Договір дарування: сторони, зміст, форма та порядок укладення.

Належить до групи договорів про передання майна у власність.

Стаття 717. Договір дарування

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає
або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні
(обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Загальна характеристика договору дарування:

1) односторонній або двосторонній;

2) реальний або консенсуальний;

Стаття 723. Договір дарування з обов'язком передати дарунок у
майбутньому

1. Договором дарування може бути встановлений обов'язок
дарувальника передати дарунок обдаровуваному в майбутньому через
певний строк (у певний термін) або у разі настання відкладальної
обставини.

2. У разі настання строку (терміну) або відкладальної
обставини, встановлених договором дарування з обов'язком передати
дарунок у майбутньому, обдаровуваний має право вимагати від
дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості.

3. Якщо до настання строку (терміну) або відкладальної
обставини, встановленої договором дарування з обов'язком передати
дарунок у майбутньому, дарувальник або обдаровуваний помре,
договір дарування припиняється.

3) безвідплатний.

Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на
користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового
характеру, не є договором дарування.

Сфера застосування договору дарування визначається з урахуванням його суб’єктного складу (він може укладатися між будь-якими учасниками цивільних відносин.).

До джерел правового регулювання договору дарування належать: Нормативно-правові акти (акти цивільного законодавства):

Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 року.

Цивільним кодексом України не встановлено спеціального порядку укладення договору дарування.

Його укладення здійснюється в загальному порядку, встановленому для укладення цивільно-правових договорів, передбаченому ст.ст. 641-646 ЦК України.

Стаття 719. Форма договору дарування

1. Договір дарування предметів особистого користування та
побутового призначення може бути укладений усно.

2. Договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій
формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

3. Договір дарування майнового права та договір дарування з
обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій
формі.

У разі недодержання письмової форми цей договір є
нікчемним.

4. Договір дарування рухомих речей, які мають особливу
цінність, укладається у письмовій формі. Передання такої речі за
усним договором є правомірним, якщо суд не встановить, що
обдаровуваний заволодів нею незаконно.

5. Договір дарування валютних цінностей на суму, яка
перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму
доходів громадян, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.

Стаття 720. Сторони у договорі дарування

1. Сторонами у договорі дарування можуть бути фізичні особи,
юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим,
територіальна громада.

2. Батьки (усиновлювачі), опікуни не мають права дарувати
майно дітей, підопічних.

3. Підприємницькі товариства можуть укладати договір
дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо
встановлено установчим документом дарувальника.

Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви.

4. Договір дарування від імені дарувальника може укласти його
представник. Доручення на укладення договору дарування, в якому не
встановлено імені обдаровуваного, є нікчемним.

Стаття 718. Предмет договору дарування

1. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та
цінні папери, а також нерухомі речі.

2. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник
володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Стаття 724. Одностороння відмова від договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому

1. Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у
майбутньому, якщо після укладення договору його майновий стан
істотно погіршився.

2. Обдаровуваний має право у будь-який час до прийняття
дарунка на підставі договору дарування з обов'язком передати
дарунок у майбутньому відмовитися від нього.

Стаття 729. Пожертва

Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема
грошей та цінних паперів, особам, встановленим частиною першою
статті 720 цього Кодексу, для досягнення ними певної, наперед
обумовленої мети.

2. Договір про пожертву є укладеним з моменту прийняття
пожертви.

Благодійництво - добровільна безкорислива пожертва фізичних та юридичних осіб, яка полягає у поданні набувачам матеріальної, фінансової, організаційної та іншої благодійної допомоги.

Специфічними формами благодійництва є меценатство і спонсорство:

меценатство - добровільна безкорислива матеріальна,
фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами
набувачів благодійної допомоги;

спонсорство - добровільна матеріальна, фінансова,
організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами
набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно
свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.

 

79.Підстави припинення договору управління майном.

Договір управління майном припиняється у разі: 1) загибелі майна, переданого в управління; 2) припинення договору за заявою однієї із сторін у зв'язку із закінченням його строку; 3) смерті фізичної особи - вигодонабувача або ліквідації юридичної особи - вигодонабувача, якщо інше не встановлено договором; 4) відмови вигодонабувача від одержання вигоди за договором; 5) визнання управителя недієздатним, безвісно відсутнім, обмеження його цивільної дієздатності або смерті; 6) відмови управителя або установника управління від договору управління майном у зв'язку з неможливістю управителя здійснювати управління майном; 7) відмови установника управління від договору з іншої, ніж указана в пункті 6 цієї частини, причини за умови виплати управителеві плати, передбаченої договором; 8) визнання фізичної особи - установника управління банкрутом; 9) повного завершення виконання сторонами договору управління майном; 10) дострокового припинення управління майном, якщо це передбачено цим договором, або за рішенням суду. 2. У разі відмови однієї сторони від договору управління майном вона повинна повідомити другу сторону про це за три місяці до припинення договору, якщо договором не встановлений інший строк. 3. У разі припинення договору управління майном майно, що було передане в управління, або майно, набуте від такого управління, передається установникові управління у порядку, визначеному договором.

 

80.Публічна обіцянка винагороди за результатами конкурсу.

Публічна обіцянка нагороди за результатами конкурсу зобов'язує особу, яка оголосила про виплату спеціальної винагороди за краще виконання певної роботи, виплатити обіцяну винагороду особі, робота якої визнана достойною відповідно умов конкурсу.
Зобов'язання із конкурсу є різновидом зобов'язань, що виникають з публічної обіцянки винагороди.
Конкурс характеризується тим, що в ньому оголошується не виконання певної роботи взагалі, а найкраще виконання певної роботи.
Засновник, який оголосив конкурс (змагання), зобов'язується сплатити обіцяну нагороду тому учаснику, який досяг найкращого результату відповідно до умов конкурсу.
Проведення конкурсу передбачає кілька етапів:
- оголошення конкурсу;
- подання робіт на конкурс;
- оцінка поданих на конкурс робіт;
- підбиття підсумків;
- сплата винагороди.
Засновниками конкурсу (змагання) можуть бути як фізичні так і юридичні особи (спілки письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів, мер міста, директор заводу).
Розрізняють обов'язкові та факультативні умови конкурсу.
Обов'язкові — це ті, які повинні встановлюватися при проведенні будь-якого конкурсу. Факультативні залежать від особливостей конкурсу (проект забудови, макет скульптури, фотографія, реклама, нарис, шахова задача тощо).
Оголошення про конкурс має містити такі умови:
1) виклад завдання, тобто які вимоги пред'являються до переможця.

2) строк виконання (це може бути або конкретна дата або проміжок часу). Можуть бути встановлені проміжні чи попередні етапи;
3) визначення винагороди та її розміру;
4) відомості про організаторів і місце проведення;
5) порядок підбиття підсумків і строк оголошення результатів.
Факультативні умови конкретизують завдання конкурсу і можуть містити:
- вимоги щодо оформлення робіт;
- склад журі;
- порядок і строк виплати винагороди;
- порядок використання творів;
- порядок повернення робіт тощо.
Конкурс може бути відкритим, коли до участі запрошуються всі бажаючі, хоча це не виключає попереднього відбору учасників чи попередньої кваліфікації. До участі в закритому конкурсі організатори, як правило, запрошують учасників персонально. Організатор конкурсу має право змінити його умови. Але, змінюючи умови конкурсу чи скасовуючи його взагалі, можна порушити права осіб, які виявили бажання взяти участь у ньому. Тому чинне законодавство дозволяє змінювати умови конкурсу лише до його початку.
Якщо у зв'язку зі зміною умов конкурсу участь у ньому для особи втратила інтерес або стала неможливою, ця особа має право на відшкодування засновниками витрат, які були понесені нею для підготовки до участі в конкурсі.
Переможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результату. Переможець має право вимагати від організатора конкурсу виконання свого зобов'язання у строки, встановлені конкурсом.
Нагорода може взагалі не присуджуватися, якщо жодна з робіт не відповідає вимогам конкурсу. Якщо в конкурсі взяло участь менше встановленої організаторами мінімальної кількості учасників, він вважається таким, що не відбувся.
Цивільно-правові зобов'язання, які виникають із конкурсу, необхідно відмежовувати від конкурсних зобов'язань в трудовому праві. В цивільному праві конкурс — це засіб створити умови для найкращого вирішення конкретного творчого завдання, певної роботи, в трудовому — підстава виникнення трудових правовідносин.

 

81.Загальна характеристика договорів про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона зобов’язується за завданням другої сторони надавати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності на платній основі, якщо інше не передбачено договором. Сторони у договорі про надання послуг іменуються Замовник і Виконавець.

Особливістю договорів про надання послуг є насамперед нематеріальний характер об’єкта договору, при цьому продається не сам результат, а дії, які до нього привели. Крім того, послуги нерозривно пов’язані з особистістю самого виконавця. Не завжди просто відрізнити договір про надання послуг від договору про виконання робіт. Основним критерієм має слугувати те, що результат робіт, на відміну від послуг, має чітко виражений матеріальний результат (побудований будинок, відремонтований кран, пошитий піджак і т. д.), тоді як корисний ефект від послуги полягає в самому процесі її надання (наприклад, в процесі екскурсійного або туристичного обслуговування). Важливою особливістю є невичерпність послуги – незалежно від кількості разів її надання її характеристики залишаються незмінними.

Договір про надання послуг є двостороннім: обов’язок виконавця надати послугу кореспондується з обов’язком замовника її оплатити, якщо договір оплатний, або відшкодувати фактичні витрати, якщо договір безоплатний. Крім того, договір про надання послуг є консенсуальним – вважається укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Форма договору

Як правило, договір про надання послуг укладається у письмовій формі. У спеціальних нормативних актах, що регламентують порядок надання тієї чи іншої послуги, можуть бути встановлені вимоги до форми договору. Наприклад, договір про екскурсійне обслуговування може оформлятися шляхом видачі ваучера. Крім того, виконавець зобов’язаний видати замовнику документ, що підтверджує підставу сплати та суму отриманих коштів (для юридичної особи) або розрахунковий документ, який свідчить про факт надання послуги (для споживача).

Сторонами договору про надання послуг є Замовник і Виконавець. За загальним правилом, не існує обмежень за суб’єктним складом, якщо інше не передбачено законом договором, або не випливає з характеру послуг. Наприклад, деякі види послуг можуть бути надані лише суб’єктами підприємницької діяльності (житлово-комунальні послуги), для надання інших необхідна ще й наявність ліцензії (медичні, туристичні послуги тощо). Якщо Замовником є ​​фізична особа, яка замовляє послугу для особистих потреб, не пов’язаних з підприємницькою діяльністю, він є споживачем і на нього відповідно поширюється законодавство про захист прав споживачів.

Виконання договору

За загальним правилом, Виконавець зобов’язаний надати послугу особисто, тобто без залучення посередників. У той же час, у випадках прямо передбачених договором, Виконавець має право покласти обов’язок виконання договору про надання послуг на третю особу. При цьому, покладаючи свій обов’язок з виконання договору на третю особу, первинний Виконавець не вибуває з правовідносин і залишається відповідальним перед Замовником за порушення договору в повному обсязі. Третє ж особа не несе ніяких зобов’язань безпосередньо перед Замовником, а тільки перед первинним Виконавцем.