуації в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання.

3.3.2. Особливості педагогічного конфлікту.

3.3.3. Умови запобігання та шляхи вирішення педагогічного конфлікту у взаєминах викладачів і студентів.

3.3.4. Навчання майбутніх педагогів вирішенню педагогічних конфліктів.

Основні поняття: протиріччя, конфліктна ситуація, педагогічний конфлікт, уникнення, пристосування, узгодження, компроміс, конкуренція, співдружність, консенсус, деструктивність, асертивна (гнучка) поведінка.

 

 

3.3.1. Протиріччя і конфліктні ситуації в педагогічній взаємодії та засоби їх регулювання

Ніщо так не показує силу характеру,

як хороша поведінка у сварці, яку не можна уникнути.

 

Г. Тейлор, англ. Поет

 

Не сперечаються переважно з тими,

кого найбільше люблять, і з тими, кого

найменше поважають.

 

М. Ебнер-Ешенбах, австралійська письменниця

Протиріччя в педагогічній взаємодії - один із видів нескінченної низки протиріч, з яких побудовано світ: добро - зло, сила - слабкість, молодість - старість, мрія - реальність, любов - ненависть тощо. Серед них є протиріччя як рушійна сила психічного розвитку («хочу - не можу», «потрібно - не маю можливостей» тощо). У цій низці є також протиріччя в сфері міжособистісних взаємин людей, які є носіями унікального за своїм внутрішнім змістом життя. У філософському розумінні протиріччя - взаємодія протилежних, взаємно-зворотних сторін і тенденцій предметів та явищ, які водночас перебувають у внутрішній єдності й взаємопроникненні та є джерелом саморуху й розвитку об'єктивного світу та його пізнання.

У психологічному розумінні протиріччя - це вияв протилежних інтересів, поглядів, думок; незгода тощо.

Соціального протиріччя не виникає тоді, коли:

· людське «Я» пригноблене іншою людиною;

· зовнішні протиріччя переходять у внутрішній план, а індивід не бажає їх вирішувати;

· людина зневажає іншу людину й не хоче вирішувати з нею проблеми.

Коли ж людина є особистістю, суб'єктом, протиріччя неодмінно виникатимуть, адже кожна особистість - індивідуальність. Чи існують протиріччя між викладачем і студентом? Звичайно. Студента, наприклад, треба приймати таким, яким він є. Але це добре, коли студент виконує всі вимоги та в усьому згоден із викладачем. А якщо він у чомусь не погоджується з останнім? Добре й тоді, коли студент - відкрита душа, тоді можна побачити його внутрішній світ, його точку зору, прийняти її, бо людина має право на свою позицію. Але це вже суперечність, а тому вихід із такої ситуації залежить від ставлення викладача до таких розбіжностей, від його вміння психологічно правильно знайти вихід.

Які причини породжують суперечності в педагогічній взаємодії викладача і студентів?

Суперечності містяться в самій природі педагогічної взаємодії, суб'єкти якої відрізняються за соціальним статусом і реалізують різні соціальні функції. Так, більшість викладачів (85,6%), за результатами нашого дослідження, мають потребу в особистісній взаємодії зі студентами, яке досить часто не знаходить відгуку в студентів (лише 21,0%). Якщо ж ініціатива виходить переважно від викладача, то взаємодія проходить непродуктивно й не завжди досягає поставлених цілей через неузгодженість інтересів її суб'єктів. Нормативність взаємин задається, зазвичай, викладачем, який прагне репрезентувати передусім себе. Тому вони сприймаються студентом як примусові, позбавлені «вільного самовираження». Якщо ж потребу у взаємодії реалізує студент, зміст її і пов'язується лише з навчальною діяльністю: «Інколи маю потребу у взаємодії з викладачем. Особливо, якщо такі стосунки сприяють вирішенню навчальних проблем, наприклад, позбутися академзаборгованості»; «Ні, не маю такої потреби. Хіба що коли йду на практику й готую конспекти»; «Здебільшого ні. Хіба якщо з предмета щось не зрозуміло і то не завжди». Таким чином, спілкування особистісного характеру виникає зрідка, хоча потреба в ньому в студентів існує: «Маю потребу в стосунках із викладачем як людиною, а не просто як з викладачем того чи іншого предмета».

Викладачі мають потребу в особистісному спілкуванні з тими студентами, які «скуто почуваються в групі», під час якого «студенти більше розкриваються перед викладачем». Вони отримують інтерес і задоволення від таких стосунків, інколи скаржаться на брак часу для нього.

У чому ж причина таких розбіжностей у позиції студентів і викладачів стосовно взаємодії між ними? Одну з причин знайдемо, проаналізувавши характер труднощів, яких зазнають студенти і викладачі V взаєминах між собою. Результати дослідження показують, що лише 39,3% викладачів усвідомлюють труднощі взаємин зі студентами, з них 63,6% усю вину за ці труднощі «покладають» виключно на студентів: «Ображає небажання студентів навчатися», «Стикаюся з байдужістю, невихованістю студентів», «Труднощі в їхній невідкритості, замкнутості» тощо. Лише 14,3% опитаних викладачів розуміють взаємини як двосторонній процес і труднощі пов'язують з обома суб'єктами взаємодії: «Не завжди розуміємо один одного», «Розбіжність у поглядах і морально-етичних нормах поведінки викладачів і студентів», «Вимагаєш від студентів виконувати те, що самій не подобається».

Дослідження виявило, що лише 6,3% студентів не зазнають ніяких труднощів у взаєминах. Зміст і характер наявних труднощів такий: 55,2% студентів труднощі стосунків пов'язують лише з особливостями викладачів («нерозуміння студентів», «нав'язування своєї думки», «грубий тон» тощо), 15,6% студентів вважають, що труднощі містяться в них самих («нерішучість, страх», «залежність від викладача» тощо), 29,2% студентських труднощів залежать від обох учасників («нерозуміння один одного», «немає довіри», «відсутня взаємодопомога, взаємопідтримка» тощо).

Переважання позиції «обвинувачувача» і в студента, і у викладача створює нездоланний бар'єр взаємин між ними. Через відмінність соціально-рольових статусів («викладач» і «студент»), нерозуміння викладачами важливості (чи небажання) допомогти студентові підняти його статус до статусу: «Ти - майбутній викладач», «Ти - мій майбутній колега», створюється критична ситуація, коли вчинки студента, породжені його «Я-образом», вступають у суперечність з оцінками його як особистості з боку викладача. «Якщо дехто вчинив якусь агресивну дію стосовно «Я-концепції», то це вже принциповий конфлікт. Людина може витримати все: її сподівання не виправдались, її примушують вийти з ролі та ін., але якщо зазіхають на її «Я-концепцію», то тут вона чинить відчайдушний опір, що і є стрижнем конфліктності» (І. Т. Ішмуратов). Розуміючи можливі соціальні наслідки конфліктності з викладачами, студенти намагаються уникати конкретних актів особистісних взаємин із ними.

Педагогічна взаємодія характеризується певним характером ставлення педагога до студента (і навпаки), а будь яке ставлення має дві підструктури: мотиваційну й операційну (вчинкову, поведінкову).

Мотиваційна підструктура - це емоційно-ціннісна позиція щодо іншої людини. Ставлення операційне - це система поведінкових реакцій і вчинків.

Стиль взаємин - це фон, на якому розгортаються всі акти педагогічної взаємодії викладача та студента, який залежить від] співвідношення мотиваційної та операційної сторони ставлення один до одного.

 

Таблиця 3.6

Співвідношення мотиваційної та вчинкової структури в ставленні викладача і студентів та стиль взаємин між ними

Мотив	Вчинок	Стиль взаємин
+	+	стійкий позитивний стиль взаємин
-	-	стійкий негативний стиль взаємин
+	-	пасивно негативний стиль взаємин
-	+	пасивно позитивний стиль взаємин

 

Чому виникає негативний (стійкий або пасивний) стиль взаємин і поведінки, який виступає як бар'єр спілкування або стосунків викладача і студента?

1. Студент живе теперішнім часом і має потребу реалізувати себе тепер і тут (власні інтереси, бажання сьогодення). Педагог же реалізує інтерес, який пов'язаний із майбутнім студента, з його професійною діяльністю (інтерес до розвитку й професійного становлення студента). Він також відчуває відповідальність за якість підготовки фахівця. Викладач повинен бачити обидва інтереси (ситуативний теперішній інтерес і майбутній інтерес розвитку) та показати їх студентові: «Я розумію, що Ви не бачилися цілу добу і Вам хочеться поговорити, але треба працювати» або «Я розумію, що Вам важко поєднувати навчання і працю, але Ви не змогли розібратися в складному матеріалі (ситуативний інтерес) та не будете знати, як проводити виховну роботу чи подавати учням цей матеріал», або «Треба знаходити час на самоосвіту - це Ваше майбутнє» (майбутній інтерес розвитку). Викладач дає студентові право вибору прийняти рішення, але відповідальність за майбутнє повинен взяти студент на себе.

2. Причиною бар'єру може бути спотворене сприймання викладача (або студента): «Ви завжди спізнюєтеся», «Як завжди Ви не готові», «Занадто багато помилок робите»тощо.

3. Негативна форма заспокоєння: «Не ображайтеся, але я повинна Вас попередити...»

4. Пряме рольове протиставлення: «Ви ще не викладач, тому слухайте, що кажу я...»

5. Розбіжність в оцінках і в їх критеріях (викладач: «Ставлю «незадовільно», студент: «Я ж усе прочитав, я готувався...»

6. Авторитарні форми звернення та прийоми спілкування: накази, докори, команди, критика, звинувачення тощо.

7. Розбіжність між сформованим уявленням студента про себе як суб'єкта професійної ролі («Я - майбутній вчитель») і невиправданим сподіванням на відповідну зміну ставлення до себе викладачів.

Об'єктивні та суб'єктивні передумови виникнення непорозумінь перебувають у динамічній взаємодії. Вони створюють бар'єри взаєморозуміння, які зі свого боку породжують труднощі в педагогічному спілкуванні. Як запобігти цим бар'єрам?

По-перше, навіть відчуття викладачем своєї правоти повинно супроводжуватися гідною поведінкою, а це залежить від загальної і педагогічної культури та педагогічної етики викладача, від його коректності, а то й винахідливості. Наприклад, студент не підготувався до контрольної роботи й демонстративно поклав викладачу на стіл чистий аркуш паперу. Реакція викладача: «Ви зробили дві помилки: не вказали дату й немає Вашого підпису. А ще я пропоную переробити все та здати звіт про самостійну роботу на наступному занятті». Як результат - студент роботу виконав.

По-друге, причиною бар'єру може бути зухвала поведінка самого студента. Це викликає спалах негативних емоцій у викладача. Але емоції виконують лише сигнальну функцію, а не регулювальну (пригадайте: «Я про це подумаю завтра»). Негативна оцінка викладачем особистості студента при цьому не має стимулюючого впливу. Студент у цей момент також може бути в стані афекту. Можливо, краще застосувати «Я-повідомлення»? Якщо придушувати конфліктну ситуацію силою свого авторитету (соціальною роллю), вона може набути внутрішньо особистісного характеру, перенестися у внутрішній план.

Професійна позиція викладача зобов'язує його брати відповідальність за вирішення проблемної ситуації на себе, довести її вирішення до логічного завершення. Проте в жодному разі не доводити її до зіткнення і руйнування педагогічної взаємодії, до конфлікту. Проблеми взаємодії не повинні негативно впливати на педагогічний процес.

У ситуації педагогічної взаємодії викладача зі студентом виникають взаємні оцінні ставлення (В. В. Власенко). За змістом вони можуть збігатися (взаємна прихильність або неприязнь), однак за характером вияву не завжди є однаковими. Якщо ставлення викладача до студента здебільшого є відкритим і конкретно вербально вираженим (оцінка успішності, характеристика особистості, моральне судження щодо вчинку студента тощо), то ставлення студента до викладача переважно є прихованим, тобто зовнішньо вербально не вираженим. Навіть слово подяка або привітання викладача зі святом не завжди є щирою оцінкою, а наслідок дії механізму «соціального очікування»: намагання говорити те що, як нам видається, інші хочуть від нас почути. Щоб переконатися в цьому, достатньо порівняти ці відкриті оцінки з оцінками окремим викладачів, які даються їм студентами в колі своїх друзів. Такі «подвійні» оцінні стандарти найчастіше застосовуються щодо викладачів із авторитарним стилем педагогічної взаємодії.

На основі досвіду з візуальної психодіагностики та результатів спостереження розглянемо емпіричні індикатори, що можуть опосередковано засвідчувати характер оцінного ставлення студента до викладача.

 

Таблиця 3.7

Емпіричні невербальні індикатори прояву ставлення студента до викладача

Переважно позитивне (прихильне) ставлення	Переважно індиферентне або негативне ставлення
Висока інтелектуально - комунікативна активність студента на заняттях (його запитання, участь в обговоренні, власні судження тощо); ініціатива в ширших соціальних контактах з педагогом (вибір курсової і дипломної роботи, відвідування консультацій, участь у роботі конференцій тощо)	Комунікативної активності на заняттях не виявляє, відповіді ініціюються лише запитаннями викладача; уникає неформального спілкування і розширення соціальних контактів із педагогом (соціальна прихованість - «не потрапляти на очі»)
Намагання скоротити дистанцію спілкування (в ситуації вибору місця в аудиторії чи в залі засідань) із викладачем від соціальної до персональної і навіть особистісної	Прагнення збільшити дистанцію спілкування від соціальної до публічної (місце в аудиторії займає найчастіше «на Камчатці»); під час індивідуальної розмови - підсвідоме намагання уникнути її (робить руками й ногами рухи «втечі»)
Підтримання зорового контакту під час спілкування - обличчям до співрозмовника	Відводить погляд під час спілкування з викладачем, уникає прямого зорового контакту з ним, погляд «наскрізь»
Чутливість до емоційної реакції викладача, позитивний афективно- експресивний відгук на зустріч із ним (усміх, радісний вираз обличчя, неформальне вітання тощо)	Неадекватність переживань емоційним реакціям викладача; під час випадкової зустрічі «не помічає» викладача, якщо вітається, то формально - емоційно (байдуже обличчя, примружені очі)
Стабілізація емоційного стану (стан спокою, умиротвореності) у присутності педагога, зниження реактивної тривожності в ситуації випробування (наприклад, на педагогічній практиці) Відкритість, щирість, безпосередність під час спілкування з викладачем	У присутності педагога виявляє роздратування, острах. Спостерігається підвищення рівня реактивної тривожності, нервовість (постійно щось крутить у руках) Замкнутість, закритість, надмірний внутрішній самоконтроль за спілкуванням із педагогом. Жести оборонного характеру (схрещені кисті, руки перед грудьми, уникає погляду), створення фізичних бар'єрів, блокування себе руками, книгами, кріслом
Наявність інтересу на заняттях (плечі на нормальному рівні, нахил тіла вперед, рухи рук і вираз обличчя змінюються залежно від змісту інформації, голова трохи нахилена)	Слухає без інтересу (опущені плечі, відсутність адекватного виразу обличчя, похилена голова, зіщулені плечі)
Висока інтелектуально - комунікативна активність студента на заняттях (його запитання, участь в обговоренні, власні судження тощо); ініціатива в ширших соціальних контактах з педагогом (вибір курсової і дипломної роботи, відвідування консультацій, участь у роботі конференцій тощо)	Комунікативної активності на заняттях не виявляє, відповіді ініціюються лише запитаннями викладача; уникає неформального спілкування і розширення соціальних контактів із педагогом (соціальна прихованість - «не потрапляти на очі»)

 

Протиріччя є підґрунтям конфліктних ситуацій. Конфліктна ситуація - виникнення і загострення протиріч між членами групи. Усвідомлення конфліктної ситуації, яке виникає через певний час, активізує її учасників на прийняття необхідних заходів. Коли не вдається врегулювати гострі суперечності, виникає конфлікт.

За своєю природою педагогічні конфліктні ситуації мають суттєві особливості:

· суб'єкти конфліктних ситуацій нерівні за соціальним статусом (викладач - студент), що визначає також різну поведінку;

· суб'єкти конфліктних ситуацій нерівні за життєвим досвідом і віком, у них різна ступінь відповідальності;

· суб'єкти конфліктних ситуацій нерівні за освіченістю, у них різне розуміння явищ і їх причин;

· суб'єкти конфліктних ситуацій нерівні за здібностями стосовно вирішення життєвих і професійних проблем.

Види конфліктних педагогічних ситуацій (за М. М. Рибаковим):

· конфліктні ситуації діяльності - виникають стосовно якості виконання (або невиконання) студентом навчальних завдань, якості успішності;

· конфліктні ситуації поведінки (вчинків) - виникають стосовно порушення студентом правил поведінки у вищій школі, найчастіше під час занять, а також у гуртожитку та ін.;

· конфліктні ситуації стосунків - виникають у сфері емоційно-особистісних взаємин студентів і викладачів, у сфері їх спілкування в процесі педагогічної діяльності.

Ці конфліктні ситуації вирішуються засобами, які вимагають від педагога педагогічної спостережливості, педагогічної компетентності, тактовності тощо. Проте є випадки, коли жоден засіб не регулює протиріччя, коли конфліктна ситуація загострюються - виникає конфлікт.