Відеоінформаційна ендоскопічна система Olуmpys V-70.

Високоякісне зображення з реальною передачею кольору забезпечує високу достовірність дослідження. В Olуmpys V-70 використовується ПЗС матриця з ви­сокою роздільною здатністю, а також спеціальний алгоритм для обробки оцифрованого відеосигналу. Це дозволяє спостерігати ендоскопічну картину з дрібними структурними деталями. Зображення має оптимальну яскравість та рівномірну освітленість у всьому полі зору. Таким чином, фахівець має можливість розглянути та диференціювати всі видимі поверхневі структури та патологічні зміни тканини.

Основою відеоендоскопічної системи Olуmpys V-70є системний блок СV-70 (рис. 4.24), який об'єднує в собі ендоскопічний відеопроцесор й джерело світла. Надзвичайно компактний, з малою кількістю кабелів для комутації компонентів комплексу, СУ-70 ідеально підходить для експлуатації в ролі пересувної ендоско­пічної станції. Конекторна частина відеоскопа СV-70 (рис. 4.24) спеціально адапто­вана під інтегровану конструкцію системного блоку, що дозволяє швидко її при­єднувати. Спрощено систему заміни ламп.

Керування комплексом здійснюється з передньої панелі та з клавіатури. Кнопки керування основними функціями розташовані на передній панелі СV-70- там, де їх очікує знайти лікар. Це полегшує налаштування системи, а також значно спрощує процес навчання на початку експлуатації. Зміна інших функцій, що не вимагають частого налаштування, здійснюється за допомогою екранного меню при викорис­танні додаткової клавіатури.

Рисунок 4.24 Системний блок СV-70. Конекторна частина відеоскопа V-70

Можливе використання з будь-яким ендоскопом ОІутрув. Підключивши до відеоендоскопічної системи Olуmpys СV-70 відеоконвертор ОVС-70 (рис, 4.25), можна працювати, використовуючи будь-який фіброскоп або твердий телескоп Olуmpys. Таким чином, СV-70 можна використовувати як ендоскопічну відеокамеру.

Рисунок 4.25 Відеоконвектор ОVС-70

а б

Рисунок 4.26Приклади діагностичного зображення. Порівняння: а - поліп при оптичній ендоскопії; б - вигляд при віртуальній ендоскопії

 

Електрокардіографія

Електрокардіографія (ЕКГ) є неінвазивним методом, який дозволяє одержу­вати цінну інформацію про стан серця. Суть даного методу полягає в реєстрації потенціалів, які виникають під час роботи серця в їх графічному відображенні на дисплеї або паперовій стрічці.

ЕКГ є дуже інформативним, недорогим і доступним тестом, який дозволяє отримати необхідну інформацію про серцеву діяльність. Електрокардіограма є за­писом електричної активності серця. Запис проводиться з поверхні тіла пацієнта (верхні та нижні кінцівки, грудна клітка), куди наклеюються електроди або викори­стовуються спеціальні пристосування та манжети. ЕКГ реєструють на різній швид­кості. Зазвичай швидкість руху стрічки складає 25 мм/с, при цьому 1 мм кривої рівний 0,04 с, іноді для детальнішого запису використовують швидкість 50 і навіть 100 мм/с. При довготривалій реєстрації ЕКГ використовують меншу швидкість -від 2,5 до 10 мм/с.

ЕКГ є цінним діагностичним інструментом. За допомогою ЕКГ можна оціни­ти джерело (керованість) ритму, регулярність серцевих скорочень, їх частоту. Все це має велике значення для діагностики різноманітних аритмій. За тривалістю різних інтервалів і зубців ЕКГ можна судити про зміни серцевої провідності. Зміни кінце­вої частини шлуночкового комплексу (інтервал 8Т і зубець Т) дозволяють лікарювизначити наявність або відсутність ішемічних змін в серці (порушення кровопос­тачання). Важливим показником ЕКГ є амплітуда зубців. Збільшення її говорить про гіпертрофію відповідних відділів серця, яка спостерігається при деяких захво­рюваннях серця та при гіпертонічній хворобі.

ЕКГ, без сумніву, - досить потужний і доступний діагностичний інструмент, але й у цього методу є недоліки. Одним із таких недоліків є короткочасність запи­су - близько 20 секунд. Навіть якщо людина хвора (наприклад, на аритмію), в момент запису прояви хвороби можуть бути відсутні. Крім того, запис, зазвичай, проводиться в спокої, а не під час діяльності. Для того, щоб розширити діагнос­тичні можливості ЕКГ, а саме, збільшити тривалість її запису, використовують моніторинг ЕКГ за Холтером протягом 24 - 48 годин.

Холтерівський моніторинг

Холтерівський моніторинг (ХМ) є дуже поширеним методом функціональної діагностики. Метод ХМ застосовується в клінічній практиці не лише для виявлен­ня порушень ритму серця та ішемних змін ЕКГ (рис. 4.27), але й для контролю антиаритмічної та антиангінальної терапії.

Рисунок 4.27 Холтерівський моніторинг ЕКГ серця

Холтерівський моніторинг - це метод, за допомогою якого здійснюється ціло­добове спостереження за роботою серця. Технічне вдосконалення привело як до покращення якості запису, так і до суттєвого зменшення артефактів, що пов'язані з фізичною активністю пацієнта. Стали можливими реєстрація двох відведень, ав­томатичний аналіз.

Вдосконалення апаратури дозволило збільшити число параметрів, які реєст­руються та аналізуються. На сьогодні, поряд з аналізом порушень ритму серця, стали можливими визначення кількісного зміщення сегмента SТ, оцінювання функції електрокардіостимулятора(ЕКС) та циклічної зміни ритму серця, визначеної ав­томатично у вигляді різних тимчасових та спектральних параметрів, реєстрація усереднених сигналів ЕКГ при великому підсиленні та автоматичному вимірю­ванні тривалості інтервалу QТ. Тривалість ХМ повинна бути достатньою для дос­товірної реєстрації та інтерпретації всіх параметрів.

Вивчення 24-годинного запису ЕКГ змінило попередні уявлення про норми електричної активності серця людини. Можна сказати, що у кожної людини, навіть здорової, виявляються порушення ритму. Змінилось поняття нормальної частоти ритму серця. По мірі накопичення клінічного досвіду була визначена необхідність ХМ ЕКГ при різноманітних захворюваннях, що дозволило сформулювати показан­ня до проведення цього дослідження.

Сучасна комп'ютерна апаратура повинна реалізувати такі елементи ХМ, як багатогодинна реєстрація ЕКГ в умовах природної активності досліджуваного; відтворення зареєстрованої ЕКГ; аналіз ЕКГ; обробка та інтерпретація резуль­татів. Деякі системи додатково обладнані програмами аналізу функції кардіости-мулятора та пізніх потенціалів шлуночків. При холтерівському моніторингу оціню­ються не лише ЕКГ, лікар додатково має опис дій та скарг хворого. Дуже важли­вим є опис симптоматики під час змін ЕКГ, щоб оцінити відповідність об'єктивної картини і суб'єктивних проявів.

Всім пацієнтам під час ХМ рекомендують вести щоденник, в якому відміча­ти своє самопочуття, скарги, вид діяльності, фізичні навантаження, вживання лікарських препаратів, час активної дії та сну.

Точно за часом відмічають скарги, у зв'язку з якими проводиться моніторинг й інші суб'єктивні відчуття - слабкість, запаморочення, стиснення грудної клітки, задуха, серцебиття, слабкість, біль в ділянці серця або біль іншої локалізації. По­трібно вказати характер болю а також

його тривалість.