Філософія України XIX - початку XX ст.

Значний вплив на розвиток філософії в Україні мала творчість українського вченого зі світовим ім'ям, визнаного фахівця у галузі загального мовознавства, фонетики, граматики, семантики, етимології, діалектології, теорії словесності, фольклору, етнографії О. П. Потебні (1835-1891).

О. Потебня першим із українських філософів дав глибокий і всебічний аналіз проблеми взаємозв'язку мови і мислення. Він показав, що мислення формується за допомогою мови, на її основі розкрив зв'язок мови не тільки з мисленням, а й з психікою у цілому. Характерною особливістю дослідницької практики Потебні є історичний підхід до дослідження питань співвідношення мови і мислення.

П. Юркевич (1827-1874) як філософ за вічно змінними явищами природи, що сприймаються нашими органами чуття, намагався (у дусі платонізму) знайти незмінну ідею об'єкта; у цій ідеї мислення і буття тотожні. Істина відкривається не тільки мисленням, а й «серцем», оскільки пошук Істини пов'язаний з релігійними і моральними прагненнями людини. У цьому процесі сходження до істини знання пов'язане з вірою, яка є більш могутнім фактором, ніж просто емпіричний зміст мислення. Без любові, говорив Юркевич, не можна пізнати Бога; найвища сходинка у процесі сходження до абсолютного, тобто до Бога, є вже містичним спогляданням. Те, що може існувати, стає дійсним через посередництво того, що має бути, а саме через ціль платонівської ідеї добра.

Далі слід звернути увагу на те, що значний вклад у розвиток філософії України зробили видатні вчені-природознавці другої половини XIX - початку XX ст. Основними центрами розвитку прогресивних світоглядних ідей у природознавстві були такі визнані наукові установи, як Київський, Харківський і Новоросійський (Одеський) університети. Ряд всесвітньо відомих учених, таких як М. П. Авенаріус, М. С. Ващенко-Захарченко, Д. О. Граве, Г. Г. Де-Метц, В. П. Єрмаков, Й. Й. Косоногов, Т. Ф. Осиповський, М. В. Остроградський, С. М. Реформатський, О. М. Сєверцов та ін., сконцентрували світоглядно-філософську увагу на обґрунтуванні положень про об'єктне, незалежне від свідомості людей існування світу. Вони мотивували прогресивні погляди на рух, простір і час як форми існування матерії.

Цінний внесок у розвиток української філософії другої половини XIX - початку XX ст. зробили М. П. Драгоманов (1841-1895), І. Я. Франко (1856-1916) та Леся Українка (1871-1913).

Найсуттєвішою рисою філософії М. П. Драгоманова є те, що він розглядав історичний процес у всій його різноманітності, як результат дії багатьох факторів і різних комбінацій суспільних сил; визнав велику роль філософії в історичному процесі, підкреслюючи, що без філософії, без глибоких теоретичних узагальнень не можливе не тільки з'ясування основних законів історичного розвитку, а й розумна організація усіх суспільних і державних порядків. Розглядаючи соціальні питання, М. Драгоманов користувався не суб'єктивним методом, а порівняльно-історичним, який вимагав конкретно-історичного розгляду всіх суспільних явищ у їхньому взаємозв'язку з іншими явищами та в історичному розвитку. Цей метод передбачав також урахування не тільки фактора часу, а й усіх тих суспільних умов, за яких відбувається розвиток того чи іншого явища.

Аналізуючи філософію І.Я. Франка, потрібно зазначити, що він перший в українській і один з перших у європейській літературі всебічно й по-справжньому розробляв тему праці, трудової моралі, яка розвивається пізніше в одну з провідних філософських тем. Вже в першому своєму філософському трактаті «Поезія і її становисько в наших временах» Франко говорить, що духовне ледарство - то злочин проти гуманності. Ставлячи в центр своєї філософії людину, письменник формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство - зло, а праця - добро. Праця у розумінні Франка - єдине, що здатне творити і вдосконалювати людську душу, вселяти в неї почуття гідності й правди.

Франківська філософія породжує досить важливу й актуальну ідею: людяне носить вічність у своїй уяві, в ілюзіях і думках, у муках свого сумління, а тому в сфері духу панує, власне, та найдорожча різнорідність, яка робить людей несхожими, цікавими і цим дає людям основу для їхньої єдності, для братерства і любові.

Необхідно засвоїти, що оригінальність філософії Лесі Українки полягає насамперед в оспівуванні ліризму української душі і драми її реалізації. Ґрунтуючись на Біблії, філософських ідеях Г. Сковороди і Т. Шевченка, Леся Українка будує філософію пошуку синтезу вічних проблем і сучасних запитів. Письменниця закликала українську громадськість збудитись від інертності, малюючи в разючих образах жахливі картини поразки, що є наслідком байдужості до голосу правди. Розглянуті надбання філософської думки в Україні дають змогу зробити ряд узагальнень і висновків.

Отже, виходячи з ідеї, що існування будь-якої національної філософії реалізується як прояв філософії духу, можемо стверджувати: українська філософія є особливим, оригінальним явищем. Ця особливість визначається домінантою етико-морального її спрямування. Український народ створює філософію, у центрі якої людина з її внутрішнім світом, котра перебуває в органічній єдності з умовами її самореалізації. Це не просто людина, а передусім людина Землі, яка критерієм істини має свою власну діяльність, розглядає своє буття через єдність чуттєвого і раціонального. Українська філософія - це оригінальна система, в основі якої постає філософський дух українського народу як органічна єдність віри, надії і любові у вічному прагненні до втілення їх у свободі, яка й скеровує людське життя.

 

Питання для самоперевірки:

1. Назвіть характерні риси української філософії.

2. Дайте визначення поняттю “кордоцентризм”.

3. Хто з українських філософів розвивав ідеї “філософії серця”?

4. В чому головне завдання філософії за Г.Сковородою?

5. Філософсько-естетичні погляди Лесі Українки.

6. Філософські ідеї Дмитра Чижевського.

7. Назвіть українських філософів другої пол. XX-поч. XXI ст.

 

Питання для дискусії та міркування

1. Чому міфологічні уявлення давніх слов'ян про межові підстави людського буття вчені відносять до передісторії філософії, а погляд на ці самі питання у пам'ятках культури Київської Русі аналізується у контексті власне історії філософії? З якого часу слід починати відлік історії української філософії і чому?

2. Спадщину діячів культури Київської Русі як перший етап історії філософії свого народу вивчають історики української, білоруської та російської філософії. Чи мають усі вони достатні для цього підстави? Якщо так, то чи відрізнятиметься образ філософської думки Київської Русі, що його відтворюватимуть історики філософії кожного з трьох східнослов'янських народів?

Обгрунтуйте свою позицію.

1. У чому, на вашу думку, полягає відмінність філософського світорозуміння київських книжників від поглядів філософів Візантії, Давньої Болгарії, середньовічної Західної Європи?

2. Які особливості філософської культури княжої доби простежуються в наступній історії українського філософського мислення, визначаючи специфіку історії української філософії?

Теми рефератів:

1. Філософські мотиви «Слова о полку Ігоревім».

2. Основні риси філософських пошуків Київської Русі.

3. Гурток київських книжників.

4. Філософські ідеї діячів Острозького культурно-освітнього центру.

5. Філософські погляди І. Вишенського.

6. Філософія братських шкіл.

7. «Філософія серця» і розуміння щастя Г. Сковородою.

 

Основна література:

1. Історія філософії. Підручник / За ред. В.І. Ярошовця. – К., 2002.

2. Всемирная энциклопедия: Философия. – М., Минск, 2001.

3. Огородник І.В., Русин М.Ю. Українська філософія в іменах: Навчальний посібник. – К., 1997.

4. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – К., 2007.

 

ОСНОВНА ЛІТЕРАТУРА З КУРСУ:

1. Введение в философию: Учебник для вузов: в 2 ч. Ч. 1 / Под общ. ред. И.Т. Фролова. – М.: Политиздат, 1989.

2. Введение в философию: Учебник для вузов: в 2 ч. Ч. 2 / Фролов И.Т., Араб-Оглы Э.А., Арефьева Г.С. и др. – М.: Политиздат, 1989.

3. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій – К.: Вілбор, 1997.

4. Касьян В.І. Відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. – К.: Вікар, 2003.

5. Кунцман П., Буркард Ф.-П., Видман Ф. Философия: dtv-Atlas. Пер. с нем. – М., 2002.

6. Петрусенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2002.

7. Спиркин А.Г. Основы философии. Учебное пособие для вузов – М.: Политиздат, 1988.

8. Філософія: Навчальний посібник / За ред. І.Ф. Надольного. – К.: Вікар, 1997.

9. Філософія: Посібник для студентів вищих навчальних закладів / Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2007.

10. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник / Бичко І.В., Табачковський В.Г., Горак Г.І. та ін. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1994.

11. Хамітов Н., Гармаш Л., Крилова С. Історія філософії. Проблема людини та її меж. Навч. посібник. – К.: Наукова думка. 2000.

12. Філософія. Підручник / Заг. ред. Горлача М.І. Кременя В.Г., Рибалка В.К. – Харків: Консум, 2000.

13. Філософія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. / В.Х. Артюнов, М.М. Демченко, С.Л.Йосипенко та ін. – К.: КНЕУ, 2001.

14. Черній А.М., Тимошенко З.І. Філософія: твої кроки до Мудрості: Авторизований конспект-практикум. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2001.

 

ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА З КУРСУ:

1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. Видання друге, виправлене й доповнене. – К.: Видавництво “Генеза”, 1996.

2. Антисери Д., Реале.Дж. Западная философия от истоков до наших дней. – Тт. 1-4. http://ihtik.lib.ru/

3. Артюнов В.Х., Свінціцький В.М. Філософія глобальних проблем сучасності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. диск. – К.КНЕУ, 2003.

4. Артюнов В.Х., Демченко М.М., Йосипенко С.Л. та ін. Філософія: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. диск. – К.КНЕУ, 2001.

5. Горський В.С. Історія української філософії. Курс лекцій: Навчальний посібник. – К.: Наукова думка, 1996.

6. Золотухина-Аболина. Страна философия (книга для школьников и студентов). – Ростов-на-Дону. «Феникс», 1995.

7. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія (Нариси з історії розвитку філософської думки). – К.: 1997

8. История философии в кратком изложении (Пер. с чеш. И.И. Богута. – М.: Мысль, 1991.

9. Історія філософії України: Підручник (М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, І.В. Бичко та ін. – К.: Либідь, 1994.

10. Крапивенский С.Э. Социальная философия: Учебное пособие для студентов гуманитарных и экономических факультетов. 2-е изд., стереотипное. – Волгоград: Комитет по печати, 1995.

11. Кузнецов В.Г., Кузнецова И.Д., Миронов В.В., Момджян К.Х. Философия. Учебник. – М.: ИНФРА–М., 1999.

12. Мареев С.Н., Мареева Е.В., Арсланов В.Г. Философия XX Века (истоки и итоги). Учебное пособие. – М., 2001. http://ihtik.lib.ru/

13. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини: Навч. посібник для студентів вищих учбових закладів. – К.: Абрис, 1995.

14. Охріменко О.Г. Фундаментальні філософські проблеми. Конспективний виклад курсу лекцій для вузів. – К.: Вид. ПАРАПАН, 2002.

15. Поупкин Р., Стролл А. Философия: Вводный курс / Пер. с англ. – М.; СПб., 1997.

16. Сухина В.Ф., Кислюк К.В. Практикум по философии. – Харьков, 2001.

17. Тейчман Дж., Эванс К. Философия: Руководство для начинающих: Пер.с англ. – М.,1997.

18. Філософія: Підручник / Г.А. Заїченко, В.М. Сагатовський, І.І. Кальний та ін.; За ред. Г.А. Заїченка та ін. – К.: Вища школа, 1995.

19. Философия: Курс лекций: Учебное пособие для студ. вузов / Под ред. В.Л. Калашникова. – 2-е изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999.

20. Философия. Учебное пособие для студентов вузов / Под ред. Е.В. Осичнюка, В.С. Зубова. – К.: Фірма “Фіта”, 1994.

21. Философия: учебник / Под ред. В.Н. Лавриненко. – М.: Юристъ, 1998.

22. Философская энциклопедия: в 5 т. / Гл. ред. Ф.В. Константинов. – М.: Советская энциклопедия, 1967.

23. Философский энциклопедический словарь / Гл. редакция: Л.Ф. Ильичёв, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалёв, В.Г. Панов. – М.: Советская энциклопедия, 1983.

24. Философский энциклопедический словарь /Редкол.: С.С.Аверинцев, Э.А.Араб-Оглы, Л.Ф.Ильичев и др. – 2-е изд. – М.: Советская энциклопедия, 1989.

ФІЛОСОФСЬКІ ПЕРШОДЖЕРЕЛА:

1. Аристотель. Сочинения. В 4-х т. – М., 1976-1984.

2. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. – М., 1979.

3. Платон. Собрание сочинений. В 4-х т. – М., 1990-1994.

4. Секст Эмпирик. Сочинения. В 2-х т. – М., 1975-1976.

5. Сенека. Нравственные письма к Луцилию. – М., 1977.

6. Фрагменты ранних греческих философов. Ч. 1. – М., 1989;

7. Фрагменты ранних стоиков. – Т. I-II. – М., 1999-2002.

1. Хрестоматия по истории философии. В 2-х ч. – М., 1994.

9. Тит Лукркций Кар, Гераклит Эфесский, Парменид, Эмпедокл, Эпикур. Сочинения. – М., 1983.

1. Эпиктет. В чем наше благо? – М., 1904.
2. Абеляр Петр. История моих бедствий // Августин Аврелий. Исповедь. Петр Абеляр. История моих бедствий. – М., 1992.

12. Абеляр Петр. Теологические трактаты. – М., 1995.

1. Августин. Исповедь // Августин Аврелий. Исповедь. Петр Абеляр. История моих бедствий. – М., 1992.
2. Ансельм Кентерберийский. Сочинения. – М., 1995.
3. Боэций. Утешение философией. – М., 1990.
4. Беме Я. Аврора, или Утренняя звезда в восхождении. – СПб., 1994.
5. Бруно Д. О причине, начале и едином // Диалоги. – М., 1949.
6. Василий Великий. Сочинения. – Ч. 1. − М., 1900.
7. Григорий Богослов. Избранные сочинения. В 2 тт. ­­– М., 1994.
8. Иоанн Дамаскин.
9. Кампанелла Т. Город Солнца // Утопический роман ХVІ - XVII веков. – М., 1971.
10. Лютер М. Время молчания прошло. – Харьков, 1992.
11. Макиавелли Н. Государь. – Х., 1998.

24. Монтень М. Опыты. – М., 1979.

1. Мор Т. Утопия // Утопический роман ХVІ-ХVІІ веков. – М., 1971.
2. Николай Кузанский. Об ученом незнании // Сочинения в 2-х т. – М., 1980.
3. Оккам. У. Избранное. – М., 2001.
4. Фома Аквинский. Учение о душе – СПб., 2004.
5. Эразм Роттердамский. Диатриба, или рассуждение о свободе воли // Философские произведения. – М., 1986.
6. Бэкон Ф. Новый Органон // Соч.: В 2-х т. – Т. 2. – М, 1971.
7. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та виховання. – К., 1994.
8. Гоббс Т. Левіафан, або суть, будова і повноваження держави церковної та цивільної. – К., 2000.
9. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшукати істину в науках. – К., 2001.
10. Лейбниц Г. В. Рассуждения о метафизике // Соч.: В 4-х т. – Т. 1. – М., 1983.
11. Лок Джон. Два трактати про врядування. – К., 2001.
12. Локк Дж. Опыт о человеческом разумении: Соч.: В 3-х т. – Т. 1-2. – М., 1985.
13. Руссо Ж.-Ж. Про суспільну угоду, або принципи політичного права. – К., 2001.
14. Спиноза Б. Этика: Соч.: В 2-х т. – Т. 1. – М., 1957.
15. Юм Д. Исследование о человеческом разумении. – М., 1995.
16. Антология мировой философии: В 4-х т. – М., 1970.
17. Гегель Георг В.Ф. Основи філософії права. – К., 2000.
18. Гегель Г.В.Ф. Наука логики // Энциклопедия философских наук: В 3-х т. – Т. 3. – М., 1984.
19. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа: Соч. - Т.4. – М., 1959.
20. Енгельс Ф. Людвіг Феєрбах і кінець класичної німецької філософії // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 21. – К., 1964.
21. Кант І. Критика чистого розуму. – К., 2000.

46. Фейербах Л. Сущность христианства: Избр. филос. произведения: В 2-х т. - Т. 2. – М., 1995.

47. Фихте И.Г. О назначении человека // http://psylib.org.ua/books/fihte02/index.htm

48. Фихте И.Г. Сочинения. – В 2-х т. – СПб., 1993.

49. Шеллинг Ф. О сущности человеческой свободы. – М., 1809.

50. Шеллинг Ф. Сочинения в 2-х т. – М., 1989;

51. Бергсон А. Творческая эволюция. – М., 1998;

52. Витгенштейн Л. Философские работы. – Ч. I-II. – М., 1994.

53. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология (главы из книги) // Вопросы философии, 1992, 7.

54. Деррида Ж. Письмо японскому другу / Вопросы философии. – 1992 – № 4.

55. Джеймс У. Прагматизм. – Київ, 1995.

1. Жижек С. Добро пожаловать в пустыню Реального. – М., 2002. //http://yanko.lib.ru

57. Жильсон Э. Философия и теология. – М., 1995;

58. Избранные труды Карена Хорни и Эриха Фромма. – М., 1995.

1. Левинас Э. Избранное: Трудная свобода. – М., 2004.
2. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. Жадання влади. – К., 1993.
3. Поппер К. Злиденність історизму. – К., 1994.

62. Рикер П. Герменевтика. Этика. Политика. – М., 1995.

63. Сартр Ж.-П. Избранные произведения. – М., 1992.

1. Тоффлер Е. Третя хвиля. – К., 2000.

65. Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. – М., 1995.

66. Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.

67. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. – М., 1992.

68. Фуко М. Слова и вещи. Археология гуманитарных наук. – М., 1977.

69. Шеллер М. Положение человека в космосе // Избранные произведения. – М., 1994.

70. Шопенгауэр А. Сочинения в 2-х тт. – М., 1992.

71. Шпенглер О. Закат Европы. – Т. 1-2. – М., 1993-1998.

72. Юнг К.Г. Архетип и символ. – М., 1991.

73. Хабермас Ю. Будучее человеческой природы. – М., 2002.

74. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

1. Історія філософії України. Хрестоматія / Упорядники М.Ф. Тарасенко, М.Ю. Русин, А.К. Бичко та ін. – К., 1993.
2. Донцов Д. Історія розвитку української національної ідеї. − К., 1991.
3. Сковорода Григорій. Кольцо. Дружеский разговор о душевном мире // Зібрання творів у 2-х т. – Т.1. – К., 1973.
4. Франко І.Я. Поза межами можливого // Зібрання творів у 50-т. – Т.45. – К., 1986. –

79. Бибихин В.В. Язык философии. – М., 1993.

80. Библер В.С. Что есть философия? // Вопросы философии. – 1995. – № 1.

81. Ильенков Э.В. Философия и молодость // Ильенков Э.В. Философия и культура. – М., 1991.

82. Мамардашвили М. Как я понимаю философию. – М.,1992.

83. Лосев А.Ф. Дерзание духа. – М., 1988.

84. Мерло–Понти М. В защиту философии. – М., 1996.

85. Ортега-и-Гассет X. Что такое философия? – М., 1991.

86. Хесле В. Хорошая философия – это разные формы рациональности // Философская и социологическая мысль, 1991, № 2.

87. Хофмайстер Х. Что значит мыслить философски? – М., 2006.

88. Філософія сьогодні. – К., 2003.

89. Шеллер М. Философское мировоззрение // Избранные произведения. – М., 1994.

90. Элиаде М. Аспекты мифа. – М., 1995.

1. Ясперс К. Философия и нефилософия // Феномен человека. Антологія. – М., 1993.

92. Кун Т. Структура научных революций.- М., 2002.

93. Лакатос И. Доказательства и опровержения. - М., 1967.

94. Ортега-і-Гасет Х. Чиста філософія // Вибрані твори. – К., 1994.

95. Полани М. Личностное знание. – М., 1985.

96. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М., 1983.

97. Фейерабенд П. Избранные работы по методологии науки. – М., 1986

98. Шелер М. Феноменология и теория познания // Избранные произведения. – М., 1994.

99. Юнг К.Г. Феномен духа в искусстве и науке. – М., 1992.

1. Гартман И. Старая и новая онтология // Историко-философский ежегодник-1988. – М., 1988.
2. Гейзенберг В. Шаги за горизонт. – М., 1987.
3. Кассірер Є. Людський світ простору і часу // Філософська і соціологічна думка. – 1992. – № 5.
4. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.
5. Лем Ст. Новая Космогония // Собр. соч. в 10-ти тт. – Т.10. – М., 1995.
6. Тиллих П. Онтология любви // Человек. 1990. № 2.
7. Уайтхед А.Н. Процесс и реальность // Избранные работы по философии. – М., 1990.
8. Хайдеггер М. Время картины мира // Время и бытие. – М., 1993.
9. Вертгеймер М. Продуктивное мышление. – М., 1987.
10. Ильенков Э.В. Идеальное и идеал // Философия и культура. – М., 1991.
11. Леви-Строс К. Первобытное мышление. – М., 1994.
12. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. – М., 1994.
13. Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема // Вопросы философии. – 1996. № 10.
14. Мамардашвили М.К. Формы и содержание мышления. – М., 1968.
15. Пиаже Ж. Избранные психологические труды. – М., 1994.
16. Райл Г. Понятие сознания. – М., 2000.
17. Узнадзе Д. Психология установки. – СПб., 2001.
18. Хайдеггер М. К вопросу о назначении дела мышления // Философия сознания в XX веке: проблемы и решения. – Иваново, 1994.
19. Хосе Д. Мозг и сознание. – М., 1994.
20. Фройд З. Вступ до психоаналізу. – К., 1998.
21. Шпет Г. Свідомість та її власник // Філософська і соціологічна думка. – 1993. – № 2.
22. Юнг К. Психология безсознательного // http://wanderer.org.ua/book/psy/jung/arch_sym.htm
23. Абаньяно Н. Экзистенция как свобода // Вопросы философии. – 1992. – № 8.
24. Бахтин М.М. Філософія поступка // http://www.sfi.ru/lib.asp?rubr_id=814
25. Бубер М. Проблема человека // Два образа веры. – М., 1995.
26. Вебер М. Избранное. М., 1994.
27. Зиммель Г. Человек как враг // Социологический журнал. – 1994. – № 2.
28. Камю А. Бунтующий человек. – М., 1990.
29. Кассирер Э. Опыт о человеке // Человек. – 1990. – № 3.
30. Лотман Ю.М. Культура и взрыв. – М., 1992.
31. Маркузе Г. Одномерный человек. – М., 1994.
32. Марсель Г. Люди против гуманности // Философские науки. – 1994. – № 1-3.
33. Культурология. XX век. Антология. – М., 1995.
34. Ортега-и-Гасет Х. Человек и люди // Дегуманизация искуства. – М., 1991.
35. Ортега-и-Гасет Х. Восстание масс // Дегуманизация искуства. – М., 1991.
36. Проблема человека в западной философии. – М., 1988.
37. Сартр Ж.П. Экзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – М., 1989.
38. Смысл жизни: Антология. — М., 1994.
39. Страх: Антология / П.С. Гуревич. — М., 1998.
40. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. – М., 1987.
41. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Хайдеггер М. Время и бытие. – М., 1993.
42. Шеллер М. Положение человека в космосе // Избранные произведения. – М., 1994.
43. Эрос: Антология / Отв. ред. П.С. Гуревич. – М., 1998.
44. Это человек: Антология / Отв. ред. П.С. Гуревич — М., 1995.
45. Вебер М. Протестантска етика і дух капитализму. – К., 1994.
46. Франкл Б. Человек в поисках смыла. – М., 1990.
47. Шеллер М. Формализм в этике материальная этика цінностей // Избранные произведения. – М., 1994.

147. Лем С. Культура как ошибка // Собр. соч. в 10-ти тт. – Т.10. М., 1995.

1. Культурология. XX век: Антология. – М., 1995.
2. Ортега-и-Гасет Х. Дегуанизация искусства. – М., 1991.
3. Самосознание европейской культуры XX века: мыслители и писатели Запада о месте культуры в современном обществе. – М., 1991.
4. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К., 1996.
5. Бердяев Н.А. Смисл истории. – М., 1990.
6. Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального. – Екатеринбург, 2000.
7. Вольтер. Философия и методология истории // Историки и история. Жизнь, судьба, творчество: В 2 т. – М., 1998.
8. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. – Л., 1990.
9. Данилевський Н.Я. Россия и Европа. – М., 2003.
10. Карсавин Л. Философия истории. – СПб., 1993.
11. Колінгвуд Р. Ідея історії. – К., 1996.
12. Лайон Д. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії //Сучасна зарубіжна філософія. – К., 1996.
13. Ортега-и-Гасет Х. История как система // Избранные труды. – М., 1997.
14. Поппер К. Выдкрите суспільство і його вороги. – К., 1994.
15. Рікер Поль. Історія та істина. – К., 2001.
16. Тойнбі А. Дослідження історії. – К., 1995.
17. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М., 2003.
18. Шпенглер О. Закат Европы. – М., 1998.
19. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.

167. Делез Ж., Гватари Ф. Капитализм и шизофрения. Анти-Эдип. – М., 1990.

1. Дебор Г. Общество спектакля. – М., 1999.
2. Зиммель Г. Как возможно общество? // Избранное: В 2 т. – М., 1991.
3. Парсонс Т. Система современных обществ. – М., 1998.
4. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М., 2003.
5. Ясперс К. Смысл и назначение истории. – М., 1991.
6. Лайон Девід. Інформаційне суспільство: проблеми та ілюзії // Сучасна зарубіжна філософія. – К., 1996.
7. Франк С.Л. Духовные основы общества. – М., 1995.
8. Хабермас. Демократия. Разум. Нравственность: Московские лекции и интервью. – М., 1995.
9. Антология мировой философии: Антич­ность. – М., 2001.