Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Методологічні основи досліджень регіональної економіки.Содержание книги
Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
Значення наукових методів: їхня сутність і види. Людство існує і розвивається завдяки безперервному процесу пізнання об'єктивної реальності. Процес наукового пізнання здійснюється у першу чергу під час проведення наукових досліджень. Він відбиває напрацювання нових знань щодо нових об'єктів, явищ, процесів тощо, а також більш глибоке вивчення вже досліджуваних об'єктів. Будь-які дослідження здійснюються у процесі аналізу і синтезу різноманітної інформації про об'єкт досліджень, його структуру, закономірності та проблеми розвитку тощо. Необхідно зазначити, що процес пізнання можна поділити на кілька узагальнених етапів: · програмний - розробка програми дослідження, у якій визначено мету, завдання роботи (курсова, дисертація), дається обґрунтування теми, виконавці, кошторис; · інформаційний - опрацювання спеціальної літератури з проблеми, збір та первинна обробка статистичної інформації; · аналітичний - аналіз інформації, її систематизація: класифікація, типізація, районування; · моделювання - розробка системи моделей розвитку об'єкту, прогнозування його змін; · синтез усіх матеріалів для з'ясування структури, організації об'єкта, обґрунтування висновків про його внутрішні та зовнішні зв'язки, закономірності та ефективність розвитку тощо. При цьому потрібно проводити дослідження, виходячи з певної парадигми. Парадигма - це певна постановка проблеми, панівний спосіб наукового мислення, при якому відносно упорядковуються погляди на довколишні явища й речі. Наприклад: системна парадигма стійкого розвитку, парадигма постіндустріалізму. В основі будь-якого дослідження лежить система методів, які виходять із методологічних засад. Роль методів як необхідного інструменту пізнання дуже важлива. Вони дозволяють глибоко розкрити сутність явищ, об'єктів та процесів. Метод дослідження - це засіб досягнення його визначеної мети, що передбачає певну послідовність підходів, способів та операцій, які необхідно виконати при вивченні об'єкта. Англійський учений Бекон, філософ 16 століття, зазначав, що навіть кульгава людина, яка йде шляхом, випереджає здорову, яка біжить бездоріжжям. Використовувати наукові методи -означає мати дороговказ, як і куди йти. Сьогодні у науковій літературі виділяють три групи підходів і методів: · загальнонаукові; · міждисциплінарні; · спеціальні чи конкретно-наукові. Здебільшого при дослідженні будь-якого процесу використовуються певною мірою методи всіх трьох груп. Як їх поєднати і використовувати - справа дослідника, його кваліфікації, творчих здібностей. Загальнонаукові підходи і міждисциплінарні методи. Загальнонаукові підходи та методи характеризують методологією. Досліджень, забезпечують його високий рівень та обґрунтованість результатів. До цих методів відносять у першу чергу системний підхід, діалектичний метод, структурний аналіз. Системний підхід - логічний механізм, який спрямований на вивчення цілісних об'єктів у всій різноманітності їхніх внутрішніх та зовнішніх зв'язків. Такий підхід полягає в поділі системних об'єктів та явищ дійсності на підсистеми (аналіз) і наступне їхнє об'єднання (синтез). Цей підхід дає можливість комплексного вивчення структури будь-якого об'єкта та внутрішніх взаємозв'язків його елементів (галузей і ланок). Системний підхід передбачає всебічний аналіз на основі принципу взаємопов'язаності всіх об'єктів, явищ і процесів та етапності їхнього дослідження: від поставленої мети, визначення завдань та формулювання наукової гіпотези до розробки моделі оптимального варіанта розміщення виробництва тощо. Застосування принципів системного підходу дає змогу розглядати кожну велику економічну проблему як особливу, певним чином структуровану систему у взаємодії з іншими. Структурний аналіз об'єктів та процесів полягає у структуризації та вивченні окремих аспектів їхньої структури: - функціонального, який відбиває сукупність зв'язків між складовими системи, її елементами; - галузевого (компонентний), який характеризує склад, сукупність і співвідношення галузей, видів діяльності, компонентів, що становлять певну систему; - територіального, який відображає співвідношення і взаємне розміщення різних форм територіального зосередження певних видів господарської діяльності людини (зон, районів, вузлів, центрів, пунктів тощо); - організаційно-управлінського, який визначає ієрархічність упорядкування систем органів управління життєдіяльності людей, економічної, екологічної, соціальної діяльності населення на відповідній території, а також у межах певних галузей, міжгалузевих виробничих комплексів (МВК) тощо. Міждисциплінарні методи - найбільш поширена група методів, яка об'єднує історичний, економіко-статистичний, логічний, балансовий, порівняльний, картографічний, методи циклів, районування, аерокосмічний тощо. Якщо перші традиційно використовуються в наукових дослідженнях, то останній є надбанням наукової думки другої половини XX століття. Історичний підхід (чи метод) передбачає вивчення історії розвитку певного явища, процесу, історичну зумовленість його сутності. Як правило, система загальнонаукових і міждисциплінарних методів за своїм складом є досить стабільною і доповнюється новими різновидами досить рідко, приблизно 1-2 рази у століття (при певній зміні механізм уже існуючих методів відповідно до розвитку пізнання та змін в об'єктивній дійсності).
Специфічні методи наукових досліджень у сфері регіональної економіки. Д инамічна система конкретно-наукових методів, які застосовуються в тих чи інших дисциплінах, їхні зміни безпосередньо пов'язані з науково-технічним прогресом, з диверсифікацією наукових дисциплін, поглибленням пізнання тощо. Для нашої наукової дисципліни властиве задіювання широкого спектра як загальнонаукових та міждисциплінарних підходів та методів, так і спеціальних конкретно наукових. У цілому до них належать: системно-структурний аналіз, економіко-статистичний, балансовий, картографічний, економі-ко-математичного моделювання, районного планування, районування, типізації тощо. Системно-структурний аналіз передбачає якісну і кількісну оцінку об'єкта як системи на основі поліструктурного дослідження його складу, зв'язків тощо. Економіко-статистичні методи дозволяють вивчати просторово-економічні об'єкти та явища в їхньому взаємозв'язку і динаміці. З-поміж них основними є методи обчислення індексів і середніх величин, кореляційний аналіз, групування, графоаналітичний. При дослідженні економіки регіонів широко використовується економіко-статистичний метод. Він дозволяє систематизувати різноманітну інформацію, вивчати об'єкти та їхнє розміщення в динаміці, порівнювати об'єкти та визначати рівні їхнього розвитку за конкретними параметрами, проводити їхню подальшу типізацію за рядом ознак. Під час характеристики регіонів поширеним є порівняльний метод визначення середніх величин, зокрема середньої по країні густоти населення (Р/S), концентрації промисловості: територіальний чи демографічний індекс (пром. прод. /на 1км площі чи на населення). На цій основі у процесі порівняння регіональних і республіканських значень показника можна "вийти" на промислове районування, а при застосуванні численних показників, що характеризують соціально-економічний простір регіону порівняно з країною (чи іншими регіонами), ми отримуємо уявлення про специфіку регіону, можливості його участі в ПП, участь у зовнішньоторговельних операціях та в цілому - про рівні соціально-економічного розвитку регіону та його бізнес-оцінку. Найбільш поширений у плануванні територіального розвитку країни балансовий метод. Головний його зміст у зіставленні попиту і пропозиції в певних видах сировини, продукції, послуг. У передпланових дослідженнях широко використовуються системи матеріальних, фінансових та інших балансів. Розробляють баланси запасів сировини та її споживання, використання трудових ресурсів, грошових доходів і видатків населення, які узгоджуються з товарними фондами, територіальні баланси потужностей будівельних організацій, баланси місцевих будівельних матеріалів, виробів металообробної промисловості міжгалузевого використання та інше. У практиці планування широко використовується система матеріальних та фінансових балансів, балансів трудових ресурсів, грошових доходів і видатків у бюджетах сім'ї та різних соціальних верств населення. Особливе значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції у країні та областях, які є основними об'єктами територіального управління в Україні. Балансовий метод передбачає складання галузевих і регіональних балансів, що допомагає обґрунтувати раціональне співвідношення у галузевих і міжрегіональних пропорціях, у пропозиції товарів та попиту на них, з'ясовувати забезпечення ресурсами тих чи інших галузей тощо. Важливим при вивченні територіальної організації господарства є метод районування та типізації. Картографічний метод надає інформацію про розміщення пр0Дуктивних сил, бо карта є її джерелом. Вона дозволяє наочно уявити особливості розміщення. Завдяки використанню карт, картосхем, картограм, картодіаграм свідомо сприймаються та запам'ятовуються не тільки особливості розміщення, але й статистичні матеріали, що характеризують рівні розвитку галузей і регіонів, економіку регіонів у цілому. Районне планування - це особливий комплексний метод, що застосовується у процесі проектування розміщення виробництва на рівні регіону (а не окремого підприємства) у поєднанні з його містобудуванням. Він, у свою чергу, поєднує методи математичного моделювання, картографічний, метод енерговиробничих і прироно-ресурсних циклів, балансовий. Баланси поділяються на звітні і планові. Науково-дослідні заклади постійно проводять спеціальні дослідження щодо вдосконалення регіональної системи балансів. Особливе значення мають розробки звітних міжгалузевих балансів виробництва, розподілу і споживання продукції в областях та економічних районах. До спеціальних наукових методів регіональної економіки в першу чергу відносять методи регіонального аналізу та математичні моделі регіональної економіки. Ураховуючи те, що предметом курсу "Регіональна економіка" є просторова (чи територіальна) організація економічної системи країни у межах її регіонів, вважаємо, що необхідно додати як самостійний картографічний метод пізнання, метод районування тощо.
Основні завдання курсу. У другій половині XX століття активно розвивали ці дослідження і надали їм наукової обґрунтованості: на заході - Уолтер Ізард (якого вважають батьком регіоналістики як науки), Микола Некрасов (з-під пера якого вийшла у світ перша на радянському науковому просторі в 1978 році книга "Регіональна економіка"); в Україні - Леонід Корецький, Олександр Топчієв, Федір Заставний, Микола Пістун, Максим Паламарчук та інші вчені. Бурхливий інтерес до регіональних проблем соціально-економічного розвитку, пріоритетність серед них економічних проблем, успішна розробка їхніх теоретико-методологічних засад та спроби їх практичного втілення призвели до виділення у другій половині XX століття регіональної економіки в окрему важливу галузь економічної науки. Ще в 70-х роках минулого століття академік М.М. Некрасов визначив "региональную экономику как отрасль экономической науки, которая изучает совокупность экономических и социалистических факторов и явлений, обуславливающих формирование и развитие производительных сил и социальных процессов в региональной системе страны и каждом регионе". Вважаємо, що це визначення, попри все його багатослів'я, не відбиває всю складність об'єкта та предмета регіональної економіки, що значно розширили в нових умовах господарювання, яке поступово запроваджується в пострадянських країнах. В умовах становлення й поступового ствердження в пострадянських та інших східноєвропейських країнах ринкових відносин регіональна економіка набуває особливого значення. Це фактично єдина наукова дисципліна, предметом дослідження якої служить територія регіону, його природно-ресурсний потенціал, демографічна і трудоресурсна ситуація як підґрунтя вивчення його економічних відносин, інвестиційного клімату, структури і спеціалізації його господарства, інноваційного та податкового потенціалу, процесів нагромадження фінансових ресурсів маркетингової діяльності, зовнішньоекономічної активності тощо. Сьогодні, як зазначалося вище, ця наука повинна вивчати і фінансову, зокрема бюджетну, і податкову, і зовнішньоекономічну та інноваційну діяльність регіонів, їхні міжрегіональні зв'язки. Такі зміни в підходах до об'єкта регіональної економіки позначилися на визначеннях цієї науки в новітніх публікаціях. Так, С.І. Іщук, посилаючись на дослідження інших учених, предметом її дослідження вважає економіку районів, розміщення продуктивних сил, територіальний поділ праці, удосконалення внутрішніх і міжрегіональних транспортно-економічних зв'язків, забезпечення Належних умов для трудової діяльності, побуту та відпочинку населення тощо [24]. Досить детально визначено сутність регіональної економіки як сучасної науки в навчальному посібнику. Автори наголошують, що регіональну економіку "... можно считать сформировавшейся отраслью науки,... которая разрабатывает экономические стратегические позиции регионального развития производительных сил, определяющие совершенствование территориальной организации хозяйства страны". Предметом дослідження регіональної економіки, на їхню думку, виступають особливості, фактори і закономірності регіонального розвитку. Найбільш повно визначає зміст регіональної економіки як самостійної та важливої галузі знань академік РАН О.Г. Гранберг. Він зазначає, що "... региональная экономика изучает экономику региона, точнее экономику отдельных регионов: объективные предпосылки экономического развития региона (географическое положение, природно-ресурсный потенциал, демографический, производственный потенциал), производственную структуру, социальную сферу и условия жизни, систему расселения и размещения хозяйства, механизм функционирования и управления экономикой и т. д."[13]. До того ж, стверджує О.Г. Гранберг, повинні вивчатися і міжрегіональні економічні зв'язки. До предмета регіональної економіки він відносить вивчення регіональних аспектів економічного життя країни і економіки виробництва, інвестиційного процесу, трудової діяльності, якості життя, фінансів тощо. Нам здається, що з позицій сучасного підходу таке розширення тлумачення змісту регіональної економіки як науки є виправданим. Адже всі аспекти життєдіяльності регіону дуже взаємопов'язані.
ТЕМА 2
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; просмотров: 411; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.117.254.202 (0.012 с.) |