Харчові отруєння бактеріальними токсинами

Харчові токсикоінфекції – захворювання, що виникають після вживання продуктів, засіяних різними мікроорганізмами й утримуючими бактеріальними токсинами. До них ставляться отруєння токсинами ботулізму, токсинами клостридії й стафілококові отруєння.

Харчові отруєння стафілококкового походження зв'язані зі штамами патогенних стафілококів, здатних продукувати ентеротоксин. При влученні в продукти (від людей, хворих гнойничковими захворюваннями або від здорових носіїв стафілококів) вони здатні розмножуватися, що приводить до нагромадження в продуктах ентеротоксина. Стафілококові отруєння пов'язані із уживанням молока, молочних продуктів, м'ясних, рибних, овочевих блюд, тортів, тістечок, рибних консервів у маслі. Заражені продукти не відрізняються від доброякісних. Стафілококи переносять високі концентрації солі й цукру. Ентеротоксини витримують прогрівання до 100 градусів протягом 1,52 годин. Ентеротоксин не руйнується травними ферментами й здатний проникати через слизуваті оболонки шлунково-кишкового тракту.

Клініка. Інкубаційний період при стафілококових отруєннях триває 1,5 2 години, при отруєннях токсинами клостридій - від 6 до 24 годин. При стафілококових отруєннях найбільш характерні ознаки - ріжучі схваткоподібні болю в епігастральній області, блювота. Температура тіла нормальна або субфебрильна. Поносу може не бути. Короткочасний розлад стільця відзначається в половини хворих. Типові наростаюча слабість, блідість, похолодання кінцівок, зниження АТ. Може розвитися колаптоїдний стан. Однак навіть при різко вираженій симптоматиці початкового періоду до кінця доби від початку захворювання на ступає видужання. Лише в окремих хворих протягом 23 доби зберігається невелика загальна слабість. Отруєння, викликані токсином клостридій, протікають значно важче. Захворювання починається з болів у животі, на стане загальна слабість. Стілець частішає до 20 разів і більше, він рясний, водянистий, іноді у вигляді рисового відвару. Блювота й жид кий стілець приводять до зневоднювання організму. У деяких випадках розвивається некроз слизуватої тонкого кишечнику. Летальність досягає 30%.

Перша долікарська допомога. Для видалення токсинів з організму промивають шлунок водою або 5% розчином гідрокарбонату натрію, після чого при стафілококовому отруєнні дають сольове проносне (30 м сульфату магнію в 500 мол води). При розвитку зневоднювання (отруєння токсином клостридий) проводять комплекс заходів щодо регідратації в умовах стаціонару.

Профілактика. Для профілактики стафілококових отруєнь проводять заходу щодо зменшення носійства стафілококів серед працівників харчування (попередження й лікування гнійничкових захворювань, лікування хронічних запальних захворювань мигдалин, верхніх дихальних шляхів). Не до пускаються до роботи особи, що мають гнійничкові захворювання. Необхідно правильне зберігання готових блюд, що виключає розмноження в них стафілококів. Для профілактики отруєнь токсином клостридій основне значення має контроль за вибоєм худоби, обробкою, зберіганням і транспортом м'яса.

Ботулізм – отруєння ботулотоксином, що нагромадилося в харчових продуктах. Характеризується важкої інтоксикацїй з переважною поразкою центральної нервової системи. Збудник - клостридія ботулізму - строгий анаероб, утворить суперечки й дуже сильний екзотоксин (смертельна доза для людини близько 0,3 мкг). Токсин руйнується при нагріванні. Суперечки витримують кип'ятіння до 5 годин (при домашнім консервуванні продуктів суперечки не знищуються). Розмноження збудника в продуктах відбувається в анаеробних умовах. Потрапивший у травний тракт ботулотоксин не руйнується ферментами, всмоктується через слизуваті оболонки шлунка й кишечнику й гематогенно розноситься по всьому організмі.

Клініка. Інкубаційний період коливається від декількох годин до 25 днів (частіше 1224 години). Звичайне захворювання починається із загальної слабості, головного болю, сухості в роті, порушення зору (нечіткість бачення поблизу, «туман, сітка» перед очами, двоїння). Об'єктивно виявляються розширення зіниць, їхня млява реакція на світло, опущення вік і неможливість їх підняти (птоз), ністагм. Нерідко спостерігається параліч м'якого неба (мова з носовим відтінком, при спробі ковтання рідина виливається через ніс). Параліч м'язів гортані веде до осиплостіи голосу, і навіть афонії. Порушується ковтання через параліч м'язів ковтки. Можливі паралічі жувальних м'язів, м'язів шиї й верхніх кінцівок. У важких випадках швидко розвивається недостатність дихальних м'язів. Розладів чутливості не буває. Свідомість повністю збережена. Характерна відсутність лихоманки. Ознаки гострого гастриту (нудота, блювота, болю в епігастрії) і понос спостерігаються при ботулізмі відносно рідко. При важких формах смерть наступає від паралічу подиху на 35-й день хвороби. Ускладнення: гостра пневмонія, токсичний міокардит, міозити, неврити.

Перша долікарська допомога. Хворим ботулізмом промивають шлунок 2% розчином гідрокарбонату натрію, роблять сифонну клізму, дають проносне (30 м сульфату магнію в 500 мол води). Лікування здійснюється в умовах стаціонару. Основним методом терапії є можливо раннє введення специфічних противоботулінічних сироваток (А, У и Е).

Профілактика. Дотримання режиму консервування продуктів, перевірка консервів перед уживанням, вилучення бомбажних банок. Роз'яснення населенню правил домашнього консервування продуктів. Прогрівання домашніх загорнених у банки овочевих консервів і грибів напередодні вживання. Підозрілі продукти виключають із уживання. Особам, що вжили разом із захворілий інфікований продукт, профілактично вводять специфічні противоботулінічні сироватки (А, У и Е). За цими особами встановлюється медичне спостереження протягом 10-12 днів.

 

Контрольні питання

1. які основні ознаки шлунково-кишкових інфекцій?

2. Ознаки, допомога і профілактика при дизентерії., холері, тифопаратифозних інфекціях, сальмонельозах.

3. Ознаки, допомога і профілактика при холері

4. Ознаки, допомога і профілактика при тифопаратифозних інфекціях

5. Ознаки, допомога і профілактика при сальмонельозах.

6. Ознаки, допомога і профілактика при харчових отруєннях.

 

Література

1. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.

Лабораторна робота № 13

Гематогенні інфекції (правець, вірусний гепатит). Зоонози (сказ, лептоспіроз, орнітоз, сибірська виразка, токсоплазмоз, туляремія, енцефаліт кліщовий, ящур). Хвороби, що передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс, генітальний герпес, СНІД, захворювання, викликані хламідіями, трихомонелами). Загальні принципи профілактики інфекційних захворювань.

Мета: ознайомитися з методами надання першої допомоги при гематогенних інфекціях, зоонозах та захворюваннях, що передаються статевим шляхом.

Завдання: відпрацювати навички надання першої допомоги при гематогенних інфекціях, зоонозах та захворюваннях, що передаються статевим шляхом.

Устаткування: універсальна аптечка.

Хід роботи:

1. Надати допомогу при гематогенних інфекціях та захворюваннях.

2. Надати допомогу при зоонозах.

3. Надати допомогу при захворюваннях, що передаються статевим шляхом.

 

Теоретичне обґрунтування

 

ГЕМАТОГЕННІ ІНФЕКЦІЇ

Правець – гостре інфекційне захворювання, що характеризується важкою токсичною поразкою нервової системи з тонічними й клонічними судорогами, порушеннями терморегуляції. Збудник - Clostridium tetani - велика паличка. Часто виявляється в ґрунті. Суперечки збудника попадають в організм людини при різних травмах, іноді навіть при невеликих ушкодженнях шкіри, особливо нижніх кінцівок. В анаеробних умовах спори перетворюються у вегетативні форми, які починають розмножуватися й виділяти екзотоксин. Токсин викликає специфічна поразка передніх рогів спинного мозку.

Клініка. Інкубаційний період - від 3 до 30 (частіше 7-14) днів. Захворювання починається з неприємних відчуттів в області рани (тягнучі болі, посмикування м'язів навколо її). Найбільш характерний симптом - поява судорог. Рано виникає судорожне скорочення жувальних м'язів (тризм), а так само мімічної мускулатури. Тонічне скорочення м'язів переміняється нападами клонічних судорог, що захоплюють м'язи спини, кінцівок, виникає опістотонус. Напади судорог провокуються найменшими зовнішніми подразненнями. Судорожні скорочення дихальних м'язів, діафрагми й м'язів гортані можуть привести до смерті хворого від асфіксії. Характерні головні й м'язові болі, лихоманка, підвищена пітливість, слабість. Свідомість збережена.

Профілактика. Планова імунізація правцевим анатоксином. Боротьби із травматизмом. При травмах (опіки, укуси, ушкодження шкіри й слизуватих оболонок) спочатку вводять 1мол адсорбованого правцевого анатоксину, а через 30 хвилин іншим шприцом й в іншу ділянку тіла вводять 3000 МЕ протиправцевої сироватки. Раніше імунізованим проти правця особам уводять тільки правцевий анатоксин. Хворий для навколишніх не небезпечний. Заходів у вогнищі не проводять.

Вірусний гепатит (хвороба Боткіна) – інфекційна хвороба, що має вірусну природу, що проявляється інтоксикацією, переважним поразкою печінки й у частині випадків жовтяницею. Термін «вірусний гепатит» поєднує три подібні по клінічних симптомах хвороби: вірусний гепатит А (інфекційний гепатит) що характеризується фекально-оральним механізмом передачі, вірусний гепатит У и С (сироватковий гепатит), що виникає при переливанні крові і її препаратів, що передається за допомогою медичного інструментарію й статевим шляхом. Впровадження вірусів гепатиту відбувається через слизуваті оболонки шлунково-кишкового тракту (гепатит А) або парентерально (гепатит У и С). Гематогенно вірус проникає в печінку, де знаходить найбільш сприятливі умови для розмноження. Гістологічно знаходять повний некроз паренхіми печінки.

Клініка. Інкубаційний період при гепатиті А коливається від 15 до 45 днів (частіше 2030 днів), при гепатиті В и С від 50 до 1180 днів (частіше 60-120 днів). Вірусний гепатит може протікати в жовтяничної, безжовтяничної й субклінічної формах. Захворювання починається поступово із переджовтяничного (продромального) періоду, що триває 12 тижня. Частіше він починається з диспепсичного синдрому: поганий апетит, нудота, блювота, тупі болі в області печінки, іноді підвищення температури тіла й розлад стільця. При артралгічному синдромі на перший план виступають болю в суглобах, костях м'язах. При астенічному синдромі найбільш характерні слабість, зниження працездатності, порушення сну, підвищена дратівливість. Можливий катаральний синдром: нежить, кашель, першіння в горлі. Нерідко буває змішана картина. Наприкінці переджовтяничного періоду сеча стає темної, кал знебарвлюється, виявляється збільшення печінки. Під час жовтяничного періоду хворі скаржаться на загальну слабість, зниження апетиту, тупі болі в області печінки, болю в суглобах, шкірна сверблячка. Жовтяниця поступово наростає, її виразність, як правило, відбиває вага хвороби. Розміри печінки збільшені, часто збільшена й селезінка. Видужання наступає повільно, іноді у вигляді окремих хвиль. При прогресуванні важкі форми можуть привести до розвитку прекоматозного стану й коми.

Профілактика. Методи попередження вірусного гепатиту А такі ж, як й інших кишкових інфекцій. Головним чином - це особиста гігієна. Для профілактики гепатиту В и С необхідно ретельне спостереження за донорами, проведення гемотрансфузій за строгими показниками, ретельна стерилізація інструментів, дотримання правил профілактики хвороб, що передаються статевим шляхом. Хворих ізолюють на строк не менш 28 днів від початку хвороби.

ЗООНОЗИ

Сказ (гідрофобія) – гостре вірусне захворювання, що виникає після влучення на ушкоджену шкіру слини інфікованої тварини. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі смертельним результатом. Збудник - із групи мікровірусів. Інфіковані тварини (собаки, вовки, лиси й ін.) починають виділяти вірус наприкінці інкубаційного періоду - за 78 днів до появи клінічних симптомів.

Клініка. Інкубаційний період триває від 10 днів до 1,5 років (частіше 13 місяця). Виділяють стадії провісників, порушення й паралічів. Стадія провісників триває 13 дня. У цей час у хворого з'являються неприємні відчуття в області укусу або ослюніння (печіння, що тягнуть болі, сверблячка, підвищена чутливість шкіри), хоча рана давно вже зарубцювалася, безпричинна тривога, депресія, безсоння. Стадія порушення проявляється гідрофобією, аерофобією і підвищеною чутливістю. Гідрофобія (водобоязнь) проявляється в тім, що при спробі пити, а надалі лише при наближенні до губ склянки з водою, у хворого виникає судорожне скорочення м'язів ковтки й гортані, подих стає гучним у вигляді коротких судорожних вдихів; можлива короткочасна зупинка подиху. Судороги можуть виникнути від подуву в особу струменя повітря (аерофобія). Температура тіла субфебрильная. Слиновиділення підвищене, хворий не може проковтнути слини й постійно неї спльовує. Порушення наростає, з'являються зорові й слухові галюцинації. Іноді виникають напади буйства з агресивними діями. Через 23 дня порушення переміняється паралічами м'язів кінцівок, мови, особи. Смерть наступає через 12-20 годин після появи паралічів. Загальна тривалість захворювання 37 днів.

Профілактика. Проводять заходу щодо попередження сказу в людей, які піддались укусам інфікованих тварин. При укусі рану варто промити мильною водою, припекти настойкою йоду. Антирабічні щеплення проводять по безумовних й умовних показаннях. За безумовними показниками вакцинують при укусах явно скаженою твариною й у випадку, якщо тварина зникла або вмерла протягом 14 днів після укусу. Умовні показання для введення антирабической сироватки – будь-які укуси незнайомої тварини. До мір профілактики належить також спостереження за тваринами й вилов хворих тварин.

Лептоспіроз – гостре інфекційне захворювання, викликуване різними серотипами лептоспір. Належить до зоонозів із природної очаговістю. Інфікування людини відбувається через заражені водойми, рідше через харчові продукти або при контакті з інфікованими тваринами (свинями й ін.). Лептоспіри зберігаються у водоймах до 25 днів, швидко гинуть при підігріванні, висушуванні, додаванні солі, цукру. На харчових продуктах зберігається до 12 доби. Вхідними воротами інфекції найчастіше служить шкіра. Лептоспіри проникають через мікротравми при контакті з інфікованою водою. Можуть проникати через слизуваті оболонки травного тракту, через конъюнктиву.

Клініка. Інкубаційний період триває від 4 до 14 днів (частіше 79 днів). Захворювання починається гостро, без продромальних симптомів. З'являється сильний озноб, температура тіла вже в першу добу підвищується до 3941 градуса. Турбують сильний головний біль, безсоння, відсутність апетиту, м'язові болі, особливо в ікроножних м'язах. Болю в м'язах настільки сильні, що хворі ледь можуть ходити. Шкіра особи, шиї й верхніх відділів тулуба гиперемована, судини склер червоні. Лихоманка тримається 510 днів. При важких формах хвороби з 35-го дня з'являється желтушность склер і шкіри. У цей же час в 2050% хворих з'являється висипка (кореподобная, краснухоподобная, скарлатиноподібна). Важкі форми характеризуються геморрагическим синдромом (петехиальная сип, крововиливу в склери, крововиливи на місці ін'єкції, носові кровотечі й ін.). Можливе збільшення печінки й селезінки. Може з'явитися менінгеальний синдром (картина серозного менінгіту). Легкі форми можуть протікати з 23х денною лихоманкою, з помірковано вираженими симптомами інтоксикації й без органних поразок. Ускладнення: менінгіт, енцефаліт, мієлит, ірит, іридоцикліт, гостра ниркова недостатність, пневмонія, отит, пієлит.

Профілактика. Заборона купання у водоймах, розташованих в ендемічній місцевості, і вживання води з відкритих водойм. Використання гумових чобіт при роботі на мокрих лугах і спецодягу при догляді за хворими тваринами. За показниками проводиться вакцинація. Хворі люди не представляють небезпеки для навколишніх.

Орнітоз – гостре інфекційне захворювання, викликане хламідіями. Належить до зоонозів. Резервуаром інфекції й джерелом зараження є домашні й дикі птахи. Установлено, що 1020% гострих пневмоній мають орнітозну еіиологію. Хламідії в зовнішнім середовищі зберігаються до 23тижнів. Воротами інфекції є переважно слизувата оболонка респіраторного тракту; інфікування відбувається повітряно-пиловим шляхом. Рідше збудник проникає через слизувату травного тракту.

Клініка. Інкубаційний період від 6 до 17 днів (частіше 8-12 днів). Пневмонічні форми орнітозу починаються гостро з лихоманки (до 40 градусів) і симптомів загальної інтоксикації, до яких незабаром приєднуються симптоми поразки органів подиху. У більшості хворих озноб, сильний головний біль, болю в м'язах спини й кінцівок, слабість, можуть бути блювота й носові кровотечі. На 24-ий день приєднується кашель сухої або з незначною кількістю слизуватого мокротиння, рідко з домішкою крові. У більшості хворих дивуються нижні частки легенів, частіше права. Наприкінці першого тижня хвороби збільшується печінка й селезінка. В окремих хворих захворювання переходить у хронічну форму. Атитиповий плин гострого орнітозу проявляється в менінгеальному синдромі, що може виникнути на тлі орнітозної пневмонії. Іноді орнітоз протікає як гостре пропасне захворювання з вираженими симптомами інтоксикації, збільшенням печінки й селезінки, але без поразки легенів. Спостерігаються повторні захворювання орнітозом. У лікуванні використають антибіотики й симптоматичну терапію.

Профілактика. Боротьба з орнітозом птахів, регулювання чисельності голубів у містах. Обмеження контакту з ними; дотримання гігієнічних заходів при обробці птаха. Специфічна профілактика не проводиться. Хворий практично не небезпечний для навколишніх.

Сибірська виразка – гостре інфекційне захворювання із групи зоонозів. Збудник - Bacillus anthracis - відносно велика паличка, утворить суперечки й капсулу. Суперечки в зовнішнім середовищі досить стійкі. Вегетативна форма гине без доступу повітря, при прогріванні, впливі дезінфікуючих засобів.

Клініка. Інкубаційний період від декількох годин до 8 днів (частіше 23 дня). Найбільше часто в людини сибірська виразка протікає у вигляді шкірної форми (95-99% випадків). Типові прояви шкірної форми виникають у зоні вхідних воріт інфекції. Спочатку з'являється червона свербляча цятка, що швидко перетворюється в папулу, а остання у везикулу із прозорим або геморагічним вмістом. На місці пухирця утвориться ранка з темним дном і рясним серозним відокремлюваним. По периферії ранки виникає запальний валик, у його зоні утворяться дочірні пухирці. Навколо ранки розвивається набряк і збільшення регіональних лімфовузлів. Наростають лихоманка, загальна слабість, розбитість, головний біль й адинамія. На місці виразкового некрозу формується струп, що відривається на 10-14й день, утвориться виразка з наступним рубцюванням.

Профілактика. Боротьба із сибірською виразкою в худоби. Ветеринарний нагляд за худобою. Людини, що заболели сибірською виразкою, госпіталізують в окрему палату з виділенням індивідуальних предметів відходу, білизни, посуду. Виділення хворих, перев'язний матеріал дезінфікують. Хворих виписують після дворазового негативного бактеріологічного дослідження випорожнень, сили й мокротиння на паличку сибірської виразки.

Токсоплазмоз – паразитарне захворювання, що характеризується хронічним плином. Збудник токсоплазмозу - Toxoplasma gondii - належить до найпростішого. В організмі людини розмножується внутрішньоклітинно й утворить цисти, оточені щільною оболонкою. Основним хазяїном паразита є кішки, що виділяють із випорожненнями ооцисти, здатні зберігатися в ґрунті до року. Людина заражається при влученні ооцист у травний тракт. Інші тваринні небезпеки не представляють. Хвора людина небезпеки для навколишніх не представляє. При зараженні під час вагітності можливо внутрішньоутробне інфікування плода.

Клініка. Токсоплазмоз звичайно починається як первинно хронічне захворювання, і від моменту зараження до перших проявів хвороби може пройти багато місяців. Розрізняють уроджений і придбаний токсоплазмоз. При внутрішньоутробному інфікуванні в перші місяці вагітності наступає загибель плода, рідше інфекція приводить до виникнення пороків розвитку.

Профілактика. Боротьба з токсоплазмозом свійських тварин, дотримання гігієнічних правил при змісті кішок, заборона вживання (пробування) сирого м'ясного фаршу, а також м'ясних блюд без достатньої термічної обробки. Особливо ретельно ці правила повинні дотримувати жінки під час вагітності й, насамперед ті, хто мають негативні реакції на токсоплазмоз. Заходу у вогнищі не проводяться.

Туляремія – гостре інфекційне захворювання із циклічним плином. Типова зоонозна хвороба, що передається людині від заражених тварин. Раніше туляремія називалася «чумоподібний хворобою». Збудник - туляремійная паличка (Francisella tularensis); нерухома, суперечка не утворить. Стійкість у зовнішнім середовищі висока: у воді - 1 місяць, на соломі - 3місяці, на зерні - 4 місяці. Джерелом інфекції в природі є гризуни (миші, ондатри, зайці), іноді свійські тварини (вівці, кози). Виділяючись у зовнішнє середовище із сечею хворих гризунів, туляремійні палички заражають водойми, скирти сіна й хліба на полях. Вхідними воротами інфекції можуть бути шкіра, слизуваті оболонки дихальних шляхів і травного тракту, кон’юнктиви, що визначає поліморфізм клінічних проявів хвороби.

Клініка. Інкубаційний період від декількох годин до 3 тижнів (частіше 3 7 днів). Захворювання починається гостро. Різкий озноб, висока температура тіла, блювота, сильна головна

біль і запаморочення, ломота в м'язах (особливо ніг і спини). Характерна гіперемія особи, зева, кон’юнктив, при важких формах - завзята блювота, кровотечі з носа, потьмарення свідомості й марення. Печінка й селезінка збільшені. Загальна тривалість початкового періоду 23 дня. На тлі загальтоксичних симптомів у цей час виділяють 7 клінічних форм туляремії:

1. Бубонна – запалення регіональних лімфоузлів зі збільшенням у розмірах від квасолі до гусячого яйця.

2. Шкірно-бубонна. На місці впровадження паличок туляремії виникає кругла червона цятка.

3. Око-бубонна форма виникає при впровадженні палички через кон’юнктиву очей. Поразка однобічна. Різко виражений набряк вік. Збільшуються привушні й шийні лімфоузли.

4. Ангінознобубонна форма – збудник впроваджується через мигдалини. Важка некротична ангіна й бубони в підщелепних лімфатичних вузлах.

5. Абдомінальна. Клініка найтяжкої інтоксикації й різких болів у животі через запальні явища в мезентеліальних лімфовузлах.

6. Легенева туляремія виникає при зараженні через дихальні шляхи. Клініка важкої пневмонії, що дає великий відсоток смертності.

7. Генералізованна форма (тифоїдная, септична). Різко виражені симптоми загальної інтоксикації. Тече винятково важко із втратою свідомості й маренням. М'язові болі, висока лихоманка, висипка.

Профілактика. Специфічні щеплення живий туляремій ний вакциною у вогнищах інфекції. Людина, що перенесла цю інфекцію, здобуває досить міцний і тривалий імунітет (5 років). Винищування гризунів у природних вогнищах (дератизація). Дезінфікуючі розчини у звичайних концентраціях убивають палички туляремії протягом декількох секунд. При кип'ятінні вони гинуть миттєво.

Енцефаліт кліщовий – гостра нейровірусна інфекція, що характеризується поразкою сірої речовини головного й спинного мозку. Резервуаром і джерелом інфекції є дикі тварини (переважно гризуни) і іксодові кліщі. Можливе інфікування не тільки при присмоктуванні кліща, але й при вживанні молока інфікованих кіз. Збудник належить до арбовірусам. Ворота інфекції - шкірні покриви (при присмоктуванні кліща) або слизувата оболонка травного тракту (при аліментарному зараженні).

Клініка. Інкубаційний період від 8 до 23 днів (частіше 714 днів). Захворювання починається гостро з ознобу, сильного головного болю, загальної гиперестезії й слабості. У перший день відзначаються тільки загальтоксичні симптоми. По характері поразки нервової системи (з 34го дня) виділяють наступні синдроми: менінгеальний (порушення ходи, блювота, судороги й ін.), полиомієлитичний (парези й паралічі), полірадикулоневритичний (парези, паралічі, болю по ходу нервових стовбурів, зниження чутливості й ін.), енцефалитичний (поразка життєво-важних центрів, розладу мови, свідомості й ін.).

Профілактика. При присмоктуванні кліща в неблагополучній по енцефаліті місцевості необхідно із профілактичною метою вводити противоенцефалітний гамаглобулін. За показниками проводиться профілактична вакцинація.

Ящур – гостре вірусне захворювання. Збудник дрібний вірус, добре зберігається при висушуванні й заморожуванні. Людині передається від свійських тварин, хворих ящуром. Ворота інфекції - слизувата оболонка порожнини рота або ушкоджена шкіра.

Клініка. Інкубаційний період від 2 до 12 днів (частіше 38 днів). Захворювання починається гостро з ознобу, хворій у м'язах, підвищення температури тіла до 40 градусів. Лихоманка триває 5 6 днів. Незабаром після початку хвороби з'являються симптоми поразки слизуватих оболонок (печіння в роті, слинотеча, почервоніння очей, хворобливість при сечовипусканні). На різко гиперемованій слизовій оболонці ротової порожнини з'являється велика кількість дрібних пухирців, заповнених мутнуватою рідиною. Через добу на місці пухирців утворяться ранки. Мова й ковтання утруднені. Іноді дивується шкіра, особливо в межпальцевих проміжках і біля нігтів. Видужання наступає через 10-15 днів.

Лікування. Догляд за порожниною рота, зрошення 0,25% розчином новокаїну. Ока промивають 2% розчином борної кислоти, закопують 20% розчин сульфацилнатрия. Прогноз сприятливий.

Профілактика. Боротьба з ящуром серед свійських тварин. Заборона вживання сирих молочних продуктів. Дотримання мер обережності при догляді за хворими тваринами.