Магнітно-резонансна томографія

Магнітно-резонансна томографія (ядерно-магнітна резонансна

томографія, МРТ, ЯМРТ, NМR, МRІ) - інформативний, безпечний, неінвазивний метод діагно­стики, що дозволяє отримати з високою роздільною здатністю зображення (інду­ковані сигналом ядерно-магнітного резонансу) органів і систем, судинних струк­тур у різних площинах, з використанням тривимірних реконструкцій. Принциповою відмінністю МРТ від КТ є те, що при МРТ вимірюється намагніченість ядер пев­ного типу, що знаходяться у виділеному елементі об'єму, тоді як при КТ вимі­рюється коефіцієнт поглинання Х-променів різними біологічними тканинами. Клінічне застосування методу МРТ - вивчення просторового розподілу ядер водню, фос­фору і деяких інших елементів в організмі людини. Основною величиною, що реє­струється при МР дослідженнях, є відповідь магнітних ядер на дію змінного магнітного поля, яка залежить від щільності ядер та інших параметрів, специфічних для кожної ділянки тіла.

Магнітно-резонансна томографія (рис. 4.3, 4.4)- нерентгенологічний метод дослідження внутрішніх органів і тканин людини. Тут не використовуються Х-промені, що робить метод безпечним.

Діагностичні можливості магнітно-резонансної томографії:

Ø МР-томографіяголовного мозку;

Ø МР-томографія хребта і спинного мозку;

Ø МР-томографія суглобів;

Ø МР-томографія серця та його ділянки;

Ø МР-томографіяорганів черевної порожнини та її простору;

Ø МР-томографіяорганів малого таза (гінекологія, урологія);

Ø МР-томографіяорбіт;

Ø МР-томографіяпридаткових пазух носа;

Ø МР-томографія (ангіографія) судин: головного мозку, сонних і хребтових артерій, грудної і черевної аорти, ниркових артерій, артерій нижніх кінцівок;

Ø МР-томографіявенографія (флебографія) головного мозку і нижньої статевої вени.

 

 

Рисунок 4.3 Магнітно-резонансний томограф APERTO.HITACHI Medical Systems.

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4.4 Магнітно-резонансна система Aperto 0,4 T

Магнітно-резонансна томографія краще візуалізує деякі структури

головного і спинного мозку, а також інші нервові структури. У зв'язку з цим її частіше викори­стовують для діагностики ушкоджень, пухлинних утворень нервової системи, а також в онкології, коли необхідно визначити наявність і поширеність пухлинного процесу. Список захворювань, які можна визначити за допомогою МРТ, значний: запальні, дистрофічні та пухлинні ураження судин і серця, органів грудної і черевної порожнин, ураження лімфатичних вузлів, паразитарні процеси та інші патології (рис. 4.5- 4.8).

Технологія проведення МРТ досить складна — використовується ефект резо­нансного поглинання атомами електромагнітних хвиль. Людину поміщають у маг­нітне поле, яке створює апарат. Молекули в організмі при цьому розвертаються відповідно до напрямку магнітного поля. Після цього радіохвилею проводять сканування. Зміна стану молекул фіксується на спеціальній матриці і передається в комп'ютер, де здійснюється обробка отриманих даних. На відміну від комп'ютер­ної томографії, МРТ дозволяє одержати зображення патологічного процесу в різних площинах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

а б

Рисунок 4.5 Магнітно-резонансна томографія: а - МР серця: зворотний клапан, б - послаблення серцевої функції через дисфункціюклапана аорти

 

 

 

а б

Рисунок. 4.6. Приклади діагностичного зображення: а — МР серця: акінез стінок,

б - анімаційний кліп та контрастне зображення.

 

а б

Рисунок 4.7. МР скелетно-м'язових тканин: а - розрив передньої хрестоподібної зв'язки,

б- МР грудної клітини

Рисунок 4.8.. Магнітно-резонансна гомографія. Приклади діагностичного зображення. Аневризма

Магнітно-резонансний томограф (рис. 4.9) за своїм зовнішнім виглядом схо­жий на комп'ютерний. Дослідження проходить так само, як і комп'ютерна томо­графія. Стіл поступово просувається вздовж сканера. МРТ потребує більше часу, ніж КТ, і зазвичай займає не менше 1 години.

 

 

Рисунок 4.9 Магніто-резонансний томограф AIRIS Mate.HITACHI Medical Systems

До недоліків МРТ слід віднести досить високу (не тільки в Україні, але й у всьому світі) вартість дослідження, а також неможливість його проведення при наявності у пацієнта феромагнітних імплантатів (штучних суглобів, пристроїв ке­рування ритмом серця, дефібриляторів, ортопедичних конструкцій, що утримують кістки тощо).