Роботи фарбувальні та антикорозійна обробка

 

13.10.1. При виконанні фарбувальних робіт та робіт по антикорозійному обробленню можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

– термічні фактори (пожежі, вибухи);

– падіння працюючих з висоти (помостів, драбин-стрем’янок тощо);

– падіння деталей, вузлів, агрегатів;

– наявність у повітрі робочої зони шкідливих речо­вин (ксилолу, толуолу, ацетону, уайт-спіриту тощо).

13.10.2. Організація і виконання робіт на дільниці фарбування та антикорозійного оброблення повинна відповідати вимогам Правил і норм техніки безпеки, пожежної безпеки та виробничої санітарії для фарбу­вальних цехів (розділ 2, п. 22 цих Правил) та цим Правилам.

13.10.3. Роботи по фарбуванню та антикорозій­ному обробленню повинні проводитися в окремих приміщеннях, які оснащені устаткуванням, пристро­ями та ін­струментом згідно з нормативно-технологіч­ною документацією.

13.10.4. Роботи по приготуванню фарб, фарбуван­ню та антикорозійному обробленню повинні викону­ватися при працюючій вентиляції.

13.10.5. Лакофарбувальні матеріали повинні над­ходити на робочі місця у готовому виді. Складання та розбавлення усіх видів фарб повинно проводитися в окремому приміщенні (відділенні) для приготуван­ня фарби.

13.10.6. Переливання лакофарбувальних матері­алів із однієї тари в іншу повинно проводитися на металевих піддонах з бортами не нижче 50 мм.

13.10.7. Запас матеріалів для фарбування та ан­тикорозійного оброблення на дільниці необхідно збе­рігати у закритій тарі і він не повинен перевищувати змінної потреби.

13.10.8. Вся тара з лакофарбувальними матеріа­лами повинна мати бирку (ярлик)з точним наймену­ванням матеріалу.

13.10.9. При роботі з пульверизатором повітряні шланги повинні бути надійно з’єднані. Роз’єднувати шланги дозволяється тільки після припинення по­дання повітря.

Забороняється підіймати тиск у фарбонагнітальному бачку вище робочого.

13.10.10. При нанесенні покриття пульверизато­ром спочатку роботи слід попередньо перевірити справ­ність шлангів, бачка для фарби, манометра, фарбо­розпилювача, запобіжного клапана.

13.10.11. Щоб уникнути зайвого туманоутворення і з метою зменшення забруднення робочої зони аерозолем, парами фарб і лаків, при фарбуванні пуль­ве­ризатором, фарборозпилювач слід тримати перпенди­кулярно фарбованій поверхні на відстані не більш 350 мм від неї.

13.10.12. Забороняється застосовувати для пульверизаторного фарбування емалі, фарби, матеріали для грунтування, що містять у собі з’єднання із свинцю. Як виняток допускається застосовувати ці матеріали лише з дозволу органів державного санітарно-епідем­іологічного нагляду, коли неможлива заміна з’єднань із свинцю менш шкідливими з технічних причин; при цьому повинні вживатися від­повідні застережні захо­ди.

13.10.13. Лакофарбувальні матеріали, у склад яких входять дихлоретан та метанол, дозволяється застосовувати тільки при фарбуванні щіткою.

13.10.14. При фарбуванні кузовів фургонів і ав­тобусів, кабін, великих ємностей та на висоті більше 1 м необхідно користуватися міцно установленими помостами з поручнями, переносними або пересувни­ми драбинами-стрем’янками.

13.10.15. Фарбування в середині кузова автобу­са, фургона тощо необхідно проводити при відкритих дверях, вікнах, люках.

13.10.16. При постановці автомобіля на поворот­ний стенд (перекидач) необхідно виконати вимоги п. 13.4.17 цих Правил.

13.10.17. Перед антикорозійним обробленням, фарбуванням і особливо сушінням газобалонного ав­то­мобіля необхідно повністю випустити (злити) газ із балонів на посту випуску (зливу), а балони проду­ти стиснутим повітрям або азотом до повного вида­лення залишків газу.

13.10.18. Розміри фарбувальних камер повинні забезпечувати зручний підхід робітників до автомо­біля, що фарбується. Прохід між стіною камери і автомобілем, що фарбується, повинен мати ширину не менше 1,2 м.

13.10.19. Переміщення автомобілів до фарбуваль­них камер повинно здійснюватися за допомогою транс­портерів, візків тощо, які б виключали пересування автомобілів своїм ходом.

13.10.20. Фарбувальні камери необхідно очища­ти від осілої фарби у міру її накопичення, але не рідше одного разу на тиждень, після закінчення зміни і при працюючій вентиляції.

Сепаратори необхідно очищати у міру їх забруд­нення, але не рідше ніж через 160 годин роботи фарбувальної камери.

13.10.21. Для полегшення очищення камер від осі­лої фарби їх стінки треба покривати тонким шаром консистентної змазки. При очищенні поверхні від від­кла­день не можна допускати ударів об металеві конструкції.

13.10.22. Рукоятки інструментів для грунтуван­ня та фарбування (шпателів, щіток, ножів) повинні кожен день після закінчення роботи очищатися.

13.10.23. При виконанні фарбувальних робіт і антикорозійної обробки забороняється:

– проводити роботи з лакофарбувальними мате­ріа­лами і розчинниками без застосування засобів інди­відуального захисту (спецодягу, респіраторів, захис­них окулярів тощо);

– користуватися відкритим вогнем (сірниками, паяльними лампами, проводити зварювальні роботи то­що), палити на дільницях фарбування і антикоро­зійної обробки, у місцях збереження фарб та розчин­ників, а також у місцях збереження порожньої тари з-під фарб та розчинників;

– використовувати лакофарбувальні матеріали (фар­би, розчинники тощо) невідомого складу;

– проводити роботи при вимкненій або несправній вентиляції;

– користуватися інструментом, який дає іскру при ударах, та електроінструментом;

– тримати легкозаймисті рідини v відкритій тарі;

– зберігати порожню і ару з-під фарб і розчин­ників у робочих приміщеннях; для зберігання порож­ньої тари необхідно виділити спеціальне приміщення (склад) або площадку поза приміщенням на відстані від нього не менш 25 м.

13.10.24. Розлиті на підлогу фарби і розчинники необхідно негайно прибирати із застосуванням піску або тирси і видаляти із фарбувальної дільниці.

13.10.25. Обтиральні матеріали (ганчір’я) після застосування повинні складатися в металеві ящики з кришками.

13.10.26. Після закінчення роботи з лакофарбо­вими та антикорозійними матеріалами та перед прий­манням їжі необхідно старанно вимити руки милом. Після роботи необхідно також прийняти душ.

13.10.27. Забороняється зберігати продукти хар­чування і приймати їжу в приміщеннях для фарбу­вання та антикорозійної обробки.

Акумуляторні роботи

 

13.11.1. При виконанні робіт по ремонту і заряд­женню акумуляторних батарей можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

– термічні фактори (вибухи при зарядженні бата­рей; опіки кислотою, електролітом, розплавленим свинцем);

– наявність у повітрі робочої зони шкідливих ре­човин (парів кислот, аерозолю свинцю).

13.11.2. Ремонт акумуляторних батарей повинен проводитися в окремих приміщеннях, які оснащені устаткуванням, приладами, пристроями та інструмен­том згідно з нормативно-технологічною документацією.

13.11.3. Роботи по ремонту акумуляторних бата­рей повинні виконуватись при працюючій вентиляції.

Припливно-витяжна вентиляція зарядної повинна включатися перед початком зарядження батарей і від­ключатися після повного видалення газів, але не раніш як через 1,5 години після закінчення заряд­ження.

Вентиляція зарядного відділення блокується із зарядним пристроєм; зарядний струм не подається до акумуляторних батарей при непрацюючій вентиляції.

13.11.4. Для переміщення акумуляторних бата­рей по території та в приміщеннях підприємства не­обхідно користуватися спеціальними візками, плат­форма яких виключає можливість падіння батарей.

13.11.5. При перенесенні вручну малогабаритних акумуляторних батарей необхідно використовувати, пристрої (захвати) і додержуватись застережних за­ходів, щоб уникнути обливання електролітом.

13.11.6. Готувати кислотний електроліт необхід­но в спеціальних посудинах (керамічних, пластмасо­вих і т.п.), при цьому необхідно спочатку налити дистильовану воду, а потім вливати кислоту тонким струменем. Переливати кислоту із бутлів слід тільки за допомогою спеціальних пристроїв (качалок, сифонів тощо).

13.11.7. Переливати кислоту вручну, а також вливати воду в кислоту забороняється.

13.11.8. Бутлі з кислотою, електролітом дозво­ляється переносити на спеціальних носилках або інших пристроях, які виключають падіння бутлів, а також перевозити міцно закріпивши їх на візках. Пробки на бутлях повинні бути щільно закриті.

Всі посудини з кислотою та електролітом повинні мати відповідні написи.

13.11.9. При приготуванні лугового електроліту посудину з лугом слід відкривати обережно, не засто­совуючи великих зусиль. Щоб полегшити відкриван­ня посудини, пробка якої залита парафіном, дозво­ляється прогрівати горловину посудини ганчіркою, змоченою гарячою водою.

13.11.10. Великі куски їдкого калію необхідно дробити, накриваючи їх чистою тканиною для запо­бігання розлітанню дрібних частинок. Забороняється брати їдкий калій руками; його слід брати за допо­могою стальних щипців, пінцета або металевої лож­ки.

13.11.11. Акумуляторні батареї, що установлю­ються для зарядження, повинні з’єднуватись між собою тільки проводами з наконечниками, які щільно прилягають до клем батарей і виключають можливість іскріння. З’єднувати наконечники акумуляторних батарей дротом “закруткою” забороняється.

Приєднання акумуляторних батарей до зарядного пристрою і від’єднання їх повинно проводитися тільки при виключеному зарядному устаткуванні.

13.11.12. Контроль за ходом зарядження пови­нен здійснюватись за допомогою спеціальних приладів (термометра, навантажувальної вилки, ареометра то­що).

Перевіряти акумуляторну батарею коротким зами­канням забороняється.

Зарядження акумуляторних батарей повинно про­водитися тільки при відкритих пробках і включеній витяжній вентиляції.

13.11.13. Для огляду акумуляторних батарей необхідно користуватися переносними світильниками у вибухобезпечному виконанні напругою не більше 42 В.

13.11.14. При проведенні акумуляторних робіт забороняється:

– входити в зарядну з відкритим вогнем (запале­ним сірником, цигаркою тощо);

– виконувати роботи при виключеній або несправ­ній вентиляції;

– користуватися в зарядній електронагрівальними приладами;

– зберігати в акумуляторному приміщенні бутлі з сірчаною кислотою більше добової потреби, а також порожні бутлі та посудини. Їх необхідно зберігати у спеціальному приміщенні;

– спільно зберігатита заряджати кислотні та лужні акумуляторні батареї в одному приміщенні;

– перебування працівників у приміщенні для за­рядження акумуляторних батарей, крім обслуговую­чого персоналу.

13.11.15. Плавлення свинцю і заповнення ним форм при відливанні деталей акумуляторів, а також плавлення мастики і ремонт акумуляторних батарей повинно проводитися тільки на робочих місцях, які обладнані місцевою витяжною вентиляцією.

13.11.16. Розбирання пластин акумуляторних батарей повинно провадитися тільки після їх проми­вання.

13.11.17. В акумуляторній дільниці повинен зна­ходитись умивальник, мило, вата в упаковці, руш­ник і закриті посудини з 5–10%-ним нейтралізуючим розчином питної соди (для шкіри тіла) і 2–3%-ним розчином питної соди (для очей).

При експлуатації лужних акумуляторів як нейт­ралізуючий засіб вживається 5–10%-ний розчин борної кислоти (для шкіри тіла) і 2–3%-ний розчин борної кислоти (для очей).

13.11.18. При попаданні кислоти або електроліту на відкриті частини тіла необхідно негайно промити цю ділянку тіла нейтралізуючим розчином, а потім водою з милом.

При попаданні кислоти, електроліту в очі необ­хідно промити їх нейтралізуючим розчином, потім водою і негайно звернутися до лікаря.

13.11.19. Електроліт, пролитий на стелаж, вер­стак і т. д. необхідно витерти ганчір’ям, змоченим у 10%-ному нейтралізуючому розчині, а пролитий на підлогу – спочатку посипати тирсою, зібрати її, а потім це місце змочити нейтралізуючим розчином і протерти насухо.

13.11.20. На вхідних дверях в акумуляторну дільницю встановлюють знаки безпеки: “Палити заборонено”, а на дверях зарядного відділення – “Вхід заборонено”, “Користуватися відкритим вогнем за­боронено”.

13.11.21. Забороняється зберігати продукти хар­чування і вживати їжу в приміщеннях акумулятор­ної дільниці.

Після закінчення робіт в акумуляторній необхід­но старанно вимити з милом обличчя та руки і прий­няти душ.

Ковальсько-ресорні роботи

 

13.12.1. При виконанні ковальсько-ресорних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі виробничі фактори:

– падіння ресор, ресорних листів, заготовок, що обробляються;

– відлітаючі осколки металу та обрубані частини металу;

– термічні фактори (опіки рук та ніг);

– підвищені рівні шуму, вібрації;

– підвищена температура повітря, променеве теп­ло.

13.12.2. Організація і виконання робіт на ко­вальсько-ресорній дільниці повинні відповідати ви­могам Правил з охорони праці в ковальсько-пресово­му виробництві (розділ 2, п. 21 цих Правил) та цим Правилам.

13.12.3. Ковальсько-ресорні роботи повинні ви­кону­ватись в окремому одноповерховому приміщенні, яке оснащене устаткуванням, пристроями та інстру­ментом згідно з нормативно-технологічною докумен­тацією.

13.12.4. Ковальсько-ресорні роботи повинні ви­ко­нуватись при працюючій вентиляції.

13.12.5. Кувалду для ручного кування повинно бути закріплене на дерев’яній підставці, яка підсилена за­лізним обручем, і установлене так, щоб робоча повер­хня його була горизонтальною. Висота кувалди над рівнем підлоги повинна бути в межах 600–800 мм.

13.12.6. Для міцного утримання заготовок, що обробляються, на рукоятки кліщів слід одягати за­тискні кільця.

Кліщі слід вибирати за розміром так, щоб при захопленні поковок зазор між рукоятками кліщів був не менше 45 мм. Для обмеження зближення рукояток повинні передбачатись упори.

13.12.7. Перед куванням нагрітий метал необхідно очистити від окалини металевою щіткою або скребком.

13.12.8. Класти заготовку необхідно на середину кувадла так, щоб вона щільно прилягала до нього.

13.12.9. При виконанні ковальсько-ресорних робіт допускається підтримувати заготовки руками за умо­ви забезпечення безпеки праці працюючих.

13.12.10. Коваль повинен тримати інструмент так, щоб рукоятка знаходилась не проти нього, а збоку.

13.12.11. Перед початком робіт на молоті слід перевірити холостий хід педалі, справність огород­ження (блокіровки), а також прогріти бойки молота куском гарячого металу, затискуючи його між верхнім та нижнім бойками.

13.12.12. Команду молотобійцю “Бий!” може по­давати тільки коваль. При команді “Стій!”, ким би вона не була подана, молотобоєць повинен негайно припинити роботу.

Коваль без попередження молотобійця не накла­дає інструмент на поковку і не змінює її положення.

13.12.13. При рубанні металу в напрямку, куди можуть відлітати обрубані його куски, повинні уста­новлюватися переносні захисні щити.

13.12.14. Для охолодження ручного інструменту біля устаткування (кувалд гарячого кування) повинні установлюватись ємності з водою.

13.12.15. При виконанні ковальських робіт забо­роняється:

– кувати чорний метал, охолоджений нижче 800 °С;

– кувати метал на мокрій або замасленій кувадлі;

– застосовувати непідігрітий інструмент (кліщі, оправки);

– торкатися руками (навіть у рукавицях) до га­рячої заготовки;

– установлювати заготовку під край бойка молота;

– допускати холості удари верхнього бойка моло­та по нижньому;

– вводити руку в зону дії бойка і класти поковку руками;

– працювати інструментом, що має наклеп;

– стояти проти кінця поковки, яка обрубується.

13.12.16. Гарячі поковки і обрубки металу необ­хідно складати у стороні від робочого місця. Не доз­воляється накопичення їх на робочому місці.

13.12.17. Перед ремонтом рами автомобіля вона повинна установлюватися у стійке положення на під­ставки (козелки).

Забороняється виконувати ремонт рам, які виві­шені на підйомних механізмах або установлені на ребро.

Підіймати, транспортувати та перевертати авто­мо­більні рами слід тільки за допомогою підйомних механізмів.

13.12.18. Гідравлічні струбцини для клепання повинні надійно підвішуватися до стелі або спеціаль­ного пристрою.

13.12.19. Для згинання штабового металу або виготовлення вушок листів ресор повинні застосову­ватись спеціальні стенди, які споряджені затискним гвинтом для кріплення полоси.

13.12.20. Рихтування ресор може проводитися тільки на спеціальній установці.

13.12.21. Забороняється:

– обрубувати ненагріті листи ресор;

– ставити листи ресор, ресори та підресорники до стіни вертикально; їх слід класти на стелажі у гори­зон­тальному положенні;

– поправляти заклепку після подання рідини під тиском у циліндр струбцини;

– працювати на верстаті для рихтування ресор, що не має кінцевого вимикача реверсування елект­ро­дви­гуна.

Кузовні роботи

 

13.13.1. При виконанні кузовних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі ви­робничі фактори:

– частини абразивних кругів, що розлітаються;

– гострі кромки, краї, задирки заготовок, деталей та виробів;

– термічні фактори (опіки рук при вирізанні газо­вим зварюванням пошкоджених місць);

– підвищені рівні шуму при рихтуванні кузовів, кабін та їх деталей.

13.13.2. Місця виконання кузовних робіт повинні бути оснащені устаткуванням, пристроями та інстру­ментом згідно з нормативно-технологічною докумен­тацією.

13.13.3. Кузова та кабіни, що ремонтуються, повинні установлюватися і надійно закріплятися на спеціальних підставках (стендах).

13.13.4. Деталі, що підлягають правді, повинні установлюватися на спеціальні оправки. Забороняєть­ся правити деталі на вису.

13.13.5. Перед правкою крил та інших деталей з листової сталі їх слід очистити від іржі металевою щіткою біля місцевого відсмоктувача.

13.13.6. При різанні на механічних ножицях та згинанні на вигинальних верстатах працювати доз­воляється тільки з металом, товщина якого не пере­вищує величину, допустиму для даного устат­-куван­ня.

13.13.7. При необхідності скісного зрізу листово­го металу слід починати різати з тієї сторони, де кут між лінією відрізу та краєм металу ближче до прямо­го кута.

13.13.8. Різати метал ножицями слід так, щоб на краях заготовки не залишалось незрізаних зади­рок.

13.13.9. При виготовленні деталей та латок з листової сталі гострі кути, краї та задирки повинні бути зачищені.

13.13.10. Забороняється:

– при вирізанні газовим зварюванням пошкодже­них місць притримувати вирізувані частини руками;

– працювати зачисною машиною без захисного кожуха;

– при різанні листового металу на механічних ножицях подавати метал, утримуючи руки напроти рі­зальних роликів.

13.13.11. При обслуговуванні та ремонті кузовів автобусів, фургонів, кабін на висоті більше 1 м не­обхідно застосовувати помости, переносні драбини-стрем’янки.

Працюватина випадкових підставках або з при­ставних драбин забороняється.

13.13.12. При підійманні по драбині робітнику забороняється тримати в руках інструмент, матеріал та інші предмети. Для цього повинна застосовува­тись сумка або спеціальний ящик.

Забороняється проводити одночасно роботу на драбині, помостах та унизу під ними.

13.13.13. При вирізанні опорних частин кузова під ними повинні бути установлені надійні упори.

13.13.14. Робітники, які працюють спільно зі зварником, а також виконують роботи зачисними машинами, повинні користуватися захисними окуля­рами.

13.13.15. Переносити, правити та різати деталі з листового металу дозволяється тільки в рукавицях.

13.13.16. У процесі роботи обрізки металу необ­хідно складати у спеціально відведене місце (ящик).

Оббивальні роботи

 

13.14.1. При виконанні оббивальних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі ви­робничі фактори:

– колючі та різальні предмети (голки, нитки при обриві їх рукою);

– частини швейної машини, якірухаються;

– пил органічний.

13.14.2. Оббивальні роботи повинні проводитися в окремому приміщенні, яке оснащене обладнанням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.

13.14.3. Розбирання і складання подушок та спи­нок сидінь автомобілів повинно проводитися на сто­лах, які обладнані місцевою вентиляцією.

13.14.4. При ремонті подушок та спинок сидінь для зручності натягування оббивного матеріалу на їх каркаси, для стискання пружин необхідно користу­ватися спеціальними пристроями.

13.14.5. При зніманні оббивки стелі і дверей лег­кових автомобілів та мікроавтобусів слід користува­тися пилососами.

13.14.6. В приміщенні оббивних робіт допускаєть­ся зберігання змінного запасу клею у витяжній шафі.

13.14.7. Синтетичні оббивні матеріали, що ма­ють різкий запах, повинні зберігатися в рулонах в спеціальних шафах або на стелажах, обладнаних місцевими відсмоктувачами.

13.14.8. При ручному шитті необхідно користу­ватися наперстком або іншими пристроями, що вик­лючають отримання травм.

13.14.9. Перед початком робіт на швейній машині з електричним приводом необхідно перевірити на­явність і стан заземлюючих пристроїв, перевірити роботу на холостому ході, наявність огороджень, правильність установлення і надійність кріплення голок.

13.14.10. При виконанні робіт на швейних маши­нах необхідно дотримуватись особливої обережності під час знаходження пальців рук у зоні роботи голки.

13.14.11. У процесі роботи заправку ниток, за­міну голок, видалення ниток, шматків тканини та інших предметів, що потрапили в приводний ме­ханізм, а також чищення і змазування швейної ма­шини можна виконувати тільки при виключеному електродвигуні.

13.14.12. При роботі на швейній машині заборо­няється:

– торкатися рухомих частин працюючої машини;

– відкривати і знімати запобіжні пристрої, ого­родження;

– класти ножиці та інші предмети біля частин машини, що обертаються.

13.14.13. Після закінчення роботи голки слід кла­сти на спеціально відведене місце. Забороняється за­лишати уткнуті голки в матеріалі або виробі на ро­бочому місці.

13.14.14. Забороняється рвати нитку руками або відкушувати. Для цього слід користуватися ножиця­ми або іншими пристроями.