Форми страхування, класифікація галузей страхової діяльності

 

Страхування – поняття, що потребує дослідження з різних точок зору. Це стає можливим завдяки існуванню різних підходів до класифікації страхування.

В основу класифікації страхування покладено:

· відмінності у сферах діяльності страхових компаній,

· у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб,

· у визначенні об‘єктів страхування, обсягів страхової відповідальності,

· у формах проведення страхування тощо.

В зв‘язку з цим можна виділити найсуттєвіші класифікаційні ознаки, за допомогою яких здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як у теоретичному, так і в практичному значенні.

Розрізняють класифікацію страхування:

· за історичною ознакою;

· за економічними ознаками (за сферою діяльності, або спеціалізацією страховика, за об‘єктами страхування; за родом небезпек; за статусом страхувальника; за статусом страховика);

· за юридичними ознаками (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення).

Використання певної класифікаційної ознаки зумовлює відповідний результат класифікації.

Класифікація за історичною ознакою пов‘язана з виділенням окремих етапів розвитку страхування з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування. Така класифікація має скоріш теоретичне, аніж практичне значення, однак варто наголосити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають практикам розумітися на процесах, що мають місце на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати відносини між собою з урахуванням досвіду, накопиченого за багатолітню історію зарубіжного й вітчизняного страхування.

Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів. Підхід до вибору варіантів залежить від цілей проведення класифікації. Так, класифікація за спеціалізацією страховика приводить до виділення двох сфер діяльності: страхування життя (“Life assurance”) та загальних видів страхування (“Nonlife”, або “General insurance”). Це є необхідним, оскільки весь спектр страхових послуг, що їх надають страхові компанії в усьому світі, поділяється саме на такі сфери. Компанії, які проводять страхування життя, як правило, не мають права займатися загальними видами страхування і навпаки.

Не менш важливою з економічної точки зору є класифікація за об‘єктами страхування. Об‘єкти страхування – це те, на що спрямований страховий захист. Класифікація за об‘єктами страхування передбачає виділення трьох галузей:

· особистого страхування (об‘єкти – життя, здоров‘я й працездатність страхувальників або застрахованих);

· майнового страхування (об‘єкти – майно в різних його видах: рухомі та нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, доходи);

· страхування відповідальності (об‘єкт – відповідальність за шкоду, завдану страхувальником життю, здоров‘ю, майну третьої особи).

Зазначені галузі, у свою чергу поділяються на підгалузі та види. Таку класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. Об‘єкт страхування є вирішальним чинником, від якого залежить характер договору страхування та його основні умови: страхова сума, перелік страхових випадків (обсяг страхової відповідальності), страхова премія, франшиза, термін дії договору, виключення, обмеження та ін.

Іноді практика проведення страхування потребує комплексного страхового захисту майнових інтересів страхувальника. Тоді по одному страховому полісу приймаються на страхування декілька різнорідних об‘єктів на випадок тих самих страхових подій. У цьому разі доцільніше дотримуватися класифікації не за об‘єктами страхування, а за родом небезпеки. Під родом небезпеки розуміється набір специфічних страхових подій (страхових ризиків), які супроводжують конкретну діяльність страхувальника. З цієї точки зору в загальному страхуванні виділяється, наприклад, автотранспортне страхування, морське та авіаційне страхування, страхування ядерних, космічних, кредитних ризиків тощо.

Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (суб‘єкти підприємницької діяльності). Зрозуміло, що страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант класифікації: класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розмаїття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян (у зарубіжному страхуванні використовують термін “Personal lines”), і ті, що обслуговують інтереси суб‘єктів підприємницької діяльності (“Commercional lines”). Необхідно звернути увагу на відмінності у проведенні страхування в зазначених секторах, вміти їх пояснити.

Окрім класифікації за статусом страхувальника, існує потреба у класифікації за статусом страховика. Така класифікація використовується, в основному, з метою забезпечення державного регулювання страхової діяльності (видача ліцензій, ведення державного реєстру страхових компаній тощо), контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному й територіальному розумінні. З цієї точки зору можна виділити страхування комерційне (в Україні відповідно до чинного законодавства його здійснюють страхові компанії, створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу, повних, командитних товариств, товариств із додатковою відповідальністю; в інших країнах комерційне страхування здійснюють також приватні страхові компанії), взаємне (здійснюється товариствами взаємного страхування), державне (здійснюється спеціалізованими державними страховими організаціями).

Класифікація за юридичними ознаками, як і за ознаками економічними, передбачає декілька підходів. Насамперед - це виділення певних класів страхування згідно з міжнародними нормами. На основі цієї класифікації у багатьох країнах проводиться ліцензування страхової діяльності.

З 1996 р. приблизно такий само підхід до виділення окремих класів (їх названо “видами”) страхування при видачі страховикам ліцензій практикується в Україні. Перевага використання подібної класифікації полягає в тому, що вона значною мірою наближена до загальноєвропейських стандартів. Це сприяє взаєморозумінню між вітчизняними та іноземними страховими компаніями, що є дуже важливим, зважаючи на інтернаціональний характер страхового бізнесу.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає можливість застосування такої класифікаційної ознаки, як форма проведення страхування.

За цією ознакою страхування поділяється на обов‘язкове й добровільне.

Обов'язкову форму страхування відрізняють наступні принципи:

1. Обов'язкове страхування встановлюється законом, згідно якого страховик зобов¢язан застрахувати відповідні об'єкти, а страхувальник – вносити відповідні страхові платежі. Закон, як правило передбачає:

a. Перелік об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню.

b. Обсяг страхової відповідальності.

c. Рівень та норми страхового забезпечення.

d. Порядок встановлення тарифних ставок або середні розміри цих ставок із наданням права їх диференціації на містах.

e. Періодичність внесення платежів.

f. Основні права та обов'язки страховика та страхувальників.

Закон, як правило, уповноважує на проведення обов'язкового страхування державні страхові органи.

2. Суцільне охоплення обов'язковим страхуванням вказаних у законі об'єктів. Для цього страхові органи кожен рік проводять по всій країні реєстрацію застрахованих об'єктів, нарахування страхових платежів та їх стягнення в установлені терміни.

3. Автоматичність розповсюдження обов'язкового страхування на об'єкти, що вказані в законі.

4. Дія обов'язкового страхування не залежить від внесення страхових платежів. У випадках, коли страхувальник не сплатив страхові внески, вони стягуються в судовому порядку. На не внесені в термін страхові платежі нараховується пеня. У випадку загибелі або пошкодження застрахованого майна, не оплаченого страховими внесками, страхове відшкодування належить до виплати з утриманням заборгованості по страховим платежам.

5. Нормування страхового забезпечення по обов'язковому страхуванню. З метою спрощення страхової оцінки та порядку виплати страхового відшкодування встановлюють норми страхового забезпечення в процентах від страхової оцінки або в грн. на один об'єкт.

Добровільна форма страхування побудована на виконанні наступних принципів:

1. Добровільне страхування діє і в силу закону, і на добровільних засадах. Закон визначає належні добровільному страхуванню об'єкти і найбільш загальні умови страхування. Конкретні умови регулюються правилами страхування, які розробляється страховиком.

2. Добровільна участь у страхуванні в повній степені характерно тільки для страхувальників. Страховик не має права відмовити від страхування об'єкту, якщо бажання страхувальника не суперечить умовам страхування. Даний принцип гарантує укладання договору страхування по першій вимозі страхувальника.

3. Вибіркове охоплення добровільним страхуванням, пов'язане з тим, що не всі страхувальники висловлюють бажання приймати в ньому участь. Крім того, по умовам страхування діють обмеження для укладання договорів.

4. Добровільне страхування завжди обмежено терміном страхування. При цьому початок і закінчення терміну обумовлюються в договорі, так як, страхове відшкодування або страхова сума належить до виплати, якщо страховий випадок відбувся в період страхування. Неперервність добровільного страхування можна забезпечити тільки шляхом повторного переукладання договору на новий термін.

5. Добровільне страхування діє тільки при сплаті разового або періодичних страхових внесків. Несплата чергового внеску по довгостроковому страхуванню тягне за собою припинення дії договору.

6. Страхове забезпечення по добровільному страхуванню залежить від бажання страхувальника. По майновому страхуванню страхувальник може визначити розмір страхової суми в межах страхової оцінки майна. В особистому страхуванню страхова сума по договору встановлюється за згодою сторін.

Згідно до чинного законодавства України (ЗУ “Про страхування”) до обов'язкового страхування належить:

1) медичне страхування;

2) особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;

3) особисте страхування працівників відомчої (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) та сільської пожежної охорони й членів добровільних пожежних дружин (команд);

4) страхування спортсменів вищих категорій;

5) страхування життя й здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;

6) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;

7) авіаційне страхування цивільної авіації;

8) страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов’язаних з обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам;

9) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;

10) страхування засобів водного транспорту;

11) страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень державними сільськогосподарськими підприємствами, врожаю зернових культур і цукрових буряків сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності;

12) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту (порядок та умови цього страхування визначаються спеціальним законом України);

13) страхування працівників (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України), які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, в тому числі здійснюють догляд за особами, які страждають на психічні розлади;

14) страхування цивільної відповідальності суб’єктів господарювання за шкоду, яку може бути заподіяно пожежами та аваріями на об’єктах підвищеної небезпеки, включаючи пожежовибухонебезпечні об’єкти та об’єкти, господарська діяльність, на яких може призвести до аварій екологічного та санітарно-епідеміологічного характеру;

15) страхування цивільної відповідальності інвестора, в тому числі за шкоду, заподіяну довкіллю, здоров’ю людей, за угодою про розподіл продукції, якщо інше не передбачено такою угодою;

16) страхування майнових ризиків за угодою про розподіл продукції у випадках, передбачених Законом України “Про угоди про розподіл продукції”;

17) страхування фінансової відповідальності, життя й здоров’я тимчасового адміністратора та ліквідатора фінансової установи;

18) страхування майнових ризиків при промисловій розробці родовищ нафти і газу у випадках, передбачених Законом України “Про нафту й газ”;

19) страхування медичних та інших працівників державних і комунальних закладів охорони здоров’я та державних наукових установ (крім тих, які працюють в установах і організаціях, що фінансуються з Державного бюджету України) на випадок захворювання на інфекційні хвороби, пов’язаного з виконанням ними професійних обов’язків в умовах підвищеного ризику зараження збудниками інфекційних хвороб;

20) страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров’ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів;

21) страхування персоналу ядерних установок, джерел іонізуючого випромінювання, а також державних інспекторів із нагляду за ядерною та радіаційною безпекою безпосередньо на ядерних установках від ризику негативного впливу іонізуючого випромінювання на їхнє здоров’я за рахунок коштів ліцензіатів;

22) страхування об’єктів космічної діяльності (наземна інфраструктура), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Національного космічного агентства України;

23) страхування цивільної відповідальності суб’єктів космічної діяльності;

24) страхування об’єктів космічної діяльності (космічна інфраструктура), які є власністю України, щодо ризиків, пов’язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

25) страхування відповідальності щодо ризиків, пов’язаних із підготовкою до запуску космічної техніки на космодромі, запуском та експлуатацією її у космічному просторі;

26) страхування відповідальності суб’єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків при перевезенні небезпечних вантажів;

27) страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

28) страхування відповідальності власників собак (за переліком порід, визначених Кабінетом Міністрів України) щодо шкоди, яка може бути заподіяна третім особам;

29) страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї;

30) страхування тварин на випадок загибелі, знищення, вимушеного забою, від хвороб, стихійних лих та нещасних випадків у випадках та згідно з переліком тварин, встановленими Кабінетом Міністрів України;

31) страхування відповідальності суб’єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров’ю туриста або його майну;

32) страхування відповідальності морського судновласника;

33) страхування ліній електропередач та перетворюючого обладнання передавачів електроенергії від пошкодження внаслідок впливу стихійних лих або техногенних катастроф та від протиправних дій третіх осіб.

Добровільне страхування складається з:

1. страхування життя;

2. страхування від нещасних випадків;

3. медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4. страхування здоров’я на випадок хвороби;

5. страхування залізничного транспорту;

6. страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7. страхування повітряного транспорту;

8. страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

9. страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10. страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11. страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5 - 9 цієї статті);

12. страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13. страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14. страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15. страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12 - 14 цієї статті);

16. страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17. страхування інвестицій;

18. страхування фінансових ризиків;

19. страхування судових витрат;

20. страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21. страхування медичних витрат;

22. інші види добровільного страхування.

Систему страхових відносин, що реалізуються в процесі страхування, крім страхування як такого також включають:

· сострахування;

· страховий пул;

· подвійне страхування;

· перестрахування;

· самострахування;

· взаємне страхування.

Страхування, при якому об'єкт страхування може бути застрахованим по одному договору разом із декількома страховиками, називається сострахуванням.

Сострахування є таким видом страхування, при якому двоє або більше страховиків приймають участь рівними долями в страхуванні одного і того ж ризику, та укладая сумісний або роздільний договір на страхову сума в своїй долі. На принципі сострахування будується діяльність страхового пула.

Страховий пул – добровільне об'єднання страховиків, що не є юридичною особою, для сумісного страхування певних ризиків, насамперед для страхування небезпечних, великих та маловідомих ризиків.

Страховий пул створюється на певний термін або без обмеження терміну діяльності та діє на підставі угоди сторін. Він не відповідає по зобов'язанням учасників пулу, що виникають поза меж його діяльності. Страховики – учасники пулу, несуть солідарну відповідальність по зобов'язанням згідно договорів страхування укладеним на підставі угоди про створення страхового пулу.

Страховий пул будує свою роботу на наступних принципах:

1) створення на підставі єдиних правил та тарифів страховиків – учасників пула найбільш сприятливих умов страхування для клієнтів;

2) укладання договорів страхування від імені учасників страхового пула за однаковими умовами страхування і страховим тарифам в межах установленого максимального розміру зобов'язань по договору страхування (окремому ризику);

3) облік страхових внесків, що надходять по відповідним видам страхування, по окремим субрахункам або засобам аналітичного обліку у відповідності з порядком взаєморозрахунків між учасниками пула