ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

САНІТАРНО-ПОБУТОВІ ПРИМІЩЕННЯ



 

9.1. Робітники підприємства згідно з СНиП 2.09.04-87 (розділ 2, п. 43 цих Правил) повинні бути забезпе­чені санітарно-побутовими приміщеннями у залежності від віднесення їх до відповідної групи виробничих про­цесів, вказаних в додатку 8.

9.2. Гардеробні (за виключенням гардеробних для вуличного одягу), душові, умивальні і убиральні по­винні бути окремими для чоловіків і жінок.

9.3. Гардеробні обладнуються вішалками відкри­того типу (гачки) або шафами для зберігання вулич­ного, домашнього і робочого (спеціального) одягу.

Зберігання домашнього і робочого одягу на вішал­ках повинно бути роздільним.

9.4. Кількість місць для зберігання одягу в гар­деробних визначається:

для вуличного – рівною кількості працюючих у двох суміжних змінах;

для домашнього і спецодягу – рівною списочній кіль­кості працюючих на підприємстві.

Для зберігання всього одягу водіїв групи 16, ву­личного і домашнього одягу водіїв груп їв і 3 допус­кається передбачати гардеробні з обслуговуванням і кількістю місць на вішалках (гачках), рівним їх списковій кількості; гардеробні спецодягу із зберіган­ням в шафах для груп їв і 3 повинні розміщуватися сумісно з гардеробними вуличного і домашнього одя­гу.

9.5. Гардеробні для груп виробничих процесів1в,2в, 2г і 36 повинні бути окремими для кожної із цих груп.

9.6. При списковому складі працюючих на під­приєм­стві до 50 чоловік допускається улаштування загальних гардеробних для всіх груп виробничих процесів.

9.7. При гардеробних для сушіння спецодягу, спецвзуття повинні бути приміщення, оснащені відповідним обладнанням.

9.8. Шафи для зберігання різних видів одягу можуть закриватися або бути відкритими (тобто не закриті з лицьової сторони) з відділеннями, кожне із яких обладнується поперечником для плічок або гач­ками, місцями для головних уборів, взуття, туалет­них предметів.

9.9. Відділення шаф повинні мати такі розміри:

глибина – 500 мм, висота – 1650 мм, ширина – 250, 330, 400 мм (в залежності від групи виробни­чих процесів).

9.10. В гардеробних повинні передбачатися лавки шириною 300 мм, що встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.

9.11. Відстань між лицьовими поверхнями шаф, лицевою поверхнею шаф і стіною або перегородкою приймається в залежності від кількості відділень шаф по одній стороні проходу:

до 18 відділень – 1400/1000 мм;

від 18 до 36 відділень – 2000/1400 мм

(в знаменнику – ширина проходу між рядами шаф без лав).

9.12. Кількість кранів в умивальних, сіток в душових слід приймати по чисельності працюючих в зміні, які одночасно закінчують роботу, виходячи з груп виробничих процесів і розрахункової чисельності чоловік на одну душову сітку або кран, наведених у додатку 8.

9.13. Кількість сіток в душових для водіїв ван­тажних автомобілів, кількість кранів в умивальних, унітазів і пісуарів для всіх водіїв і кондукторів слід приймати із розрахунку 50% від найбільшої їх чи­сельності, що повертається на підприємство протя­гом однієї години (згідно із затвердженим на під­приємстві графіком повернення автомобілів).

9.14. В умивальних слід передбачати гачки для рушників і одягу, ємності для рідкого мила або по­лиці для кускового мила. Біля умивальників повин­но завжди бути в достатній кількості мило і сухий чистий рушник або електрорушник.

На підприємстві, де можлива дія на шкіру шкідли­вих речовин, працюючі забезпечуються змиваючими і знешкоджуючими речовинами. Забороняється викори­стовувати для цього пральні порошки.

9.15. Душові обладнуються відкритими кабінами, що огороджуються з трьох боків, а також індивіду­альними змішувачами гарячої і холодної води. Кабі­ни відокремлюються одна від одної перегородками із вологостійких матеріалів висотою від підлоги 1,8 м і які не доходять до підлоги на 0,2 м. Розміри відкри­тих кабін в плані повинні бути не менше 0,9 х 0,9 м.

При душових можуть влаштовуватися приміщен­ня парильних і мікробасейни (сауни).

9.16. Переддушові, що призначені для витирання тіла і переодягання, повинні бути обладнані лавками шириною 0,3 м і довжиною 0,8 м на одну душову сітку. Над лавками повинні бути гачки для одягу та рушників і полиці для туалетних речей. Відстань між рядами лавок повинна бути не менше 1 м.

9.17. Кількість санітарних приладів – підлогових чаш (унітазів) і пісуарів у вбиральнях, розташова­них у виробничих приміщеннях, повинна приймати­ся із розрахунку один санітарний прилад на 18 чо­ловіків і 12 жінок в найбільш чисельній зміні, а в убиральнях, розташованих в адміністративних будів­лях, – із розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і 30 жінок. Вхід в убиральню повинен бути через тамбур. При вбиральнях передбачаються уми­вальники із розрахунку один умивальник на 4 уніта­зи і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вбиральню.

В чоловічих убиральнях дозволяється улаштову­вати замість індивідуальних лоткові пісуари із на­стінним зливом.

9.18. При кількості жінок, що працюють в най­більш чисельну зміну, від 15 і більше повинно бути передбачено приміщення для особистої гігієни жінок з гігієнічним душем (кабіна розмірами в плані 1,8х0,9 м, яка розміщується в жіночій убиральні та має вхід із тамбура убиральні). При великій кількості жінок чис­ло кабін особистої гігієни жінок повинно прийматися із розрахунку 1 кабіна на 75 жінок.

У цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання і умивальник.

9.19. Для прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спецвзуття на підприємстві повинні передбачатися пральня і відділення хімчистки з приміщеннями для ремонту одягу і взуття.

Допускається організація однієї пральні або одно­го відділення хімчистки для групи близько розташова­них підприємств, а також організація прання, хімчист­ки і ремонту спецодягу і спецвзуття за угодами з відповідними підприємствами побутового обслугову­вання.

9.20. Прання і хімчистка спецодягу здійснюються підприємством за його рахунок за графіком в строки, встановлені з урахуванням виробничих умов. На цей час працюючим слід видавати змінні комплекти.

9.21. При кількості працюючих в найбільш чи­сельній зміні 200 чоловік і більше слід передбачати їдальню, а при меншій кількості працюючих – їдальню-роздаточну.

При кількості працюючих в найбільш чисельній зміні менше 30 чоловік допускається передбачати кімнати для приймання їжі з розрахунку 1 м2 на кожного відвідувача, але не менше 12 м2, які облад­нуються умивальником, стаціонарним кип’ятильни­ком, плитою для підігрівання їжі, холодильником.

ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНІЧНОГО СТАНУ ТА

ОБЛАДНАННЯ ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ

Загальні вимоги

 

10.1.1. Технічний стан, обладнання та укомплек­тованість автомобілів, причепів, напівпричепів усіх типів, марок, призначень, а також всіх механічних засобів з робочим об’ємом циліндрів більше 50 см3 (надалі – транспортні засоби), що знаходяться в ек­сплуатації, повинні відповідати Правилам технічної експлуатації рухомого складу автомобільного транс­порту, Правилам дорожнього руху України, Санітар­ним правилам з гігієни праці водіїв автомобілів (розділ 2, пп. 54, 51, 55 цих Правил), інструкціям заводів-виготовлювачів, а також цим Правилам.

10.1.2. До робочого місця водія автомобіля став­ляться такі вимоги:

– огородження робочого місця водія в салоні лег­кового автомобіля-таксі (захисний екран) та автобу­са, якщо воно передбачено, повинно бути у справно­му стані;

– вітрове та бокове скло не повинно мати тріщин та затемнень, не допускається використовувати до­даткові предмети або наносити покриття, що обме­жують оглядовість з місця водія, погіршують про­зорість скла;

– бокові стекла повинні плавно пересуватися від руки або склопідйомних механізмів;

– на сидінні та спинці сидіння не допускаються провали, рвані місця, виступні пружини та гострі кути; сидіння та спинка повинні мати справне регу­лювання, що забезпечує зручну посадку водія;

– ручки біля дверного прорізу, замки усіх дверей кузова або кабіни, а також привід керування двери­ма, сигналізація роботи дверей (відкрито, зачинено), аварійні виходи автобусів та пристрої приведення їх у дію повинні бути справними;

– підлога кабіни (салону) автомобіля повинна застилатися килимком, що не має випадкових от­ворів та інших пошкоджень;

– рівні звуку і еквівалентні рівні звуку в кабінах вантажних автомобілів не Повинні перевищувати 70 дБА, в салонах легкових автомобілів та автобусів – 60 дБА;

– санітарно-технічні засоби (вентиляція, опалю­вання, теплоізоляція, кондиціонування) повинні бути у робочому стані і забезпечувати підтримування в кабіні (салоні) параметрів мікроклімату згідно з вста­новленими нормами (додаток 6);

– вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони водія у кабіні (салоні) не повинен перевищувати гранично допустимі концентрації (додаток 7).

10.1.3. Органи керування автомобілем повинні бути із справними ущільнювачами, що перешкоджа­ють проникненню відпрацьованих газів до його ка­біни (салону).

10.1.4. Системи живлення, мащення та охолод­ження повинні бути справними і не мати течі пали­ва, масла, антифризу, води.

10.1.5. У відділеннях, призначених для пасажирів та водія, не повинно бути ніяких пристроїв та еле­ментів паливної системи.

Розміщення елементів паливної системи повинно бути таким, щоб у разі витікання паливо попадало тільки на дорогу і повністю виключало можливість його попадання на елементи вихлопної системи.

10.1.6. Елементи і з’єднання системи випуску відпрацьованих газів повинні знаходитися у справно­му стані.

10.1.7. Вентиляція картера двигуна повинна пра­цювати справно, не допускаючи прориву газів у підкапотний простір.

10.1.8. Стоянкова гальмівна система повинна за­безпечувати нерухомий стан транспортного засобу по­вної маси на шляху з уклоном не менше 16%, а для легкових автомобілів, їх модифікацій для перевезен­ня пасажирів, а також автобусів у спорядженому стані – не менше 23% і для вантажних автомобілів та автопоїздів у спорядженому стані – не менше 31%.

10.1.9. Стоянкова гальмівна система причепа (на­півпричепа) при від’єднанні його від тягача повинна забезпечувати нерухомий його стан на уклоні, зна­чення якого встановлені в п. 10.1.8 для відповідної категорії транспортного засобу, до якої відноситься тягач.

10.1.10. Диски коліс повинні надійно кріпитися на маточинах. Замкові кільця повинні бути справни­ми і правильно встановлені на своїх місцях. Не до­пус­кається наявності тріщин та погнутості дисків коліс.

10.1.11. Технічний стан електрообладнання авто­мобіля повинен забезпечувати пуск двигуна за допо­могою стартера, безперебійне та своєчасне запалюван­ня суміші у циліндрах двигуна, безвідмовну роботу приладів освітлення, сигналізації та електричних контрольних приладів, а також виключати мож­ливість іскроутворення у проводах і затискачах. Усі проводи електрообладнання повинні бути укріплені і мати надійну непошкоджену ізоляцію, що виключає можливість їх обриву, перетирання, зношення або короткого замикання.

Запобіжники системи електрообладнання, що за­стосовуються для заміни спрацьованих, повинні відпо­відати технічним вимогам.

Акумуляторна батарея повинна бути надійно зак­ріплена. Не допускається течі електроліту із моно­блоку акумуляторної батареї.

10.1.12. Кожний автомобіль повинен бути уком­плектований упорними колодками не менше 2 шт., вогнегасником, медичною аптечкою, знаком аварій­ної зупинки (миготливим червоним ліхтарем).

10.1.13. Автобуси та вантажні автомобілі, що призначені для перевезення людей і спеціально об­ладнані для цієї мети, повинні укомплектовуватись додатково другим вогнегасником, при цьому один вогнегасник повинен знаходитися в кабіні водія, дру­гий – у пасажирському салоні автобуса або кузові автомобіля.

10.1.14. При направленні у рейс тривалістю більше 1 доби вантажні автомобілі та автобуси повинні до­датково укомплектовуватися підставками (козелками), лопатою, буксирним пристроєм, запобіжною вилкою (переносним пристроєм) для замкового кільця коле­са, а взимку – додатково ланцюгами протиковзання.

10.1.15. Храповик колінчастого валу повинен мати неспрацьовані прорізи, а пускова рукоятка – пряму шпильку відповідної довжини та міцності. Ручка пускової рукоятки повинна бути гладкою, без зади­рок.

10.1.16. Двері кабін (салонів), капоти повинні бути із справними обмежувачами відкривання і фіксатора­ми відкритого та закритого положення.

10.1.17. Не допускається обладнання салону ав­тобуса додатковими елементами конструкції, що об­межують вільний доступ до аварійних виходів.

Аварійні виходи повинні бути позначені та мати таблички з правилами їх використання.

Забороняється двері основних та аварійного (за­пас­ного) виходів утримувати у непрацездатному стані, заварювати, запирати на замки, болти тощо.

10.1.18. Підніжки, буфери, спеціальні площадки повинні мати незношену рифлену поверхню і бути надійно закріплені у місцях, передбачених конструк­цією транспортного засобу.





Последнее изменение этой страницы: 2016-04-26; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 184.72.102.217 (0.011 с.)