Миколаївський державний університет

Ім. В.О.Сухомлинського

 

 

Методичні розробки до виконання лабораторних робіт з дисципліни

“Основи медичних знань”

 

 

Миколаїв – 2009

1. реанімація.

2. Надання допомоги при комах, гострій судинній недостатності.

3. Тимчасова зупинка кровотеч.

4. Принципи надання допомоги при пораненнях.

5. Десмургія.

6. Надання допомоги при травматичних ушкодженнях (забитих місцях, розтягненні і розриві зв’язок, вивихах, травмах голови, живота, грудної клітки).

7. накладання транспортних шин.

8. Перенесення і транспортування поранених і потерпілих.

9. Допомога при утопленні, враженні електричним струмом, тепловому та сонячному ударах, інородних тілах дихальних шляхів, при опіках, відмороженнях, загальному переохолодженні.

10. Допомога при отруєннях.

11. Основні поняття про епідемічний процес та шляхи профілактики. Повітряно-крапельні інфекції (кір, краснуха, скарлатина, вітряна віспа, дифтерія, коклюш, паротит, поліомієліт, грип, ОРЗ, туберкульоз).

12. Шлунково-кишкові інфекції (дизентерія, холера, тифопаратифозні захворювання, сальмонельози). Харчові отруєння бактеріальними токсинами (отруєння стафілококового походження, ботулізм).

13. Гематогенні інфекції (правець, вірусний гепатит). Зоонози (сказ, лептоспіроз, орнітоз, сибірська виразка, токсоплазмоз, туляремія, енцефаліт кліщовий, ящур). Хвороби, що передаються статевим шляхом (гонорея, сифіліс, генітальний герпес, СНІД, захворювання, викликані хламідіями, трихомонелами). Загальні принципи профілактики інфекційних захворювань.

14. Допомога при гострих захворюваннях дихальної та серцево-судинної систем, (напад бронхіальної астми, білі в серці, гострій серцевій недостатності).

15. Допомога при гострих захворюваннях травної, сечовидільної, нервової систем («гострий живіт», кровотечі, коліки, коми при цукровому діабеті, напади епілепсії, істерії, коми при цукровому діабеті, мозковому інсульті)

16. Загальні принципи догляду за хворими.

17. застосування лікарських препаратів.

18. Хвороби цивілізації.

Лабораторна робота № 1

Серцево-легенева реанімація

Мета: Ознайомлення з методикою серцево-легеневої реанімації.

Завдання: відпрацювати навички проведення серцево-легеневої реанімації.

Устаткування: фантом людини.

Хід роботи:

1. Відпрацювати навички звільнення дихальних шляхів для проведення штучної вентиляції легень.

2. Відпрацювати навички штучної вентиляції легень.

3. Відпрацювати навички непрямого масажу серця.

4. Ознайомитися з можливими ускладненнями, пов’язаними із проведенням реанімації.

Теоретичне обґрунтування

Ознаки клінічної смерті:

· відсутність серцебиття й дихання,

· відсутність пульсації на сонній артерії,

· холодні бліді або синюшні шкірні покриви,

· розширені зіниці, що не реагують на світло,

· втрата свідомості, слідом за якою з'являються судоми, що тривають 3-10 хвилин (тривалість залежить від віку, температури навколишнього середовища).

 

Схема надання невідкладної допомоги при клінічній смерті (реанімація)

1. При відсутності свідомості, реакції зіниць на світло, рогівкового рефлексу й пульсації на сонній артерії укласти потерпілого на спину на тверду поверхню, звільнити грудну клітку, розстебнути пояс.

2. Підняти ноги хворого у вертикальне положення й тримати їх піднятими протягом 5-15 секунд (венозне повернення крові до серця);

3. Одночасно при піднятих ногах різко завдати удару ребром долоні, стислої в кулак, з відстані 30 см у нижню частину грудини на 2-3 см вище мечоподібного відростка (прекардіальний удар). Іноді цього буває досить, щоб оживити людину;

4. Відразу після удару перевірити, чи з'явився пульс. Якщо немає пульсу, удар по грудині можна повторити;

5. При безуспішності прекардіального удару негайно приступитися до непрямого масажу серця. Ваші руки й пальці - прямі, лікті повинні бути випрямлені, не згинатися під час рухів. Натиснення здійснюються за рахунок ваги тіла, а не сили рук. Правильне положення рук: великий палець спрямований на голову (на ноги) потерпілого. Частота – 60-70 разів у хвилину. Грудина потерпілого повинна зміщатися до хребта на 3-4 см (тільки при цій умові кров викидається у велике й мале коло кровообігу);

6. Швидко припинити натискання, щоб грудна клітка розправилася й у серце надійшла нова порція крові з судин, що приносять кров;

7. Якщо допомога надається однією людиною, то після 15 рухів непрямого масажу серця зробити 2 "вдихи" ШВЛ; при наявності помічників на 5 рухів непрямого масажу серця - 1 вдих ШВЛ;

8. Для проведення ШВЛ очистити ротову порожнину пальцем за допомогою марлі або носової хустки, підкласти під плечі плоский твердий предмет і висунути нижню щелепу;

9. Затиснути ніс, захопити підборіддя потерпілого й зробити максимальний видих йому в рот або ніс (можна через хустку). Грудна клітка пацієнта повинна підніматися. Зробити 2-3 "вдихи" для потерпілого.

10. Для збереження головного мозку - прикласти холод до голови.

11. Кожні 5 хвилин натискайте кулаком на живіт вище пупка, щоб видалити повітря зі шлунка.

12. Доручити викликати "Швидку допомогу" і продовжити реанімацію до прибуття лікарів, появи самостійного серцебиття й дихання або ознак біологічної смерті.

Про ефективність масажу свідчить:

· поява пульсу на сонних, стегнових, плечових артеріях (іноді й променевих);

· рожеве забарвлення шкірних покривів і слизових оболонок;

· звуження зіниць;

· у ряді випадків - поява самостійних дихальних рухів.

Штучна вентиляція легенів (ШВЛ) проводиться одночасно з непрямим масажем серця. Перш ніж почати ШВЛ, варто забезпечити прохідність дихальних шляхів. При западанні язика треба змістити його корінь і надгортанник вперед:

1) максимально закинути голову, підклавши під шию й лопатки твердий предмет (дипломат, ранець, сумку й ін.); при перегинанні голови задня стінка глотки відійде від кореня язика й звільнить доступ повітря в легені;

2) нижню щелепу висунути вперед, щоб підняти діафрагму порожнини рота, а разом з нею й корінь язика (створити "собачий прикус", щоб нижні зуби виявилися трохи поперед верхніх);

3) другим пальцем кисті, обгорненою марлею або носовою хусткою, рот очистити від слизу й сторонніх предметів;

4) зняти протези, витягнути язик. Штучне дихання методом "рот у рот":

1) вказівним і великим пальцем однієї руки затисніть ніздрі постраждалого, а підборіддя обхопіть таким чином, щоб воно упиралося в шкірну складку між першим й другим пальцями іншої руки; інші пальці руки, що стискають підборіддя, як можна щільніше притисніть до щоки потерпілого;

2) енергійний вдих робіть, щільно притискаючи свої губи до губ потерпілого, ніс хворого при цьому повинен бути затиснутий;

3) зробити видих у рот хворого. Варто виконувати 12 - 15 дихальних рухів у хвилину (дітям 18-20).

Якщо щелепи хворого щільно стиснуті й розширення грудної клітки не відбувається, то застосовують метод ШВЛ "рот у ніс":

1) голову закинути й утримувати рукою, що лежить на тімені, іншою рукою закрити рот пацієнта;

2) після глибокого вдиху своїми губами щільно охопити ніс хворого й вдмухувати повітря через ніс;

3) коли грудна клітка розшириться, вдмухування припинити;

4) якщо грудна клітка погано зпадається, то рот під час видиху рекомендується притримувати напіввідкритим.

 

Контрольні питання

1. Назвіть ознаки термінальних станів людини: агонії, клінічної смерті, біологічної смерті.

2. Які показання до проведення реанімації.

3. Алгоритм проведення реанімації.

4. Як визначити стан свідомості людини?

5. як перевірити прохідність дихальних шляхів?

6. Які причини найчастіше приводять до порушення прохідності дихальних шляхів?

7. Які методи відновлення прохідності дихальних шляхів Ви знаєте?

8. Яке положення потрібно надати потерпілому для ефективного проведення реанімації?

9. Які методи штучної вентиляції легень Ви знаєте?

10. Яке положення тіла надають хворому для приливання венозної крові до серця?

11. Що таке прекардіальний удар і з якою метою його застосовують?

12. В якому місці потрібно проводити компресію грудної клітки?

13. На скільки повинна зміщуватися груднина під впливом компресії, щоб кров виштовхувалась з лівого шлуночка?

14. Як довго потрібно проводити реанімацію?

15. Що свідчить про ефективність проведення реанімації?

16. Які особливості проведення реанімації при наявності 1, 2 3 осіб?

 

Література

1. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.

Лабораторна робота № 2

Надання допомоги при комах, гострій судинній недостатності.

Мета: Ознайомлення з мотодикою надання допомоги при комах та гострій судинній недостатності

Завдання: відпрацювати навички та алгоритм надання допомоги при даних станах.

Устаткування: фантом людини.

Хід роботи:

1. Відпрацювати навички надання допомоги при комі.
2. Відпрацювати навички надання допомоги при обморокові.
3. Відпрацювати навички надання допомоги при колапсі.
4. Відпрацювати навички надання допомоги при шокові.

Теоретичне обґрунтування

Кома - втрата свідомості більш ніж на 4 хвилини; обов'язково є пульс на сонній артерії; немає реакції на зовнішні подразники; подавлені кашлевий, ковтальний рефлекси, але можлива блювота й мимовільне сечовипускання.

Схема надання невідкладної допомоги при комі:

1. Обережно поверніть потерпілого на живіт;

2. Якщо є можливість, уведіть препарат, що збуджує дихальний і судинно-рухливий центри (кордіамін - підшкірно, внутрішньом’язово; кофеїн - усередину, підшкірно, внутрішньом’язово;

3. Видаліть слиз і блювотні маси з рота й носа за допомогою серветки (хустки) або гумового балончика;

4. Прикладіть холод до голови: міхур з льодом; пляшки, пакети з холодною водою або снігом; гіпотермічний пакет;

5. При зникненні пульсу - терміново приступайте до реанімації;

6. Викличте швидку медичну допомогу.

Запам'ятаєте!

1. При комі залишати потерпілого до прибуття "Швидкої допомоги" і транспортувати його потрібно тільки в положенні "лежачи на животі". На спині - не можна!

2. Не можна вводити промедол й інші наркотики.

НЕПРИТОМНІСТЬ, КОЛАПС

Під непритомністю розуміють короткочасну втрату свідомості. Вся безліч причин і провокуючих факторів розвитку непритомностей і колапсів можна об'єднати в наступні групи:

Перша, що представляє найбільшу небезпеку, є сховане кровотеча: позаматкова вагітність або крововилив у яєчник, прорив виразки дванадцятипалої кишки або закрита травма живота з ушкодженням внутрішніх органів.

Другу групу становлять гострі отруєння різними токсичними речовинами або інтоксикація при таких захворюваннях як грип або пневмонія.

Третю - цілий ряд провокуючих факторів, таких, як робота в задушливому приміщенні (гіпоксичний колапс) або висока температура навколишнього середовища (тепловий удар).

До четвертої групи ставляться такі "чисто фізичні" фактори, як швидка зміна положення тіла (при різкому уставанні) або тривале стояння - ортостатичний колапс.

П'яту групу причин непритомності становлять емоційні потрясіння й "хвилюючі ситуації".

Шосту - грубі порушення серцевого ритму, що супроводжуються короткочасною зупинкою серця.

Ознаки непритомності: раптова короткочасна втрата свідомості (не більше ніж на 3-4 хвилини), збліднення шкірних покривів і різке зниження артеріального тиску.

Провісники непритомності: за кілька хвилин, а то й за лічені секунди до падіння з'являється легке запаморочення, нудота, дзенькіт у вухах, райдужні дуги, мелькання мушок або потемніння в очах, різка слабкість. Звичайно непритомність триває не більше 15 хвилин. Більше тривала втрата свідомості змушує запідозрити розвиток коми, причиною якої могли послужити й крововилив у мозок, і цукровий діабет, і отруєння різними речовинами або алкоголем. Раптову гіпотонію, коли рівень артеріального тиску падає нижче 80 мм рт. ст., прийнято називати колапсом, від латинського colabor - падаю. Цей термін можна розуміти подвійно: і як падіння людини, і як падіння його артеріального тиску. Навіть у тих випадках, коли різке зниження артеріального тиску не супроводжувалося втратою свідомості, однаково говорять про колапс, але короткочасну втрату свідомості без тривалого падіння рівня артеріального тиску називають тільки непритомністю. Хоча багато авторів уважають, що непритомності й колапси це зовнішній прояв тих самих процесів.

Схема надання невідкладної допомоги при раптовій втраті свідомості (при збереженні пульсації на сонній артерії):

1. Переконатися в наявності пульсації на сонній артерії.

2. Підняти ноги, розстебнути воріт сорочки, послабити краватку й поясний ремінь.

3. Піднести до носа вату з нашатирним спиртом або надавити на болючу точку під носом і помасажувати її.

4. Якщо протягом 3-4 хвилин свідомість не з'явилася, необхідно повернути пацієнта на живіт, подбати про прохідність його дихальних шляхів і покласти холод на голову.

5. При непритомності в задушливому приміщенні - винесіть хворого на свіже повітря або розкрийте вікна.

6. При тепловому або сонячному ударі - перенесіть у прохолодне місце або тінь, покладіть на голову й груди змочений холодною водою рушник.

7. У всіх випадках зневоднювання: понос, багаторазова блювота, заливний піт - рясне солоне або солодке питво.

8. Після голодної непритомності - напоїть солодким чаєм.

9. З появою болю в животі, в області поперека або при повторних непритомностях - покладіть холод на живіт (можлива внутрішня кровотеча).

10. Навіть якщо втрата свідомості тривала не більше 1-2 хвилин, а через 5-10 хвилин після надання першої допомоги шкірні покриви порожевіли, артеріальний тиск повернувся до норми й сама людина ніяких скарг не пред'являє - однаково варто звернутися до лікаря або краще викликати його до хворого.

Запам'ятаєте! Неприпустимо!

1. Приступати до непрямого масажу серця при наявності пульсу на сонній артерії.

2. Прикладати ватку, змочену нашатирним спиртом, до носа або засовувати його в ніс (це може закінчитися опіками носа й губ).

3. Прикладати теплу грілку до живота й попереку при болях у животі або при повторних непритомностях.

4. Годувати у випадках голодної непритомності.

ТРАВМАТИЧНИЙ ШОК

ШОК - це складний комплекс відповідних реакцій організму, спрямованих на досягнення однієї мети - ВИЖИТИ! Правильне розуміння причин його розвитку дозволить уникнути грубих помилок і прорахунків при наданні першої допомоги.

Поняття про захисні реакції при шоку.

Пусковими механізмами шоку є сильний біль і страх смерті, психічна напруга й стрес, які неминучі в момент одержання травм й ушкоджень. Екстремальна ситуація вже сама по собі провокує розвиток шоку. Коли людина зустрічається з погрозою смерті - будь то нещасний випадок або військові дії, його організм у стані стресу виділить величезну кількість адреналіну. Колосальний викид адреналіну викличе різкий спазм прекапілярів шкіри, нирок, печінки й кишечнику. Їхня судинна мережа буде практично виключена із кровообігу. А такі життєво важливі центри, як головний мозок, серце й почасти легені, одержать крові набагато більше, ніж звичайно, відбудеться централізація кровообігу.

Зовнішні прояви першої стадії травматичного шоку. Стадія порушення (еректильна):

· порушення,

· бліда холодна шкіра (гусяча шкіра),

· артеріальний тиск часто підвищений,

· дихання прискорене (до 40 у хвилину),

· прискорений пульс (100-120 ударів у хвилину).

Якщо протягом 30-40 хвилин потерпілий не одержить першу медичну допомогу, то тривале підвищення периферичного опору й централізація кровообігу приведуть до грубих порушень мікроциркуляції в нирках, шкірі, кишечнику й інших органах, виключених із кровообігу. Таким чином, те, що на початковому етапі відігравало захисну роль і дало шанс на порятунок, уже через 30 хвилин стане причиною смерті.

Запам'ятаєте! Фактор часу в розвитку й результаті шоку має колосальне значення.

Результат шоку: розвиток тромбо-геморагічного синдрому, гостра ниркова, печінкова недостатність, набряк головного мозку, порушення серцевої діяльності.

Зовнішні прояви другої стадії травматичного шоку:

Стадія гальмування (торпідна)

· байдужість, апатія, загальмованість,

· шкіра із землистим відтінком і мармуровим малюнком,

· холодний липкий піт,

· артеріальний тиск знижений,

· грубі порушення серцевого ритму,

· зниження температури,

· припинення виділення сечі.

Схема надання першої медичної допомоги при травматичному шоку

1. При кровотечі - негайно накласти кровоспинні джгути й тугі пов'язки, що давлять;

2. При шокогенних ушкодженнях (переломах костей кінцівок, таза, ребер, хребта, проникаючих пораненнях грудної й черевної порожнини) навіть при відсутності скарг на болі якнайшвидше провести знеболювання (3-4 таблетки анальгіну або 50 мл алкоголю);

3. Обробити рани й накласти стерильні пов'язки;

4. Зробити транспортну іммобілізацію підручними засобами;

5.Якнайшвидше викликати "Швидку допомогу" для надання медикаментозної допомоги вже на місці події (введення плазмозамінюючих рідин, корекція ацидозу й поліпшення мікроциркуляції);

6. При неможливості викликати "Швидку допомогу" вирішити питання про спосіб перевезення для госпіталізації потерпілого в лікарню, а при масивній артеріальній кровотечі спробувати здійснити її самостійно.

Запам'ятаєте! Неприпустимо!

1. Тривожити й змушувати рухатися потерпілого без гострої потреби.

2. Переміщати потерпілого з переломами костей кінцівок без накладення транспортних шин.

3. Не накладати джгут або не віджимати ушкоджену судину при масивній кровотечі.

Контрольні питання

1.Перелічіть завдання при наданні невідкладної допомоги.

2. Назвіть ознаки агонального стану, біологічної й клінічної смерті.

3. Перелічіть найперші дії при наданні невідкладної допомоги потерпілому.

4. Що таке "реанімація"? Перелічіть послідовність дій. Назвіть ознаки ефективності реанімаційних заходів.

5. Що таке "контузія", "кома"? Схема надання невідкладної допомоги.

6. Що таке "непритомність", "колапс"? Назвіть причини й схему надання невідкладної допомоги.

7. Як відрізнити непритомність, кому й клінічну смерть по трьох основних ознаках?

8. Охарактеризуйте механізми розвитку стадій травматичного шоку. Схема надання невідкладної допомоги.

 

Література

Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.

Лабораторна робота №3

Тимчасова зупинка кровотеч

Мета: ознайомитися з методами надання першої допомоги при кровотечах.

Завдання: відпрацювати навички надання першої допомоги при кровотечах.

Устаткування: універсальна аптечка, фантоми.

Хід роботи:

1. Надати допомогу при артеріальній кровотечі.

2. Надати допомогу при венозній кровотечі.

3. надати допомогу при капілярній кровотечі.

4. ознайомитися з наданням допомоги при внутрішній кровотечі та кровотечах різної локалізації.

Теоретичне обґрунтування

Артеріальна кровотеча.

Ознаки: кров з рани випливає фонтануючим струменем або поштовхами; велика кривава пляма на одязі або калюжа крові біля потерпілого.

Схема надання невідкладної допомоги при артеріальній кровотечі:

1. Негайно зупиніть кровотечу кулаком або пальцем. Не треба витрачати час, щоб зняти одяг.

2. Накладіть кровоспинний джгут (хустка, ремінь) або пов'язку, що давить.

3. Після зупинки кровотечі обробіть прилягаючу до рани поверхню шкіри йодом і накладіть стерильну пов'язку.

4. На холоді (на морозі) укутайте ушкоджену кінцівку, щоб запобігти переохолодженню (відмороження).

5. Укрийте потерпілого, щоб він не замерз. Напоїть його теплим солодким чаєм (якщо немає ушкодження черевної порожнини).

6. Терміново доставте потерпілого в лікувальну установу.

Притиснення артерій з метою зупинки кровотечі застосовується лише протягом короткого часу, необхідного для підготовки накладення джгута або закручення (рис. 1). Притиснення артерії до кістки вимагає значних зусиль.

Накладання джгута

Джгут накладають лише при сильній артеріальній кровотечі, а у всіх інших випадках застосовувати його не рекомендується. Для попередження травмування шкірних покривів під джгут обов'язково підкладають м'який матеріал (серветка, бинт або будь-яка наявна тканина). Кінцівка варто трохи підняти нагору. Джгут беруть двома руками, використовуючи його середню частину, підводять під кінцівку, розтягують і роблять трохи турів (поруч один з одним і не ущемляючи шкіри) навколо кінцівки до припинення кровотечі. Найбільш тугим повинен бути перший тур, з невеликим натягом, що перешкоджає розслабленню першого тура, - наступні. Кінці джгута закріплюють гачком поверх всіх турів. При правильно накладеному джгуті артеріальна кровотеча відразу припиняється, кінцівка блідне, пульсація судин нижче джгута не визначається. При занадто сильному здавлюванні тканин більшою мірою травмуються нервові стовбури кінцівки й швидко з'являються найсильніші болі в області джгута, що іноді приносять більші страждання ураженому, чим самого ушкодження. Слабко накладений джгут кровотечі не зупиняє, а створює венозний застій (кінцівка здобуває синюшне фарбування) і венозна кровотеча підсилюється. Час накладення джгута (із вказівкою дати, години й хвилин) указують у записці, яку підкладають під джгут. Джгут на кінцівку накладають у літню пору не більше ніж на 1,5-2 години, у зимній час на 1-1,5 години. Якщо зазначений час пройшов, то джгут треба на 10-15 хв послабити (артеріальна кровотеча в цей час попереджуються пальцевим притисненням артерії), а потім знову накласти на 1 см вище або нижче попереднього місця. Якщо виникає необхідність, то це повторюють неодноразово, через 1 годину в теплий час й 0,5 години - у холодне, при цьому щораз роблять оцінку в записці. Джгут повинен лежати так, щоб він був видний.

Помилки при накладенні джгута: а) занадто слабке затягування викликає здавлювання тільки вен, у результаті чого кровотеча підсилюється; б) дуже сильне затягування, особливо на плечі, приводить до ушкодження нервових стовбурів і паралічу кінцівки; в) накладення джгута безпосередньо на шкіру приводить, як правило, через 40 - 60 хвилин до сильних болів у місці його накладення.

Хустку, косинку, краватку використають для накладення закрутки.

Закручення - широко застосовуваний метод тимчасової зупинки артеріальної кровотечі підручними засобами. На кінцівку вище місця поранення циркулярно накладають подовжньо згорнуту косинку (хустка або бинт); кінці косинки зав'язують. Під вузол підводять ціпок довжиною як звичайний олівець і закручують її доти, поки не припиниться кровотеча. При кожному новому повороті ціпка вузол треба відтягати від шкіри або підкладати під нього прокладку з картону або фанери. Щоб закручення не розпустилося, кінець ціпка фіксують до кінцівки окремо.

пов'язка, що давить, звичайно застосовується для зупинки кровотечі з ушкоджених вен, а також з відносно невеликих артерій на голові, обличчі, у ягодичній області. Для пов'язки, що давить, застосовують хустка, бинт, смуги білизняної тканини.

Для тимчасової зупинки кровотечі з артерій кисті й стопи не обов’язково накладати джгут. Як правило буває досить прибинтовувати тугий валик зі стерильних серветок або підручних засобів до місця поранення й придати кінцівки у піднесеного положення. Джгут застосовують тільки при обширних множинних пораненнях кисті або стопи. Кровотеча з пальцевих артерій зупиняють тугою пов'язкою, що давить.

 

 

 

Рис. 1 – Приклади зупинки кровотечі максимальним фіксованим згинанням кінцівки

Внутрішня кровотеча

Ознаки: раптово наступає блідість, похолодіння рук, стоп, частішає пульс, запаморочення, шум у вухах, холодний піт, непритомний стан. При перших ознаках внутрішньої кровотечі хворого потрібно негайно направити в лікувальну установу! Внутрішню кровотечу в голові, грудях, животі можна зупинити тільки на операційному столі. Необхідно покласти холод і терміново доставити в лікувальну установу.

Венозна кровотеча

Ознаки. Кров більше темна, ніж при артеріальній кровотечі; випливає з рани повільніше - не пульсує, а витікає безперервним струменем.

Допомога: підняти кінцівку й накласти пов'язку, що давить.

Носова кровотеча

Причини: удар, колупання в носі, коливання атмосферного тиску й вологості, фізична перенапруга, переїдання, духота, перегрів, гіпертонічний криз.

Дії:

1. Сядьте, злегка нахиливши голову вперед, і дайте стекти крові - це недовго. Не закидайте голову, інакше кров потрапить у шлунок, що може викликати блювоту;

2. Стисніть на 5 хвилин ніс ледве вище ніздрів і дихаєте ротом;

3. Прикладіть холод до перенісся й на потилицю (мокра хустка, сніг, лід);

4. Для зупинки кровотечі змочіть ватяний тампон розчином трипроцентного перекису водню й вставте в ніс.

5. Недовго полежіть. Після зупинки кровотечі обережно витягніть тампон. Уникайте різких рухів. Не сякайтеся. Не їжте гарячої їжі в найближчі години.

При великій втраті крові: укладіть потерпілого на спину (голова нижче тулуба); якщо немає поранень черевної порожнини, можна дати рясне питво із сіллю або цукром; терміново доставте в лікувальну установу, де варто організувати уливання крові або кровозамінників.

Артеріальна кровотеча в області волосистої частини голови, на шиї й тулубі зупиняють шляхом тугий тампонади рани стерильними салфетками. Поверх серветок можна покласти нерозгорнутий бинт зі стерильної упаковки й максимально щільно прибинтувати його.

При невеликій венозній кровотечі з рани на руці або нозі достатньо накласти стерильну пов'язку на ушкоджене місце й тугіше її забинтовувати (давляча пов'язка) або добре притягти ватно-марлевий тампон до рани за допомогою лейкопластиру. Пов'язка повинна складатися з декількох шарів вати й марлі. Потрібно стежити за тим, щоб не перетягнути кінцівка занадто сильно (до посиніння шкіри нижче пов'язки).

При кровотечі з капілярів й інших дрібних судин необхідно обробити краї рани 5 процентним розчином йоду, закрити рану стерильним бинтом.

Контрольні питання

1. Назвіть види кровотеч.
2. назвіть ознаки артеріальної кровотечі.
3. Які ви знаєте способи зупинки артеріальної кровотечі?
4. назвіть ознаки венозної кровотечі.
5. Як зупинити венозну кровотечу?
6. Назвіть ознаки капілярної кровотечі.
7. Як зупинити капілярну кровотечу?
8. Назвіть ознаки внутрішньої кровотечі?
9. Надання допомоги при внутрішній кровотечі.

ЛіТЕРАТУРА

1. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.

Лабораторна робота № 4