Додаткові вимоги при обслуговуванні та ремонті автомобілів,

Що працюють на газовому паливі

 

13.5.1. Профілактичне обслуговування та ремонт автомобілів, що працюють на газовому паливі, по­винно здійснюватися згідно з вимогами Керівництва (ін­струк­ції) заводу-виготовлювача з експлуатації і обслуговування газобалонних автомобілів та цими Правилами.

13.5.2. Профілактичне обслуговування, діагностика та ремонт газобалонних автомобілів може прово­дитися спільно (в одному приміщенні) з автомобілями, що працюють на бензині та дизельному паливі, за умови виконання вимог розділу 5 цих Правил та цього підрозділу.

При невиконанні цих вимог газ із балонів повинен бути злитий (випущений), а балони продегазовані.

13.5.3. Перед в’їздом газобалонних автомобілів у зону профілактичного обслуговування та ремонту необхідно обов’язково перевірити на герметичність газову систему живлення. В’їзд у приміщення з негерметичною системою забороняється.

13.5.4. Газові автомобілі можуть в’їжджати на пости профілактичного обслуговування та ремонту тільки після переведення роботи двигуна на бензин (дизельне паливо).

13.5.5. Витратні вентилі не можна залишати у проміжному стані; вони повинні бути або повністю відкриті або повністю закриті.

13.5.6. При проведенні робіт на постах обслуго­вування та ремонту необхідно обов’язково виключи­ти запалювання.

13.5.7. Всі види робіт, пов’язані з обслуговуван­ням (крім щоденного), регулюванням та ремонтом газової системи живлення безпосередньо на автомобілі, повинні виконуватись в окремому приміщенні, облад­наному у відповідності з вимогами розділу 5 цих Правил.

13.5.8. Після закінчення обслуговування та ре­монту газової апаратури автомобіль із окремого при­міщення направляють на загальні пости або лінії профілактичного обслуговування та ремонту.

13.5.9. При працюючому на газовому паливі дви­гуні дозволяється провадити тільки регулювання хо­лостого ходу. Усі інші роботи з регулювання та ре­монту газового обладнання необхідно проводити при непрацюючому двигуні.

13.5.10. Перед проведенням робіт, що пов’язані з усуненням несправностей арматури балонів або її зняттям, газ із балонів автомобіля повинен бути попередньо злитий (випущений) на посту зливу (ви­пуску) газу, а балони продуті стиснутим повітрям або азотом.

13.5.11. Під час зливу (випуску) газу забороняється:

– знаходитися на посту стороннім людям;

– зливати (випускати) газ при працюючому дви­гуні та включеному запалюванні;

– палити та користуватися відкритим вогнем;

– проводити роботи, що не мають відношення до зливу (випуску) газу.

13.5.12. Ремонт та регулювання приладів елект­рообладнання дозволяється проводити тільки після провітрювання не менше 3 хв. підкапотного просто­ру, відсіку для балонів (у автобусів), багажного відді­лення (у легкових автомобілів).

13.5.13. При проведенні профілактичного обслу­говування та ремонту газобалонних автомобілів:

– роботи по зняттю, ремонту та установленню газової апаратури виконуються тільки за допомогою спеціальних пристосувань та інструменту;

– герметичність газової системи живлення пере­ві­ряється стиснутим повітрям, азотом або інертними газами при закритих витратних та відкритому магі­стральному вентилях;

– агрегати газової апаратури дозволяється зніма­ти тільки в охолодженому стані (при температурі поверхні деталей не вище +60 °С);

– газове обладнання необхідно оберігати від за­бруднення та механічних пошкоджень.

13.5.14. При будь-якій несправності редукторів високого та низького тиску, електромагнітного запір­ного клапана необхідно закрити витратні та магіст­ральні вентилі, а несправні вузли зняти з автомобі­ля та направити на перевірку на спеціалізовану дільни­цю (в спеціальну майстерню).

13.5.15. Промивку редукторів необхідно проводи­ти тільки після їх зняття з автомобіля і на спе­ціально призначених для цієї мети дільницях (міс­цях).

13.5.16. При виникненні витікання газу із ба­лонів на автомобілі, що знаходиться в приміщенні зони профілактичного обслуговування та ремонту, його слід відбуксирувати на пост зливу (випуску) газу, а приміщення провітрити.

13.5.17. При профілактичному обслуговуванні та під час ремонту цих автомобілів забороняється:

– ремонтувати та знімати газову апаратуру, що знаходиться під тиском, а також при працюючому двигуні;

– застосовувати допоміжні важелі при відкриванні та закриванні магістрального та витратних вентилів;

– використовувати дріт або інші предмети для кріп­лення на штуцерах шлангів. Кріплення повинно проводитися тільки за допомогою хомутиків;

– скручувати, сплющувати та перегинати шланги і трубки, користуватися замасленими шлангами;

– установлювати газопроводи “кустарного” вироб­ництва;

– проводити перевірку герметичності з’єднань га­зопроводів та апаратури відкритим полум’ям;

– проводити випуск та злив газу із балонів та газопроводів у приміщеннях ремонтної зони;

– проводити ремонт арматури на балоні, у якому знаходиться газ;

– палити; користуватися відкритим вогнем та ви­конувати роботи, що викликають іскроутворення.

13.5.18. При профілактичному обслуговуванні та під час ремонту автомобілів, що працюють на зрідже­ному нафтовому газі, необхідно оберігатися від попа­дання газу на відкриті частини тіла.

Шиномонтажні роботи

 

13.6.1. При виконанні шиномонтажних робіт мо­жуть мати місце такі небезпечні та шкідливі вироб­ничі фактори:

– виліт замкового кільця при накачуваннічи підкачуванні шини;

– розрив покришки при накачуванні шини;

– падіння вивішеної частини автомобіля;

– самовільний рух автомобіля;

– падіння робітників при відкручуванні чи закру­чуванні гайок кріплення коліс;

– падіння колеса чи шини;

– ураження електричним струмом;

– знижена температура повітря в холодний період року.

13.6.2. Проведення шиномонтажних робіт повин­но здійснюватися на спеціально відведеній дільниці (посту), яка оснащена устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною до­кументацією.

13.6.3. Перед зняттям колеса необхідно перевіри­ти положення замкового кільця, ослабити затягнен­ня гайок, автомобіль вивішити на спеціальному підйомнику або за допомогою іншого підйомного ме­ханізму відповідно до вимог пп. 13.4.9–13.4.11 цих Правил.

13.6.4. Перед відкручуванням гайок кріплення бездискових коліс із маточини, для знімання або переставлення їх, необхідно повністю випустити по­вітря із шини.

13.6.5. Операції по зняттю, переміщенню та вста­новленню коліс вантажного автомобіля, автобуса, причепа, напівпричепа масою понад 20 кг повинні бути механізовані (використовуватися спеціальні віз­ки, гайковерти тощо).

13.6.6. Перед демонтажем шини (з диску колеса) повітря із камери повинно бути повністю випущене. Демонтаж шини, яка щільно прилягає до ободу, повинен виконуватися на спеціальному стенді або за допомогою зйомного пристрою. Монтаж та демонтаж шин на лінії необхідно проводити монтажним інстру­ментом.

13.6.7. Перед монтажем шини необхідно перевіри­ти справність і чистоту ободу, диска колеса, борто­вого і замкового кілець, а також шини.

Замкове кільце при монтажі шини на диск колеса повинно надійно входити у виїмку ободу усією внутрішнею поверхнею.

13.6.8. Ободи і їх елементи не допускаються до монтажу при виявленні на них деформацій, тріщин, гострих кромок і задирок, іржі у місцях контакту з шиною, розроблення кріпильних отворів більше за допустимі розміри.

13.6.9. Забороняється:

– при демонтажі шини вибивати диск кувалдою (молотком);

– зняття одного із здвоєних коліс з автомобіля без застосування домкрата, шляхом наїзду другого здвоєного колеса на предмет, що виступає;

– при накачуванні шини повітрям поправляти її положення на диску постукуванням;

– монтувати шини на диски коліс, що не відпо­відають розміру шин і якщо вони мають задирки та пошкодження, які перешкоджають монтажу;

– під час накачування шини або, коли шина зна­ходиться під тиском, поправляти положення борто­вого та замкового кілець, бити по замковому кільцю молотком, кувалдою або іншими предметами;

– накачувати шину більше норми, установленої заводом-виготовлювачем;

– перекочувати вручну колеса, диски та шини масою понад 20 кг;

– застосовувати при монтажі шини замкові та бортові кільця, що не відповідають даній моделі.

13.6.10. Накачування та підкачування знятих з тран­спортних засобів шин в умовах, підприємства повинно виконуватись монтувальником шин тільки в запобіжних клітях (пристроях) або з використан­ням інших запобіжних пристроїв, що перешкоджа­ють вильоту кілець та травмуванню працюючих при розриві шини.

13.6.11. При накачуванні шин у дорожніх умо­вах необхідно використовувати переносні запобіжні пристрої, запобіжну вилку, відповідної довжини та міцності, або покласти колесо замковим кільцем униз.

13.6.12. Довжина шланга для накачування шин не повинна бути більша відстані від місця його при­єднання на магістралі стиснутого повітря або повітро-роздавальної колонки до середини запобіжної кліті (пристрою).

Запобіжні кліті (пристрої) повинні розташовува­тися у безпосередній близькості від магістралі стис­нутого повітря (повітро-роздавальної колонки).

13.6.13. Кран на магістралі стиснутого повітря повинен закриватися (відкриватися) спеціальним “клю­чем-маркою”.

13.6.14. Накачування шин слід вести у два ета­пи: спочатку до тиску 0,05 МПа (0,5 кг/см²) з пере­віркою положення замкового кільця, а потім, пере­конавшись, що кромка кільця знаходиться під бор­том шини, – до максимального тиску, встановленого інструкцією.

У разі виявлення неправильного положення зам­кового кільця необхідно випустити повітря із нака­чуваної шини, поправити положення кільця, а потім повторити раніше вказані операції. При повторному неправильному положенні замкового кільця його не­обхідно замінити.

13.6.15. Підкачування шин без демонтажу слід проводити, якщо тиск повітря в них знизився не більше як на 40% від норми і є упевненість, що правильність монтажу не порушена.

13.6.16. Перед накачуванням шин на розбірних ободах з болтовим з’єднанням необхідно переконати­ся, що всі гайки затягнені однаково, відповідно до Керівництва (інструкції) з профілактичного обслуго­вування автомобілів. Не допускаються до експлуа­тації ободи, у яких немає хоч би однієї гайки.

13.6.17. На дільниці накачування шин повинен бути установлений дозатор тиску повітря або мано­метр, що дозволяють регулювати величину тиску для різних шин.

13.6.18. Редуктор на стенді для демонтажу та монтажу шин повинен бути закритий кожухом.

13.6.19. Для огляду внутрішньої поверхні шини необхідно застосовувати спредер.

13.6.20. При огляді шин необхідно працювати тільки в рукавицях.

13.6.21. При роботі з пневматичним стаціонар­ним підйомником для переміщення шин великого розміру необхідна обов’язкова фіксація піднятої шини стопорним пристроєм.

Вулканізаційні роботи

 

13.7.1. При виконанні вулканізаційних робіт мо­жуть мати місце такі небезпечні та шкідливі вироб­ничі фактори:

– термічні фактори (пожежі, вибухи вулканіза­ційних апаратів, опіки рук);

– ураження електричним струмом;

– наявність в повітрі робочої зони шкідливих ре­човин (пилу гуми, парів бензину).

13.7.2. Роботи по вулканізації шин і камер по­винні виконуватися в окремому приміщенні.

13.7.3. Робітникові, який обслуговує парогенера­тор або вулканізаційний апарат, забороняється по­кидати робоче місце під час роботи апарата або до­пускати до роботи на ньому інших осіб.

13.7.4. При роботі на вулканізаційному апараті необхідно постійно наглядати за рівнем води у котлі, тиском пари по манометру і дією запобіжного клапа­на. При зниженні рівня води її можна підкачувати тільки невеликими порціями.

Запобіжний клапан повинен бути відрегульований на гранично допустимий робочий тиск, щоб уникну­ти вибуху котла.

13.7.5. При експлуатації вулканізаційного апара­та забороняється:

– працювати без клапана, а також з несправним або неопломбованим клапаном;

– встановлювати на клапан додатковий вантаж;

– користуватися несправним, неопломбованим або з простроченим терміном перевірки манометром.

13.7.6. При несправності насоса (неможливості підкачати воду) слід негайно припинити роботу, ви­далити паливо із топки і випустити пару. Гасити паливо водою забороняється.

13.7.7. Забороняється працювати на несправному вулканізаційному апараті, а також ремонтувати його при наявності у котлі тиску.

13.7.8. Шини перед ремонтом повинні бути очи­щені від пилу, бруду, льоду тощо.

13.7.9. Роботу по шорсткості шин необхідно про­водити тільки в захисних окулярах і при увімкненій місцевій вентиляції.

13.7.10. При роботі на парових мульдах подача стиснутого повітря у варильний мішок може викону­ватися тільки після остаточного закріплення шини і бортових накладок струбцинами.

13.7.11. Впуск пари в парову сорочку мульди кільцевого вулканізатора, а також повітря у повітря­ний мішок можна проводити тільки після закриван­ня фор­ми, а у вулканізаційний котел – тільки пере­конавшись, що кришка закрита і надійно зафіксова­на (кришка котла повинна бути щільно закрита іне мати перекосів).

13.7.12. Забороняється послаблювати струбцини ра­ніш, ніж із варильних мішків буде випущене по­вітря.

13.7.13. При вирізанні латок лезо ножа необхід­но переміщувати від себе (від руки, в якій затиснутий матеріал), а не на себе. Працювати можна тільки ножем, який має справну рукоятку і гостро заточене лезо.

13.7.14. Розкрій, промазування матеріалу гумо­вим клеєм і складання варильних мішків слід роби­ти на спеціальних столах. Столи повинні бути по­криті рівними і гладкими листами кольорового мета­лу

13.7.15. Ємності з бензином та клеєм необхідно держати тільки зачиненими, відкриваючи їх у разі потреби. На робочому місці дозволяється зберігати бензин і клей у кількості, що не перевищує змінну потребу.

13.7.16. Забороняється використовувати етильо­ваний бензин для приготування гумового клею.

13.7.17. Виймати камеру із струбцини після вул­канізації можна тільки після того, як відновлена ділянка охолоне.

Зварювальні роботи

 

13.8.1. При виконанні зварювальних робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі ви­робничі фактори:

– термічні фактори (пожежі, вибухи паливних баків, ацетиленових генераторів, барабанів з карбі­дом кальцію);

– ураження електричним струмом;

– падіння робітників;

– падіння деталей, вузлів і агрегатів;

– наявність у повітрі робочої зони шкідливих ре­човин (аерозолів марганцю та його сполук, аерозолів інших металів тощо);

– знижена температура повітря в холодний період року.

13.8.2. Організація та проведення робіт на зва­рювальній дільниці, розташування та експлуатація устаткування повинні відповідати Правилам з тех­ніки безпеки і виробничої санітарії при електрозва­рю­вальних роботах та Правилам техніки безпеки і виробничої санітарії при газоелектричному різанні (розділ 2, пп. 20, 23 цих Правил), а також цим Правилам.

13.8.3. Зварювальні роботи повинні проводитись у спеціально відведеному для цієї мети приміщенні, яке оснащене устаткуванням та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.

13.8.4. Зварювальні роботи на стаціонарних пос­тах повинні виконуватися при працюючій вентиляції.

На постах зварювання при ремонті транспортних засобів слід застосовувати пересувні або переносні повітровідсмоктувачі.

13.8.5. Зварювання виробів середніх та малих розмірів повинно проводитися у спеціально обладна­них кабінах. Кабіни повинні бути з відкритим вер­хом та виконані із негорючих матеріалів. Між стінкою і підлогою кабіни необхідно залишати зазор, висота якого повинна бути не менше 50 мм. Площа кабіни, повинна бути достатньою для розміщення зварюваль­ного устаткування, столу, улаштування місцевої ви­тяжної вентиляції, зварювального виробу, інструмен­ту. Вільна площа у кабіні на один зварювальний пост повинна бути не менше 3 м².

13.8.6. Тимчасові місця зварювання необхідно огороджувати вогнестійкими ширмам”, щитами та за­безпечувати засобами пожежогасіння.

13.8.7. Виконання працюючими зварювальних ро­біт на тимчасових робочих місцях, дільницях, пло­щадках, де це не передбачено технологічним проце­сом, дозволяється тільки після проведення цільового інструктажу і оформлення наряд-допуску відповідно до додатка 3.

13.8.8. При виконанні електрозварювальних робіт на відкритому повітрі над зварювальними постами слід споруджувати навіси із вогнестійких матеріалів.

При відсутності навісів електрозварювальні роботи під час дощу або снігопаду повинні бути припинені.

13.8.9. Забороняється проводити зварювання або різання в приміщеннях, в яких знаходяться або збе­рігаються легкозаймисті матеріали, або проводяться з ними роботи.

13.8.10. Особи, які зайняті на виконанні зварю­вальних робіт, повинні використовувати при роботі засоби індивідуального захисту згідно з установлени­ми нормами.

13.8.11. Під час виконання зварювальних робіт на висоті більше 1 м від рівня землі (підлоги) слід користуватися драбинами-стрем’янками або спеціаль­ними помостами, виконаними відповідно до вимог пп. 11.4.12, 11.4.13 цих Правил.

13.8.12. Забороняється проводити зварювальні роботи на трубопроводах, посудинах і апаратах, що знаходяться під тиском, ємностях, які містять зай­мисті або вибухонебезпечні речовини.

13.8.13. Переносні ацетиленові генератори для роботи слід установлювати на відкритих площадках. Допускається їх тимчасова робота у добре провітрю­ваних приміщеннях.

13.8.14. У приміщенні, де встановлено ацетиле­новий газогенератор, забороняється зберігати карбід кальцію у кількості, що перевищує змінну потребу.

13.8.15. Для розкриття барабанів з карбідом каль­цію необхідно застосовувати інструмент, що виклю­чає утворення іскри при ударі.

13.8.16. Після закінчення роботи або під час короткочасних перерв у роботі газові пальники доз­воляється класти тільки на спеціальні підставки.

13.8.17. Перегрітий пальник охолоджують у хо­лодній воді, попередньо щільно закривши ацетилено­вий та кисневий крани.

13.8.18. Перед початком роботи з ацетиленовим газогенератором, а також протягом зміни необхідно обов’язково перевіряти справність водяного затвору та рівень води в ньому, а при необхідності воду по­трібно доливати.

13.8.19. При роботі з ацетиленовим генератором забороняється:

– працювати з несправним водяним затвором;

– засипати у завантажувальні корзини генератора карбід кальцію завищеної грануляції або проштовху­вати його у воронку апарата за допомогою залізних прутків і дроту, працювати на карбідному пилу;

– підходити з відкритим вогнем або користувати­ся ним на відстані менше 10 м від генератора;

– з’єднувати ацетиленові шланги мідною трубкою, використовувати мідь як припій для пайки ацетиле­нової апаратури і в інших місцях, де можливе зітк­нення з ацетиленом;

– працювати двом зварникам від одного водяного затвору;

– переносити генератор при наявності у газозбір­нику ацетилену.

13.8.20. Відігрівати замерзлі генератори і трубо­проводи дозволяється тільки гарячою водою.

13.8.21. Шланги повинні використовуватися згідно з їх призначенням. Не дозволяється використовува­ти кисневі шланги для подачі ацетилену і навпаки. При приєднанні шлангів до пальника вони повинні попередньо продуватися робочими газами. Довжина шлангів повинна бути не більше 20 м. Застосування шлангів більшої довжини дозволяється у винятко­вих випадках з дозволу керівника робіт.

13.8.22. Шланги необхідно оберігати від зовнішніх пошкоджень, дії високих температур, іскор, полум’я. Не допускається скручування, сплющення або пере­лом шлангів.

13.8.23. Закріплення шлангів на з’єднувальних ніпелях повинно бути надійним. Для цього слід ви­ко­ристовувати спеціальні хомутики.

Допускається не більше двох з’єднань на кожно­му шланзі за допомогою ніпелів.

13.8.24. На стаціонарному зварювальному посту ба­лони з ацетиленом (пропан-бутаном) і киснем по­винні зберігатися роздільно у металевій шафі з пере­городкою.

13.8.25. При газозварювальних (газорізальних) роботах забороняється:

– використовувати редуктори і балони з киснем, на штуцерах яких виявлені хоч би сліди масла, а також замаслені шланги;

– застосовувати для кисню редуктори, шланги, що використовувались раніше для роботи з іншими газами;

– користуватися несправними, неопломбованими або з простроченим терміном перевірки манометрами на редукторах;

– знаходитися навпроти штуцера при продуванні вентиля балона;

– проводити газове зварювання та різання на відстані менше 10 м від ацетиленового генератора і менше 5 м від балонів з киснем, ацетиленом або зрідженим газом;

– виконувати будь-які роботи з відкритим вогнем на відстані менше 3 м від ацетиленових трубопро­водів і менше 1,5 м від кисневопроводів;

– запалювати газ у пальнику за допомогою доти­ку до гарячої деталі;

– залишати робоче місце при включених різаках та пальниках;

– знімати ковпак з балонів, які наповнені ацети­леном або іншими горючими газами, за допомогою інструменту, який може викликати іскру. Якщо ков­пак не відкручується, балон повинен бути поверну­тий заводу-наповнювачу;

– переносити балони на руках. Транспортування на виробничих дільницях балонів дозволяється тільки на спеціальних візках з надійним їх кріпленням;

– проводити ремонт пальників, різаків і іншої зварювальної апаратури неспеціалістами;

– застосовувати для ущільнення редуктора будь-які прокладки, крім фібрових;

– ремонтувати газову апаратуру і підтягувати бол­ти з’єднань, що знаходяться під тиском.

13.8.26. При застосуванні замість ацетилену ін­ших горючих газів необхідно дотримуватися правил безпечного використання цих горючих газів.

13.8.27. Забороняється розміщувати наповнені газом балони на відстані менше 1 м від опалюваль­них пристроїв і паропроводів. Відстань від балонів до печей та інших джерел тепла з відкритим вогнем повинна бути не менше 5 м.

13.8.28. При поводженні з порожніми балонами з-під кисню і горючих газів мають виконуватись такі само заходи безпеки, як і з наповненими балонами.

13.8.29. При виявленні витікання газу роботу необхідно негайно припинити, ліквідувати витікан­ня, провітрити приміщення.

13.8.30. Усі газороздаточні трубопроводи повинні бути заземлені.

13.8.31. Наземні газопроводи та балони повинні фар­буватись:

ацетиленові – в білий колір;

кисневі – в голубий.

13.8.32. Приєднання та від’єднання від мережі електрозварювальних установок повинно виконувати­ся тільки електриком.

13.8.33 Перед приєднанням електрозварювальної установки необхідно провести зовнішній огляд усієї установки і переконатися в її справності. Особливу увагу при цьому потрібно звернути на стан контактів та заземлюючих провідників, справність ізоляції ро­бочих проводів, наявність і справність захисних за­собів. При виявленні будь-яких несправностей зва­рювальну установку включати забороняється.

13.8.34. Перед приєднанням електрозварювальної установки до електромережі необхідно, у першу чер­гу, заземлити її, а при від’єднанні, навпаки, спочат­ку від’єднати установку від електромережі, а потім зняти заземлення.

13.8.35. Довжина проводів від електромережі до зва­рювальної установки не повинна перевищувати 10 м.

Ізоляція проводів повинна бути захищена від механічних пошкоджень.

13.8.36. Пересувати електрозварювальну установ­ку дозволяється тільки після від’єднання її від елек­тромережі.

13.8.37. Лещата електрозварника, які установлені на заземленому металевому столі, повинні мати інди­відуальне заземлення.

13.8.38. Конструкція і технічний стан електродотримача повинні забезпечувати надійне кріплення та безпечну зміну електроду. Рукоятка електродотри­мача повинна бути виготовлена з діелектричного вог­нестійкого матеріалу.

13.8.39. З’єднання зварювальних проводів слід виконувати гарячою пайкою, зваркою або за допомо­гою гільз з гвинтовими зажимами. Місце з’єднання повинно мати надійну ізоляцію, гільзи з затискача­ми обов’язково замкнуті у колодку із небиткого ма­теріалу, а головки затискних гвинтів утоплені в тіло колодки. З’єднання закруткою забороняється.

13.8.40. Приєднання проводів до електродотри­мача та зварювального виробу повинне здійснювати­ся механічними затискачами або методом зварки. При зварювальному струмі більше 600 А струмопідвідний провід повинен приєднуватися до електродотримача, обминувши його рукоятку.

13.8.41. У кабінах для зварювання та на робо­чих місцях зварників повинні знаходитися пристосу­вання (штативи тощо) для укладання на них елект­родо­тримачів при короткочасній перерві в роботі.

13.8.42. Метал у місцях зварювання повинен бути сухим, очищеним від бруду, масла, окалини, іржі та фарби.

13.8.43. При електрозварювальних роботах забо­роняється:

– проводити ремонт електрозварювальних устано­вок, що знаходяться під напругою;

– підсобним робітникам при електрозварюванні працювати без захисних окулярів;

– після закінчення роботи або при тимчасовому залишенні електрозварником робочого місця лишати ввімкнену електрозварювальну установку;

– використовувати як зворотній провід труби, рейки і подібні випадкові металеві предмети;

– установлювати зварювальний трансформатор зверху дроселя;

– використовувати проводи з пошкодженою ізо­ляцією.

13.8.44. При проведенні зварювальних робіт без­посередньо на автомобілі повинні бути вжиті заходи, що забезпечують пожежну безпеку, для чого необхід­но горловину паливного бака і сам бак закрити ли­стом металу або азбесту від попадання на нього іскор, очистити зони зварювання від залишків масла, лег­козаймистих і горючих рідин, а поверхню прилеглих ділянок – від горючих матеріалів.

Перед проведенням зварювальних робіт над палив. ним баком або ближче ніж 1 м від нього бак необ­хідно зняти.

Перед проведенням зварювальних робіт на газоба­лонному автомобілі газ із балонів повинен бути ви­пущений або злитий на посту зливу (випуску) газу.

При електрозварювальних роботах необхідно до­дат­ково заземлити раму та кузов автомобіля.

13.8.45. Перед зварюванням паливних баків та інших ємностей з-під легкозаймистих і горючих рідин необхідно: злити залишки палива через зливний отвір, промити їх гарячою водою, пропарити парою, знову промити гарячою водою з каустичною содою, просу­шити гарячим повітрям до повного видалення слідів легкозаймистих та горючих рідин. Зварювання слід виконувати при відкритих горловинах (люках) та зливних пробках.

Дозволяється виконувати зварювання, попередньо заповнивши ємність гарячою водою або безперервно подаючи інертний газ (азот, відпрацьовані гази від карбюраторного двигуна).

Для заповнення ємності відпрацьовані гази Необ­хідно подавати шлангом, який обладнаний іскрогас­ником. Шланг приєднують до вихлопної труби авто­мобіля, що працює на малих обертах колінчастого валу.

Зварювання необхідно виконувати при безперервному поданні відпрацьованих газів протягом всього часу зварки. Для видалення газів із зварюваної ємності або паливного баку можуть бути використані спускні отвори.

13.8.46. Виконання працюючими робіт з ремонту паливних баків автомобілів із застосуванням зварю­вання дозволяється тільки після проведення цільо­вого інструктажу і оформлення наряд-допуску відпо­відно до додатка 3.

13.8.47. Зняття агрегатів та вузлів з автомобілів із застосуванням різання повинне проводитись тіль­ки після вжиття заходів щодо попередження їх падін­ня.

Мідницькі роботи

 

13.9.1. При виконанні мідницьких робіт можуть мати місце такі основні небезпечні та шкідливі ви­робничі фактори:

– термічні фактори (вибухи паливних баків, ємнос­тей з-під легкозаймистих і горючих рідин, паяльних ламп; опіки кислотою, припоєм, полум’ям);

– падіння радіаторів і паливних баків;

– наявність у повітрі робочої зони шкідливих ре­човин (аерозолю свинцю, парів кислот, вуглецю ок­сиду).

13.9.2. Мідницькі роботи повинні виконуватися у спеціально відведеному приміщенні, яке оснащене устаткуванням, пристроями та інструментом згідно з нормативно-технологічною документацією.

13.9.3. Мідницькі роботи повинні проводитися при працюючій вентиляції.

13.9.4. Робочі місця при проведенні паяльних робіт повинні бути очищені від горючих матеріалів.

13.9.5. При пайці паливних баків і ємностей з-під легкозаймистих та горючих рідин необхідно до­дер­жуватись вимог, викладених в п. 13.8.45 цих Правил.

13.9.6. Паяти радіатори, паливні баки та інші великі деталі необхідно на спеціальних підставках (стендах), які обладнані піддонами для стікання при­пою.

13.9.7. Прочищаючи трубки радіатора шомполом, не слід тримати руки на протилежній стороні труб­ки.

Забороняється вводити шомпол в трубку до упору рукоятки.

13.9.8. Тиск стиснутого повітря при випробуванні радіатора не повинен перевищувати величини, яка вказана в технологічній документації для конкретної марки автомобіля.

13.9.9. Травлення кислоти повинно проводитися у кислототривкій ємності, яка не б’ється, і тільки у витяжній шафі (забороняється застосування скляної тари).

Забороняється при травленні опускати у кислоту відразу велику кількість цинку.

13.9.10. Зберігати флюс та матеріали для його виготовлення необхідно у витяжній шафі у кількості, що не перевищує потреби на добу.

13.9.11. Паяльні лампи перед початком роботи і періодично, не рідше одного разу на місяць, повинні підлягати огляду та перевірці на герметичність з наступною реєстрацією в спеціальному журналі. Не­справні лампи необхідно здавати в ремонт.

13.9.12. При роботі з паяльною лампою необхід­но додержуватись таких вимог:

– перед розпалюванням перевірити її справність;

– резервуар лампи не повинен мати тріщин і за­пайок легкоплавкими припоями;

– пробка наливного отвору повинна бути закруче­на до відказу;

– розбирати паяльну лампу можна лише після стравлювання стиснутого повітря;

– гасити полум’я паяльної лампи слід тільки за­пірним вентилем.

13.9.13. При роботі з паяльною лампою заборо­няється:

– розпалювати несправну паяльну лампу;

– заливати лампу пальним більше ніж на 3/4 ємності її резервуару;

– використовувати для заправлення етильований бензин;

– заправляти паяльну лампу пальним, виливати дальнє або розбирати паяльну лампу ближче ніж 3 м від відкритого вогню;

– заливати пальне в неохололу лампу;

– випускати стиснуте повітря через наливний отвір лампи, що горить, або при неохололому пальнику;

– підвищувати тиск у резервуарі лампи при нака­чуванні повітря більш допустимого робочого тиску згідно з паспортом;

– працювати з лампою, яка не пройшла періодич­ну перевірку.

13.9.14. При виявленні просочування палива, деформації резервуару лампи та інших несправностей необхідно негайно припинити роботу з нею.

13.9.15. При використанні газових пальників при паянні необхідно додержуватись вимог Правил безпеки у газовому господарстві (розділ 2, п. 5 цих Правил).

13.9.16. Свинець і кольорові метали необхідно плавити тільки у витяжній шафі. Посудину з роз­плавленим металом забороняється ставити на сиру підлогу.

13.9.17. У приміщенні, де виконуються мідницькі роботи, повинні завжди знаходитися розчини для нейтралізації кислоти відповідно до п. 13.11.І7 цих Правил.