Західний економічний макрорайону

Основні риси Західного економічного макрорайону. Західний економічний макрорайон розташований, головним чином, на Правобережній Україні, включаючи її північну та центральну частини. Це найбільший з трьох макрорайонів країни, площа якого становить 269,4 тис. км (44,6 % площі країни). Населення макрорайону - 22,04 млн осіб (43,3 % населення України). Питома вага району в товарній продукції промисловості України набагато нижча від зазначених вище показників і становить близько 37 %, сільського господарства, навпаки, вища - 52 %.

Макрорайон включає 4 економічних райони - Київський (або Столичний), Карпатський, Північно-Західний та Подільський, до складу яких входить 13 областей, тобто більше половини їхньої загальної кількості в Україні.

Основні риси.Район у цілому характеризується:

- сприятливим геополітичним та транспортно-географічним положенням, високим рівнем господарської освоєності території; кращою, порівняно з іншими макрорайонами, забезпеченістю трудовими ресурсами;

- потужним і різноманітним природно-ресурсним потенціалом;

- великим і розгалуженим за структурою виробничим потенціалом;

- значною територіальною диференціацією економічних і соціальних умов при перевазі областей із середнім та нижчим за середній рівнем соціально-економічного розвитку.

У територіальному поділі праці район відзначається:

- різноманітною продукцією АПК, виробництвом цукру, м'яса, тваринного масла, овочеконсервною продукцією;

- виробництвом різноманітної промислової продукції: при­ладів, літаків, автобусів, засобів автоматизації та обчислювальної техніки, сірки, калійних та суперфосфатних добрив, штучних, лляних, синтетичних тканин, паперу, меблів тощо.

Значні резерви інтенсифікації міжнародних економічних зв'язків макрорайону та розширення його зовнішньої функції пов'язані з функціонуванням у ньому столичної Київської агло­мерації, двох єврорегіонів - Буг і Карпати, вільних економічних зон. Великий науково-технічний потенціал макрорайону створює передумову для інтенсивного розвитку в ньому інноваційного комплексу, у тому числі таких форм його територіальної органі­зації, як технопарки і технополіси.

Сприятливе геополітичне положення більшості областей та значний інтеграційний потенціал зумовлюють його певну інвестиційну привабливість, яка підсилюється завдяки сприятливій екологічній ситуації (за винятком зони впливу Чорнобильської катастрофи). Надходження інвестицій у район нині є найбільшим у країні (завдяки м. Києву), але гальмується загальним її соціаль­но-економічним станом.

Природно-ресурсний потенціал. Велику роль в економічному розвитку макрорайону відіграє його природно-ресурсний потенціал (ПРП). Він дуже значний, представлений усіма видами ресурсів. Структура ПРП територіа­льно диференційована. Основні природні ресурси: мінеральні, земельні, рекреаційні, а також лісові та водні. Особливе значення мають цінні земельні й агрокліматичні ресурси. Саме завдяки їх сприятливості на всій території макрорайону, особливо на Поділлі, склався такий потужний АПК. Більше половини площі - під родючими чорноземами. Досить цінними є природні ресурси сільськогосподарського виробництва у лісостепових областях ра­йону. Мінеральні ресурси мають велике народногосподарське та міжнародне значення. Це сірка і калійні солі у Прикарпатті, наф­та і газ на півночі Дніпровсько-Донецької та Прикарпатської про­вінцій, руди титану в Житомирській області, поліметали, алуніти і ртуть у Закарпатті, каоліни у Вінницькій області, цінні кам'яні облицювальні матеріали у Житомирській, Київській та Вінниць­кій областях тощо.

Саме в цьому макрорайоні позитивний водний баланс і найбі­льші запаси не тільки поверхневих, але й підземних вод України.

Тут зосереджено майже всі лісові ресурси України, які мають експлуатаційне значення. Вони розміщені у двох районах розвитку лісопромислового комплексу: Поліському і Карпатському.

Якщо всі зазначені вище ресурси досить повно використо­вуються, то різноманітні і цінні рекреаційні ресурси освоюються недостатньо. Вони представлені мінеральними водами, грязями, озокеритом, водними та лісовими ресурсами, чудовими краєви­дами Карпат, Поділля, Волині.

Населення району. Населення району становить 43,3 % усього населення Укра­їни, а його густота трохи нижча за середньоукраїнську і стано­вить 82 особи / км².

Цей показник значно відрізняється у Київській (155 осіб км²) та західних областях, де він перевищує 100 осіб/ км² (і сягає 126 осіб / км ²у Львівській), та в поліських областях, де знижується до 53-59 осіб / км².

Макрорайон має досить значний працересурсний потенціал -11,7 млн осіб працездатних (чи 42,7 % усього потенціалу України). Найбільший працересурсний потенціал зосереджено у м. Києві, Львівській, Вінницькій, Київській областях. Зіставлення попиту на робочі місця та потреби в них демонструє сумну картину.

Коефіцієнт навантаження на одне вільне робоче місце (ва­кансію) при середньому по країні - 11,2 од. у 1997 році сягав у Волинській області 127 од.; у Івано-Франківській - 112,8; Львів­ській - 43,9; Чернівецькій - 31,6; Чернігівській - 25,7; Рівненсь­кій - 32,9. Лише у м. Києві та Черкаській області він нижчий за середній по країні. У цьому віддзеркалюється досить значне в ра­йоні безробіття - велике соціальне лихо нашого часу. Висока за­безпеченість району трудовими, до того ж, значною мірою висо­кокваліфікованими ресурсами мала б сприяти подальшому розви­тку тут праце- і науковоємних галузей господарства.

Виробничий комплекс. На основі досить інтенсивного та тривалого освоєння при­родних і трудових ресурсів у районі склався великий і розгалу­жений виробничий комплекс. У ньому майже рівномірно розвиваються промисловість і сільське господарство, у яких зайнята більшість працюючих у районі. Добре розвинені будівництво і транспорт. Завдяки інтенсивним міжгалузевим зв'язкам тут функціонують провідні за народногосподарським значенням, складні за структурою та відмінні за розміщенням міжгалузеві виробничі комплекси: ПЕК, АПК, гірничохімічний, лісопромисловий, буді­вельний та інші. Добре розвинене машинобудування, у якому ча­стка прогресивних наукомістких галузей набагато більша, ніж у Східному макрорайоні. Саме машинобудування, харчова і легка промисловість займають провідне місце в галузевій структурі промислового району. Особливо поширені численні підприємства харчової, легкої промисловості, промисловості будівельних мате­ріалів.

Серед зазначених міжгалузевих комплексів велику роль ві­діграє паливно-енергетичний. Він працює на кам'яному вугіллі Львівсько-Волинського басейну, бурому вугіллі в Черкаськім та Закарпатській областях, нафті та газі численних родовищ Прика­рпаття та півдня Чернігівської області та місцевому паливі - тор­фі. Енергетика в ПЕК представлена всіма своїми галузями й об'єднує великі ДРЕС (Трипільську, Ладижинську, Бурштинську, Добротвірську), АЕС (Чорнобильську, Рівненську, Хмельницьку), кілька ГЕС, численні ТЕЦ та ЛЕП. Однак енергетика району має переважно внутрішньорайонне значення, на відміну від Східного економічного району, який постачає її не тільки іншим районам України, але й за кордон.

Це пояснюється значними площами, зайнятими у Поліссі під лісом, болотами, а також нижчою концентрацією промисловості. Спільною для району є висока частка людей старшого віку в сільській місцевості, хоч густота сільського населення теж характеризується великими відмінностями в лісостепових і полісь­ких областях (в останніх вона значно зменшилася).

Великі відмінності існують і у віковій структурі населення: у Вінницькій, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкась­кій та Чернігівській областях кількість пенсіонерів на 1 000 жи­телів значно перевищує середньоукраїнський показник, а в Чер­нівецькій, Рівненській, Львівській і особливо в Закарпатській об­ластях та м. Києві - значно нижча. Більш відчутні відмінності у природному прирості населення, який у трьох областях з трина­дцяти у 1997 році був позитивним, на відміну від усіх інших облас­тей України. Це Закарпатська, Івано-Франківська та Рівненська об­ласті. У Волинській, Львівській, Тернопільській, Чернігівській обла­стях перевищення смертності над народжуваністю на 01.01.97 р. бу­ло трохи нижчим, ніж у середньому по країні. Краще становище щодо відтворення населення в зазначених областях завдяки ситу­ації, що склалася в містах. У 8 областях району природний при­ріст позитивний саме у міського населення.

Очікувана ж тривалість життя знизилась, як і в Україні в ці­лому, майже на три роки.

Національний склад населення району досить строкатий, з абсолютним переважанням українців - до 92-95 % у більшості областей у загальній чисельності населення кожної області. Дру­ге місце займають росіяни, далі йдуть поляки, євреї, білоруси, румуни, молдовани, угорці тощо.

Розселення населення у макрорайоні досить неоднорідне. У його системі сталися значні зміни у другій половині XX століття.

Перш за все це стосується збільшення кількості великих і серед­ніх міст, чисельності міського населення, що зумовлено процеса­ми урбанізації, викликаними розвитком продуктивних сил у захі­дних областях України.

Сільське населення розселене по території району досить не однорідно. У західних областях і на Поділлі воно становить по­ловину всього населення, а в Київській області - лише ЗО %.

Найбільша густота мережі міських поселень - у Львівській (понад 70), Київській та Житомирській областях. У макрорайоні нараховується більше ніж 185 міст та 330 поселень міського типу. Більшість малих і середніх міст району мають сприятливі умови для подальшого розвитку, тобто виступають центрами зростання, здебільшого внутрішньорайонного значення - важливими елеме­нтами просторового каркасу розвитку України.

Особливу роль відіграє в економічному розвитку всієї України АІЖ цього макрорайону. Він працює на базі могутнього аграрного сектора, у якому співіснують і багатогалузеве рослинництво, і тва­ринництво. Ґрунтово-кліматичні умови сприятливі для вирощування всіх сільськогосподарських культур поліської та лісостепової зо­ни: озимої пшениці та жита, цукрового буряка, плодоовочевих, картоплі, льону (у Поліссі та Прикарпатті), тютюну (у Прикарпатті). У Закарпатті клімат подібний до субтропічного, тому тут поширене садівництво та виноградарство. Плодоовочеконсервні виробництва розміщені по всій території району. Тваринництво в Західному мак­рорайоні має переважно молочно-м'ясне спрямування. Крім основ­ної його ланки, скотарства, тут поширене свинарство, птахівниц­тво і меншою мірою - вівчарство, бджільництво, рибальство, а в передгір'ях Карпат - конярство.

Таким чином, у районі провідну роль відіграють такі спеціа­лізовані АПК: зернопромисловий, бурякоцукровий, картопле-крохмально-спиртовий, плодоовочеконсервний, а також молоко- і м’ясопромисловий.

Транспортний та науково-технічний отенціал макрорайону. Розвиток інтенсивних зовнішніх та внутрішніх економічних зв'язків базується на розгалуженій транспортній системі. У реалі­зації внутрішніх зв'язків провідну роль відіграє автомобільний, а зовнішніх - залізничний транспорт. Система шляхів сполучення тут досить розгалужена. Згідно зі структурою і спеціалізацією го­сподарства у вантажообігу залізничного транспорту провідну роль відіграють: цукровий буряк, зерно, будівельні матеріали, мі­неральні добрива, нафтопродукти, машини, лісоматеріали, про­дукти тваринництва. Значну частину становлять і транзитні ван­тажі, які йдуть у країни Східної Європи, їхні обсяги останнім ча­сом значно зменшилися, але й нині серед них переважають руда, вугілля, метал, зерно та різноманітне обладнання.

Західний макрорайон має великий науково-технічний потенці­ал. Тут працює більше 100 вищих і майже 300 середніх навчальних закладів. До останнього часу функціонувала розгалужена система академічних і галузевих НДІ. Великий культурний, науковий та ін­телектуальний потенціал району зосереджений переважно у містах -Києві, Львові, Вінниці та інших обласних центрах.

Територіальна структура виробництва. Досить складна територіальна структура виробництва. До її основних елементів потрібно віднести Київську та Львівську аг­ломерації, приблизно 20 промислових вузлів, які сформувалися, головним чином, навколо обласних центрів, а також на базі осво­єння великих родовищ мінеральних ресурсів (Нововолинсько-Червоноградський, Калусько-Долинський, Прилуцький, Ватуті-но-Звенигородський, Коростенський тощо).

Саме в зазначених агломераціях та вузлах дуже погіршена екологічна ситуація, яка в цілому по району є досить спокійною. Тут йдеться про стан природи, тобто характер забруднення основ­них її компонентів: води, повітря, фунтів. Звичайно, це не стосуєть-^Ся зони екологічного лиха, що розташована саме в цьому макрора йоні, - зони впливу Чорнобильської катастрофи. Вона потребує осо­бливої стратеги економічної і соціальної реабілітації території.

Потрібно зазначити, що макрорайон дуже неоднорідний щодо природних, економічних, соціальних, етнічних, навіть істо­ричних і конфесійних умов. Тому проблеми розвитку й розмі­щення продуктивних сил, трансформації структури виробництва різні в кожному економічному районі. До спільних проблем роз­витку Західного макрорайону потрібно віднести:

1) посилення збалансованості соціально-економічного і еко­логічного розвитку;

2) модернізацію технологій, що застосовуються в усіх галу­зях господарства;

3) перебудову структури виробництва з випереджаючим розвитком найбільш наукомістких галузей третинної і четвертинної сфери із забезпеченням її відповідності інтегральному потенціалу;

4) розбудову виробничої, комунікаційно-інформаційної, со­ціальної інфраструктури;

5) технічне переозброєння промисловості, сільського госпо­дарства, будівництва;

6) розширення зовнішньої функції і частки її в експортному секторі країни;

7) інтенсивний розвиток рекреаційного комплексу в усіх економічних районах;

8) модернізацію транспортної системи району для її інтег­рування в загальноєвропейську;

9) збільшення власної бази паливно-енергетичних ресурсів;

10) екологізацію господарства та розвиток екологічної ін­фраструктури;

11) пріоритетний розвиток основних центрів просторового каркаса зростання продуктивних сил району.