Тема 2. Порядок укладання і ведення страхової угоди

2.1. Поняття, зміст і основні вимоги до страхових договорів.

2.2. Права та обов’язки сторін.

2.3. Процедура підготовки та укладання договору.

2.1. Договір страхування – це угода двох або кількох осіб, яка спрямована на встановлення, зміну або розірвання між ними правових зв’язків (прав і обов’язків). Договір як угода сторін є юридичним фактом, на підставі якого виникають договірні зобов’язання і правові відносини. В Законі України “Про страхування” визначено, що договір страхування — це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім’я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім’я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення об’єкта страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов’язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Зміст договору страхування як юридичного факту визначається сукупністю його умов. Згідно з цивільним законодавством договір вважається укладеним, якщо між сторонами в належній формі досягнуто угоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, умови, які законодавством визнані суттєвими або необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, істотними умовами договору є умови (пункти), передбачені як обов’язкові норми права, що регулюють конкретні договірні відносини. Їх зміна під час дії договору страхування можлива лише за згодою сторін. До істотних умов договору страхування належать: контингент страхувальників і застрахованих; об’єкти і предмети страхування; обсяг страхової відповідальності; страхове забезпечення; страхова сума; строк страхування; одержувач страхової суми (відшкодування); тарифні ставки. Неістотні умови доповнюють або деталізують зміст страхового договору. До них відносять: процедура укладання договору; розмір страхових платежів; порядок набуття договором чинності; порядок сплати страхових внесків, наслідки їх несплати; порядок визначення збитків, розміру страхового відшкодування (суми); розмір франшизи; порядок розгляду претензій і зміни початкових умов страхування.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.

2.2. Страховик зобов’язаний:

1) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування;

2) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику;

3) при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

4) відшкодувати витрати, понесені страхувальником при настанні страхового випадку щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

5) за заявою страхувальника у разі здійснення ним заходів, що зменшили страховий ризик, або збільшення вартості майна переукласти з ним договір страхування;

6) тримати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан за винятком випадків, передбачених законодавством України.

Страхувальник зобов’язаний:

1) своєчасно вносити страхові платежі;

2) при укладанні договору страхування надати інформацію страховикові про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

3) повідомити страховика про інші діючі договори страхування щодо цього об’єкта страхування;

4) вживати заходів щодо запобігання та зменшення збитків, завданих внаслідок настання страхового випадку;

5) повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені також інші обов’язки страхувальника.

2.3. Для укладання договору страхування страхувальник подає страховику письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. При укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику.

Договір страхування життя може бути укладений як шляхом складання одного документа (договору страхування), підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, документами, підписаними стороною, яка їх надсилає. У разі надання страхувальником письмової заяви за формою, встановленою страховиком, що виражає намір укласти договір страхування, такий договір може бути укладений шляхом надіслання страхувальнику копії правил страхування та видачі страхувальнику страхового свідоцтва (поліса), який не містить розбіжностей з поданою заявою. Заява складається у двох примірниках, копія заяви надсилається страхувальнику з відміткою страховика або його уповноваженого представника про прийняття запропонованих умов страхування. Факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.

 

ТЕМА 3. СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ ТА ПЕНСІЙ 3.1. Поняття й особливості страхування життя.3.2. Змішане страхування життя.3.3. Страхування пенсій. 3.1. Страхування життя – це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику, застрахованій особі, вигодонабувачу або іншим третім особам, які мають право на отримання страхової виплати за чинним законодавством, при настанні подій, що визначені умовами договору страхування. Страхування життя характеризується поступовим накопиченням коштів протягом дії договору страхування для здійснення страхових виплат. Цей вид страхування розглядається як вигідний спосіб вкладення грошей.Договори страхування життя можуть бути поділені на дві групи: договори страхування власного життя, коли страхувальник і застрахований є однією особою; договори страхування третьої особи, коли страхувальник і застрахований є різними особами (наприклад, батьки страхують своїх дітей).До особливостей страхування життя належать:· залежність від можливості настання смерті застрахованої особи. Відповідальність страхової компанії настає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої причини, за винятком окремих випадків, передбачених правилами;· право страхувальника на виплату фіксованої страхової суми при дожитті до закінчення терміну дії договору або певної події, передбаченої умовами договору, а також на отримання викупної суми (сума, яка виплачується страховиком уразі дострокового припинення дії договору страхування життя та розраховується математично на день припинення договору страхування життя залежно від періоду, протягом якого діяв договір страхування життя);· страхова виплата здійснюється одноразово в розмірі страхової суми (її частини) та/або у вигляді регулярних послідовних виплат, обумовлених у договорі страхування сум (ануїтету), страхові внески сплачуються переважно багаторазово;· договори страхування життя укладаються на тривалий термін (3, 5, 10, 15, 20 років);· резерви зі страхування життя формуються персоніфіковано за кожним окремим договором страхування і обов’язково виплачуються застрахованій особі, а у випадку її смерті – одержувачу страхової суми;· участь застрахованої особи у прибутку страховика – система бонусів для договорів страхування життя (бонуси – суми, що виплачуються страхувальникам або застрахованим особам як доповнення до страхової суми. Бонуси визначаються страховиком один раз на рік за результатами отриманого інвестиційного доходу від розміщення коштів резервів зі страхування життя, а також за іншими фінансовими результатами його діяльності).При проведенні страхування життя основними страховими випадками є дожиття до закінчення строку дії договору та смерть застрахованого. Тому для страховика важливо визначити ймовірність настання цих подій. Від цього залежить еквівалентність відносин між страховиком і страхувальником, яку відображає страховий тариф. Для визначення імовірності настання страхового випадку використовуються показники смертності і тривалості життя людини. При цьому здійснюється диференціація тарифних ставок за віком людини. За допомогою демографічної статистики обчислюється ймовірність дожиття і смерті осіб різного віку й складається таблиця смертності. Вона показує, скільки років у середньому може прожити одна людина з-поміж тих, хто народився, або тих, хто досяг певного віку. Достовірно побудована таблиця смертності дає можливість адекватно визначити розмір страхової премії. Високим показникам смертності відповідають вищі страхові премії. 3.2. Одним з найпопулярніших видів страхування життя є змішане страхування життя. Воно поєднує в собі такі ризики: дожиття до певної дати чи події, смерть, нещасний випадок, який призвів до постійної втрати загальної працездатності. Постійна втрата працездатності виявляється, як правило, після трьох місяців від дня нещасного випадку, який її спричинив. За тимчасову втрату працездатності страхова компанія відповідальності не несе.У змішаному страхуванні життя страхувальник і застрахований, як правило, є однією особою. Договори укладаються лише на тривалий час – 3, 5, 10, 15 і 20 років. Застрахованою може бути будь-яка фізична особа віком від 16 до 73 років, але за умови, що на момент закінчення строку дії договору страхування її не перевищуватиме 75 років. Не можуть бути застрахованими особи: а) визнані у встановленому порядку недієздатними; б) непрацюючі інваліди І та ІІ груп; в) хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання, пухлини головного та спинного мозку, інсульт, алкоголізм, наркоманію, онкологічні захворювання, хронічні захворювання, СНІД.Страховими випадками є: а) смерть застрахованої особи; б) закінчення дії договору страхування; в) травма, отримана внаслідок нещасного випадку.Під нещасним випадком розуміють несподівана, непередбачувана подія, що фактично відбулася та внаслідок якої настав розлад здоров’я, або смерть застрахованої особи, і яка підтверджена медичним закладом, а саме: а) травма; б) утоплення; в) опіки, ураження блискавкою, електричним струмом; г) обмороження, переохолодження; д) випадкове гостре отруєння хімічними речовинами, ліками; е) укуси тварин, отруйних комах, змій.Розмір страхової суми встановлюється за погодженням між страховиком і страхувальником, але, як правило, не може бути меншим 500 грн. При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов’язані з наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.Якщо протягом дії договору застрахований помер, то страховик також виплачує страхову суму. Однак, страховик не виплачує страхову суму, якщо застрахований помер протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання.При пошкодженні організму внаслідок нещасного випадку страхова виплата становить частину страхової суми, яка залежить від ступеня втрати здоров’я. Відсоток втрати здоров’я визначається за спеціальною таблицею. Повна страхова сума виплачується за 100% загальної втрати працездатності від нещасного випадку.Якщо застрахований помер до одержання страхової суми за дожиттям або через втрату здоров’я, то страхова сума виплачується призначеній ним особі або спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті. 3.3. Розглянемо структуру системи пенсійного забезпечення в Україні. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду. Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат. Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат.Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення. Страхувальниками в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування виступають роботодавці, Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України; застраховані особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України. Застрахована особа в разі досягнення пенсійного віку, передбаченого Законом, має право на отримання довічної солідарної пенсії з Пенсійного фонду; довічної пенсії або одноразової виплати за рахунок коштів Накопичувального фонду, облікованих на її накопичувальному пенсійному рахунку. Розмір солідарної пенсії встановлюється у законодавчому порядку. Розмір довічної пенсії розраховується страховою організацією актуарно, виходячи з вартості оплаченого договору страхування довічної пенсії, з урахуванням майбутнього інвестиційного доходу, забезпечуваного страховою організацією, видатків, пов'язаних з подальшим інвестуванням зазначених сум, та з урахуванням середньої для чоловіків і жінок величини тривалості життя.Пенсія, що виплачується із Пенсійного фонду, після смерті пенсіонера не успадковується. У разі смерті застрахованої особи до досягнення нею пенсійного віку, належні їй пенсійні активи з Накопичувального фонду успадковуються в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, якщо застрахована особа не визначила конкретних осіб, які мають право на їх отримання. Особи, які мають право на отримання у спадщину коштів у сумі, облікованій на накопичувальному пенсійному рахунку померлої особи, і не досягли пенсійного віку, можуть подати заяву про спрямування цих коштів до Накопичувального фонду та облік на їхньому накопичувальному пенсійному рахунку. При цьому зазначені кошти не оподатковуються. Види довічних пенсій: довічна пенсія з установленим періодом, довічна обумовлена пенсія, довічна пенсія подружжя. Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється: пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів; страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до законодавства про страхування; банківськими установами відповідно до законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом. Пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника або декількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника.