Допомога при гострих захворюваннях дихальної та серцево-судинної систем, (напад бронхіальної астми, білі в серці, гострій серцевій недостатності).

Мета: ознайомитися з методами надання першої допомоги при захворюваннях дихальної та серцево-судинної систем.

Завдання: відпрацювати навички надання першої допомоги при захворюваннях дихальної та серцево-судинної систем.

Устаткування: універсальна аптечка.

Хід роботи:

1. Надати допомогу при нападі бронхіальної астми.

2. Надати допомогу при болю в серці.

3. Надати допомогу при гострій серцевій недостатності.

 

Теоретичне обґрунтування

 

 

БРОНХІАЛЬНА АСТМА (купування приступу) Астма - приступ ядухи, що наступає внаслідок гострого звуження просвіту бронхів. В основі приступу бронхіальної астми лежить спазм гладкої мускулатури бронха, потім приєднується набряк слизистої оболонки бронхів, нагромадження тягучого секрету порушує легеневу вентиляцію, при цьому видох утруднений. Альвеоли переповнюються повітрям. Астматичний приступ дуже характерний: дихання з утрудненим видихом, хрипи й свист чутні на відстані. Грудна клітка розширена, перебуває в стані глибокого вдиху, як би застигає в цьому положенні. Під час приступу бронхіальної астми хворий приймає типову для цього випадку позу - опирається на що-небудь руками для полегшення дихання, включаючи в процес дихання допоміжну мускулатуру. При важкому приступі обличчя й шкірні покриви синюшного кольору, вени шиї роздуті, можливий кашель, але мокротиння на початку приступу незначне, виділяється на превелику силу, густе й грузле. Такий стан може тривати до декількох годин і може перейти в астматичний стан, або астматичний статус.

Невідкладна допомога при приступі бронхіальної астми:

1. Забезпечити повний спокій і достатній доступ свіжого повітря;

2. Організувати гарячі ножні ванни або гірчичники на область ікроножних м'язів;

3. Застосувати протиасматичний дозований аерозоль;

4. Викликати "швидку допомогу".

ГІПЕРТОНІЧНИЙ КРИЗ

Термін "криз" (франц. Crіse перелом. приступ) використовують для позначення раптових змін в організмі, які характеризуються приступоподібною появою або посиленням симптомів хвороби й носять минущий характер. Гіпертонічним кризом варто вважати не стільки раптове підвищення артеріального тиску вище якого-небудь умовного рівня, скільки різке погіршення самопочуття, що супроводжується навіть незначним підвищенням тиску. Головні болі, запаморочення й блювота, почуття здавлювання або тяжкості за грудиною це найбільш звичайні скарги хворих при гіпертонічному кризі. У них відзначається різке почервоніння обличчя й шиї, іноді у вигляді великих червоних плям, пітливість і тремтіння в кінцівках. Артеріальний тиск при цьому може не перевищувати й 160/90 мм рт.ст. Хоча у великій кількості випадків воно "підскакує" до 200-240/100 мм рт.ст. Дуже часто подібні кризи супроводжуються носовими кровотечами, які багато хто розглядають як ускладнення, хоча саме воно найчастіше рятує хворого від більше серйозних неприємностей.

Принципи надання невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі.

По-перше, ніколи не слід прибігати до самостійного призначення гіпотензивних засобів. Залежно від при чини кризу показання до застосування одних препаратів є протипоказанням до використання інших. Реакція на той самий гіпотензивний препарат у людей різного віку й з різними захворюваннями може настільки не збігатися (від розвитку колапсу до ще більшого підвищення рівня артеріального тиску), що непрофесіонал скоріше нашкодить, чим принесе полегшення.

По-друге, дозування ліків носить строго індивідуальний характер й, як правило, підбирається лікарем протягом багатьох днів, а то й тижнів. При гіпертонічному кризі можна досить ефективно допомогти хворому й без застосування медикаментозних засобів. Для цього необхідно зробити все можливе, щоб зменшити обсяг циркулюючої крові і її приплив у верхню половину тулуба. У стародавності лікарі для цієї мети прибігали до кровопускання. Не меншого ефекту можна домогтися, використовуючи лише одне просте правило: хворого не слід укладати з низько опущеною головою. Його потрібно або зручно посадити, або підкласти рід голову кілька подушок це дозволить без усяких проблем "розвантажити" мозок. Для більш швидкого відтоку крові до нижніх кінцівок варто прикласти до ступнів грілку або опустити їх у таз із теплою водою. Деякому зниженню артеріального тиску сприяють гірчичники, накладені на задню поверхню шиї.

Запам'ятаєте! У перші хвилини полегшити стан хворого при гіпертонічному кризі можна й без медикаментозних засобів.

Схема надання невідкладної допомоги при гіпертонічному кризі:

1. При ознаках гіпертонічного кризу обов'язково виміряти артеріальний тиск;

2. Посадити хворого або додати його головному кінцю піднесене положення;

3. Прикласти тепло до ніг (гаряча ножна ванна, грілка);

4. Поставити гірчичники на задню поверхню шиї;

5. Викликати лікаря, спостерігати за станом хворого до при буття лікаря.

Грізними ускладненнями гіпертонічних кризів є розриви мозкових судин із крововиливами в мозок, так називані мозкові інсульти або удари. Хворий при цьому раптово непритомніє й упадає в стан мозкової коми. Якщо протягом декількох діб він не вмирає, то протягом багатьох місяців і років він прикутий до постелі через параліч кінцівок і порушення багатьох функцій головного мозку. Іншим не менш небезпечним ускладненням є інфаркт міокарду й серцева недостатність.

ПРИСТУП СТЕНОКАРДІЇ

В основі стенокардії лежить невідповідність необхідності і постачання серцевого м'яза киснем. Гострий приступ болю в області грудей - провідна ознака стенокардії - у народі його називають "грудною жабою". Біль може бути різним: від невизначених відчуттів тяжкості, почуття печіння й щипання за грудиною, до різкого стискаючого болю. Приступ стенокардії викликають фактори, що підсилюють роботу серця або обмежують постачання м'яза киснем. До цих факторів ставляться:

· фізична й емоційна перенапруга;

· різке коливання метеорологічних умов;

· ходьба проти вітру, на морозі.

Типовий приступ стенокардії виникає раптово й буває короткочасним, але може тривати до 30 хвилин. Приступ може досягти надзвичайної сили, супроводжуватися сильним серцебиттям, холодним потом, страхом смерті, іноді може виникнути блювота, запаморочення й головний біль. Всяке фізичне зусилля загострює біль, тому під час приступу положення хворого нерухоме. Після припинення приступу з'являється різка слабкість, нерідко відзначається рясне виділення сечі, почервоніння обличчя.

Схема надання допомоги при стенокардії:

1. Припинити фізичне навантаження або рух;

2. Зручно посадити або укласти хворого з піднятим головним кінцем;

3. Покласти під язик таблетку валідолу й тримати в роті до повного розсмоктування. Якщо приступ відбувся на вулиці, а під рукою немає валідолу, то досить зупинити будь-яку машину (до складу аптечки автомобіліста повинен входити валідол);

4. При відсутності ефекту дати під язик 1-2 таблетки нітрогліцерину;

5. У домашніх умовах при відсутності валідолу й нітрогліцерину можна поставити гірчичник на область серця й потримати в роті невеликий ковток коньяку;

6. Викликати "швидку допомогу". Тривалий приступ стенокардії варто розглядати як передінфарктний стан або інфаркт міокарда. Допомога надається в лікувальній установі.

 

Недостатність кровообігу (серцево-судинна недостатність) - патологічний стан, при якому серцево-судинна система не здатна забезпечити організм необхідною кількістю кисню й живильних речовин для збереження нормального тканинного обміну.

Гостра лівошлуночкова недостатність. розвивається при раптовому зниженні скорочувальної функції лівого шлуночка (при збереженні функції правого). В основі її лежить переповнення судин легенів, перезбудження дихального центра, внаслідок чого розвивається ядуха (серцева астма) і набряк легенів. Причинами цього стану найчастіше є інфаркт міокарда, гіпертонічний криз. Клінічно гостра лівошлуночкова недостатність проявляється змушеним положенням хворого - ортопное, ціанозом, частим пульсом малого наповнення (pulsus frequens et vacuus), достатком вологих незвучних мілкопузирчатих хрипів у легенях. Через пропотівання в просвіт альвеол плазми крові може розвитися набряк легенів: підсилюється ядуха, подих стає що клекоче, виділяється рясне пінисте мокротиння рожевої офарблення. Кількість вологих хрипів над легенями збільшуються, з’яються крупнопузирчати хрипи. Набряк легенів - це стан, що вимагає невідкладних лікувальних заходів.

Гостра правошлуночкова недостатність. спостерігається при емболії легеневої артерії або її галузей тромбами з вен великого кола або із правих відділів серця. У хворих раптово частішає подих, з'являється ціаноз, почуття тиску й болю в грудній клітині. Пульс стає частим і малим (pulsus frequens, parvus). Артеріальний тиск падає, венозне підвищується. З'являються ознаки застою у великому колі кровообігу. Набухають шийні вени, збільшується печінка. Це стан також вимагає термінової лікарської допомоги.

Гостра судинна недостатність 0 виникає при порушенні співвідношення між ємністю судинного русла й обсягом циркулюючої крові. Вона розвивається при зменшенні маси циркулюючої крові внаслідок гострої крововтрати, різкого зневоднювання організму або при падінні судинного тонусу. Кровообіг органів, і в першу чергу головного мозку, зменшується. Гостра судинна недостатність проявляється у вигляді непритомності, колапсу або шоку. Непритомність це короткочасне падіння артеріального тиску й пов'язане із цим розлад мозкового кровообігу, що супроводжується втратою свідомості, блідістю, частішанням пульсу малого наповнення. Непритомність виникає при сильному больовлму або психоемоційному подразненні (переляку), може бути ортостатичної природи. Колапс і шок спостерігаються при травмах, більших крововтратах, опіках, інтоксикаціях, анафілаксії, зневоднюванні й інших патологічних станах. Для них характерно виражене й тривале зниження артеріального тиску з порушенням функції головного мозку й інших життєво важливих органів. 2Хронічна серцева недостатність 0 є наслідком зниження скорочувальної функції міокарда в результаті осередкової або дифузійної його поразки (кардіосклероз, тривала гіпертензія, пороки серця, міокардіодистрофія). Вона приводить до падінню систолычного обсягу лівого, правого або обох шлуночків серця, венозному застою у відповідному колі кровообігу й дистрофічних змін внутрішніх органів. Суб'єктивно серцева недостатність проявляється насамперед задишкою, що спочатку відчувається тільки при фізичному навантаженні, а потім й у спокої.

Ранніми об'єктивними ознаками серцевої недостатності є периферичний ціаноз, особливо губ і ногтевих лож (акроцианоз), тахікардія. Надалі з'являються вологі мелкопузырчаты незвучні ("застійні") хрипи в нижніх відділах легенів, набряки підшкірної клітковини, гидроторакс, гідроперикард, асцит, гепатомегалія.

Допомога:

1. накласти джгути на нижні кінцівки;

2. теплі ніжні ванни;

3. інгаляції кисню через спиртову прокладку;

4. сечогінні препарати;

5. фізичний спокій.

Контрольні питання:

1. Ознаки нападу бронхіальної астми?

2. Як надати допомогу при нападі бронхіальної астми?

3. Як надати допомогу при гіпертонічному кризові?

4. Принципи надання допомоги при болю в ділянці серця?

5. Як надати допомогу при серцевій недостатності?

 

Література

1. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.

Лабораторна робота № 15