Допомога при гострих захворюваннях травної, сечовидільної, нервової систем («гострий живіт», кровотечі, коліки, коми при цукровому діабеті та мозковому інсульті, напади епілепсії, істерії)

Мета: ознайомитися з методами надання першої допомоги при гострих захворюваннях травної, сечовидільної та нервової систем.

Завдання: відпрацювати навички надання першої допомоги при гострих захворюваннях травної, сечовидільної та нервової систем.

Устаткування: універсальна аптечка, фантоми.

Хід роботи:

1. Надати допомогу при гострому животі.

2. Надати допомогу при комах.

3. Надати допомогу при нападах епілепсії, істерії.

 

Теоретичне обґрунтування

 

ГОСТРІ БОЛІ В ЖИВОТІ

Раптові болі в животі можуть виникнути при запаленні червоподібного відростка (апендицит), жовчного міхура (холецистит), підшлункової залози (панкреатит). Крім цього, гострий, кинджального характеру, біль, здатний викликати навіть втрату свідомості, виникає при прориві виразки шлунка або дванадцятипалої кишки. Досить рідко, симулюючи клінічні прояви гострого живота, може протікати інфаркт міокарда.

Запам'ятаєте! Всі хворі з гострими болями в животі повинні бути доставлені в лікарню, а питання про медичну допомогу вирішується тільки лікарем. Перша допомога полягає у виклику "швидкої допомоги" або транспортуванню хворого в лікувальну установу. До огляду лікаря неприпустимо:

1. Давати хворому будь-які знеболюючі засоби;

2. Промивати шлунок або робити очисну клізму;

3. Зігрівати живіт грілкою або приймати гарячу ванну.

Якщо має бути тривале транспортування, то можна покласти на живіт холод.

 

КОМИ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ

При цукровому діабеті в людини можуть бути два види коми: гіперглікемічна або діабетична (багато цукру в крові, недолік інсуліну) і гіпоглікемічна (мало цукру в крові при передозуванні інсуліну або неправильній дієті). Їх необхідно розрізняти, тому що надання допомоги має свої особливості.

Діабетична (гіперглікемічна) кома починається із провісників: сильної спраги й сухості в роті, частого й рясного сечовипускання - поліурії (греч.: polі - багато, urіna сеча). Через кілька днів, слідом за провісниками, з'являються ознаки самоотруєння: характерний запах ацетону з рота, сильний головний біль, млявість, багаторазова блювота, потім протягом декількох годин хворий упадає в стан коми. Діабетична кома розвивається як би поволі, поступово. Від появи провісників до повної втрати свідомості проходить кілька діб, а іноді й тижнів. Хворий у стані коми не реагує ні на які подразники, у нього гучне глибоке дихання, шкірні покриви сухі. Їхня пружність (тургор) через сильне зневоднювання різко знижена. Визначити зниження тургору просто - досить захопити двома пальцями шкіру на тильній стороні кисті в щипок і перевірити, чи зберігається складка, що утворилася, більше 3-4 секунд. Іншим доказом зневоднювання є зниження тонусу очних яблук. Ока різко западають в очниці, що ще більше виділяє вилиці й загострює риси обличчя. Стан тонусу очних яблук визначити нескладно: варто обережно надавити великим і вказівним пальцем однієї руки на закриті очі пацієнта й одночасно великим пальцем іншої руки точно так надавити на своє око. Таким способом можна з'ясувати, чиє очне яблуко виявиться більш м'яким. Причиною смерті при діабетичній (гіперглікемічній) комі є не високий вміст цукру в крові, а зневоднювання й самоотруєння організму.

Надання допомоги при діабетичній (гіперглікемічній) комі. Уводити інсулін хворому в стані діабетичної коми може тільки лікар. З перших хвилин коми є вкрай небезпечним станом не стільки складні порушення обміну речовин, скільки аспірація блювотними масами, слиною або удушення власним язиком. Тому перше, що необхідно зробити, перш ніж викликати "Швидку допомогу", це забезпечити прохідність дихальних шляхів. У коматозному стані хворого необхідно якнайшвидше повернути на бік або живіт. Лікування діабетичної коми здійснюють тільки в лікувальній установі. До приходу лікаря потрібно постійно стежити за характером дихання й прохідністю дихальних шляхів, за допомогою серветки або носової хустки видаляти вміст ротової порожнини й носа. Ці дії допоможуть зберегти життя хворого в стані діабетичної коми до прибуття бригади "Швидкої допомоги".

Схема надання допомоги при діабетичній комі:

1. Укласти хворого на бік або на живіт;

2. Звільнити його дихальні шляхи від слизу й умісту шлунка за допомогою серветки або носової хустки;

3. Викликати "Швидку допомогу";

4. Почати обережно випоювати хворого цукровим сиропом (незалежно від виду коми);

5. Прикласти холод на голову;

6. Ретельно стежити за характером дихання й станом хворого до прибуття лікаря.

Неприпустимо!

1. Уводити хворому в стані коми інсулін без призначення лікаря.

2. Користуватися грілками й із зігрівальним компресом.

3. Випоювати хворого в положенні на спині.

Поняття про гіпоглікемічну кому. Незважаючи на сильний лікувальний ефект інсуліну, його застосування залишається недосконалим. При передозуванні інсуліну виникає серйозне ускладнення - гіпоглікемія (різке падіння вмісту цукру в крові) і гіпоглікемічна коми. Це вкрай небезпечний стан. Без вчасно наданої допомоги хворий може загинути в лічені години. Після кожної ін'єкції хворий повинен з'їсти хоча б легкий сніданок з необхідною порцією вуглеводів. Несвоєчасний прийом їжі найбільше часто стає причиною розвитку гіпоглікемічної коми. Її виникнення можуть спровокувати психоемоційні й фізичні навантаження, простудні захворювання й голодування, прийом алкоголю й багатьох лікарських препаратів.

Запам'ятаєте! Життя хворого цукровим діабетом багато в чому залежить від своєчасного прийому їжі. Гіпоглікемічна коми в багато разів небезпечніше гіперглікемічної насамперед своєю швидкоплинністю. Від появи провісників до смертельного результату може пройти всього кілька годин. Блискавичний перебіг коми пояснюється тим, що коли інсулін надається в надлишку, глюкоза із крові йде в клітини й вміст цукру в крові різко знижується. Підкоряючись законам осмосу, у клітину за глюкозою кинеться велика кількість води. Подальший хід подій буде відбивати клініку наростаючі з кожною годиною набряку головного мозку.

Спочатку з'являються головні болі, запаморочення, нудота й блювота. У хворого починає заплітатися язик й з'являються некоординовані рухи. Його поводження різко змінюється: порушення або ейфорія переміняються дратівливістю або агресивністю, почервоніле спітніле обличчя буде корчити не мислимі гримаси, а тіло корчитися в судомах, і вже через не скільки хвилин він знепритомніє. Небезпека симптомів - провісників полягає в тім, що вони протікають під маскою антигромадського поводження (маска п'яного, маска пустотливості) або таких захворювань, як епілепсія, мозковий інсульт й ін.

Надання допомоги при гіпоглікемічній комі

Ця допомога настільки проста й доступна, що її ефективність може здатися неправдоподібної. І проте кілька цукерок або ложок варення, солодкий чай, шматок хліба запобігають трагедії. Пояснюється це здатністю глюкози всмоктуватися вже в ротовій порожнині. У випадку втрати свідомості допомога значно утрудняється. Хворому буде потрібно велика кількість 40% розчину глюкози (5-6 ампул по 20 мл). При уливанні глюкози, як правило, відзначається короткочасна, але болісна для хворого стадія судом, що значно утрудняє цю процедуру. Припинити ін'єкцію на цій стадії - це принести зайві страждання людині, що вже приходить у свідомість. Після введення необхідної дози хворий швидко опритомнює, але ще протягом декількох годин його турбують біль в м'язах, головні болі й різка слабкість. Артеріальний тиск може значно перевищити норму. Якщо не виявилося 40% глюкози й Ви не володієте методикою внутрішньовенних уливань, хворого необхідно укласти на бік і за допомогою чайної ложечки дуже акуратно влити сироп у рот на нижню щоку. Щоб хворий не подавився, додавати наступну порцію можна тільки після проковтування або повного усмоктування попередньої. Як правило, на "відпоювання" подібним чином буде потрібно біля години.

Ознаки епілепсії:

1. спонтанний раптовий початок;

2. раптове падіння, можлива травматизація;

3. різка блідість, що переходить у ціаноз;

4. відсутність реакції на зовнішні подразники, рефлексів і больової чутливості;

5. характерна послідовність фаз зі зміною тонічних і клонічних судорог, можливі сечовипускання й прикус язика;

6. судорожна безглузда гримаса на обличчі;

7. стереотипний повторюваний характер припадків;

8. тривалість від 30 секунд до 2 хвилин;

9. повна амнезія.

10. Допомога: профілактика травмування.

 

Ознаки істеричного принадка:

розвиток безпосередньо після виникнення психотравмирующей ситуації;

обережне падіння, іноді повільне сповзання вниз;

почервоніння або відсутність судинної реакції на обличчі;

збереження сухожильних і зіничних рефлексів, наявність реакції на біль і холод;

атипічні судороги (розмахування, тремор, посмикування) без чіткої послідовності (так, як собі представляє хворий);

міміка виражає страждання, страх, захват;

припадки не схожі один на інший;

більша тривалість (від декількох хвилин до декількох годин);

можливі окремі спогади, а під впливом гіпнозу - повне відновлення пам'яті.

Допомога: дати заспокійливе, відволікти увагу.

 

Контрольні питання:

1. Які ознаки «гострого живота»?

2. Допомога при синдромі «гострого живота».

3. Які причини розвитку ком при цукровому діабеті?

4. ознаки гіперглікемічної та гіпоглікемічної коми.

5. допомога при гіперглікемічній комі.

6. Допомога при гіпоглікемічній комі.

7. які ознаки характеризують припадок епілепсії та істеричного припадку? Які спільні риси та розбіжності при цих станах?

8. Допомога при епілепсії та істерії.

 

Література

1. Бубнов В.Г., Бубнова Н.В. Основы медицинских знаний. Спаси и сохрани./ Учебное пособие для учащихся 911 классов общеобразовательных учреждений. – М.: Издательство АСТ. –

2000. – 400 с.

2. Галинская Л.А., Романовский В.Е. Первая помощь в ожидании врача. – Ростов н/Дону, изд –во «Феникс», 2000. – 192 с.

3. Морозов М.А. Медицинская помощь при неотложных состояниях. – СПб., 1995.

4. Петров С.В., Бубнов В.Г. Первая помощь в экстремальных ситуациях: Практическое пособие. – М.: Издво НЦ ЭНАС, 2000. – 96 с.

5. Тонкова-Ямпольская Р.В., Черток Т. Я., Алферова И.Н. Основы медицинских знаний: Учеб. Пос. – М.: Просвещение, 1993.

6. Учебное пособие для подготовки медицинских сестёр /Под ред. А.Г. Сафонова. М.: Медицина, 1981.

Лабораторна робота № 16

Догляд за хворими

Мета: ознайомитися з методами догляду за хворими.

Завдання: відпрацювати навички подогляду за хворими.

Устаткування: фантоми, білизна, система для постановки очисної клізми, кружка Есмарха, вата, компресний папір, бинти.

Хід роботи:

1. Змінити постільну білизну двома способами, застосовуючи фантом.

2. Змінити натільну білизну.

3. Зібрати систему для постановки очисної клізми.

4. Зібрати систему для постановки сифонної клізми.

5. Накласти зігріваючий компрес.

Теоретичне обґрунтування

Під доглядом розуміють цілий комплекс лікувальних, профілактичних, гігієнічних і санітарно-епідеміологічних заходів, спрямованих на полегшення страждань хворого, його якнайшвидше видужання, а також на попередження ускладнень захворювання.

До основних заходів щодо загального догляду за хворими відносяться:

1. Створення й забезпечення лікувально-охоронного (максимальний фізичний і психічний спокій, тиша, доброзичлива обстановка) і санітарно-епідемічного режимів (регулярне прибирання й провітрювання приміщення, санітарна обробка хворого, його одягу, білизни, предметів догляду, деякі міри дезінфекції й дезінсекції);

2. Виконання лікарських призначень (прийом ліків, постановка компресів, гірчичників, підготовка хворих до різноманітних діагностичних процедур і виконання деяких з них, забезпечення дієтичного харчування й питного режиму);

3. Надання допомоги важкохворим при проведенні заходів особистої гігієни (туалет шкіри, порожнини рота, промежини й ін.), при прийомі їжі й фізичних відправлень (годівля хворих, подача судна, сечоприймача й т.п.);

4. Проведення санітарно-гігієнічної обробки (профілактика й лікування пролежнів, прийняття ванни або душу, обтирання, зміна білизни);

5. Надання першої долікарської допомоги при деяких станах (лихоманка, непритомність, блювота, понос, ядуха й т.п.).

Можна привести багато прикладів, коли строге дотримання гігієнічних вимог, чітке, бездоганне виконання всіх приписань лікаря, створення сприятливих фізичних і психічних умов повертали життя хворим. У той же час поганий догляд, недбале або несвоєчасне виконання маніпуляцій може бути причиною не тільки повільного видужання або виникнення важких ускладнень захворювання, але й причиною смерті хворого. Ефективність догляду за хворими визначається не тільки вмінням, але моральними й моральними якостями доглядаючих. Варто пам'ятати, що хвора людина по характеру свого мислення, глибині переживань, силі психоемоційної напруги, стосовно самого себе й навколишніх, як правило, відрізняється від здорового. Хвороба, особливо тривала, хронічна, для багатьох людей представляє важку фізичну й психічну травму, що приводить не тільки до погіршення фізичного стану й самопочуття, але й до серйозних зрушень у психоемоційній сфері. Окремі хворі замикаються, "ідуть у себе", втрачають інтерес до життя. Необхідно допомогти хворому перебороти тяжкі відчуття, відволікти його від надмірної уваги до свого захворювання. Гіппократ говорив: "Оточи хворого любов'ю й розумною розрадою, але, головне, залиш його в невіданні того, що йому загрожує".

Контрольні питання

1. Перелічіть загальні принципи догляду за хворими і їхній зміст.

3. Перелічіть способи введення лікарських засобів.

4. Назвіть основні правила зовнішнього застосування лікарських засобів.

5. Перелічіть способи й основні правила ентерального введення лікарських засобів.

6. Охарактеризуйте режими фізичної активності для хворих.

7. Перелічіть методи профілактики пролежнів.

8. Назвіть стадії лихоманки й охарактеризуйте особливості догляду за хворими, що лихоманять.

9. Перелічіть причини блювання й охарактеризуйте особливості догляду за хворими при блювання.

10. Перелічіть заходу при догляді за хворими при поносі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Гребенев А.Л. Пропедевтика внутренних болезней: Учебник. – 5-е изд., перераб. и доп. – М.: Медицина, 2001. – С. 171-174.

2. Нетяженко В.З., Семина А.Г., Присяжнюк М.С. Практические занятия по методам обследования больных в клинике внутренних болезней. – Киев, 1995. – С. 52-56.

3. Пелещук А.П., Передерій В.Г., Рейдерман М.І. Фізичні методи дослідження в клініці внутрішніх хвороб. – К.: Здоров’я, 1993. – С.24-27.

4. Пропедевтика внутрішніх хвороб /Децик Ю.І., Нейко Є.М., Пиріг Л.А. та ін.; за ред. Ю.І.Децика. – К.: Здоров’я, 1998. – С. 132-139.

5. Пропедевтика внутрішніх хвороб з доглядом за терапевтичними хворими /За заг.ред. А.В.Єпішина. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2001. – С. 238-241.

6. Основы семиотики заболеваний внутренних органов. Атлас /Учебное пособие/ А.В.Струтынский, А.П.Баранов, Г.Е.Ройтберг, Ю.П.Гапоненков – РГМУ, 1997. – С. 112-

7. Пропедевтика внутренних болезней: Учебник для медицинских вузов /Под ред. Ю.С.Малова. – СПб.: Специальная литература, 1998. – С.42-431. Диагностическая и терапевтическая техника. Под ред. проф. В.С. Маята. М.; «Медицина», 1969, 518 с.

8. Казначеев В.П., Петленко В.П., Петленко С.В. Етюды интегральной медицины и валеологии/СанктПетербург, 1997. – С.298301.

9. Марков В.В. Основы здорового образа жизни и профилактика болезней / М.: Издательский центр «Академия», 2001. – 320 с.

10. Шкуратов В. А. Общий уход за пораженными и больными / М., «Медицина», 1976, 224 с.

Лабораторна робота № 17

застосування лікарських препаратів.

Мета: ознайомитися з методами застосування лікарських препаратів.

Завдання: відпрацювати техніку проведення підшкірних та внутрішньом’язових ін’єкцій.

Устаткування: шприци, розчини для ін’єкцій, спирт, вата.

Хід роботи:

1. Виконати підшкірну ін’єкцію.

2. Виконати внутрішньо-м’язову ін’єкцію.

 

Теоретичне обґрунтування