Загальні принципи профілактики інфекційних захворювань

У профілактиці інфекційних захворювань можна також виділити три напрямки: первинна, вторинна й третинна. До первинної профілактики можна віднести наступні заходи: дотримання правил особистої гігієни, загартовування, попереджувальний і поточний санітарний нагляд, пропаганда знань про інфекційні захворювання й способи їхньої профілактики, профілактичні щеплення, здоровий спосіб життя. Вторинна профілактика - це раннє виявлення захворілих і контроль за особами, що були в контакті із хворими (отже, знання ознак хвороби), режимнообмежені заходи (карантин, обсервація), ізоляція хворих. До заходів третинної профілактики варто віднести своєчасне, адекватне й ефективне лікування.

 

 

Контрольні питання

1.Які хвороби називають інфекційними?

2. Що таке "інфекційний процес"? Назвіть стадії інфекційного процесу.

3. Що таке "епідемічний процес"? Назвіть ланки епідемічного процесу.

4. Назвіть основні напрямки протиепідемічних заходів.

5. Які методи дезінфекції застосовуються в епідемічному вогнищі?

6. Перелічіть й охарактеризуйте заходу щодо профілактики інфекційних захворювань у школі?

7. Які завдання в класного керівника в період проведення вакцинації школярів?

8. Що таке імунітет? Види імунітету.

9. Які бувають реакції на щеплення? Показання й протипоказання до імунізації.

10. Назвіть загальні ознаки інфекційних захворювань.

11. Які дії повинен почати вчитель при виявленні інфекційного захворювання в школі?

12. Перелічіть повітряно-краплинні інфекції, які протікають із висипаннями на шкірі. У чому полягають із прояву кожної з них?

13. Назвіть основні прояви дифтерії.

14. Які особливості плину туберкульозу в дітей? Шляхи профілактики.

15. Які харчові отруєння бактеріальними токсину мі ви знаєте?

ЛіТЕРАТУРА

1. Билич Г.Л., Назарова Л.В. Основи валеології /СПб.: «Водолей»,1998.–560 с.

2. Мосин В.Г., Нечипоренко. П.И. Инфекционние болезни иоснови епидемиології/ Учебное пособие. – Ленинград, 1995.– 161 с.

3. Основи медикобиологических дисциперебіг: Учебное пособие/Под ред. проф. В.П. Соломина и дра мед. наук Л.П. Макаровой. СПБ.: РГПУ им. А.И. Герцена, 1998. – 246 с.

4. Попов С.В. Валеология в школе и дома (О физическом благополучие школьников). – СанктПетербург «Союз». – 1998.–254 с.

5. СоковняСеменова И.И. Основи здорового образа жизни ипервая медицинская помощь: Учебное пособие для студентовсредних педагогических учебних заведений. – М.: Издательский центр «Академия». – 1997. – 206 с.

6. Справочник практического врача. /Под ред. Проф. А.И. Воробьева. Изд. 2е. – М.: Медицина. – 1983. – 656 с.

Лабораторна робота № 12

Шлунково-кишкові інфекції (дизентерія, холера, тифопаратифозні захворювання, сальмонельози). Харчові отруєння бактеріальними токсинами (отруєння стафілококового походження, ботулізм).

Мета: ознайомитися з методами надання першої допомоги при шлунково-кишкових інфекціях.

Завдання: відпрацювати навички надання першої допомоги при лунково-кишкових інфекціях.

Устаткування: універсальна аптечка, фантоми.

Хід роботи:

1. Надати допомогу при дизентерії, холері, тифопаратифозних інфекціях, сальмонельозах.

2. Надати допомогу при харчових оруєннях.

 

Теоретичне обґрунтування

 

 

Шлунково-кишкові ІНФЕКЦІЇ

Дизентерія – інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі. Збудником є різні види шигел. Чи збудите довгостроково можуть зберігатися в зовнішнім середовищі (до 1,5 місяців). На деяких харчових продуктах вони не тільки зберігаються, але можуть і розмножуватися (молочні продукти й ін.). Інкубаційний період від 1 до 7 днів (частіше 23 дня). Захворювання можливо в будь-якому віці.

Клініка. По клінічних ознаках дизентерію можна раз ділити на гостру (типову, атипову, субклінічну) і хронічну (рецидивуючу, безперервної або затяжну) форми. Типові форми дизентерії починаються гостро й проявляються симптомами загальної інтоксикації (лихоманка, погіршення апетиту, головний біль, адинамія, зниження АТ) і ознаками поразки шлунково-кишкового тракту. Болю в животі спочатку тупі, раз литі по всьому животі, постійні, потім стають більше гострими, схваткоподібними, локалізуються в нижніх відділах живота, частіше ліворуч і над лобком. Болю підсилюються перед дефекацією. З'являються також тенезми - тягнучі болі в області прямої кишки, що віддають у хрестець, помилкові позиви, що затягся акт дефекації, відчуття його незавершеності. Болю виникають під час дефекації й тривають протягом 5-15 хвилин після її. Стілець прискорений (до 10 разів у добу). Випорожнення спочатку калові, потім з домішкою слизу й крові.

Профілактика. Реконвалесцентів після дизентерії виписують не раніше чим через 3 дні після клінічного видужання, нормалізації стільця й температури, однократного негативного бактеріологічного дослідження, проведеного, через 2 дні після закінчення лікування. Працівники харчування й особи, прирівняні до них (учителі початкової школи), виписуються після дворазового бактеріологічного дослідження. Працівники харчування, хворі хронічною дизентерією, переводяться на роботу, не пов'язану з харчовими продуктами. При залишенні хворого будинку у квартирі проводиться поточна дезінфекція. За особами, що перебували в контакті із хворими, установлюється семиденне спостереження. У дитячих дошкільних установах застосовують бактеріофаг. До профілактичних заходів відносять боротьбу з мухами (переносники збудника), кип'ятіння води, миття фруктів кип'яченою водою, строге дотримання особистої гігієни.

Холера – гостра інфекційна хвороба з фекальнооральним механізмом передачі, викликана вібріоном (Vibrio cholerae asiaticae, Vibrio cholerae ELTOR).

Клініка. Інкубаційний період від декількох годин до 5 днів. Захворювання починається гостро з появою поносу, до якого трохи пізніше приєднується блювота. Стілець стає усе більше й більше частим, випорожнення гублять каловий характер і захід, стають водянистими. Позиви на низ стають імперативними, хворі не можуть удержати випорожнень. Виділення з кишечнику по виду нагадують рисовий відвар або являють собою рідина, пофарбовану жовчю в жовтий або зелений кольори. Блювотні маси мають той же хімічний склад, що й виділення з кишечнику. Втрата рідини при блювоті й поносі швидко приводить до зневоднювання організму, внаслідок чого міняється зовнішній вигляд хворого: риси особи загострюються, слизуваті оболонки рота сухуваті, голос стає хрипким, шкіра губить звичайний тургор і легко збирається в складки, розвивається ціаноз шкіри. Часто виникають тонічні судороги, хворобливі судороги м'язів кінцівок. При прогресуванні захворювання у хворого розвивається важкий стан, що характеризується зниженням температури тіла до 34,5 градуса, крайнім зневодненням, порушенням гемодинамічних показників, задишкою.

Профілактика. При підозрі на холеру хворих негайно госпіталізують. При виявленні подібних хворих на транспорті, вдома, у готелі лікар до їхньої госпіталізації вживає заходів до ізоляції хворого від навколишніх осіб і негайно повідомляє про захворювання головному лікареві своєї установи. Головний лікар доводить до відома центр санітарно епідеміологічного нагляду й комітет з охороні здоров'я. Одночасно складається список осіб, що контактували із хворим. Після госпіталізації хворого їх поміщають у відділення для що контактували. У приміщенні, де перебував хворою холерою, після його госпіталізації проводиться заключна дезінфекція.

Тифопаратифозні захворювання (черевний тиф, паратифи А и Б) – група гострих інфекційних захворювань із фекальнооральним механізмом передачі. Збудником захворювання є кілька видів сальмонел (Salmonella typhi, Salmonella paratyphi A, Salmonella schttmuelleri).

Клініка. Інкубаційний період від 1 до 3 тижнів. При типовому плині захворювання починається поступово. Наростають слабість, головний біль, симптоми загальної інтоксикації, з кожним днем підвищується температура тіла, досягаючи до 79 дня найбільших цифр. Стілець звичайно затриманий. З'являється метеоризм. При паратифі Б спочатку бувають симптоми гастроентерита, при паратифі А - симптоми катару верхніх дихальних шляхів. У період розпалу відзначаються загальмованість хворих і типова черевнотифозна екзантема (одиничні розеоли діаметром 35 мм, що піднімаються над рівнем шкіри із чіткими границями). Через 35 днів розеоли безвісти зникають, періодично з'являючись знову. Найбільш грізні ускладнення - перфорація кишкових виразок (з 11го по 25й день хвороби) і кишкова кровотеча. Можлива пневмонія, інфекційний психоз, гострий холецистит. Хронічне бактеріоносійство виникає в 35% перехворілих.

Профілактика. Санітарний нагляд за харчуванням і водопостачанням. Реконвалесценти виписуються після троєкратного негативного бактеріологічного дослідження випорожнень і сечі й однократного дослідження жовчі. Перехворілі складаються на диспансерному обліку протягом 2х років (працівники харчових підприємств - 6 років). Лікування проводиться тільки в стаціонарі. Ізоляція хворих припиняється з 21го дня нормальної температури тіла. За показниками проводиться специфічна імунізація. У вогнищі проводиться заключна дезінфекція. За особами, які контактували із хворим, установлюється медичне спостереження з обов'язковою термометрією протягом 25 днів. Діти, що відвідують дошкільні установи, і працівники системи харчування до одержання результатів обстеження на бактеріоносійство в ці установи не допускаються.

Сальмонельози – гострі інфекційні хвороби, викликувані сальмонелами. Передаються аліментарним шляхом. Джерелом інфекції звичайно є тварини. Сальмонели в зовнішнім середовищі (наприклад, у воді) можуть зберігатися до 11,5 місяців. Налічується більше 1600 видів сальмонел. У молочному й готовому м'ясному продуктах, у м'ясному фарші сальмонели можуть не тільки зберігатися, але й розмножуватися, не змінюючи зовнішнього вигляду й смаку продуктів. Вхідні ворота - слизувата тонкого кишечнику.

Клініка. Інкубаційний період від 6 годин до 3 доби (частіше 1224 години). Найпоширеніша гастроінтестінальна форма. Починається гостро з підвищення температури тіла до 3840 градусів, ознобу й симптомів загальної інтоксикації. З'являються болі в подложечній області, нудота, блювота, а через кілька годин приєднується понос. Стілець рідкий, водянистий, смердючий, до 10-15 разів у добу. Тенезмів, помилкових позивів, а також домішки крові в стільці не відзначається. При рясному й частому стільці, повторній блювоті може розвитися синдром зневоднювання: спрага, олігурія, ціаноз губ, що запали очі, зморщена шкіра, судороги, зниження АТ. Лихоманка триває 25 днів.

Профілактика. Ветеринарно-санітарний нагляд за вибоєм худоби, контроль за готуванням і зберіганням м'ясних і рибних блюд. Реконвалесценти виписуються після повного клінічного видужання й дворазового бактеріологічного дослідження калу. Працівники харчових підприємств обстежаться триразово.