Підшкірні й внутрім'язові ін'єкції.

Показання: необхідність забезпечення швидкого терапевтичного ефекту лікарської речовини.

Протипоказання: 1) виражена набряклість тканин; 2) нестерпність лікарської речовини; 3) заборонене підшкірне введення медикаментів, що викликають некротичні зміни або мають сильну подразнюючу дію в тканинах (кальцію хлорид, магнію сульфат й ін.).

Місця проведення підшкірних ін'єкцій: зовнішня поверхня плеча або стегна; підлопатковий простір; область живота нижче пупка.

Можливі ускладнення підшкірного введення лікарських речовин: підшкірний інфільтрат, поломка голки, анафілактичний шок.

Місця проведення внутрішньом'язових ін'єкцій: м'яза живота або стегна, верхній зовнішній квадрант сідниць.

Перед проведенням ін'єкції місце уколу необхідно протерти ватою, змоченої спиртовмісною рідиною, потім двома пальцями лівої руки розтягти шкіру навколо місця уколу й зробити одномоментне введення голки на достатню глибину. У момент введення голки не можна натискати на поршень шприца. Уводити ліки треба плавно, а у випадках, зазначених в анотації на ліки, дуже повільно.

Можливі ускладнення внутрішньом'язового введення лікарських речовин: постін’єкційний абсцес; ушкодження нерва й окістя; поломка голки; анафілактичний шок; медикаментозна емболія.

Внутрішньовенне струминне введення лікарських речовин.

Показання: 1) необхідність забезпечення швидкого терапевтичного ефекту лікарської речовини; 2) введення лікарських речовин, які при підшкірному й внутрішньом'язовому введеннях викликають подразнення або некроз тканин.

Протипоказання: введення масляних і нерозчинних речовин.

Місця проведення внутрішньовенних ін'єкцій: поверхневі ліктьові вени, вени передпліччя й кисті.

Перед проведенням ін'єкції необхідно накласти венозний джгут вище місця ін'єкції. Після введення голки у вену (ознакою того, що голка перебуває у вені, є струмок крові, що з'явилася в шприці) необхідно розв'язати джгут і тільки після цього вводити лікарську речовину. Після того як всі ліки уведені, необхідно вийняти голку, притискаючи ватою місце уколу, і зігнути руку в ліктьовому суглобі для припинення кровотечі з вени.

Можливі ускладнення: повітряна емболія; некроз тканин; флебіт; тромбоемболія; ушкодження нерва.

Для профілактики повітряної емболії не можна допускати влучення повітря у вену.

Для профілактики некрозу тканини необхідно стежити, щоб ліки вводилися строго у вену.

Для профілактики флебітів (запалення стінки вени) ліків, здатні викликати подібні ускладнення, уводять дуже повільно.

Контрольні питання

1. Показання, протипоказання, місця проведення й ускладнення підшкірних, внутрішньом'язових і внутрішньовенних ін'єкцій.

2. Техніка проведення п/к, в/м і в/в ін'єкцій (показати).

ЛІТЕРАТУРА

1. Гребенев А.Л. Пропедевтика внутренних болезней: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – С. 171-174.

2. Нетяженко В.З., Семина А.Г., Присяжнюк М.С. Практические занятия по методам обследования больных в клинике внутренних болезней. – Киев, 1995. – С. 52-56.

3. Пелещук А.П., Передерій В.Г., Рейдерман М.І. Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб. – К.: Здоров’я, 1993. – С.24-27.

4. Пропедевтика внутрішніх хвороб /Децик Ю.І., Нейко Є.М., Пиріг Л.А. та ін.; за ред. Ю.І.Децика. – К.: Здоров’я, 1998. – С. 132-139.

5. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими /За заг.ред. А.В.Єпішина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 238-241.

6. Основы семиотики заболеваний внутренних органов. Атлас /Учебное пособие/ А.В.Струтынский, А.П.Баранов, Г.Е.Ройтберг, Ю.П.Гапоненков – РГМУ, 1997. – С. 112-

7. Пропедевтика внутренних болезней: Учебник для медицинских вузов /Под ред. Ю.С.Малова. – СПб.: Специальная литература, 1998. – С.42-431. Диагностическая и терапевтическая техника. Под ред. проф. В.С. Маята. М.; «Медицина», 1969, 518 с.

8. Казначеев В.П., Петленко В.П., Петленко С.В. Етюды интегральной медицины и валеологии/СанктПетербург, 1997. – С.298301.

9. Марков В.В. Основы здорового образа жизни и профилактика болезней / М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 320 с.

10. Шкуратов В. А. Общий уход за пораженными и больными / М., «Медицина», 1976, 224 с.

Лабораторна робота № 18

Хвороби цивілізації

Мета: ознайомитися з причинами та ознаками хвороб цивілізації.

Завдання: навчитися визначати фактори ризику розвитку хвороб цивілізації.

Устаткування: методичні розробки до лабораторної роботи.

Хід роботи:

1. ознайомитися з факторами ризику, ознаками та профілактикою ожиріння.

2. ознайомитися з факторами ризику, ознаками та профілактикою гіпертонічною хворобою.

3. ознайомитися з факторами ризику, ознаками та профілактикою атеросклерозу.

4. ознайомитися з факторами ризику, ознаками та профілактикою ішемічною хворобою серця.

5. ознайомитися з факторами ризику, ознаками та профілактикою цукрового діабету.

6. ознайомитися з факторами ризику, ознаками та профілактикою онкологічних захворювань.

7. ознайомитися з факторами ризику, ознаками та профілактикою алергічних захворювань.

Теоретичне обґрунтування

Ожиріння – це надлишкова маса тіла за рахунок нагромадження жирової клітковини. Може зустрічатися в будь-якому віці. Так, по Москві надлишкову вагу мають приблизно більше 21% до 40-літнього віку, 26-28% - у віці 50-54 року, і 31-34% в 55-59-літніх. Є 2 типи ожиріння:

а) верхнє ожиріння (абдомінальне); б) нижнє ожиріння (глютео-феморальне). Абдомінанальне ожиріння – це, коли відношення окружності талії до окружності стегон більше 0,8 - для жінок й 1,0 – для чоловіків. Місце відкладення жиру є важливим чинником, коли ми говоримо про ризик для здоров'я. Надлишковий жир в області живота – фактор більше високого ризику, чим на стегнах. Надлишок жиру в черевній порожнині пов'язаний з високим ризиком артеріальної гіпертонії, діабету, ранніми серцево-судинними захворюваннями, певними видами рака. У той же час, надлишкова маса тіла в жінок дітородного віку (не сягаючого ожиріння) уважається позитивним фактором, тому що знижує ризик раку молочної залози, остеопороза. По деяких наукових відомостях ожиріння також розцінюють як антифактор ризику розвитку рака легенів, туберкульозу, хронічного обструктивного захворювання легенів. Прийнято вважати, що якщо маса тіла збільшена за рахунок відкладення жиру на 15% і більше, те це ожиріння легкого ступеня; 41-100% - середньої; більше 100% - важкої. Для оцінки ожиріння осіб європейської раси експерти ВІЗ пропонують індекс маси тіла (Кетле) = М(кг)/Р(м) 2, де М реальна маса тіла в кілограмах, Р – довжина тіла в метрах (таблиця 6).

Таблиця 6. Оцінний стан маси тіла по індексі Кетле

Якщо індекс Кетле відповідає наступним значенням:

ДО = 17,5 і менше, те відзначається недолік маси тіла,

ДО = 25-30 - ожиріння 1 ступеня,

ДО = 30,1 - 40 - ожиріння 11 ступеня,

ДО = 40, 1 і більше - ожиріння Ш ступеня.

У манекенниць індекс Кетле становить 17,2.

Варіант розрахунку «ідеальної маси» тіла:

для чоловіків: [ріст (см) х 3 - 450+ вік (років) х 0,25] + 40,5;

для жінок: [ріст (см) х 3- 450+ вік (років) х 0,225] + 45,0;

ГІПЕРТОНІЧНА ХВОРОБА

(артеріальна гіпертензія - АГ) Підвищення артеріального тиску стає найбільш частою причиною головного болю у все більшого числа людей. Найбільш сумний той факт, що в їхнє число все частіше й частіше попадають школярі й студенти. 21,6 тис дітей і підлітків є на обліку із приводу гіпертонічної хвороби. Нераціональне харчування з надлишковою кількістю солі, білків, жирів, малорухомий спосіб життя, неадекватна реакція на стресові ситуації й, нарешті, неблагополучна спадковість – от далеко не всі причини «омолоджування» гіпертонії – стійкого підвищення артеріального тиску (АТ).

факторами ризику розвитку гіпертонічної хвороби сучасної людини є:

· незбалансоване харчування,

· порушення ліпідного обміну,

· ожиріння,

· стреси – дистреси,

· паління и алкоголь у великих дозах,

· сіль,

· гіподинамія.

 

Ради по профілактиці гіпертонічної хвороби:

1. Умійте ставитися до невдач як до закономірного результату допущених помилок. Умійте прощати й не тримаєте зла. Навчитеся ефективно справлятися зі стресом.

2. Постарайтеся не зловживати сіллю й більшою кількістю рідини.

3. Не захоплюйтеся обжерливістю: краще не доїсти, чим переїсти.

4. Постарайтеся звикнути до фізичних навантажень як до невід'ємної частини Вашого життя.

5. Зміните стиль життя: передбачите достатній сон,

розумне чергування праці й відпочинку, відмова від паління й зловживання алкоголем, розважальні подорожі, праця на дачних ділянках і т.п.

6. Не рідше 1 рази в рік сходите на прийом до лікаря (моніторинг свого здоров'я): раннє розпізнавання гіпертонічної хвороби, з'ясування й усунення причин.

7. У випадку, якщо встановлено гіпертонічну хворобу,

лікуєтеся ефективно, використайте повний комплекс лікувально-профілактичних заходів щодо призначення лікаря.

 

АТЕРОСКЛЕРОЗ

Серед факторів ризику розвитку атеросклерозу головними є:

· підвищений рівень холестерину и глюкози в крові,

· неправильне харчування,

· нервове перенапруження,

· «сидячий спосіб життя» і недостатня рухова активність,

· куріння,

· спадкові фактори.

 

За результатами його досліджень відновлення можливо без застосування лікарських засобів і хірургічних методів лікування в результаті виконання (неухильного!) наступних рекомендацій:

· строга дієта з обмеженням рівню холестерину, запобігання стресам,

· адекватна фізична активність,

· відказ від паління,

· позитивні емоції.

 

Симптоми атеросклерозу варіабельні й залежать від ступеня ішемії того або іншого органа. Найпоширенішими проявами атеросклерозу є ішемічна хвороба серця (поразка судин серця) і атеросклеротична енцефалопатея (поразка судин мозку). Безпосередньою причиною смерті при атеросклерозі найчастіше є

інфаркти міокарда й інсульти.

ІШЕМІЧНА ХВОРОБА СЕРЦЯ

ІХС - хронічний патологічний процес, обумовлений недостатністю кровопостачання міокарда. У переважній більшості (97-98%) випадків є наслідком атеросклерозу коронарних артерій серця. Основні клінічні форми ІХС · стенокардія, · інфаркт міокарда, · кардіосклероз.

ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ

Ускладнення цукрового діабету:

1. Специфічні поразки дрібних судин - мікроангіопатії. Поразка судин сітківки око (діабетична ретинопатія) - погроза втрати зору. Поразка судин бруньок (діабетична нефропатія) - розвиток уремічного стану.

2. Діабетична нейропатія - поразка центральної й периферичної нервової системи. Хворих турбують оніміння, почуття повзання мурашок, судороги в кінцівках, болю в ногах, що підсилюються в спокої й уночі, що зменшуються при ходьбі.

3. Ангіопатія судин шкіри й м'язів приводить до розвитку атрофії м'язів.

4. Прискорений розвиток атеросклеротичних змін у великих судинах (аорта, коронарні, церебральні артерії й ін.).

Недостатність інсуліну в організмі приводить до порушення вуглеводного, жирового й білкового обмінів і розвитку діабетичної коми.

РАК

Рак (лат. cancer - рак) - злоякісна пухлина із клітин, що трансформувалися, епітелію шкіри, слизових оболонок шлунка, кишечнику, дихальних шляхів, різних залоз, органів і т.д., що виникає в ході онтогенезу.

Пухлина розвивається довгостроково, протягом 10-30 років до появи клінічно значимих симптомів. В останній стадії розвитку дає метастази в лімфвоузли й інші органи. Причини неприборканого росту клітин дотепер остаточно не вивчені. Це захворювання вважають поліетіологічним (багато причин). До факторів ризику канцерогенезу (процес виникнення й розвитку раку) у цей час відносять: неправильне харчування, паління, забруднення об'єктів навколишнього середовища, деякі шкідливі фактори виробничого середовища, психо-емоційна напруга й стреси, геофізичні фактори й ін.

Ураховуються вірусний, хімічний, фізичний, радіаційний й інший канцерогенези. Не виключена й роль спадковості: рак відносять до захворювань зі спадкоємною схильністю. Численними дослідженнями доведено, що неправильний характер харчування, може привести до виникнення й розвитку рака.

Всі канцерогенні фактори навколишнього середовища можна розділити на 2 групи:

1) вплив яких мало залежить від окремої людини (наприклад, хімікати й випромінювання на робочому місці, азбест);

2) ті, для яких залежність від людини значні (канцерогени тютюнового диму і їжі).

Таким чином, при величезній розмаїтості причин і видів мутацій, наявності багатьох різновидів злоякісних пухлин важко знайти лікувальні засоби проти всіх їхніх форм. Головні зусилля людства повинні бути спрямовані на усунення зухвалих їхніх причин.

АЛЕРГІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Основними причинами росту алергійних захворювань уважають:

· збільшення людей с хімічними речовинами;

· забруднення навколишнього середовища;

· зростання споживання лікарських препаратів.

алергія - це імунна реакція організму, що супроводжується ушкодженням власних тканин. Алергійні хвороби - група захворювань, в основі розвитку яких лежить ушкодження, викликуване імунною реакцією на екзогенні алергени.

Профілактика алергійних захворювань залежить від форми й причини конкретного захворювання.

Первинна профілактика зводиться до обмеження контакту людини з екзогенними алергенами: боротьба за чистоту атмосферного повітря, питної води, харчових продуктів; ретельна перевірка парфумерних виробів на алергенність; захист шкіри й органів подиху при промисловому контакті з алергенами, а також при використанні їх у домашніх умовах; ретельне збирання приміщень, постільних засобів, боротьба з домашніми комахами; удосконалення вакцин у змісті зниження їх сенсибілізуючої активності; виявлення й виключення винних алергенів; боротьба із самолікуванням і необґрунтованим прийомом лікарських препаратів;

Вторинна профілактика алергійних захворювань включає: розробку й застосування методів обстеження для виявлення ознак, що визначають високий ступінь ризику розвитку алергійних захворювань; специфічну гіпосенсибілізацію; зміну кліматичної зони; розумні міри загартовування; своєчасне лікування передастматичних захворювань (гострого й хронічного бронхіту, запальних захворювань верхніх дихальних шляхів, полінозу й ін.).

 

Контрольні питання:

1. Назвіть фактори ризику, ознаки та профілактичні заходи ожиріння.

2. Назвіть фактори ризику, ознаки та профілактичні заходи гіпертонічної хворобї.

3. Назвіть фактори ризику, ознаки та профілактичні заходи атеросклерозу.

4. Назвіть фактори ризику, ознаки та профілактичні заходи ішемічної хвороби серця.

5. Назвіть фактори ризику, ознаки та профілактичні заходи цукрового діабету.

6. Назвіть фактори ризику, ознаки та профілактичні заходи онкологічних захворювань.

7. Назвіть фактори ризику, ознаки та профілактичні заходи алергічних захворювань.

 

ЛІТЕРАТУРА

11. Гребенев А.Л. Пропедевтика внутренних болезней: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – С. 171-174.

12. Нетяженко В.З., Семина А.Г., Присяжнюк М.С. Практические занятия по методам обследования больных в клинике внутренних болезней. – Киев, 1995. – С. 52-56.

13. Пелещук А.П., Передерій В.Г., Рейдерман М.І. Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб. – К.: Здоров’я, 1993. – С.24-27.

14. Пропедевтика внутрішніх хвороб /Децик Ю.І., Нейко Є.М., Пиріг Л.А. та ін.; за ред. Ю.І.Децика. – К.: Здоров’я, 1998. – С. 132-139.

15. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими /За заг.ред. А.В.Єпішина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 238-241.

16. Основы семиотики заболеваний внутренних органов. Атлас /Учебное пособие/ А.В.Струтынский, А.П.Баранов, Г.Е.Ройтберг, Ю.П.Гапоненков – РГМУ, 1997. – С. 112-

17. Пропедевтика внутренних болезней: Учебник для медицинских вузов /Под ред. Ю.С.Малова. – СПб.: Специальная литература, 1998. – С.42-431. Диагностическая и терапевтическая техника. Под ред. проф. В.С. Маята. М.; «Медицина», 1969, 518 с.

18. Казначеев В.П., Петленко В.П., Петленко С.В. Етюды интегральной медицины и валеологии/СанктПетербург, 1997. – С.298301.

19. Марков В.В. Основы здорового образа жизни и профилактика болезней / М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 320 с.

20. Шкуратов В. А. Общий уход за пораженными и больными / М., «Медицина», 1976, 224 с.