Висновки та перспективи подальших досліджень

1. Генетичний моніторинг генофонду тварин являє собою систему як фенотипової, так і генотипової інформації про спадкове різноманіття на популяційному, індивідуальному рівнях, у відповідності до сучасних молекулярно-генетичних методів тестування: феногенетичного, цитогенетичного, генетико-біохімічного, імуногенетичного аналізів і ДНК-діагностики.

2. Генна діагностика основних видів сільськогосподарських тварин включає: ядерні– ПЛР-ПДРФ (PCR-RFLP), EST-, NotI-STS-маркери, мультилокусні – RAPD-, AFLP- і ISSR-маркери; монолокусні – міні- та мікро-сателітні (STMS, STR, SSR), SNPs-маркери і мітохондріальні –мтДНК-маркери, функціональні – локуси (гени або нуклеотиди) кількісних ознак [QTL, QTG і QTN] та ДНК-маркери (на базі ПЛР або мікросателітного аналізу) спадкових аномалій.

3. Для ефективного управління та аналізу генетичного різноманіття тваринництва України, використовувати системні аспекти генетичого моніторингу щодо збереження біорізноманіття вітчизняних генетичних ресурсів.

Список використаних джерел:

1. Буркат В.П. Генофонд тварин / В.П. Буркат, Б.Є. Подоба, І.В. Гузєв // Енциклопедія сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Шевченка, Ін-т енциклопедичних досліджень НАН України. – К., 2006. – Т. 5. (Вод-Гн). – С. 467-470.

2. Буркат В.П. Розведення тварин і збереження їхнього генофонду / В.П. Буркат // Вісн. аграр. науки. – 2006. – № 3/4. – С. 100-105.

3. Вепринцев Б.Н. Проблема сохранения генофонда / Б.В. Вепринцев, Н.Н. Ротт. – М.: Знание, 1985. – 63 с.

4. Вепринцев Б.Н. Стратегия сохранения животного и растительного мира земли / Б.В. Вепринцев, Н.Н. Ротт // Консервация генетических ресурсов. Методы. Проблемы. Перспективы. – Пущино, 1991. – С. 5-18.

5. Генетика, селекция и биотехнология в скотоводстве / [Зубец М.В., Буркат В.П., Мельник Ю. Ф. и др.]; под ред. М.В. Зубца, В.П. Бурката. – К.: БМТ, 1997. – 722 с.

6. Генетико-популяційні процеси при розведенні тварин / [Петренко І.П. Зубець М.В., Вінничук Д.Т., Петренко А.П.]; за ред. І.П. Петренка. – К.: Аграр. наука, 1997. – 478 с.

7. Генетико-селекцiйний моніторинг у молочному скотарстві / [Зубець М.В., Буркат В.П., Єфіменко М.Я. та ін.]; за ред. В.П. Бурката. – К.: Аграр. наука, 1999. – 88 с.

8. Генетико-селекцiйний моніторинг у м'ясному скотарстві/ [Зубець М.В., Буркат В.П., Мельник Ю.Ф. та ін.].; наук. ред. М.В. Зубець. – К.: Аграр. наука, 2000. – 186 с.

9. Генетическая компонента биоразнообразия крупного рогатого скота / [Глазко Т.Т., Зубец М.В., Кушнир А.В. и др.]; под ред. В.К. Шумного, В.Ф. Патыки. – К,. 2005. – 223 с.

10. Гузєв І.В. Нова методика встановлення поточного статусу (категорії) ризику для породної популяції різних видів племінних ресурсів тваринництва України / І.В. Гузєв // Вісн. аграр. науки. – 2012. – № 3. – С. 42-48.

11. Гузєв І.В. Методологія збереження біорізноманіття генетичних ресурсів тваринництва України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора с.-г. наук: спец. 06.02.11 «Розведення та селекція тварин»/ І.В. Гузєв. – Чубинське, 2012. – 40с.

12. ДНК-діагностика великої рогатої худоби в системі геномної селекції: метод. рек. / [Буркат В.П., Гузєв І.В., Копилов К.В., Копилова К.В.] / М-во аграр. політики України, НААН, Ін-т розведення і генетики тварин. – Чубинське, 2009. –112 с.

13. Зиновьева Н.А. Перспективы использования молекулярной генной диагностики сельскохозяйственных животных / Н.А. Зиновьева, Е.А. Гладырь // ДНК-технологии в клеточной инженерии и маркировании признаков сельскохозяйственных животных / ВИЖ. – Дубровицы, 2001. – С. 44-50.

14. Методологічні аспекти збереження генофонду сільськогосподарських тварин / [М.В. Зубець, В.П. Буркат, Ю.Ф. Мельник та ін.]; за наук. ред. І.В. Гузєва. – К.: Аграр. наука, 2007. – 120 с.

15. Сулимова Г.Е. ДНК-маркеры в генетических исследованиях: типы маркеров, их свойства и области применения [Електронний ресурс] / Г.Е. Сулимова // Электронный журнал Лаборатории сравнительной генетики животных. – 2004. – № 1. – 17 с. – Режим доступу до журн.: http://www.labsgj.by.ru

16. Сулимова Г.Е. ДНК-маркеры в изучении генофонда пород крупного рогатого скота / Г.Е. Сулимова // Генофонды сельскохозяйственных животных. Генетические ресурсы животноводства России. – М.: Наука, 2006. – С. 138-167.

17. Эрнст Л.К. Биологические проблемы животноводства в ХХI веке / Л.К. Эрнст, Н.А. Зиновьева. – М.: Изд-во РАСХН, 2008. – 508 с.

18. A novel multilocus measure of linkage disequilibrium to estimate past effective population size / B. J. Hayes., P.M. Visscher, H.C. Mc Partlan [et al.] // Genome Research. – 2003. – Vol. 13. – P. 635-643.

19. Gibson J.P.Measures of diversity as inputs for decisions in conservation of livestock genetic resources / J.P. Gibson, W. Ayalew, O. Hanotte; Managing biodiversity in agroecosystems; [D.I. Jarvis, C. Padoch, D. Cooper, eds.]. – New York, USA: Columbia University Press, 2007.

20. Hill W. G. Estimation of effective population size from data on linkage disequilibrium / W. G. Hill // Genetics Research. – 1981. – Vol. 38. – P. 209-216.

21. Joost S. Econogene Consortium // Proceedings of the 8th 328 AGILE Conference on GIScience / F. Toppen, M. Painho, eds. / Association of Geographic Information Laboratories for Europe (AGILE). – held May 26-28, 2005, Estoril Portugal, 2005. – Р. 231-239.

22. Mullis K. Specific synthesis of DNA in vitro via a polymerase-catalyzed chain reaction / K. Mullis, F. Faloona, S. Scharf // Methods Enzymol. – 1987. – Vol. 155. – P. 335-350.

The results of ground of the effective genetic monitoring are expounded, methods of maintainance and estimation of gene pool of animals in the system of development of integral methodology of maintainance of biodeversity of domestic stock-raising. The genetic monitoring of gene pool of animals is examined as a system of phenotypical and genotypic information about the inherited variety on populations, to individual levels, in accordance with modern moleklyarno by the genetic methods of testing.

Key words: gene diagnostics, genetic monitoring, gene pool, marker, changeability, polymorphism

Отримано 15.06.2014 р.

УДК 633. 12: 582: 581. 4

В.К. Шевчук

Подільський державний аграрно-технічний університет

м. Кам’янець-Подільський

ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ В СЕЛЕКЦІЇ FAGOPYRUM GRACILIPES DAMMER

В роботі представлені результати багаторічних досліджень імунологічної та мофологічної оцінок виду Fagopyrum gracilipes Dammer.

Ключові слова: гречка, селекційний процес, Fagopyrum gracilipes Dammer.

 

Природні та створені людиною генетичні ресурси представляють велику матеріальну інтелектуальну цілісність всього людства. Вони являються основою для природної і направленої людиною еволюції видів рослин.

Гречка цінна круп’яна культура, яка широко культивується в багатьох країнах світу для отримання крупи і муки, з неї синтезують лікарські препарати, використовують у тваринництві як корм та з лікувальною метою.

Згідно останніх літературних даних рід Fagopyrum Mill. нараховує 7898 зразків, з них 1247 зразків це Fagopyrum tataricum Caertu. В 1995 р. O.Ohniski відкрито 14 нових видів гречки, що представляє цікавість як генетичні ресурси роду Fagopyrum Mill. І які можна було бприваблювати в селекцію для віддаленої гібридизації як донорів цілих ознак і тим самим сприяли формуванню нових форм і видів гречки [3].

Завдання нашого дослідження передбачало дослідити особливості фітосанітарного стану інтродукованого виду Fagopyrum gracilipes Dammer, інтродукованого з Китаю.

Методи та матеріали. Досліди закладались на дослідному полі ПДТАУ. Посів було проведено 16 травня, ширина міжрядь – 45 см, глибина загортання насіння 3 см з густотою стояння 100 рослин на 1,5 метр погонний.

Біометричний аналіз рослин проводили по 20 рослинах за показниками: висота рослин (см), кількість гілок (шт.),кількість суцвіть (шт.), озерненість рослин (шт.), облиственість рослин (шт.).

Фотосинтетичний потенціал визначали методом одного параметра за Молостовим А.О., Кіндрюком Н.О. (1975р.).

Видовий склад збудників хвороб визнаxали за посібником Шевчук В.К. (2011 р.).

Видовий склад шкідників визначали за визначником шкідників під редакцією Осмаловського Г.Е. (1978 р.).

Стійкість до осипання плодів та стійкість до вилягання визначали за методикою всеросійського науково-дослідного інституту рослинництва імені В.І. Вавілова.

Характер росту і розвитку кореневої системи в початковийперіод визначали за методикою Алєксєєвої О.С. (1975 р.).

Результати досліджень та їх обговорення. Спостереження за ростом і розвитком рослин показують, що в польових умовах при густоті стояння 100 рослин на 1,5 метр погонний і міжряддями 45 см продовженість вегетаційного періоду Fagopyrum gracilipes Dammer сягала 110 днів. Висота рослин в середньому сягала 63,7 см. Озерненість однієї рослини в середньому сягала більше 250 шт. Фотосинтетичний потенціал однієї рослини в середньому сягав36,8 см² . Вид Fagopyrum gracilipes Dammer середньостійкий до осипання плодів і до вилягання (рис.1, табл. 1).

Fagopyrum gracilipes Dammer – це однорічний вид, не зимостійкий. Відомо, що гречка звичайна в процесі онтогенезу уражується більш як 30 вірусними, грибними та бактеріальними патогенами. Вони приводять до зниження інтенсивності росту і розвитку рослин, урожайності [2].

У провокаційних умовах Fagopyrum gracilipes Dammer виявив високу стійкість до збудників пероноспорозу (Peronospora fagopyri Elenev), сірої гнилі (Botrytis cikerea Fr.) вірусного опіку (Virus Burn of Buckwheat), що відкриває перспективи для впровадження даного виду у селекційному процесі на стійкість до комплексу хвороб.

У процесі росту і розвитку гречку пошкоджує більше як 40 шкідників. Вони наносять самі різноманітні пошкодження: грубе та дирчасте вигризання листя, деформацію органів, вікончасте і виразкове вигризання листя, зміну забарвлення органів та ін. Оцінка виду gracilipes Dammer на стійкість до шкідників показує, що вид середньостійкий до пошкодження гречаною блішкою (Chaetocnema concina Mash) та бересклетової попелиці (Aphis evonymi F.).

Рис. 1. Середньостійкий до осипання плодів і до вилягання вид гречки Fagopyrum gracilipes Dammer

 

Дослідження по вивченню інтенсивності первинного росту і розвитку кореневої системи Fagopyrum gracilipes Dammer встановлено, що в середньому довжина головного кореня сягала 1,9 см, кількість вторинних корінців – 1,5 шт., маса кореня складала 0,4 мг.

Висновки. Вид Fagopyrum gracilipes Dammer пройшов успішно акліматизацію та може успішно використовуватись в селекційних програмах, як джерело стійкості та інших господарсько-цінних ознак.

Таблиця 1

Морфобіологічна характеристика Fagopyrum gracilipes Dammer

№ з/п	Показник	Fagopyrum gracilipes Damer	Сорт Єлене, контроль	+ До контролю
	Продовженість вегетаційного, днів			+29
	Висота рослин, см	63,7		- 23,3
	Гілкування: 1-го порядку, шт.	4,7	5,3	- 0,8
2-го порядку, шт.	3,8	4,2	- 0,4
	Кількість суцвіть, шт.	19,3		- 37,3
	Середня озерненість			- 203
	Середня облиственість однієї рослини, шт.	53,1		- 58,9
	Фотосинтетичний потенціал однієї рослини, см^2	36,8	57,2	- 20,4

Список використаних джерел:

1. Шевчук Т.Е. Дикие сородичи гречихи обыкновенной Fagopyrum esculentum Moench // Т.Е. Шевчук, В.К. Шевчук – Каменец-Подольский, 2006 – 75 с.

2. Шевчук В.К. Фітопатологічний моніторинг гречки звичайної Fagopyrum esculentum Moench і фітогенетично близьких видів // В.К. Шевчук. – Кам’янець-Подільський, 2011 – 112 с.

3. Лаканов А.П. Морфофизология и продукционный процесс гречихи // А.П. Лаканов, В.В. Коломейченко, Н.В. Фесенко. – Орел, 2004 – 433 с.

4. Молостов А.О. Определение листовой поверхности гречихи по длине листьев / А.О. Молостов, Н.О. Киндрюк // Культурная флора СССР. – Л.: колос, 1975. – С. 63-64.

5. Алексеева О.С. Генетика, селекція і насінництво гречки // О.С. Алексеева, Л.К. Тараненко, М.М. Малина. – К.: Вища школа, 2004 – 208 с.

6. Осмоловский Г.Е. Определитель сельскохозяйственных вредителей // Г.Е. Осмоловский. – М.: Колос, 1978 – 696 с.

 

The results of years of research and immunological mofolohichnoyi guest species Fagopyrum gracilipes Dammer.

Key words: buckwheat, selection process, Fagopyrum gracilipes Dammer.

Отримано 14.08.2014 р.

ФІЗІОЛОГІЯ ТА ВАЛЕОЛОГІЯ

УДК 612.171.1:612.745

І.О. Кушнарьов¹, С.В. Кушнарьова²

¹ Харківська державна академія культури, м. Харків

² Харківська централізована біохімічна лабораторія, м. Харків