Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків

6.1. Страхування майна юридичних осіб від вогню та інших небезпек.

6.2. Страхування від втрат прибутку.

6.3. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, що виробляється.

6.4. Страхування відповідальності роботодавця.

6.5. Страхування відповідальності підприємств за забруднення навколишнього середовища.

6.1. Об’єкти страхування підприємницької діяльності носять комплексний характер, оскільки належать до різних видів страхування: страхування майна юридичних осіб, технічних ризиків, відповідальності товаровиробника, інвестицій, невиконання фінансових зобов’язань, втрати прибутку, робітників підприємства тощо.

Майнове страхування — це галузь страхування, у якій об’єктом страхових відносин є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном юридичних або фізичних осіб, що здійснюються на підставі добровільно укладеного договору між страховиком та страхувальником.

Майном підприємства є основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Тобто під терміном "майно" слід мати на увазі будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби, інвентар, сировину, матеріали, товари та інші матеріальні цінності.

Страхування майна є добровільним видом страхування.

На страхування може бути прийняте як все майно, що належить підприємству, так і його окрема частина. Тому передбачено такі типи договорів:

· основний договір – договір страхування всього майна, яке належить підприємству;

· додатковий договір – договір страхування майна, отриманого підприємством за договором майнового найму (якщо воно не застраховане у наймодавця) чи прийнятого від інших організацій і громадян для переробки, ремонту, на комісію, зберігання тощо;

· договір вибіркового страхування – договір страхування частини майна, яке належить підприємству, так і взятого в оренду;

· спеціальний договір – договір страхування, який забезпечує страховий захист майна в період проведення експериментальних та дослідницьких робіт, а також під час експонування майна на виставках.

Не приймаються на страхування на умовах добровільного страхування майна: гроші готівкою; акції, облігації, інші цінні папери; рукописи, креслення, бухгалтерські та інші документи; дорогоцінні метали; технічні носії інформації комп’ютерних та аналогічних систем; майно, яке знаходиться в застрахованому приміщенні, але не належить страхувальникові; будівлі, споруди, які перебувають в аварійному стані чи розташовані в зоні, якій загрожують обвали, зсуви, інші стихійні лиха.

Майно підприємств можна застрахувати від:

а) вогню, удару блискавки, вибуху;

б) вогню та інших небезпек, що включає такі страхові випадки як пожежа, вибух, землетрус, зсув, обвал, повінь, злива, град, буря, ураган, цунамі, шторм, осідання ґрунту, туман, пошкодження майна водою з каналізаційних, опалювальних, водопровідних мереж, крадіжка зі зломом.

Для оцінювання основних фондів застосовується їх повна балансова вартість за вирахуванням величини зносу. Товарно-матеріальні цінності як власного виробництва, так і придбані підприємством, оцінюються в розмірі фактичної собівартості або за цінами, що діяли на день укладення договору з вирахуванням зносу. Об’єкти в стадії незавершеного будівництва — у розмірі матеріальних і трудових витрат, фактично здійснених на час страхового випадку. Продукція в процесі виробництва або обробки — у розмірі вартості витрачених на момент страхового випадку сировини, матеріалів та вкладеної праці. Експонати виставок, музейні коштовності, колекції, авторські роботи, антикваріат — на вартість, визначену за пред’явленими страхувальником документами або згідно з експортною оцінкою.

Великий вплив на величину зібраних страхових премій у разі страхування майна підприємства має тарифна політика конкретної страхової компанії. Найвищі тарифи застосовуються для обладнання, ступінь ризику ушкодження якого є найвищим: електронне обладнання та побутова електроніка. Найнижчі тарифи використовуються у випадку страхування будов та приміщень, оскільки ймовірність ушкодження їх вогнем є найнижчою.

Коли подію, яка настала, не було передбачено договором, вона не є страховим випадком і страховик звільняється від відшкодування завданого збитку. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування й страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Розмір збитку в разі загибелі (руйнування) будівель, споруд та іншого майна, яке належить до основних засобів, визначається на підставі його дійсної вартості, за вирахуванням вартості залишків, а в разі пошкодження згаданих будівель, споруд тощо — на основі вартості відновлення (ремонту), але в межах страхової суми. До суми збитку входять також втрати внаслідок заходів, потрібних для рятування майна, зберігання та впорядкування застрахованого майна після настання страхового випадку.

У разі виникнення суперечок між сторонами про причини та розмір збитків кожна зі сторін має право вимагати проведення експертизи. Експертиза проводиться за рахунок сторони, що вимагала її проведення.

Нарешті, після всіх розрахунків матеріального збитку страховик складає розрахунок розміру страхового відшкодування, який є додатком до страхового акта.

Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Слід також зазначити, що договір страхування, за яким виплачено страхове відшкодування, зберігає чинність до кінця зазначеного в ньому терміну в розмірі різниці між страховою сумою, обумовленою договором, та сумою виплаченого страхового відшкодування. Якщо страхове відшкодування виплачене в розмірі повної страхової суми, чинність договору припиняється.

6.2. На відміну від інших видів страхування, предметом страхування яких є майно, страхування від втрат прибутку є формою страхового захисту господарських суб’єктів від втрат майбутньої користі. Випадкова втрата очікуваного прибутку може настати внаслідок:

· порушення чи зупинки процесу виробництва при настанні стихійних і техногенних страхових подій;

· зміни ринкової кон’юнктури, порушення зобов’язань постачальників та зміни смаків споживачів.

Отже, страхова відповідальність при страхуванні від втрат прибутку є збірною і охоплює такі види збитків:

· витрати, які мають постійний характер і є необхідними протягом виниклої перерви процесу виробництва;

· прирости витрат на виробництво, а також додаткових витрат, які виникли внаслідок страхового випадку (оренда додаткових виробничих площ, машин, оплата праці в понадурочний час тощо);

· втрата прибутку, яка обчислюється за спеціальною методикою.

Загальний обсяг страхової відповідальності страховика при страхуванні від втрат прибутку визначається величиною страхової суми. Страхова сума обчислюється на базі передбачуваного обсягу прибутку та обсягу постійних витрат, які можуть скластися у господарському році. Тут застосовується поняття прибутку-брутто.

Прибуток-брутто складається з двох частин – прибутку-нетто і постійних витрат, які є чистими витратами в умовах простою виробництва. Спрощений метод визначення прибутку-брутто полягає у відніманні від виручки від реалізації товарів та послуг суми змінних витрат. Часто виникає проблема поділу витрат на постійні і змінні, оскільки, наприклад, витрати на оплату праці виробничого персоналу є змінними. Однак, в умовах простою виробництва страхувальник не може уникнути цих витрат, якщо хоче зберегти кваліфіковану робочу силу. Розрахунки прибутку-брутто мають бути підтверджені аудитором.

· Особливістю страхування від втрат прибутку є те, що обсяг збитку залежить в основному від тривалості простою. Чинник часу характеризується терміном відшкодування, який притаманний лише страхуванню від втрат прибутку. Терміном відшкодування вважається розрахунковий період діяльності підприємства, протягом якого нагромаджуються негативні результати від простою. Тривалість цього періоду визначається безпосередньо страхувальником і має відповідати максимальній тривалості часу, необхідного підприємству для досягнення обсягу виробництва, що дорівнює обсягу, який був до страхового випадку.

6.3. Страхування відповідальності виробника за якість продукції має на меті майновий захист страхувальника від претензій, що висувають споживачі його продукції (послуг) і за які він несе відповідальність згідно з цивільним законодавством. За договором страхування страховик зобов’язаний відшкодувати всі суми, які страхувальник мусить виплатити за випадкову шкоду, завдану здоров’ю третьої особи, включаючи смерть; випадкове знищення і/або пошкодження майна, що трапились у період терміну страхування у визначених договором географічних межах, і причиною яких була продукція страхувальника (продана, надана, доставлена, встановлена, відремонтована, перероблена або перевірена ним).

Страховик несе відповідальність лише за прямі та ненавмисні збитки, що виникли протягом дії договору страхування у зв’язку з продукцією, яка покривається договором страхування. При цьому продукція має перебувати поза контролем страхувальника і поза приміщеннями, які йому належать. Страхове покриття надається тільки за збитки, спричинені неякісними, дефектними товарами. Шкода самим товарам не відшкодовується.

6.4. З метою охорони життя, здоров’я та працездатності працівників підприємства існує страхування відповідальності роботодавця. Роботодавець несе відповідальність перед працівниками у випадках, якщо він:

· припустився особистої необережності;

· не зміг забезпечити відповідного та безпечного обладнання, устаткувати робочі місця, підібрати компетентних працівників;

· порушив законодавчі акти, які тягнуть за собою його відповідальність;

· якщо необережність одного працівника призвела до травми іншого працівника.

Страховик відшкодовує збитки страхувальникові в разі притягнення його до відповідальності за шкоду, яку було заподіяно життю та здоров’ю працівника під час дії договору страхування, коли працівник виконував службові обов’язки. Також сплачуються витати, понесені страхувальником за згодою страховика і пов’язані з розслідуванням, медичними та технічним звітами про обставини пригоди, а також судові витрати.

Страховим випадком вважається претензія працівника про завдану шкоду або рішення суду. За рішенням суду компенсація виплачується страхувальникові або потерпілому працівникові, якщо це передбачено договором страхування.

Страховик не відшкодовує витрати, які пов’язані з виплатою штрафів та неустойок; викликані навмисними діями страхувальника; а також особі, котра не є страхувальником.

6.5. Страхування екологічної відповідальності передбачає майновий захист страхувальника за шкоду, нанесену третім особам. Страхувальниками є підприємства. Страхові випадки – це раптове ненавмисне нанесення шкоди в результаті аварії і неочікуваного викиду забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище.

Страхове відшкодування включає в себе компенсацію збитку майну, компенсацію збитків, що виникли внаслідок погіршення життя в навколишньому природному середовищі, витрати, пов’язані з порятунком життя та майна громадян, витрати на очистку забрудненої території. Суми штрафів не включаються у страхове покриття.